Рішення № 94224542, 04.12.2020, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/10090/19

Провадження № 2/727/57/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Літвінової О.Г.

при секретарі Заверуха Б.В.

з участю представника позивача Бацей Т.М.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці в порядку спрощеного провадження справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

Встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості посилаючись на те, що 26.03.2010 року відповідач звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н. А також, підписав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» від 26.03. 2010 р. Порядок, строки повернення кредиту та сплати відсотків, передбачені Договором.

Однак, відповідач свої обов`язки по договору виконує неналежним чином, прострочена заборгованість станом на 15.07.2019 року становить 65912,76 грн., яка складається з 65912,76 грн. заборгованості за тілом кредиту, 34430,22 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту, 35889,93 грн. нарахованої пені, 100,00 заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму 100 грн.

Звертав увагу на те, що кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину заборгованості за кредитом. Таким чином, заборгованість до стягнення становить 123174,78, яка складається з: 65912,76 грн. заборгованості за тілом кредиту, 34430,22 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту, 22831,80 грн. нарахованої пені.

А тому просив стягнути з відповідача суму боргу та судові витрати по справі.

Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01 жовтня 2019 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставин6и викладені в позовній заяві та просила позов задовольнити. Також суду пояснила, що з 2010 року ОСОБА_1 картки перевипускались, остання має термін дії 08.22 року. Всі картки прив`язані до одного рахунку, який і рахується за ОСОБА_1 . Тому твердження відповідача, що згідно довідки, яку надав ОСОБА_1 картка від 30.08.2010 року закрита не відповідає дійсності, оскільки, як зазначалось вище відповідач отримав нові картки на підставі заяви від 26.03.2010 року.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що він дійсно отримував кредитну картку, користувався кредитним грошовими коштами і якщо подивитись по роздруківці, яку можливо отримати в Приват24, то всі кошти він повернув. Окрім цього, він не звертався о банку із заявами про збільшення кредитного ліміту. Хоча на запитання суду відповів, що в подальшому ним користувався. Вважає, що позов безпідставний, позивачем не доведено ті обставини, що за ним існує заборгованість, а тому просив відмовити в задоволенні позову.

Допитана в судовому засіданні експерт Перепелюк С.В. пояснила, що до неї надійшла ухвала Шевченківського райсуду про проведення експертизи. Вона написала до суду листа про витребовування документів від позивача, які необхідні для проведення експертизи. Однак, направлені документи не дали можливості провести експертизу, а тому вона склала висновок про неможливість проведення експертизи. Категоричного висновку про наявність або відсутність заборгованості вона надати не може.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, експерта, дослідивши надані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 26.03.2010 року, згідно з якою отримав платіжну картку кредитка «Універсальна» із встановленим кредитним лімітом 0 грн. В подальшому 09.08.2015 року кредитний ліміт було збільшено на 2000 грн., 19.11.2015 року збільшено на 2500 грн., 23.05.2016 року на 8000 грн., 31.01.2017 року на 14700 грн., 10.03.2017 року на 15000 грн., 31.03.2017 року на 20000 грн., 07.04.2017 року на 25000 грн., 10.05.2017 року на 25500 грн., 18.07.2019 року знижено кредитний ліміт на 0 грн. ( т.1 а.с. 180).

У заяві вказано, що відповідач, підписавши цю заяву, ознайомився та згоден з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті www.privatbank.ua, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір про надання банківських послуг.

Як вбачається з наданого банком розрахунку (т.1 а.с. 182-215) ОСОБА_1 активно користувався кредитною карткою та заборгованість відповідача ОСОБА_1 станом на 15.07.2019 року становить 65912,76 грн., яка складається з 65912,76 грн. заборгованості за тілом кредиту, 34430,22 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту, 35889,93 грн. нарахованої пені, 100,00 заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму 100 грн. однак позивач просить стягнути 123174,78, яка складається з: 65912,76 грн. заборгованості за тілом кредиту, 34430,22 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту, 22831,80 грн. нарахованої пені.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

У відповідності до ч.2 ст.1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).

Умови договорів приєднання розробляються банком, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Як вбачається із заяви позичальника, в ній відсутні відомості про встановлення відсотків за користування кредитними коштами.

Банк, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення заборгованості за відсотками і пенею за несвоєчасну сплату кредиту, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором станом на 15.07.2019 року, посилався на витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms як невід`ємні частини спірного договору, однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПРИВАТБАНК», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Окрім цього, банком не надано суду жодного доказу, що відповідач на момент підписання заяви-анкети був ознайомлений хоч з якимись Тарифами та Умовами надання банківських послуг.

Суд вважає, що наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень Умов і Правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.

Суд вважає, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті: https:// www.privatbank.ua та містяться у матеріалах цієї справи, не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 24 червня 2010 року шляхом підписання анкети-заяви.

Такі висновки відповідають правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 року в справі №342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Суд вважає, що надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо не підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Вид банківського кредиту, з огляду на його характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є - споживчим кредитуванням, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч.1 ст.11 Закону України від 12.05.1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон України №1023-XII).

Згідно з п.22 ч.1 ст.1 Закону України №1023-XII, споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

В пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09.04.1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України в рішенні у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 року в справі №342/180/17 зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПРИВАТБАНК» дотримав вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України №1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Суд вважає, що витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», розміщених на сайті: https://privatbank.ua, не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

За таких обставин, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача нарахованої позивачем суми відсотків, пені та штрафів.

Однак, вивченням матеріалів справи, судом було встановлено, що позивач просить стягнути 65912,75 грн. заборгованість за тілом кредиту та 34430 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту. З розрахунку вбачається, що незважаючи на те, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт 25500 грн., відповідач користувався іншим продуктами банку, а саме «Рострочкою», оплата частинами. Суд приходить до висновку, що позивач просить стягнути подвійне тіло кредиту, а тому вважає за необхідне стягнути прострочене тіло кредиту в сумі 34430 грн.

Враховуючи те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, а також вимоги ч.2 ст.530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, яка згідно з розрахунком заборгованості становить 34430 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту.\

Судом першої інстанції не було враховано, що відповідачем підписана довідка про умови кредитування від 26 березня 2010 року містить інформацію щодо пені за несвоєчасність погашення заборгованості та штрафів, вимоги за якими було заявлено банком.

Пред`являючи позов, банк на підтвердження своїх вимог у цій частині, крім витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витягу з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, також послався на вказану довідку про умови кредитування та надав розрахунки заборгованості відповідача за договором від 26 березня 2010 року (т.2 а.с.109).

З розрахунків, які були долучені до матеріалів позовної заяви вбачається, що пеня за прострочення зобов`язання відповідачу нараховується з 01.03.2019 року.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно достатті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За положеннямистатті 61 Конституції Україниніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи, що відповідно достатті 549 ЦК Україништраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених устатті 61 Конституції Українищодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.ч.1, 2ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» необхідно стягнути заборгованість за тілом кредиту в сумі 57744,56 грн., задовольнивши частково позовні вимоги.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог в розмірі 900 грн. 76 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.207, 509, 526, 549, 551, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 19, 76, 81, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 274 ч. 1, ЦПК України, суд, -

Ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» заборгованість у розмірі 57744 (п`ятдесят сім тисяч сімсот сорок чотири ) гривень 56 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» судові витрати у розмірі 900 (дев`ятсот ) гривень 76 копійка.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час його проголошення, можуть його оскаржити протягом 30 днів з дня отримання його копії.

СУДДЯ О.Г.Літвінова