Ухвала суду № 94224371, 18.01.2021, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

УХВАЛА

18 січня 2021 року

м.Харків

Справа № 639/209/21

2-н/639/9/21

Суддя Жовтневого районного суду м. Харкова Єрмоленко В.Б., розглянувши заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-

в с т а н о в и в:

До суду надійшла заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частини заробітку (доходу) боржника, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та витрат на правничу допомогу в сумі 1450 грн.

Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі.

Відповідно ч.3 ст.165 ЦПК України, у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємоповязані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Згідно з пунктом 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 14 від 23 грудня 2011 року «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» вбачається, що наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви.

ОСОБА_1 заявлено вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 1450 грн., за якою не може бути видано судовий наказ, оскільки зазначене не входить до переліку, визначеному ч.1 ст.161 ЦПК України, та вказані витрати входять до предмету доказування по справі, що унеможливлює стягнення їх за правилами наказного провадження, а тому суд, враховуючи права заявника на компенсацію вказаних витрат, вважає за необхідне відмовити у видачі вказаного судового наказу в цій частині.

Щодо вимог заявника ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частини заробітку (доходу) боржника, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, то суд вважає, що заява подана з додержанням вимог статті 163 ЦПК України.

Справа підсудна Жовтневому районному суду м. Харкова.

Керуючись ст.ст. 10, 160-162, 165, 167, 168 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Відкрити провадження у справі за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Відповідно до ч.1 ст.167 ЦПК України – розгляд заяви про видачу судового наказу проводиться без судового засідання і повідомлення заявника та боржника.

Після видачі судового наказу невідкладно направити боржнику його копію одночасно з копією заяви стягувача і копіями додатків до неї.

Відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про видачу судового наказу щодо стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 1450 грн.

Відмова у видачі судового наказу унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДЯ Єрмоленко В. Б.