Рішення № 94222933, 24.12.2020, Вараський міський суд Рівненської області (до 25.04.2025 - Кузнецовський міський суд Рівненської області)

Справа № 565/907/20

Провадження № 2/565/502/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2020 року м.Вараш

Кузнецовський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Незнамової І.М.,

з участю: секретаря Нафєєвої Н.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідачки ОСОБА_3 ,

представника відповідачки ОСОБА_4 ,

представника органу опіки та піклування Самохіної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Кузнецовського міського суду Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми шляхом визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з малолітніми дітьми,

В С Т А Н О В И В:

28 липня 2020 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_3 , в якому просить: зобов`язати ОСОБА_3 не чинити йому перешкоди у спілкуванні з дітьми: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та за день до дня його зустрічі з дітьми надавати йому точну інформацію щодо фактичного місця перебування тої чи іншої дитини, а у разі настання змін, повідомляти його про це не пізніше наступного дня з моменту настання таких обставин; встановити йому для участі у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми наступний спосіб участі: постійне спілкування з дітьми в телефонному, поштовому, електронному, інтернет-зв`язку ; побачення з дітьми кожного четверга з 17 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. у присутності ОСОБА_3 ; побачення з дітьми кожної першої та третьої суботи, неділі щомісячно за місцем його проживання, з ночівлею дітей без присутності ОСОБА_3 ; проведення з дітьми з 12 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв. кожних днів народжень дітей до досягнення ними повноліття; спільний відпочинок на зимових канікулах та половину весняних, літніх та осінніх канікул за межами місця проживання дітей; спільний відпочинок з дітьми під час його відпустки, не менше половини тривалості такої відпустки; відвідування школи, дитячого садка, гуртків, з метою обізнаності про успіхи дітей; піклування про дітей під час перебування ОСОБА_3 , дітей на амбулаторному чи на стаціонарному лікуванні.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 05 травня 2011 року він зареєстрував шлюб із ОСОБА_3 . Від спільного проживання у шлюбі, в них народилися діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 14 квітня 2020 року, шлюб між ним та ОСОБА_3 був розірваний. Після розірвання шлюбу, ОСОБА_3 та їх спільні діти залишилися проживати за адресою: АДРЕСА_1 , а його місцем проживанням з того часу є квартира АДРЕСА_2 . Судовим наказом Кузнецовського міського суду Рівненської області від 17 березня 2020 року з нього на користь відповідачки на утримання трьох дітей стягнуті аліменти в розмірі 1/2 частини його заробітку. Зазначає, що в травні 2020 року, під час спілкування із дітьми, дочка ОСОБА_8 виявила бажання залишитися проживати разом з матір`ю, а дочка ОСОБА_9 та син ОСОБА_10 виявили бажання проживати разом із ним. Забравши двох менших дітей, спочатку дочку ОСОБА_11 , а потім і сина ОСОБА_10 , він відвіз їх до місця проживання своєї матері в с.Сопачів Володимирецького району Рівненської області, де діти проживали до кінця серпня 2020 року. 29 травня 2020 року він звернувся із заявою до служби у справах дітей виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області, в якій просив визначити способи його участі в спілкуванні та вихованні дітей, однак станом на день подачі позову до суду таке рішення прийнято не було. ОСОБА_1 у позові вказує, що ОСОБА_3 не піклується про дітей, залишає їх вдома зі сторонніми особами, не надає йому чіткої інформації про дітей, перешкоджає у зустрічах із дітьми, не випускає дітей з квартири коли він приходить до тих на побачення, не відповідає на телефонні дзвінки. Вважає, що такі дії відповідачки ОСОБА_3 перешкоджають йому належним чином спілкуватися із дітьми, тому і звернувся із даним позовом до суду.

Відповідачка ОСОБА_3 подала до суду відзив, який обґрунтовується тим, що 28 липня 2020 року рішенням Виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області №195 було визначено способи участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми наступним чином: кожні другі, четверті вихідні з 10 год. 00 хв. суботи до 16 год. 00 хв. неділі за місцем проживання батька; два будні дні з 17 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. щотижня у вівторок та четвер; половину кожних зимових, весняних та осінніх шкільних канікул; один місяць літніх канікул і позивачу, станом на дату подання позову до суду, було відомо про вирішення Органом опіки та піклування питання про його участь у вихованні дітей та спілкуванні з ними. Відповідачка у відзиві вказує, що оскільки Органом опіки та піклування визначений спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні дітей та спілкуванні з ними і рішення ради з цього приводу позивачем не оскаржувалося, тому позовні вимоги ОСОБА_1 , на її думку, є безпідставними. Також зазначила, що 04 травня 2020 року позивач ОСОБА_1 без її відома та дозволу забрав дочку ОСОБА_11 , а 05 червня 2020 року також без її відома та дозволу забрав сина ОСОБА_10 , яких перевіз до своєї матері в с.Сопачів Володимирецького району Рівненської області. Відтоді вона майже не бачилась з дочкою та сином і не спілкувалась з ними, оскільки відповідач та його мати створювали для неї перешкоди. Всі її дії та намагання повернути дітей додому не призвели до очікуваного результату. Відповідач не допускав її до дітей. Через такі неправомірні дії вона неодноразово зверталась до поліцію та Служби у справах дітей. У результаті вжитих заходів було встановлено, що діти бажають повернутися до неї. ОСОБА_1 не взяв до уваги бажання дітей. Через такі обставини дочка ОСОБА_9 перебувала в неспокійному та тривожному стані, дуже сумувала за нею та своєю сестрою ОСОБА_8 . ОСОБА_1 постійно нехтує своїми обов`язками щодо дітей, не враховує їх інтереси та прихильності, роз`єднав дітей та унеможливив їх спілкування, через окреме проживання дітей ОСОБА_12 та ОСОБА_10 від дочки ОСОБА_8 , вилучив їх зі звичного для них середовища та заборонив їй з ними спілкуватися. У липні 2020 року вона взяла відпустку за місцем роботи та отримала від Профспілкового комітету ВП «Рівненська АЕС» путівки на оздоровлення у санаторій «Надія», який знаходиться у с.Коблеве Березанського району Миколаївської області, однак ОСОБА_1 відмовився відпустити дітей на відпочинок. На день подачі позову до суду дочка ОСОБА_9 і син ОСОБА_10 проживали разом із ОСОБА_1 у його матері в с.Сопачів Володимирецького району Рівненської області.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю та пояснив, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , який 01 квітня 2020 року рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області розірваний. Від спільного проживання у шлюбі з ОСОБА_3 , у них народилися діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Судовим наказом Кузнецовського міського суду Рівненської області від 17 березня 2020 року з нього на користь відповідачки на утримання дітей стягнуті аліменти в розмірі 1/2 частини його заробітку. Позивач вказує, що у період окремого проживання від дітей, йому стало відомо, що відповідачка почала залишати дітей вдома самих, його спілкування з дітьми почала обмежувати, навіть у телефонному режимі не дозволяла спілкуватися із дітьми, тому він на початку травня 2020 року забрав дочку ОСОБА_11 , а на початку червня 2020 року забрав сина ОСОБА_10 і перевіз дітей до своєї матері у с.Сопачів Володимирецького району Рівненської області, де проживав із ними до кінця серпня 2020 року - часу коли дітей було повернуто матері. Рішенням Виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області від 28 липня 2020 року за №195 йому визначено способи участі у вихованні та спілкуванні з дітьми, однак відповідачка не дотримується вимог визначеного рішення, не допускає його до дітей, перешкоджає його зустрічам із дітьми, примушує дітей говорити неправду. На його думку, саме такі дії відповідачки є перешкодою, які ОСОБА_3 чинить йому у вихованні та спілкуванні із дітьми, тому і звернувся із даним позовом до суду, який просить задовольнити у повному обсязі.

Відповідаючи на запитання, позивач ОСОБА_1 визнав, що дійсно з 04 травня 2020 року дочка ОСОБА_9 проживала разом із ним у його матері в с.Сопачів Володимирецького району Рівненської області, а з 05 червня 2020 року і син ОСОБА_10 також проживав із ним по місцю проживання його матері. Дітей повернув ОСОБА_3 наприкінці серпня 2020 року. Також визнав, що йому було відомо про розгляд Органом опіки та піклування його заяви щодо участі у вихованні і спілкуванні із дітьми.

При цьому позивач ОСОБА_1 зазначив, що після прийняття рішення Виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області від 28 липня 2020 року за №195 щодо визначення способів його участі у вихованні та спілкуванні з дітьми, відповідачка чинить йому перешкоди у спілкуванні з дітьми, він вільно спілкується лише із дочкою ОСОБА_13 та сином ОСОБА_10 , а з дочкою ОСОБА_8 бачиться періодично. З цього приводу він неодноразово звертався із заявами у поліцію та Службу у справах дітей.

Просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Русін Т.С. у судовому засіданні надала пояснення, аналогічні до змісту позову, та просила позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_3 не визнала позовних вимог у повному обсязі та пояснила, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , який 01 квітня 2020 року рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області розірваний. Від спільного проживання у шлюбі з ОСОБА_1 , у них народилися діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Причиною розірвання шлюбу стало те, що ОСОБА_1 виражався на її адресу нецензурною лайкою, ображав і принижував її в присутності дітей, писав на неї у різні інстанції заяви та скарги. Судовим наказом Кузнецовського міського суду Рівненської області від 17 березня 2020 року з ОСОБА_1 на її користь на утримання дітей стягнуті аліменти в розмірі 1/2 частини його заробітку. Після розірвання шлюбу, ОСОБА_1 переїхав проживати у кв. АДРЕСА_2 , однак ключі від її власної квартири не повернув. ОСОБА_1 приходив до її квартири та бачився з дітьми. Одного дня, на початку травня 2020 року, ОСОБА_1 взяв дочку ОСОБА_11 на прогулянку та не повернув її додому. Тоді вона пішла за місцем проживання позивача, де зустрілася з дочкою. Під час розмови з дочкою ОСОБА_14 , ОСОБА_1 вдарив її і їй довелося викликати поліцію. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не відпустив додому дочку ОСОБА_9 та чинив їй перешкоди в спілкуванні з дитиною, вона звернулася до Служби у справах дітей з цього приводу. Окрім цього, вона разом з дочкою ОСОБА_8 та сином ОСОБА_10 ходили за місцем проживання ОСОБА_1 , з метою побачити дочку ОСОБА_11 , однак позивач ні її, ні дітей до дочки ОСОБА_12 не допускав. Після цього син ОСОБА_10 виявляв бажання бачитися з батьком, а дочка ОСОБА_8 категорично відмовилася від побачень з ОСОБА_1 . Окрім цього, позивач ОСОБА_1 приходив у садок та без її відома забирав сина ОСОБА_10 , коли навіть той не хотів з ним йти з садка. Додала, що з того часу коли ОСОБА_1 забрав до себе дочку ОСОБА_11 , то жодного разу шкільне домашнє завдання з дочкою не було виконане. 05 червня 2020 року позивач ОСОБА_1 також забрав і сина ОСОБА_10 . Дітей перевіз за місцем проживання своєї матері у с.Сопачів Володимирецького району Рівненської області. За час перебування дітей за місцем проживання його матері, вона жодного разу дітей не бачила, оскільки до дітей її не допускали. В липні 2020 року вона за місцем роботи отримала путівки для себе і дітей на відпочинок, однак ОСОБА_1 дітей їй для поїздки на море не віддав. Стверджує, що з 04 травня 2020 року з ОСОБА_1 проживала їх малолітня дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а з 05 червня 2020 року - малолітній син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Дочка ОСОБА_9 та син ОСОБА_10 повернулися проживати до нею лише 30 серпня 2020 року. Зауважила, що жодних перешкод у спілкуванні з дітьми вона позивачу, як на момент звернення до суду з цим позовом, так і по цей час, не чинить. Позивач вільно спілкується і бачиться із дітьми. Просить в позові відмовити.

Представник відповідачки ОСОБА_3 - адвокат Полюхович О.І. в судовому засіданні надала пояснення, аналогічні за змістом відзиву, та просила в позові ОСОБА_1 відмовити через безпідставність.

У судовому засіданні представник Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області Самохіна О.М. суду показала, що 14 травня 2020 року до них звернулася ОСОБА_3 із заявою, в якій просила визначити способи участі батька ОСОБА_1 у вихованні дітей та спілкуванні з ними. В ході розгляду даної заяви їй стало відомо, що ОСОБА_1 на початку травня 2020 року самовільно, під приводом прогулянки, забрав малолітню дочку ОСОБА_11 і відмовляється повертати її додому. На підставі зазначеної заяви Служба у справах дітей розпочала перевірку щодо обставин, вказаних у заяві. Вона особисто спілкувалася із ОСОБА_1 , просила надати пояснення, повідомити місце знаходження дитини, показати їй дитину та зазначити які саме способи участі у вихованні дітей, на його думку, має затвердити Орган опіки і піклування. На дану пропозицію ОСОБА_1 направив їм свою заяву про визначення йому способів участі у вихованні дітей та спілкуванні з ними. Після цього Службою у справах дітей проводилася перевірка житлових умов подружжя ОСОБА_15 , зокрема робилося обстеження квартири АДРЕСА_3 , за місцем проживання ОСОБА_3 з дітьми. В ході перевірки було встановлено, що вказана квартира належить на праві власності ОСОБА_3 . В квартирі вона спілкувалася з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Діти були контактні, нічого не боялися, мали всі належні умови для проживання, навчання і відпочинку. На пропозицію Служби у справах дітей, яка була адресована ОСОБА_1 , поспілкуватися з дочкою сторін - ОСОБА_14 , яка на той час проживала за місцем проживання його матері, позивач категорично відмовив. Також позивач відмовився надати дозвіл на обстеження свого місця проживання як в м.Вараш, так і в с.Сопачів. Надалі їй стало відомо, що ОСОБА_1 забрав у матері і сина ОСОБА_10 , якого також перевіз у село до своєї матері. 06 серпня 2020 року представники Служби у справах дітей Виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області спільно з представниками Служби у справах дітей Володимирецької райдержадміністрації та представниками ювенальної превенції виїхали за місцем проживання матері ОСОБА_1 - с.Сопачів Володимирецького району Рівненської області. Причиною такого виїзду стало те, що напередодні до них прийшла ОСОБА_3 , яка була вся у синцях та розповіла, що синці отримала під час суперечки з свекрухою та сестрою колишнього чоловіка, коли приїхала провідати дітей, в присутності дітей ОСОБА_12 та ОСОБА_10 . При цьому просила посприяти у побаченні із дітьми. Перебуваючи в селі Сопачів, їй вдалося поспілкуватися із дітьми, однак діти вже змінилися, не йшли на контакт, ОСОБА_10 мовчав і не відповів на жодне запитання, а ОСОБА_9 лише відповідала на запитання на які, на її думку, знала відповіді. Із зустрічі з дітьми, вона зрозуміла, що діти хотіли спілкуватися як з батьком, так із матір`ю. 28 липня 2020 року рішенням Виконавчого комітету Вараської міської ради були визначені способи участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дітьми, однак, незважаючи на зазначене рішення, ОСОБА_1 повернув дітей ОСОБА_3 лише 30 серпня 2020 року. 02 вересня 2020 року ОСОБА_1 повідомив Службу у справах дітей, що в нього не відбулося побачення з дітьми. Перевіривши дане звернення, було встановлено, що зустріч батька з дітьми не відбулася 01 вересня 2020 року по тій причині, що в цей день йшов сильний дощ. 10 вересня 2020 року від ОСОБА_1 надійшло наступне звернення щодо недотримання ОСОБА_3 графіку його участі у вихованні дітей та спілкуванні з ними. Під час перевірки цього звернення було встановлено, що зустріч ОСОБА_1 відбулася лише з ОСОБА_14 та ОСОБА_10 , оскільки ОСОБА_8 категорично відмовилася бачитися з батьком без матері. 22 жовтня 2020 року, близько 15 год. 00 хв., до неї особисто телефонував ОСОБА_1 і просив піти до дітей разом з ним. На її запитання ОСОБА_1 відповів, що йому напевне ОСОБА_3 не надасть дітей. Вона пояснила позивачу, що якщо будуть чинитися перешкоди, тоді вони і будуть реагувати на його звернення. Після цього ОСОБА_1 до них не звертався. Звернула увагу на те, що численними перевірками встановлено, що жодних перешкод з боку ОСОБА_3 для ОСОБА_1 щодо участі останнього у вихованні дітей та спілкуванні з ними, не чинилося. Вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_16 суду показала, що її дочка навчається в одній групі з сином ОСОБА_17 і вона підтримує дружні відносини з ОСОБА_3 01 вересня 2020 року, вона разом зі своєю дочкою пішли до ОСОБА_3 , щоб провідати дітей ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , оскільки ті, як їй було відомо, довгий період часу проживали з батьком. Перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_3 , до останньої зателефонував ОСОБА_1 та попросив вивести у двір дітей. В той день були дуже несприятливі погодні умови для прогулянки - йшов сильний дощ, однак ОСОБА_3 , одягнувши ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , вивела їх до батька, дочка ОСОБА_8 категорично відмовилася йти з батьком на прогулянку. Коли відповідачка з дітьми вийшли з квартири на вулицю, то вона почула, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відбувається якась розмова на підвищених тонах. За 10 хв. ОСОБА_3 з дітьми повернулася додому. Слідом за ними, до вхідних дверей квартири, прийшов ОСОБА_1 , який почав сильно стукати в двері, кричати, дзвонити на телефони дітей та ОСОБА_18 . Потім ОСОБА_1 вимкнув на електричному щитку, що знаходиться за межами квартири, світло в квартирі позивачки. Такі дії ОСОБА_1 тривали десь 30 хвилин, потім відповідач пішов. Тоді ОСОБА_3 , маючи страх, не бажаючи сама виходити з квартири для відновлення електропостачання, зателефонувала до сусідів та попросила ввімкнути автомат, через який подається світло до квартири. Також вона була неодноразово свідком того, як з дитячого садка ОСОБА_3 та ОСОБА_1 забирали свого сина. Вона бачила, що інколи ОСОБА_10 хотів йти до ОСОБА_1 , а інколи не бажав підходити до батька, ховаючись за матір`ю. Одного разу вона з чоловіком працювали допізна, тому попросила ОСОБА_3 забрати її дочку з садка, яку вона повинна була пізніше забрати за місцем проживанням ОСОБА_3 . У вечірній час, прибувши до квартири ОСОБА_3 , щоб забрати дочку, вона була свідком того, як дочка сторін - ОСОБА_8 схвильовано розповідала ОСОБА_3 про те, як на уроках ОСОБА_1 телефонував до неї, заважаючи навчанню. Для того, щоб заспокоїтися, ОСОБА_8 пила заспокійливі ліки.

Окрім цього, свідок ОСОБА_16 показала, що одного разу їздила разом з ОСОБА_3 у с.Сопачів Володимирецького району Рівненської області, щоб відвідати дітей ОСОБА_11 і ОСОБА_10 , які тривалий час проживали з ОСОБА_1 . У її присутності ОСОБА_3 запитала у дочки ОСОБА_12 та сина ОСОБА_10 , чи ті хочуть їхати на море, на що діти відповіли «так». Також свідок зауважила, що ОСОБА_3 , в присутності дітей, лише позитивно відгукується про ОСОБА_1 .

У судовому засіданні свідок ОСОБА_19 , яка є приватним психологом, суду показала, що до неї звернувся за діагностикою дітей ОСОБА_12 та ОСОБА_10 їх батько ОСОБА_1 . Причиною такого обстеження, як пояснив ОСОБА_1 , була необхідність визначення внутрішньо - сімейний відносин, прив`язаності дітей до батьків. При обстеженні психологічного стану дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було встановлено, що ОСОБА_10 знаходиться у надмірній тривожності, хлопчик відмовлявся йти на контакт, речення складав однотипні, короткі, однослівні, при спілкуванні руки у дитини тремтіли. Тоді вона до розмови із ОСОБА_10 підключила його сестру ОСОБА_11 , яка швидко ввійшла в контакт. Далі вона попросила дітей намалювати будь - які малюнки. Обоє дітей намалювали малюнок сім`ї. У ОСОБА_12 був однотипний малюнок, а у ОСОБА_10 дуже цікавий малюнок, однак цей малюнок викликав у неї, як у психолога, тривожність. На малюнку було намальоване морозиво, яке знаходилося між ним і батьком. З психологічної точки зору, дитина на малюнку зазначила батька, як особу, яка підкуповує дитину. Коли вона почала розмовляти із дітьми за батька та матір, то ОСОБА_10 відмовлявся говорити на цю тему, а ОСОБА_9 вільно розповідала про батьків. При розмові із дітьми більше давалася до спілкування ОСОБА_9 , а ОСОБА_10 лише її підтримував і повторював за сестрою. Для неї така ситуація була незрозумілою, тому після розмови з дітьми вона попросила ОСОБА_1 розповісти їй про відносини, які існують у сім`ї, однак вона отримала лише одностороннє бачення сімейного конфлікту. Через декілька днів до неї звернулася ОСОБА_3 , яка попросила продіагностувала ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розмови із матір`ю дітей та бесіди із ОСОБА_8 , вона отримала вже двосторонню інформацію, що стосувалася проблем, які виникли у сім`ї ОСОБА_15 . На даний час вона може констатувати, що ОСОБА_9 більш стресостійка, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 є менш стресостійкими. Свідок ОСОБА_19 звернула увагу суду, що у дітей помічене хвилювання, підвищена тривожність, внутрішнє напруження, зниження емоційного фону, замкнення, стишення голосу. Найбільш обширну інформацію їй подала старша дочка сторін - ОСОБА_8 . Зокрема ОСОБА_8 повідомила, що батьки часто сваряться, вона часто бачить сльози матері і нічим не може їй допомогти, дитина взяла всю провину через сварки батьків на себе. У ОСОБА_10 навіяна інформація стосовно того, чому він поза межами свого місця проживання та чому мама погана, на що йому наголошує тато. Після отримання та перегляду відео, яке їй було надане представником ювенальної превенції Мельник З.М. і ОСОБА_3, нею було встановлено маніпулювання батьком свідомістю дітей. Дітям, у яких не сформована психіка, вносять інформацію про те, що мама погана. Діти, яких було вилучено з комфортних умов проживання і поселено в іншу сім`ю, отримали сильний стрес. Таке переселення відбулося за бажанням одного із батьків і без врахування думки другого з батьків та самих дітей. На відео зафіксовано, що коли мати приїздила провідувати дітей, то зі сторони останньої жодних криків і лайливих слів висловлено не було, однак крики і погрози прослідковувалися з протилежної сторони - рідні позивача ОСОБА_1 . Реакція дітей, у випадку зафіксованому на відео, була такою, що ніби бабуся і тітка захищають їх від матері. В даному випадку чітко прослідковується вплив на підсвідомість дитини в особистих інтересах та в односторонньому порядку, маніпулювання дітьми з боку матері та сестри позивача ОСОБА_1 .

Відповідаючи на запитання позивача ОСОБА_1 , свідок ОСОБА_19 ствердила, що жодних погроз зі сторони ОСОБА_1 та зі сторони ОСОБА_3 їй не надходило.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_20 суду показав, що він знає ОСОБА_1 з 2004 року, оскільки вони разом працюють. За останні пів року ОСОБА_1 неодноразово скаржився йому, що його колишня дружина ОСОБА_3 чинить йому перешкоди у вихованні і спілкуванні із дітьми, однак у чому полягають перешкоди позивач не конкретизував. Особисто він жодного разу не був свідком якихось непорозумінь чи конфліктів між сторонами з питань виховання і спілкування з дітьми.

Відповідаючи на запитання, свідок ОСОБА_20 зазначив, що він особисто декілька разів бачив ОСОБА_1 з дітьми на прогулянці. Також йому відомо, що сторони розлучилися і мають конфлікт щодо дітей. Зазначена інформація йому відома зі слів ОСОБА_1 .

У судовому засіданні свідок ОСОБА_21 суду показала, що вона є матір`ю позивача ОСОБА_1 . У період карантинних обмежень, на початку травня 2020 року, її син привіз за місцем її проживання онуку ОСОБА_11 . 21 травня 2020 року її невістка ОСОБА_3 разом з подругами приїхала до неї в с.Сопачів Володимирецького району Рівненської області для того, щоб забрати свою дочку. У зв`язку з тим, що онука ОСОБА_9 не бажала їхати з матір`ю, вона зачинила дитину в будинку. Після цього ОСОБА_3 почала стукати по вікнах, дверях, при цьому голосно кричала. За тим ОСОБА_3 вийшла з подвір`я та викликала поліцію. По приїзду поліції, онука ОСОБА_9 сказала, що їхати з матір`ю не хоче, так як хоче залишитися з батьком. Через два тижні до її місця проживання ОСОБА_1 також привіз і онука ОСОБА_10 . Її онуки перебували за місцем її проживання до кінця серпня 2020 року. Також зазначила, що коли діти перебували за її місцем проживання, до них повторно приїздила ОСОБА_3 , однак ОСОБА_9 , коли побачила матір, попросила сховати її в погребі. Їй відомо, що з липня 2020 року її син ОСОБА_1 , у визначений графіком час, не може виховувати дітей і спілкуватися із ними. Вона особисто не бачила які саме перешкоди ОСОБА_3 чинить для її сина ОСОБА_1 у спілкуванні з дітьми, лише знає про це зі слів сина. Додала, що її онуки періодично приїздять з сином до неї в с.Сопачів Володимирецького району Рівненської області.

Свідок підтвердила, що онука ОСОБА_9 з початку травня 2020 року проживала за її місцем проживання, а онук ОСОБА_10 проживав за її місцем проживання з початку червня 2020 року. Син відвіз дітей до матері наприкінці серпня 2020 року.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_22 суду показала, що вона є сестрою позивача ОСОБА_1 . Її брат, ОСОБА_1 приходив останній раз за місцем її проживання разом з дітьми ОСОБА_8 , ОСОБА_14 та ОСОБА_10 20 жовтня 2020 року. Після того ОСОБА_8 до них не приходила, а ОСОБА_10 з ОСОБА_14 приходять частіше. На її запитання, ОСОБА_9 говорила, що ОСОБА_3 не дозволяє ОСОБА_8 ходити до неї. Також їй відомо, що ОСОБА_10 ходить на співи, а її брат забирає сина після гуртка. Зауважила, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 постійно спілкуються з батьком, а з ОСОБА_8 в батька обмежене спілкування. Також підтвердила, що якщо в дітей інколи не виходить зустрітися з батьком в час, визначений графіком, тоді ОСОБА_1 в інший час бачиться з дітьми. Вона особисто якихось перешкод з боку ОСОБА_3 для її брата ОСОБА_1 у спілкуванні з дітьми не бачила, однак, у зв`язку з присутністю дітей ОСОБА_12 та ОСОБА_10 на зустрічах з батьком та відсутністю дочки ОСОБА_8 , вона припускає, що ОСОБА_8 на зустрічі із батьком не пускає ОСОБА_3 .

Відповідаючи на запитання, свідок ОСОБА_22 ствердила, що дійсно дочка її брата ОСОБА_9 з початку травня 2020 року проживала за місцем проживання її матері - ОСОБА_21 в с.Сопачів Володимирпецького району Рівненської області, а син ОСОБА_10 проживав за місцем проживання її матері з початку червня 2020 року. Діти проживали у ОСОБА_21 до кінця серпня 2020 року.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_23 суду показав, що з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спілкується з дитинства і є хресним батьком дочки сторін ОСОБА_8 . Зі слів ОСОБА_1 йому відомо, що ОСОБА_3 чинить позивачу перешкоди в спілкуванні з дітьми, однак у чому полягають перешкоди, позивач йому не повідомляв. Особисто він жодного разу не був свідком якихось непорозумінь чи конфліктів між сторонами з питань виховання і спілкування з дітьми.

Відповідаючи на запитання, свідок ОСОБА_23 охарактеризував ОСОБА_1 і ОСОБА_3 із позитивної сторони.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідачки, представника відповідачки, представника Органу опіки та піклування, показання свідків, психолога, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Підставами для такого висновку суду є наступне.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі до 14 квітня 2020 року, що підтверджується рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 14 квітня 2020 року в справі №565/287/20.

З свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 27 березня 2012 року, серії НОМЕР_2 від 01 серпня 2013 року, серії НОМЕР_3 від 20 лютого 2015 року встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 народився ОСОБА_7 , батьками дітей у свідоцтвах про народження вказано ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Судовим наказом Кузнецовського міського суду Рівненської області від 17 березня 2020 року в справі №565/288/20 стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/2 частини заробітку (доходу) боржника щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 06 березня 2020 року до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

28 липня 2020 року рішенням Виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області №195 «Про визначення способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дітьми» визначено способи участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми наступним чином: кожні другі, четверті вихідні з 10 год. 00 хв. суботи до 16 год. 00 хв. неділі за місцем проживання батька; два будні дні з 17 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. щотижня у вівторок та четвер; половину кожних зимових, весняних та осінніх шкільних канікул; один місяць літніх канікул.

Вищенаведеним підтверджується, що 28 липня 2020 року Виконавчим комітетом Вараської міської ради Рівненської області визначено способи участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дітьми.

У той же день - 28 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми шляхом визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з малолітніми дітьми.

Відповідно до ст.158 СК України, за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.

Згідно ч.1 ст.159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Отже, сімейним законодавством встановлено правовий механізм визначення способу участі у вихованні дитини того з батьків, який проживає окремо у випадку неможливості досягнення батьками згоди стосовно такого способу, а саме: рішення про визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї, приймається органом опіки та піклування на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

Суд констатує, що прийняте рішення про визначення способів участі одного з батьків, хто проживає окремо є обов`язковим для батьків. І лише у випадку вчинення перешкод того із батьків, з ким проживає дитина, тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. І лише у випадку встановлення судом перешкод з боку того з батьків з ким проживають діти, тому з батьків, який проживає окремо, суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

З наведеного встановлено, що позивач ОСОБА_1 , при зверненні до суду із позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з дітьми, недотримався вимог матеріального права, які передбачають встановлення способів участі одного із батьків, який проживає окремо від дітей, на спілкування та виховання дітей та усунення перешкод, у разі наявності таких перешкод, що передбачено ст.ст.158,159 СК України.

Окрім цього, судом встановлено, що постановою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 26 травня 2020 року, в справі №565/528/20, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, за те, що ОСОБА_1 04 травня 2020 року, приблизно о 21 год. 30 хв., за місцем свого фактичного проживання - у квартирі АДРЕСА_2 вчинив відносно своєї колишньої дружини - ОСОБА_3 домашнє насильство, а саме: застосував до неї фізичну силу та завдав один удар долонею лівої руки в область обличчя,та призначено стягнення у виді штрафу в розмірі 170 (сто сімдесят) грн.

Постановою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 26 жовтня 2020 року, в справах №565/1013/20 та №565/1014/20, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.173-2 КУпАП, за те, що ОСОБА_1 з 04 травня 2020 року по 04 серпня 2020 року, самовільно, без відповідного рішення суду або Органу опіки та піклування, всупереч волі другого з батьків - матері ОСОБА_3 , визначив місце проживання малолітньої дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , окремо від матері та, у період часу з 23 липня 2020 року по 03 серпня 2020 року, не надав дозволу на оздоровлення малолітньої дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в санаторії «Надія» с.Коблеве Березанського району Миколаївської області, по путівці, яку отримала матір ОСОБА_3 за місцем роботи, а також за те, що ОСОБА_1 , з 05 червня 2020 року по 04 серпня 2020 року, самовільно, без відповідного рішення суду або Органу опіки та піклування, всупереч волі другого з батьків - матері ОСОБА_3 , визначив місце проживання малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , окремо від матері та, у період часу з 23 липня 2020 року по 03 серпня 2020 року, не надав дозволу на оздоровлення малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в санаторії «Надія» с.Коблеве Березанського району Миколаївської області, по путівці, яку отримала матір ОСОБА_3 за місцем роботи. ОСОБА_1 за вказані правопорушення призначене адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 (триста сорок) грн.

Частиною 4 ст.82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вiдповiдно до ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Статтею 153 СК України визначено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

За приписами ч.ч.1-3 ст.157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ч.2 ст.15 Закону України «Про охорону дитинства», батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Згідно зі статтею 18 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікаваної Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання та розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною 1 ст.9 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікаваної Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень ЄСПЛ, у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР.

Відповідно до ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Ця стаття охоплює, зокрема, втручання держави в такі аспекти життя як право батьків на спілкування з дитиною.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (справа «Хант проти України», № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (справа «Мамчур проти України» № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

У судовому засіданні доведено та визнано самим позивачем ОСОБА_1 , що з 04 травня 2020 року з ОСОБА_1 спільно проживала малолітня дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а з 05 червня 2020 року - малолітній син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживали разом з ОСОБА_1 в с.Сопачів Володимирецького району Рівненської області до 30 серпня 2020 року.

Тобто, на момент звернення ОСОБА_1 з позовом до суду про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми шляхом визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з малолітніми дітьми, дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживали разом з батьком ОСОБА_1 , а тому з боку відповідачки ОСОБА_3 не могло чинитися позивачу ОСОБА_1 будь - яких перешкод у вихованні та спілкуванні з ними.

Також у судовому засіданні, із пояснень позивача ОСОБА_1 , відповідачки ОСОБА_3 , свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 встановлено, що з 01 вересня 2020 року та по цей час ОСОБА_1 у способи, визначені рішенням Виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області №195 від 28 липня 2020 року «Про визначення способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дітьми», бачиться з дітьми, займається їх вихованням і лише в одиничних випадках, з причин, які не залежали від волі відповідачки ОСОБА_3 , діти не могли у визначений час бути з батьком через перебування в школі, на гуртках, тощо.

З пояснень позивача ОСОБА_1 , відповідачки ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_22 слідує, що побачення ОСОБА_1 з дітьми, які не відбулись у визначений час, переносяться на інший час і відбуваються.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У той же час, жодних підтверджень того, що ОСОБА_3 чинила ОСОБА_1 будь - які перешкоди у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми - дочкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочкою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сином ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивач суду не надав.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні, у зв`язку із недоведеністю порушення відповідачкою ОСОБА_3 прав позивача, як батька, щодо виховання дітей та права на спілкування з ними.

Керуючись ст.ст.2,3,81,89,263,264,265,268,352,354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 , реєстраційний номер обілкової картки платника податків: НОМЕР_5 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області (34403, Рівненська область, м.Вараш, м-н Незалежності, буд.№1, код в ЄДРПОУ: 03315879), про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми шляхом визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з малолітніми дітьми, відмовити через безпідставність.

Рішення суду може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Кузнецовський міський суд Рівненської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення складений 05 січня 2021 року.

Головуючий суддя І.М.Незнамова