Рішення № 94222353, 27.11.2019, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/17859/17

Провадження № 2а/200/1264/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2019 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.

за участю секретаря: Яковенко А.С.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа Дніпропетровська єврейська релігійна громада про визнання протиправним рішення та їх скасування, -

В С Т А Н О В И В:

12 жовтня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із зазначеним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Позивач на підставі договору купівлі-продажу від 06.21.2014 року, є власником 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 635 кв.м. у фактичному користуванні, крім того, самовільно зайнятої земельної ділянки 285 кв.м. Також на підставі договору купівлі-продажу від 06.21.2014 року, позивач є власником 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 635 кв.м. у фактичному користуванні, крім того, самовільно зайнятої земельної ділянки 285 кв.м. Рішенням відповідача від 15.02.2017 року за № 257/18 третій особі надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування культових і інших будівель у АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Крім цього, рішенням відповідача від 20.09.2017 року за № 301/24 передано третій особі у постійне користування земельну ділянку у АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . З вказаного рішення вбачається, що зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку площею 0,2623 (кадастровий номер 1210100000:03:336:0043) у АДРЕСА_2 за територіальною громадою міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради. Проте вказане рішення зачіпає інтереси позивача, оскільки остання володіє на законних підставах земельною ділянкою, на якій розташоване домоволодіння, яке належить їй на праві власності.

З урахуванням викладеного, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської міської ради VII скликання від 20.09.2017 року № 301/24 «Про передачу земельної ділянки у АДРЕСА_2 у постійне користування Дніпропетровській релігійній громаді, код ЄДРПОУ 23644881 для будівництва і обслуговування культових та інших будівель».

Ухвалою суду від 13 жовтня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа Дніпропетровська єврейська релігійна громада про визнання протиправним рішення та їх скасування та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 13 жовтня 2017 року частково задоволено клопотання позивача про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 12 грудня 2017 року зупинено провадження в адміністративній справі № 200/17859/17 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа Дніпропетровська єврейська релігійна громада про визнання протиправним рішення та їх скасування, до набрання законної сили рішенням у цивільній справі № 201/12789/17 за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про припинення права власності.

Ухвалою суду від 09 серпня 2019 року відновлено провадження у справі та постановлено судовий розгляд продовжити в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач не надав письмових заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також не надав відзиву на позовну заяву, в зв`язку з чим розглядає справу за наявними в ній доказами.

З огляду на зазначене, суд розглядає справу за наявними у ній доказами.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України (в редакції Закону України від 03.10.2017р.) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу від 06 грудня 2014 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенською І.Р. та зареєстрованим в реєстрі за № 4934, ОСОБА_2 (продавець) продав, а ОСОБА_1 (покупець) купила 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 635 кв.м. у фактичному користуванні, крім того, самовільно зайнятої площею 285 кв.м. Домоволодіння ушкоджене пожежею.

Згідно з договором купівлі-продажу від 06 грудня 2014 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенською І.Р. та зареєстрованим в реєстрі за № 4926, ОСОБА_2 (продавець) продав, а ОСОБА_1 (покупець) купила 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 635 кв.м. у фактичному користуванні, крім того, самовільно зайнятої площею 285 кв.м. Домоволодіння ушкоджене пожежею.

Рішенням Дніпровської міської ради від 15.02.2017 року за № 257/18 Дніпропетровській єврейській релігійній громаді надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування культових та інших будівель у АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

Рішенням Дніпровської міської ради від 20.09.2017 року за № 301/24, серед іншого,:

-зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку площею 0,2623 га (кадастровий номер 1210100000:03:336:0043) у АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 за територіальною громадою м.Дніпра, в особі Дніпровської міської ради;

- передано земельну ділянку площею 0,2623 га (кадастровий номер 1210100000:03:336:0043) у постійне користування Дніпропетровській єврейській релігійній громаді земельну ділянку для будівництва і обслуговування культових та інших будівель у районі АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 за рахунок земель не переданих у власність або користування, код виду цільового призначення земель (КВЦПЗ) 03.04 (для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій).

Рішенням державного кадастрового реєстратора Зікрань Г.М. від 16 лютого 2017 року за № 04-05/160217/1 відмовлено ОСОБА_1 у державній реєстрації земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , з підстав невідповідності поданих документів вимогам, установленим Законом України «Про Державний земельний кадастр» і Порядком ведення Державного земельного кадастру.

Судом також встановлено, що постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.07.2018 року у справі № 201/12789/17 відмовлено у задоволенні позову Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про припинення права власності.

Обґрунтовуючи вказане рішення, суд апеляційної інстанції, серед іншого, зазначив, що домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 на земельній ділянці за кадастровим № 1210100000:03:336:0043 площею 0.2623га, цільове призначення - 03.04 для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій.

Спірне домоволодіння з 2001 року відчужувалося, як ушкоджене пожежею домоволодіння, що підтверджується договором купівлі-продажу від 16.01.2001 року; витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №6481963 від 11.02.2005 року; договором купівлі - продажу від 14.02.2005 року; витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №6639594 від 02.03.2005 року та договором купівлі - продажу домоволодіння (ушкодженого пожежею) від 31.01.2008 року; витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №18115340 від 17.03.2008 року.

Крім того, рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної у місті Дніпропетровську ради від 21.11.2008 року №884 «Про доцільність відновлення житлового будинку за адресою АДРЕСА_3 вирішено доцільним відновлення житлового будинку в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_3 , ушкодженого пожежею. Тобто, фактично, своїм рішення виконавчий комітет Жовтневої районної ради м. Дніпропетровська підтверджує наявність житлового будинку за адресою АДРЕСА_3 , вказуючи при цьому, що воно ушкоджене пожежею.

Розв`язуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право мирно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Підстави та порядок переходу права на земельну ділянку при переході права власності на розташовані на ній житловий будинок, будівлю або споруду визначаються статтею 377 ЦК України та статтею 120 ЗК України.

За частиною першою статті 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для її обслуговування.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування (частина друга статті 377 ЦК України).

Земельні відносини, які формуються з приводу переходу земельних прав при набутті майнових прав на об`єкти нерухомості, розташовані на конкретній земельній ділянці, регламентуються нормами ЗК України, які є спеціальними відносно до цивільно-правових норм, які є загальними.

Правові норми, які визначали долю земельної ділянки, наданої у власність чи користування, в разі відчуження розташованих на ній будівель чи споруд неодноразово змінювалися. Так, при відчуженні об`єктів нерухомого майна під час дії статті 30 ЗК України в редакції 1992 року закон передбачав автоматичний перехід права власності на земельну ділянку до набувача з необхідністю подальшого оформлення набувачем цього права. За приписами статті 120 ЗК України в редакції від 25 жовтня 2001 року (в період з 1 січня 2002 року до 20 червня 2007 року) при відчуженні об`єкта нерухомого майна, розташованого на відповідній ділянці, до набувача могло переходити право на цю земельну ділянку. Водночас автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди передбачала стаття 377 ЦК України.

Стаття 120 ЗК України (в редакції Закону України № 997-V від 27 квітня 2007 року) знову закріпила автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди. Поточна редакція статті 120 ЗК України (зі змінами, внесеними Законом України № 1702-VI від 5 листопада 2009 року) також передбачає автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі або споруди, і ці норми мають імперативний характер.

Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Наведені вище земельно-правові та цивільно-правові норми встановлюють, що перехід майнових прав до іншої особи тягне за собою перехід до неї і земельних прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Розмір цієї частини земельної ділянки має визначатися на основі державних будівельних норм та санітарних норм і правил.

Таким чином, особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній.

За змістом частини першої статті 167 та статті 170 ЦК України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин та набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно п.3 Перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» у разі якщо на земельній ділянці, право власності (користування) на яку не зареєстровано, розташований житловий будинок, право власності на який зареєстровано, кадастровий номер на таку земельну ділянку присвоюється за заявою власників такого будинку на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Забороняється вимагати для присвоєння земельній ділянці кадастрового номера інші документи. Такий кадастровий номер є чинним з моменту його присвоєння.

Частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ч.3 ст.2 КАС України, є принцип верховенства права, який відповідно до ст.6 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. ст. 8, 9 КАС України, усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, а розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом частин 4 ст. 9 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд прийшов до висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірність свого рішення.

Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Більш того, в рішені Європейського суду з прав людини від 26.03.2013 року у справі «Рисовський проти України» зазначено, що «суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли ідеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належній і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії». Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справі «Легас проти Хорватії») і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справі «Онерїлдіз проти Туреччини».

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі «Москаль проти Польщі»). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, державний орган не повинен непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалась на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі Пінкрва та Пінк проти Чеської Республіки»). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі Пінкрва та Пінк проти Чеської Республіки»).

З урахуванням встановлених в судовому засіданні фактичних обставин, суд приходить до висновку, що рішення Дніпровської міської ради VII скликання від 20.09.2017 року № 301/24 «Про передачу земельної ділянки у районі АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 у постійне користування Дніпропетровській релігійній громаді, код ЄДРПОУ 23644881 для будівництва і обслуговування культових та інших будівель» прийняте необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; не пропорційно, тобто без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

З огляду на зазначене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при подачі позову сплачено судовий збір у розмірі 640,00 грн. та у розмірі 480,00 грн. за подачу клопотання про забезпечення позову, всього 1120 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,6-9,19,44,77,241 - 246, 371 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа Дніпропетровська єврейська релігійна громада про визнання протиправним рішення та їх скасування - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської міської ради VII скликання від 20.09.2017 року № 301/24 «Про передачу земельної ділянки у АДРЕСА_2 у постійне користування Дніпропетровській релігійній громаді, код ЄДРПОУ 23644881 для будівництва і обслуговування культових та інших будівель».

Стягнути з Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1120 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 299 цього Кодексу.

Пунктом 15.5 Перехідних положень КАС України передбачено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Е.В. Женеску