Рішення № 94219627, 16.01.2021, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2-а/742/3/21

Єдиний унікальний № 742/2910/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2021 року м. Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Коваленка А.В., за участю секретаря судових засідань Риндя Л.А., представника позивача - адвоката Коваленко О.Ю. розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліцїї в Чернігівській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та заперечень сторін.

У жовтні 2019 року позивач звернувся до суду з позовною заявою в якій просить : визнати дії поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 3 Срібнянського відділення поліції Прилуцького відділу поліції Чернігівської області Бойка Вадима Віталійовича з приводу винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №292759 від 02.10.2020 року , протиправним.

Скасувати постанову інспектора СРПП №3 Срібнянського ВП Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області Бойка Вадима Віталійовича по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №292759 від 02.10.2020 року як незаконну, звільнивши його від сплати адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 425 гривень .

Свої вимоги аргументує тим, що відповідно до вказаної постанови він 02 жовтня 2020 року в 16 годин 25 хвилин керував автомобілем Skoda Superb номерний знак НОМЕР_1 , автодорогою Н-07, 136 км+100 м, з відсутнім обов`язковим полісом страхування, чим порушив вимоги п.2.1. Правил дорожнього руху, чим скоїв адмінстравтивне правопорушення, передбачене частиною 1 ст.126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 425 гривень .

Позивач стверджує, що він дійсно рухався на вказаному автомобілі і був зупинений працівниками поліції, яким передав посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу для перевірки. Також на вимогу працівника поліції показав наявний у нього поліс обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, але не передав його працівнику поліції, оскільки підстав перевіряти його в працівників поліції не було так як він правил дорожнього руху не порушував, але працівник поліції виніс постанову і наклав на нього стягнення.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 02.11.2020 року відкрито провадження в справі та призначено розгляд справи на 15 год.00 хв. 12 листопада 2020 року.

Справа неодноразово відкладалася в зв"язку з клопотанням сторін та необхідністю витребування доказів.

Протокольною ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 16.01.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про залучення до справи у якості третіх осіб поліцейських Бойка В.В. та Кисляк О.М .

ІІІ. Позиції сторін.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити , аргументуючи їх тим, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 , а протокол складено в зв`язку з незгодою працівника міліції з діями останнього, який відмовився передавати в руки поліцейському наявний у нього страховий поліс.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, але подав відзив на позовну заяву в якому зазначив , що позовні вимоги не визнає, оскільки при винесенні постанови поліцейський дотримався всіх вимог законодавства.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом.

02 жовтня 2020 року постановою серія БАБ № 292795 поліцейський СРПП № 3 Срібнянського ВП Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області Бойко В.В. притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень.

Згідно постанови, 02 жовтня 2020 року в 16 годин 25 хвилин ОСОБА_1 керував автомобілем Skoda Superb номерний знак НОМЕР_1 , автодорогою Н-07, 136 км+100 м, з відсутнім обов`язковим полісом страхування, чим порушив вимоги п.2.1. Правил дорожнього руху, чим скоїв адмінстравтивне правопорушення, передбачене частиною 1 ст.126 КУпАП .

Відповідно до поліса обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів №АР/0741305 від 01.10. 2020 року автомобіль марки Skoda Superb номерний знак НОМЕР_1 застрахований, страховий поліс дійсний з 15 год 00 хв 01.10.2020 по 30.09.2021 року.

З письмових показань долучених працівників поліції Бойко В. та Кисляк О. зазначено, що останні були присутні під час зупинки водія ОСОБА_1 і в останнього не виявилося поліса обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів за що і було складено протокол.На місці було здійснено відео фіксацію, але на даний час відео відсутнє.

V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

У частині першій статті 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Основного Закону України). Аналогічний припис закріплено у частині першій статті 6 КАС України. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (частина друга статті 6 КАС України).

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен бути якісним, щоби виключити будь-який ризик свавілля.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені зокрема ч. 1ст. 126 КУпАП

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або до суду у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює,а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Крім того, відповідно до принципу 6 Рекомендації № R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, ухваленої 13 лютого 1991 року, при застосуванні адміністративних санкцій, окрім сформульованих у Резолюції (77) 31 принципів справедливої адміністративної процедури, що звичайно застосовуються до адміністративних актів, слід керуватися такими особливими принципами:

1) особа, стосовно якої розглядається можливість застосування адміністративної санкції, попередньо інформується щодо фактів, які їй ставляться в вину;

2) вона має достатньо часу для підготовки свого захисту залежно від складності справи та суворості санкцій, що можуть бути застосовані;

3) вона або її представник інформується стосовно характеру доказів у справі, зібраних проти неї;

4) вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення про санкцію;

5) адміністративний акт про застосування санкцій містить мотиви, на яких вона ґрунтується.

Більше того, приписами ст.129 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, задекларовано, що основними засадами судочинства, серед іншого, є змагальність та забезпечення доведеності вини.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Враховуючи вищевказані вимоги та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17 липня 1997 року Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів:(п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р., заява №38683/06; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р., заява № 29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р., заява №12167/04

Відповідно до п.п. 1,3,8 ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, Суд зазначає, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 126 КУпАП, передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").

Відповідно до п.2.1.( ґ) ПДР , водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

В судовому засіданні встановлено, що Єдиним доказом на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч.1ст.126 КУпАП є постанова про вчинення адміністративного правопорушення в якій відсутні посилання на докази, які підтверджують винуватість водія.

Письмові показання поліцейських долучені до матеріалів справи суд не приймає до уваги, оскільки останні є посадовими особами і зацікавлені в результатах розгляду справи.

Надаючи аналіз постанові, Суд зазначає, що оскаржувана постанова відповідача не містить відомостей щодо доказів, а саме пояснень свідків, відеозаписів, що свідчили би про наявність у позивача вини у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченими ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Оцінюючи оскаржувану постанову на предмет її обґрунтованості, суд констатує, що працівником Національної поліції факт вчинення правопорушення, в якому звинувачено позивача, жодним чином не зафіксовано та не підтверджено жодним допустимим й належним доказом, що міг бути забезпечений для такого роду порушень правил дорожнього руху.

Крім того, обставини , які встановлені в ході розгляду справи та викладені в постанові , а саме: водій керував з відсутністю обов`язкового полісу страхування передбаченого Законом України, не відповідають диспозиції ч.1 ст.126 КУпАП, яка передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").

Також суд констатує, що обставини встановлені під час розгляду в справі і зазначені в постанові, а саме :водій керував з відсутністю обов`язкового полісу страхування передбаченого Законом України, крім того, що не відповідають диспозиції ч.3 ст.126 КУпАП , ще й спростовані наданою позивачем копією поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності транспортного засобу Skoda Superb , номерний знак НОМЕР_1 , який дійсний з 01.10.2020 до 30.09.2021 року.

Отже, відповідачем у своїй діяльності порушені принципи всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітників поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (показання свідків, відеофіксація тощо).

На підставі викладеного, суд зазначає, що при розгляді справи не знайшов свого підтвердження факт вчинення правопорушення позивачем. У матеріалах справи такі підтвердження відсутні, є в наявності лише постанова про притягнення до відповідальності, що не дає підстав стверджувати про допущення позивачем порушень Правил дорожнього руху України в той день та час, оскільки зазначені твердження не знайшли обґрунтування під час розгляду справи.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП є недоведеним.

Щодо вимог про визнання протиправними дій відповідача, суд зазначає, що процедурних порушень під час складання постанови Інспектором ПП Бойко В.В.. не встановлено, а позивач не обґрунтував у цій частині свій позов. Самі по собі дії інспектора при складанні постанови про правопорушення, яку було скасовано у судовому порядку за недоведеністю вини не можна вважати неправомірними.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 08 липня 2020 року(справа №463/1352/16-а, адміністративне провадження №К/9901/21241/18) та 22 липня 2019 року(справа №757/2757/16-а, адміністративне провадження №К/9901/6713/18)

Виходячи з викладеного вище, суд приходить до висновку про часткове задеволення позовних вимог.

VI.Судові витрати.

Частиною 1,3 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи випливає, що ОСОБА_1 при подачі позову сплатив судовий збір в розмір 420,40 гривень , а тому витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з Головного управління Національної поліцїї в Чернігівській області за рахунок бюджетних асигнувань, пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме в сумі 210,20 гривень.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 241-246, 255, 286 КАС України, суд

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліцїї в Чернігівській області - задовольнити частково.

Скасувати постанову серії БАБ № 292795 від 02.10.2020 винесену у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 126 КУпАП - закрити.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Національної поліцїї в Чернігівській області, код ЄДРПОУ 40108651, місце знаходження: проспект Перемоги, 74, м.Чернігів, за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , витрати понесені на сплату судового збору в розмірі 210 (двісті десять) гривень 20 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду через Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.В.Коваленко