Рішення № 94216589, 13.01.2021, Чаплинський районний суд Херсонської області

Рішення набрало чинності "___"____20____р. Справа № 665/1274/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2021 р. Чаплинський районний суд Херсонської області в складі:

головуючої судді Пилипенко І.О.,

за участю секретаря судового засідання Ткаченко Л.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Чаплинка Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Аланд», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна про визнання виконавчого напису таким, який не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 , діючи в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Аланд», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в якому просила суд визнати виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Степанівною від 08 липня 2020 року та зареєстрованого в реєстрі за №23054, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» заборгованості в розмірі 12361 грн. 83 коп. таким, що не підлягає виконанню та зобов`язати ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» повернути усі отримані кошти за виконавчим написом позивачу.

В обґрунтування своєї позовної заяви вказує, що 13 серпня 2020 року ОСОБА_1 отримав листа від приватного виконавця Манікіна Д.С. про відкриття виконавчого провадження від 06.08.2020 року по примусовому виконанню виконавчого напису №23054 від 08.07.2020 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. про стягнення заборгованості на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» в загальній сумі 12661 грн. 83 коп..

Зазначає, що вказаний виконавчий напис вчинено всупереч вимогам закону, оскільки нотаріус взагалі не мала права вчиняти виконавчий напис за кредитним договором. Нотаріусу не були подані документи, передбачені законодавством. Розмір заборгованості не є безспірним. Вважає виконавчий напис незаконним та таким, що вчинений з порушенням законодавства, оскільки нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Для одержання виконавчого напису подаються в тому числі документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника. В даному випадку при вчиненні оспорюваного виконавчого напису нотаріус не отримував від ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» первинні документи щодо видачі кредиту та здійснення його погашення, крім того представником ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» не було надано виписки по рахунку, що підтверджував би наявність вказаного в заяві розміру заборгованості. Також вказує, що позивачу не було надіслану вимогу-повідомлення про сплату заборгованості та до заяви про вчинення виконавчого напису не додано документів, що підтверджували б перехід права кредитора до ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» та підтверджує безспірність вимог банку до боржника. Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору. Тому позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту свого права.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, не повідомивши суд про причини неявки.

Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не зявилася, подавши заяву про розгляд справи за її відсутності. Просила позов задовольнити, посилаючись на обставини викладенні у позовній заяві.

Представник відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, не повідомив про причини неявки, у встановлений строк відзив не подав.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. в судове засідання не з`явилась, надала клопотання про розгляд справи за її відсутності на підставі чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідно до ч.3 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Таким чином, згідно з вимогами ст.ст.128, 131 ЦПК України, відповідач повідомлений про час та місце слухання справи за адресою його місця проживання чи місця перебування, зареєстрованого у встановленому законом порядку та не з`явився у судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в зв`язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши докази у справі, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а, відповідно до ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (п.1 ст.16 ЦК України).

Пунктом 2 ст. 432 ЦПК України встановлено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Згідно з п. 16 Постанови Вищого спеціалізованого суду України № 3 спори за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа.

Так відповідно до матеріалів справи,зокрема виконавчого напису нотаріуса №23054 вбачається, що 22.09.2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Платинум Банк» укладено кредитний договір №4236/1755DCLRKZPT.

В подальшому на підставі договору відступлення права вимоги №14/05/2020-ФА від 14 травня 2020 року, право вимоги за кредитним договором №4236/1755DCLRKZPT від 22.09.2014 року, який було укладено між ОСОБА_1 та ПАТ «Платинум Банк» набуло ТОВ «Фінансова компанія «Аланд».

25 травня 2020 року ТОВ «ФК «Аланд» надіслано ОСОБА_1 письмову вимогу-повідомлення № 52753 про відступлення права вимоги та існування заборгованості в сумі 12361.83 грн. з вимогою виконати зобов`язання за кредитним договором №4236/1755DCLRKZPT від 22.09.2014 року.

Доказів надіслання вимоги-повідомлення №52753 від 25.05.2020 року на адресу ОСОБА_1 та отримання цієї вимоги позивачем ні нотаріусу Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., ні суду, не надано.

08 липня 2020 року ТОВ «ФК «Аланд» звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., із заявою про вчинення виконавчого напису, до якої долучено: витяг з договору відступлення права вимоги; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; документи стягувача.

08 липня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. вчинено виконавчий напис реєстр. №23054, про звернення стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором № 4236/1755DCLRKZPT від 22.09.2014 року, укладеним ним із ПАТ «Платинум Банк», право вимоги за яким перейшло до ТОВ «ФК «Аланд», на підставі договору відступлення прав вимоги № 14/05/2020-ФА, від 14 травня 2020 року на користь ТОВ «ФК «Аланд». Строк платежу за кредитним договором настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 07.10.2019 року по 25.05.2020 року. Сума заборгованості складає 12361.83 грн. з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 8484.32 грн.; прострочена заборгованість за процентами - 3877.51 грн..

На виконання виконавчого напису №23054 від 08.07.2020 р. приватним виконавцем виконавчого округу Херсонської області Манікіним Д.С. було відкрито виконавче провадження № 62736109, постанова від 06.08.2020 р..

Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до вимог ст.. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 1 ст. 88 Закону України "Про нотаріат", нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено нотаріус вчиняє виконавчі написи:

- якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;

- за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку.

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

Окрім того, постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/20084/14 від 22.02.2017 р. " було визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів в частині, доповнення переліку документів, на підставі яких вчинюється виконавчий напис», а саме виключено можливість вчинення виконавчого напису на підставі оригіналу кредитного договору.

Отже, перш ніж вчинити виконавчий напис, нотаріус повинен перевірити чи підпадає заявлена вимога під той вид заборгованості, про який йдеться в Переліку № 1172, чи подані всі передбачені Переліком документи, чи оформлені такі документи належним чином, чи підтверджують подані документи безспірність заборгованості боржника перед кредитором та чи прострочено виконання зобов`язання, чи не виник спір між зацікавленими особами, чи не минув встановлений законодавством строк для вчинення виконавчого напису.

Як встановлено судом, до документів, які були додані нотаріусу для вчинення нотаріального напису було долучено виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості, з якого не вбачається які дати та суми видачі грошових коштів, термін їх повернення, строк прострочення, а також кінцевий строк повернення коштів за кредитом.

В ході розгляду справи на позивачем ні його представником не заперечувався факт укладення договору з ПАТ «Платинум Банк» 22.09.2014 року, та звертаючись до суду з даним позовом, останній вказували саме на незаконність дій нотаріуса під час видачі виконавчого напису.

Так, ТОВ «ФК Аланд» ні нотаріусу, ні суду не надав детального розрахунку за кредитним договором № 4236/1755DCLRKZPT від 22.09.2014 року, з якого можливо встановити коли та в якому розмірі позивач отримав грошові кошти, здійснював повернення кредиту, допустив порушення зобов`язань через несвоєчасне внесення коштів на рахунок погашення заборгованості, тощо, та коли і в якому розмірі виникла заборгованість.

Відповідно, нотаріус не перевірив безспірність заборгованості боржника перед кредитором, факт прострочення виконання зобов`язання та не перевірив чи не минув встановлений законодавством строк для вчинення виконавчого напису.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст.88 закону «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, учинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів ст.ст.15, 16, 18 ЦК, ст.ст.50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом учинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне в стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить протилежного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про порушення прав позивача відповідачем, які підлягають захисту, а тому позов про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є обґрунтований та підлягає задоволенню в цій частині.

Разом з тим, що стосується вимоги позивача про повернення отриманих коштів за даним виконавчим написом, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є правовідносини, які виникають у зв`язку з безпідставним утриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають при наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або стеження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Як вбачається з матеріалів позову, звертаючись до суду з даним позовом, позивач серед іншого просив зобов`язати відповідача повернути усі отримані кошти за цим виконавчим написом. Разом з тим, позивачем не надано доказів в підтвердження своїх позовних вимог, щодо розміру такого відрахування, підстави на якій було здійснено це відрахування, особи яка здійснила відрахування, його порядку.

Крім того звертаючись з даною вимогою до суду, позивач не обґрунтував цієї позовної вимоги, не визначив які норми матеріального права підлягають застосуванню та не визначив спосіб, який суд має вжити для відновлення його порушеного права.

При цьому, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову .

При цьому позивач в ході судового розгляду не вживав заходів щодо встановлення розміру коштів, що були відраховані з його заробітної плати, та з`ясування правової підстави такого відрахування.

У зв`язку з вказаним, суд вважає, що в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, на відповідача покладається обов`язок відшкодувати сплачений позивачем судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 81, 89, 141, 263, 280-281 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Степанівною від 08 липня 2020 року та зареєстрованого в реєстрі за №23054, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» заборгованості в розмірі 12361 грн. 83 коп.. таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» /ЄДРПОУ 42642578/ на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок на відшкодування понесених судових витрат.

В іншій частині позову - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі якщо повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, строк на подання заяви про його перегляд може бути поновлено, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом до Херсонського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Чаплинський районний суд Херсонської області.

Суддя: І.О. Пилипенко