Ухвала суду № 94215142, 18.01.2021, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 947/34318/20

Провадження № 2/947/4920/20

УХВАЛА

18.01.2021 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Маломуж А.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в м. Одесі заяву представника відповідача ОСОБА_1 про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовною заявою Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

19.11.2020 року КП «Теплопостачання міста Одеси» звернулося до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Маломуж А.І.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 27.11.2020 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 21.12.2020 року вищевказану позовну заяву було залишено без розгляду.

11.01.2021 року представник відповідача звернувся до суду з заявою про компенсацію відповідачу ОСОБА_1 , витрат, пов`язаних з розглядом справи в розмірі 3000 грн.

Суд, дослідивши заяву та додані до неї докази, матеріали справи, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 21.12.2020 року позовну заяву Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості було залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення та розгляду справи по суті позовних вимог, у зв`язку з чим суд не може зробити обґрунтований висновок щодо штучності поданого позову.

Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55,124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач направив до суду заяву про компенсацію судових витрат 11.01.2021, а ухвалу отримав 08.01.2021 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заява про компенсацію судових витрат відповідача на правову допомогу подана в строк передбачений ч. 6 ст. 142 ЦПК України.

Виходячи з означених норм цивільно-процесуального законодавства, підставою для стягнення компенсації судових витрат при постановленні ухвали суду про залишення позову без розгляду, є встановлення судом необґрунтованих дій позивача (ч.5 ст. 142 ЦПК України), а також у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони (ч. 6 ст. 142 ЦПК України, ч. 9 ст. 141 цього Кодексу).

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 26.09.2018 року у справі № 148/312/16-ц, за змістом частини п`ятої статті 142 ЦПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Зловживання правами характеризуються умислом порушити порядок цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст.44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Під зловживанням процесуальними правами маємо розуміти особливу форму цивільного процесуального правопорушення, тобто умисні недобросовісні дії учасників цивільного процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб`єктивних процесуальних прав і здійснювані лише з видимістю реалізації таких прав, пов`язані з обманом відносно відомих обставин справи, в цілях обмеження можливості реалізації або порушення прав інших осіб, що беруть участь в справі, а також в цілях того, що перешкодило діяльності суду по правильному і своєчасному розгляду і вирішенню цивільної справи, - що породжує застосування заходів цивільного процесуального примусу.

Основна ознака зловживання процесуальними правами полягає в тому, що дії, які її складають, вчиняються на зовні законній юридичній підставі. Механізм зловживання процесуальними правами полягає в тому, що особа, яка бажає мати певний юридичний результат, вчиняє процесуальні дії (бездіяльність), зовні схожі на ті юридичні факти, з якими пов`язується настання необхідного результату.

Суду не надано і судом не здобуто доказів, які б свідчили про зловживання стороною позивача чи її представником процесуальними правами, або що спір виник внаслідок неправильних дій сторони позивача.

За таких обставин, заява про компенсацію судових витрат відповідача на правову допомогу не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 44, 133, 141, 142, 258, 260, 353 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовною заявою Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості,- залишити без задоволення.

На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У відповідності до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський районний суд м. Одеси.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Суддя Маломуж А. І.