Рішення № 9421421, 14.04.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.10 Справа № 18/75/10

Суддя

за позовом: заступника прокурора міста Запоріжжя (69035, м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, буд. 5) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах:

концерну “Міські теплові мережі” в особі філії концерну “Міські теплові мережі” Орджонікідзевського району (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137)

до приватного підприємця ОСОБА_1 (69067, АДРЕСА_1)

про стягнення 35607,21 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Пятковська О.О., довіреність № 19 від 04.01.2010 р., посвідчення від 11.06.2009 р.;

від відповідача: не прибув;

від прокуратури: ОСОБА_3, посвідчення № 79 від 17.08.2005 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 02.03.2010 р. звернувся заступник прокурора міста Запоріжжя в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах концерну “Міські теплові мережі” в особі філії концерну “Міські теплові мережі” Орджонікідзевського району з позовною заявою до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення 35607,21 грн., а саме: 31884,09 грн. основного боргу, 441,38 грн. 3 % річних, 1280,73 грн. втрат від інфляції та 2001,01 грн. пені, на підставі договору № 200757 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2006 р., ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, ст.ст. 509, 526, 530 ЦК України.

Ухвалою суду від 09.03.2010 р. порушено провадження у справі № 18/75/10, судове засідання призначено на 31.03.2010 р. Ухвалою суду від 31.03.2010 р., в порядку ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався на 14.04.2010 р.

У судовому засіданні 14.04.2010 р. представники прокуратури та позивача підтримали позовні вимоги, надали витребувані документи, які прийняті судом та залучені до матеріалів справи, просили суд позов задовольнити.

У судове засідання 14.04.2010 р. представник відповідача не прибув, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно п. 3.6 Розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 з наступними змінами та доповненнями, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідачем отримана ухвала суду про порушення провадження у справі від 09.03.2010 р., про що свідчить повідомлення про вручення 12.03.2010 р. рекомендованого поштового відправлення № 6928323. Таким чином, відповідач є належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи.

14.04.2010 р. розгляд справи закінчений, у судовому засіданні за згодою представників прокуратури та позивача, судом оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників прокуратури та позивача, суд,

ВСТАНОВИВ:

01.01.2006 р. концерн “МТМ” в особі директора філії концерну “МТМ” Орджонікідзевського району (теплопостачальна організація і позивач у справі) та приватний підприємець ОСОБА_1 (споживач і відповідач у справі) уклали Договір № 200757 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (далі Договір), відповідно до п. 1.1. якого, позивач взяв на себе зобовязання відпустити теплову енергію в гарячій воді відповідачу, а відповідач зобовязався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невідємними частинами.

Згідно із п. 4.1.1. Договору теплопостачальна організація зобовязана відпускати споживачу теплову енергію в гарячій воді за договором купівлі-продажу.

Судом встановлено, що позивач свої зобовязання за Договором виконував належним чином, зокрема, в період часу з січня 2009 р. по січень 2010 р. відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 31884,09 грн., про що свідчать відповідні акти приймання-передачі теплової енергії (в яких зафіксовано: кількість, тарифи та вартість щомісячно спожитої відповідачем теплової енергії), а також виставлені відповідачу, згідно цих актів, на оплату спожитої теплової енергії, рахунки, копії яких знаходяться в матеріалах справи. Акти приймання-передачі теплової енергії та відповідні рахунки щомісячно направлялись на адресу відповідача, про що свідчать витяги з реєстрів відправленої філією концерну “МТМ” Орджонікідзевського району кореспонденції та поштові повідомлення про вручення.

Умови та порядок проведення розрахунків за теплову енергію сторони передбачили у розділі 6 Договору.

Так, зокрема, розрахунки за даним Договором здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не заперечує діючому законодавству України, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі. Споживач зобовязаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату. Відповідач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від позивача: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну. Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі пяти днів з дати отримання. У разі неотримання акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у встановлений договором термін, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період (пп. 6.1., 6.2., 6.3., 6.4., 6.7., 6.7.1., 6.7.2. Договору).

Відповідно до пп. 3.2.6., 3.2.26. Договору, споживач теплової енергії зобовязаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором. Щомісячно, у строки, визначені даним Договором, повертати теплопостачальній організації підписаний уповноваженою особою та належним чином оформлений акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді.

Як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобовязання за Договором належним чином не виконував, оплату за спожиту у період часу з січня 2009 р. по січень 2010 р. теплову енергію, згідно актів приймання-передачі та виставлених рахунків, у повному обсязі не здійснював, претензій не предявляв, у звязку із чим, заборгованість ПП ОСОБА_1. перед філією концерну “МТМ” Орджонікдзевського району, станом на 02.03.2010 р., склала 31884,09 грн.

Так, позивач неодноразово звертався до відповідача із вимогами про погашення заборгованості за спожиту теплову енергію (надані копії листів, які направлялися відповідачу), але ПП ОСОБА_1 залишав звернення позивача без реагування і задоволення.

У звязку із несплатою відповідачем, суми боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 31 884,09 грн., заступник прокурора м. Запоріжжя звернувся до господарського суду Запорізької області в інтересах концерну “МТМ” за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів держави із позовною заявою.

Відповідно до вимог ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", підставою представництва у суду інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч.ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобовязання, та факт несплати відповідачем у визначений зобовязанням термін отриманої від філії концерну “МТМ” Орджонікідзевського району, теплової енергії, на суму 31884,09 грн., господарський суд вважає доведеним та підтвердженим відповідними доказами.

Оскільки ПП ОСОБА_1 не вчасно розрахувався із позивачем за отриману теплову енергію, то позивач нарахував пеню за весь час прострочення грошового зобовязання та просив стягнути з відповідача 2001,01 грн. пені за період часу з 21.03.2009 р. по 26.02.2010р.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

В п. 7.2.8. Договору встановлено, що в разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.3. договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу, але не більше суми боргу, за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Проаналізувавши зазначені норми права та перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд вважає вимогу концерну “Міські теплові мережі” про стягнення із відповідача пені у розмірі 2001,01 грн. за період часу з 21.03.2009 р. по 26.02.2010 р. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, прокурор, в інтересах концерну “Міські теплові мережі” просив суд стягнути з відповідача втрати від інфляції в сумі 1280 73 грн. за період часу з березня 2009 р. по січень 2010 р. та 3 % річних в сумі 441,38 грн. за період часу з 21.02.2009 р. по 26.02.2010р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати повязані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в Інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Надані розрахунки втрат від інфляції та 3 % річних є вірними, зважаючи на викладене, вимоги концерну “Міські теплові мережі” про стягнення з відповідача втрат від інфляції в сумі 1280,73 грн. за період часу з березня 2009 р. по січень 2010 р. та 3 % річних в сумі 441,38 грн. за період часу з 21.02.2009 р. по 26.02.2010 р., задовольняються судом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували позицію позивача.

На підставі викладеного, позовні вимоги задовольняються повністю. Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 29, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути із приватного підприємця ОСОБА_1 (69067, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2, у АКБ “ЧБРР” м. Сімферополь, МФО 384577) на користь концерну “Міські теплові мережі” 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458; р/р №26004045320001 в АКБ “Індустріалбанк” м. Запоріжжя, МФО 313849) 31884 (тридцять одну тисячу вісімсот вісімдесят чотири) грн. 09 коп. основного боргу, 441 (чотириста сорок одну) грн. 38 коп. 3 % річних, 1280 (одну тисячу двісті вісімдесят) грн. 73 коп. втрат від інфляції та 2001 (дві тисячі одну) грн. 01 коп. пені. Видати наказ.

3.Стягнути із приватного підприємця ОСОБА_1 (69067, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2, у АКБ “ЧБРР” м. Сімферополь, МФО 384577) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувача: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р № 31119095700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22090200, символ банку 095) 356 (триста пятдесят шість) грн. 07 коп. державного мита. Видати наказ.

4.Стягнути із приватного підприємця ОСОБА_1 (69067, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2, у АКБ “ЧБРР” м. Сімферополь, МФО 384577) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувач: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р № 31212259700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності банку 259) 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя В.В. Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису. Рішення оформлено і підписано, згідно з вимогами ст. 84 ГПК України, 23.04.2010 р.