Вирок № 94213232, 18.01.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/8649/17

Провадження № 1-кп/638/181/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі :

головуючого судді Семіряд І.В.

при секретарях Башинської К.С., Романової О.В.,

Підвисоцької А.М., Комлєві Д.В.,

Монастирьової І.М., Тягунової Р.Ю.,

Тітової М.О., Підосокорської А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкова кримінальне провадження № 12013220480002046 від 24.03.2013 у відношенні :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженого у м. Харків, громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, не військовозобов`язаного, пенсіонера, раніше не судимого, який зареєстрований та мешкає за адресою : АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народженого в сел. Містки, Сватівського району, Луганської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, військовозобов`язаного, працюючого головним спеціалістом – інспектором з благоустрою сектору контролю за станом благоустрою у сфері екології інспекції з благоустрою департаменту територіального контрою Харківської міської ради, раніше не судимого, який зареєстрований та мешкає за адресою : АДРЕСА_2 ,

обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 364 ч. 2, 366 ч. 1 КК України, -

за участю :

прокурорів Чекіна О.В., Туліна Р.А., Марнаряна А.А.

потерпілих ОСОБА_3 , ОСОБА_4

представників цивільного

відповідача ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7

захисників Щоголь Є.А., Лагутіна І.В., Рєдіної О.В.,

Мосенцова О.В., Лесик М.С.,

Мартиненко А.М.

підсудних ОСОБА_1 , ОСОБА_2

В С Т А Н О В И В :

Підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , будучи службовими особами органу місцевого самоврядування, діючи узгоджено, вчинили зловживання службовим становищем, що виразилося в умисному, в особистих інтересах, використанні службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, а також внесення до офіційних документів службовими особами завідомо неправдивих відомостей при наступних обставинах:

Підсудний ОСОБА_1 , працюючи на посаді заступника начальника Управління - начальника Інспекції з благоустрою та екології м. Харкова Управління екології та благоустрою Департаменту Комунального господарства Харківської міської ради, на яку призначений розпорядженням Харківського міського голови № 7183 від 30.12.2011, діючи умисно, сумісно та узгоджено з підсудним ОСОБА_2 , працюючим на посаді завідувача сектору з контролю південної частини території міста Інспекції з благоустрою та екології м. Харкова Управління екології та благоустрою Департаменту комунального господарства Харківської міської ради на яку призначений розпорядженням Харківського міського голови № 7182 від 30.12.2011, будучи службовими особами, наділеними функціями представників органу місцевого самоврядування та організаційно-розпорядчими повноваженнями, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи з кар`єристських мотивів в особистих інтересах та маючи на меті одержання прихильності керівництва, маючи намір продемонструвати відданість вищестоящему керівництву та готовність виконати будь-які поставлені керівництвом завдання, навіть ті, які прямо порушують конституційні права громадян, а також свідомо бажаючи настання тяжких суспільно-небезпечних наслідків, діючи всупереч інтересам служби, протиправно, свідомо нехтуючи вимогами ст. 41 Конституції України, без наявності будь-яких законних на те підстав, вчинили дії спрямовані на знищення об`єкта нерухомості потерпілого ОСОБА_3 , а саме гаражу, що належить останньому на праві приватної власності.

Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на протиправне знищення нерухомого майна потерпілого ОСОБА_3 , підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 19 березня 2013 року, усвідомлюючи, що капітальна споруда (гаражний бокс), розташований на земельній ділянці за адресою : АДРЕСА_3 не є незаконно розміщеною, бажаючи внести неправдиві відомості до офіційного документу, достовірно розуміючи, що документ, який вони планують скласти повністю не відповідає дійсності, склали та підписали офіційний документ - припис № 546 «Про добровільне звільнення території м. Харкова» до якого внесли завідомо неправдиві відомості, зазначивши, що капітальна споруда (гаражний бокс), розташований на земельній ділянці за адресою : АДРЕСА_3 є незаконно розміщеною.

Продовжуючи злочинні дії, спрямовані на знищення об`єкта нерухомості потерпілого ОСОБА_3 , 19 березня 2013 року підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , усвідомлюючи що припис № 546 «Про добровільне звільнення території м. Харкова» не вручено потерпілому ОСОБА_3 , за результатами проведеної перевірки, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи, що капітальна споруда (гаражний бокс), розташований на земельній ділянці за адресою : АДРЕСА_3 не є самовільно розміщеним об`єктом, бажаючи внести неправдиві відомості до офіційного документу, достовірно розуміючи, що документ, який вони планують видати повністю не відповідає дійсності, склали Акт № 256/13 «Про виявлення самовільно розміщених об`єктів», який є офіційним документом, до якого внесли завідомо неправдиві відомості визнавши капітальну споруду (гаражний бокс), розташований на земельній ділянці за адресою : АДРЕСА_3 самовільно розміщеним об`єктом, при цьому зробивши висновок про наявність порушень вимог законодавства, що не відповідало дійсності.

Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на протиправне знищення нерухомого майна потерпілого ОСОБА_3 , підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , діючи умисно, сумісно та узгоджено, а також з особою, щодо якої матеріали кримінального провадження органом досудового розслідування виділені в окреме провадження, 22 березня 2013 року, у період часу з 09 години по 15 годину, перебуваючи за адресою : м. Харків, вул. Мінська, 77-Б, повністю усвідомлюючи злочинний характер дій особи, щодо якої матеріали кримінального провадження органом досудового розслідування виділені в окреме провадження, яка зловживаючи своїми службовими повноваженнями організувала, із залученням підпорядкованих її працівників комунальних підприємств КП «Харківські теплові мережі», КП «Харківводоканал», СКП «Харківзеленбуд», знищення належному потерпілому ОСОБА_3 нерухомого майна – розташованого на земельній ділянці капітального гаражу, виражаючи її свою підтримку, реалізуючи свої організаційно-розпорядчі повноваження, координували діяльність із фактичного знесення зазначеного об`єкта нерухомості та здійснювали контроль за діями робітників, спрямованими на досягнення злочинної мети - знищення нерухомого майна потерпілого ОСОБА_3 .

У подальшому, підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за результатом знищення належного потерпілому ОСОБА_3 об`єкта нерухомості, з метою прикриття злочину та надання своїм злочинним діям та діям особи, щодо якої матеріали кримінального провадження органом досудового розслідування виділені в окреме провадження, вигляду законності, усвідомлюючи що проведено не демонтаж нерухомого майна, а фактичне знищення нерухомого майна – гаражного боксу потерпілого ОСОБА_3 , бажаючи внести неправдиві відомості до офіційного документу, достовірно розуміючи протиправність своїх дій, маючи умисел на перекручення істини в офіційному документі, склали Акт № 265/13-с «Про проведене звільнення території від самовільно розміщених об`єктів», який є офіційним документом, до якого внесли завідомо неправдиві відомості та підписали його, визнавши капітальну споруду (капітальний гараж із шлакоблоку з дерев`яним дахом), розташований на земельній ділянці за адресою : АДРЕСА_3 самовільно розміщеним об`єктом нерухомості, при цьому зазначивши що вказана капітальна споруда демонтована, однак яка фактично була повністю знищена.

Внаслідок умисних, протиправних дій підсудних ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та особи, щодо якої матеріали кримінального провадження органом досудового розслідування виділені в окреме провадження, було протиправно знищено належний потерпілому ОСОБА_3 гаражний бокс, розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_3 , чим потерпілому ОСОБА_3 були спричинені матеріальні збитки в розмірі вартості гаражного боксу на суму 167700 гривен, що є тяжкими наслідками.

У судовому засіданні підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свою вину у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 364 ч. 2, 366 ч. 1 КК України не визнали.

Підсудний ОСОБА_1 у судовому засіданні показав, що на період 2013 року він працював на посаді заступника начальника Управління – начальника Інспекції з благоустрою Департаменту комунального господарство Харківської міської ради та був обізнаним зі своїми службовими обов`язками при виконанні організаційно – розпорядчих повноважень, як представника органу місцевого самоврядування. 19.03.2013, на виконання відповідного рішення Дзержинського райсуду м. Харкова, яким були визнані недійсними державні акти, в тому числі і щодо раніше належної потерпілому ОСОБА_3 земельної ділянки за адресою : АДРЕСА_3 на якої був розташований належний потерпілому гараж, ним сумісно з підсудним ОСОБА_2 , який за займаною посадою був його підлеглим, складено передбачений законодавством акт про виявлення самовільно розміщеного об`єкту – належного потерпілому ОСОБА_3 гаражного боксу, який ними був підписаний. Після чого ним та ОСОБА_2 у зазначений день був складений припис про звільнення зазначеної земельної ділянки від незаконно розміщеної споруди – гаражу, який у зв`язку з відсутністю ОСОБА_3 , було розміщено на паркані його оселі, а також направлений шляхом поштового відправлення. Після чого, зазначений акт з відповідними додатками та супровідним листом за підписом директора Департаменту комунального господарства ХМР ОСОБА_8 , було направлено до Юридичного департаменту ХМР для правової оцінки та підготовки проекту відповідного рішення виконкому ХМР. На підставі наданих ним та ОСОБА_9 документів виконкомом ХМР було прийнято рішення №152 від 20.03.2013 про здійснення звільнення території від самовільно розміщеного ОСОБА_3 на земельній ділянці майна, на виконання якого ОСОБА_8 розпорядився прибути йому та ОСОБА_9 22.03.2013 о 09:00 годині на зазначену земельну ділянку, для виконання своїх посадових обов`язків щодо звільнення від самовільно розміщеного ОСОБА_3 на земельній ділянці майна – гаражного боксу. У зазначений день, на виконання розпорядження ОСОБА_8 та рішення виконкому ХМР, він та ОСОБА_9 , на виконання своїх посадових обов`язків, прибули на територію земельної ділянки за адресою : АДРЕСА_3 на якої був розташований належний потерпілому гараж, з метою контролю робіт по демонтажу належного потерпілому ОСОБА_3 майна, виконавцями яких були працівники визначених комунальних підприємств міста Харкова. Крім них та безпосередніх виконавців, на земельній ділянці також були присутні посадові особи ХМР, та співробітники міліції та потерпілий ОСОБА_3 . Він разом з ОСОБА_9 діяли узгоджено в межах своїх посадових обов`язків та за результатами проведеного демонтажу повинні були скласти відповідний акт. Він та ОСОБА_9 безпосередньо не керували діями працівників комунальних служб, керівництво здійснювалось ОСОБА_8 та іншими посадовими особами ХМР, діями ОСОБА_9 безпосередньо керував він. Він та ОСОБА_9 були весь час присутніми при демонтажу капітального гаража ОСОБА_3 , під час якого стіни гаража були зруйновані технікою. За результатами виконаних робіт ним та ОСОБА_9 був складений відповідний акт про демонтаж належного потерпілому ОСОБА_3 майна – гаражного боксу. Інформація в зазначених актах про виявлення самовільно розміщеного об`єкту – гаража ОСОБА_3 та щодо демонтажу вказаного гаража, ним та ОСОБА_9 викладена об`єктивно, так як право власності ОСОБА_3 щодо гаража та земельної ділянки було скасовано судом. Будь – які правовстановлюючі документи щодо об`єкту нерухомого майна ними витребувані не були та не перевірялись. Свої дії вважає законними, так як виконання рішень виконкому ХМР підлягають безумовному виконанню, а тому строк для добровільного звільнення земельної ділянки визначений в винесеному ним та ОСОБА_9 приписі не має будь – якого значення. Вважає, що за будь – яких обставин він повинен був виконати рішення виконкому ХМР та розпорядження свого безпосереднього керівника ОСОБА_8 , який вимагав від них термінового виконання рішення виконкому ХМР, в тому числі і в разі неправомірності прийнятого рішення. Будь – яких матеріальних та нематеріальних благ від керівництва він не отримував, так як раніше неодноразово приймав участь в аналогічних діях щодо інших об`єктів міста Харкова.

Підсудний ОСОБА_10 у судовому засіданні показав, що на період 2013 року він працював на посаді завідувача сектору з контролю південної частини території міста Інспекції з благоустрою та екології м. Харкова Управління екології та благоустрою Департаменту комунального господарства Харківської міської ради та був обізнаним зі своїми службовими обов`язками при виконанні організаційно – розпорядчих повноважень, як представника органу місцевого самоврядування. В своєї службової діяльності він був підпорядкований підсудному ОСОБА_1 , який був його безпосереднім керівником. При цьому, підсудний ОСОБА_10 , щодо обставин, які мали місце в період з 19.03.2013 по 22.03.2013 в частині здійснення сумісних дій з підсудним ОСОБА_1 , з приводу складення вищезазначених актів та дій направлених на демонтаж належного потерпілому ОСОБА_3 гаражу, дав показання, аналогічні показанням підсудного ОСОБА_1 . Наголошуючи на тому, що ним були підготовані факсограми керівникам комунальних підприємств міста для направлення на земельну ділянку ОСОБА_3 працівників та відповідної зазначеної ним техніки. Всі зазначені акти та припис були складені ним особисто та підписані в тому числі і ОСОБА_1 . За вказаних обставин вважає свої дії правомірними, так як він безпосередньо виконував розпорядження своїх керівників на виконання відповідного рішення виконкому ХМР, виконання якого для нього є безумовним та обов`язковим.

Суд вважає, що незважаючи на не визнання підсудними ОСОБА_1 та ОСОБА_2 своєї вини, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 364 ч. 2, 366 ч. 1 КК України, їх винуватість у вчиненні інкримінованих їм злочинів доведена доказами і ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному з`ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 показав, що з 1996 року він є власником земельної ділянки розташованої за адресою : АДРЕСА_3 на якій був розташований належний йому гаражний бокс. Земельна ділянка ним була отримана від ХМР первісно в користування, а згодом приватизована. Починаючи з 2012 року ХМР в судовому порядку оскаржувала його право власності, в тому числі щодо зазначеної земельної ділянки. Рішенням Дзержинського райсуду м. Харкова від 30.03.2012, яке було залишено без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 18.03.2013, були визнані недійсними державні акти, в тому числі і щодо зазначеної земельної ділянки та прийнято рішення про повернення земельної ділянки ХМР. Зазначеним рішенням, суд не зобов`язував його вчинити певні дії, а так само не надавав право ХМР на знищення чи демонтаж належного йому гаражу та іншої власності. Після набрання рішення законної сили посадові особи ХМР до нього з приводу добровільного виконання рішення суду не звертались, виконавчі листи до ДВС не надавали та рішення суду до виконання не звертали. Вранці 22.03.2013 на його земельну ділянку прибула спеціальна техніка комунальних підприємств м. Харкова, а також посадові особи ХМР, в тому числі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які повідомили, що на виконання рішення виконкому ХМР буде проведено звільнення земельної ділянки від споруд, а саме демонтований гараж та огорожа. Після чого, працівники комунальних підприємств, керуючись вказівками директора комунального господарства ОСОБА_8 , а також ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з використанням техніки – екскаватора зруйнували та знищили гараж, завантажили будівельний матеріал до самоскиду та вивезли з земельної ділянки на смітник. ОСОБА_1 під час зазначених подій, представився як посадова особа ХМР уповноважена на злом гаража та безпосередньо керував діями виконавців та надавав їм вказівки. ОСОБА_2 також безпосередньо приймав участь у вказаних подіях. Внаслідок неправомірних дій зазначених посадових осіб йому була заподіяна відповідна матеріальна та моральна шкода.

У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 щодо подій, які мали місце 22.03.2013, в частині обставин знищення гаражного боксу працівниками комунальних служб під керуванням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , дала показання аналогічні показанням свого чоловіка - потерпілого ОСОБА_3 . При цьому потерпіла ОСОБА_4 наголошувала на тому, що безпосередньо діями виконавців керував саме ОСОБА_1 , який надавав розпорядження та які виконувались виконавцями. Неправомірними діями зазначених посадових осіб її була заподіяна відповідна матеріальна та моральна шкода.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснила, що станом на березень 2013 року вона працювала на посаді завідуюча сектору Інспекції з благоустрою та екології м. Харкова Управління екології та благоустрою Департаменту комунального господарства ХМР. Підсудний ОСОБА_1 був її безпосереднім керівником, підсудний ОСОБА_2 працював на аналогічній її посаді. Підсудними ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було складено акт про виявлення самовільно розміщеного об`єкту – належного потерпілому ОСОБА_3 гаражного боксу, підписано зазначеними особами та нею, на вимогу підсудного ОСОБА_1 та який з відповідними документами було направлено для надання правової оцінки в Юридичний департамент ХМР. Безпосередньої участі у виявлені зазначеного об`єкту та демонтажу гаража ОСОБА_3 вона не приймала, обставини демонтажу її невідомі.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснив, що станом на березень 2013 року він працював на посаді директора Юридичного департаменту ХМР. На виконання рішення Дзержинського райсуду м. Харкова від 30.03.2012, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 18.03.2013, яким були визнані недійсними державні акти, в тому числі і щодо раніше належної потерпілому ОСОБА_3 земельної ділянки за адресою : АДРЕСА_3 на якої був розташований належний потерпілому гараж, та прийнято рішення про повернення земельної ділянки ХМР, виконкомом ХМР було прийнято рішення №152 від 20.03.2013 про здійснення звільнення території від самовільно розміщеного ОСОБА_3 на земельній ділянці майна. Проект зазначеного рішення виконкому був підготовлений юридичним департаментом на підставі наданих Департаментом комунального господарства ХМР документів, зокрема складеного ОСОБА_1 та ОСОБА_2 акту про виявлення самовільно розміщеного об`єкту – належного потерпілому ОСОБА_3 гаражного боксу. Викладена в зазначеному акті інформація уповноваженою особою юридичного департаменту ОСОБА_13 не перевірялася, вона сприймалась, як така, що відповідає встановленим обставинам, він особисто документи не перевіряв, так як ще не входило в його посадові обов`язки. Виконання рішення виконкому було доручено Департаменту комунального господарства ХМР. Він особисто участі в виконанні рішення виконкому не приймав.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснила, що станом на березень 2013 року вона працювала на посаді заступника Харківського міського голови. Підставою для прийняття рішення виконкомом ХМР від 20.03.2013 з приводу демонтажу гаража ОСОБА_3 , був складений ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідний акт про виявлення самовільно розміщеного об`єкту – належного потерпілому ОСОБА_3 гаражного боксу, який разом з іншими документами був переданий до Юридичного департаменту ХМР для правової оцінки, а потім на розгляд виконавчого комітету ХМР. Викладена підсудними в зазначеному акті інформація нею не перевірялася, вона сприймалась нею, як така, що відповідає встановленим обставинам. Припис щодо демонтажу гаража був розташований на паркані за місцем мешкання ОСОБА_3 . Безпосередньої участі у демонтажу гаража ОСОБА_3 вона не приймала, обставини демонтажу її невідомі.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показав, що станом на березень 2013 року він працював на посаді спеціаліста Юридичного департаменту ХМР. Проект рішення, яке було прийнято виконкомом ХМР за № №152 від 20.03.2013 про здійснення звільнення території від самовільно розміщеного ОСОБА_3 на земельній ділянці майна, був підготований ним на підставі наданих Департаментом комунального господарства ХМР документів, зокрема складеного ОСОБА_1 та ОСОБА_2 акту про виявлення самовільно розміщеного об`єкту – належного потерпілому ОСОБА_3 гаражного боксу. Викладена в зазначеному акті інформація ним не перевірялася, він її сприймав, як таку, що відповідає встановленим обставинам. Підставою для складення зазначеного проекту рішення виконкому, була інформація викладена ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в наданому акті. 22.03.2013 він був присутній під час виконання рішення виконкому - демонтажу гаража ОСОБА_3 в якості представника Юридичного департаменту ХМР, однак участі в демонтажу гаража не приймав, так як це не входило в його посадові обов`язки. Під час демонтажу гаража були присутні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що безпосередньо вони робили він не пам`ятає, також не пам`ятає хто безпосередньо керував діями працівників комунальних підприємств, у зв`язку з спливом часу. Після звільнення земельної ділянки був складений відповідний акт, ким саме він не пам`ятає, який був підписаний ним, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

У судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показала, що станом на березень 2013 року вона працювала на посаді начальника відділу з питань земельних відносин Юридичного департаменту ХМР. 22.03.2013 вона була присутня під час виконання рішення виконкому - демонтажу гаража ОСОБА_3 в якості представника Юридичного департаменту ХМР, однак участі в демонтажу гаража не приймала, так як це не входило в її посадові обов`язки. Безпосередньо земельну ділянку звільняли працівники комунальних підприємств, хто ними безпосередньо керував вона не пам`ятає. ОСОБА_3 було ознайомлено з відповідним рішенням виконкому щодо звільнення земельної ділянки, безпосередньо у зазначений день. Вона була присутня при зазначених подіях близько години, в її присутності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказівок виконавцям злому не надавали.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що станом на березень 2013 року він працював на посаді директора Департаменту комунального господарства ХМР. Відповідно до посадових обов`язків йому були підпорядковані всі комунальні служби м. Харкова, підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 також були його підлеглими. Події щодо звільнення земельної ділянки ОСОБА_3 пам`ятає погано у зв`язку з давністю події, однак зазначає, що підставою для прийняття рішення виконкомом ХМР від 20.03.2013 з приводу демонтажу гаража ОСОБА_3 , був складений ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідний акт про виявлення самовільно розміщеного об`єкту – належного потерпілому ОСОБА_3 гаражного боксу, який разом з іншими документами був переданий до Юридичного департаменту ХМР для правової оцінки, а потім на розгляд виконавчого комітету ХМР, який своїм рішення зобов`язав очолюваний ним Департамент комунального господарства ХМР його виконання. Підсудний ОСОБА_1 до прийняття рішення виконкомом на адресу ОСОБА_3 виніс відповідний припис про звільнення земельної ділянки. Ним було надано розпорядження щодо виконання зазначеного рішення виконкому, відповідним підпорядкованим йому комунальним службам. В силу своїх посадових обов`язків ОСОБА_1 мав право приймати участь під час звільнення земельної ділянки ОСОБА_3 . Підсудний ОСОБА_2 на той час був підлеглим ОСОБА_16 . На зазначених осіб було покладено контрольні функції щодо проведення звільнення земельної ділянки, за результатами якого вони повинні скласти відповідний акт. 22.03.2013 під час виконання зазначеного рішення виконкому ХМР він був присутній на вказаній земельній ділянці, однак він не пам`ятає які дії здійснювались ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Безпосередньо він не керував демонтажем гаража, не визначав спосіб здійснення зазначених дій, в тому числі і шляхом його злому, щодо демонтажу гаража він рекомендував всім звертатися до ОСОБА_2 .

У судовому засіданні свідок ОСОБА_17 пояснив, що станом на березень 2013 року він був співробітником Дзержинського райвідділу міліції м. Харкова. 22.03.2013 керівництво доручило йому здійснювати охорону громадського порядку при проведенні демонтажу гаража ОСОБА_3 . На земельної ділянці була будівельна техніка, а також були присутні співробітники ХМР. Він не пам`ятає чи були на ділянці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Гараж було демонтовано за допомогою будівельної техніки, матеріали з гаража вантажились на вантажівку та з земельної ділянки вивозились. Підставою для зазначених дій було відповідне рішення виконкому ХМР. Хто безпосередньо керував діями робітників він не пам`ятає. Потерпілий ОСОБА_3 приїхав на ділянку вже безпосередньо під час злому гаража.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_18 пояснив, що станом на березень 2013 року він працював трактористом в КП « Харківводоканал». 22.03.2013 він був направлений керівництвом КП на земельну ділянку ОСОБА_3 , де він безпосередньо брав участь в демонтажі гаража. Він за вказівкою ОСОБА_1 , ковшем трактора зламав стіни гаража та завантажив цеглу з зламаного гаража до вантажного автомобіля, при цьому безпосередньо його діями керував підсудний ОСОБА_1 , який надавав йому вказівки, що робити. Він не пам`ятає чи був на ділянці ОСОБА_2 .

У судовому засіданні свідок ОСОБА_19 пояснив, що станом на березень 2013 року він працював водієм вантажного автомобіля в КП « Харківводоканал». 22.03.2013 він був направлений керівництвом КП на земельну ділянку ОСОБА_3 , де він безпосередньо демонтажем гаража не займався. Після злому гаража в його автомобіль завантажили цеглу, яка була в пошкодженому стані та яку він вивіз з земельної ділянки в інше місце, а частину на смітник. При зазначених подіях був присутній ОСОБА_1 , чи був там ОСОБА_2 він не пам`ятає. Хто керував його діями він також не пам`ятає, однак це були не підсудні, а інша особа.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_20 пояснив, що станом на березень 2013 року він працював водієм вантажного автомобіля в СКП «Харківзеленбуд» ХМР. 22.03.2013 він був направлений керівництвом СКП на земельну ділянку ОСОБА_3 , де він безпосередньо демонтажем гаража та іншого не займався. Після демонтажу огорожі в його автомобіль завантажили шифер, металеві труби, лаги, які були в пошкодженому стані та які він вивіз за вказівкою ОСОБА_3 з земельної ділянки в інше місце. З автомобіля він не виходив, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не бачив. Зазначені події пам`ятає частково, так як пройшов тривалий час.

Крім того вина підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 364 ч. 2, 366 ч. 1 КК України також підтверджується наступними дослідженими в ході судового розгляду доказами :

- державним актом про право приватної власності на землю серії ХР-31-01-028607 від 05.12.1999, відповідно до якого, на підставі рішення виконкому ХМР від 09.10.1996 № 1004 потерпілому ОСОБА_3 передана у приватну власність земельна ділянка, розташована за адресою : АДРЕСА_3 . ( т. 3, а.с. 9 );

- рішенням виконкому Дзержинської райради м. Харкова від 20.03.1997 № 54/6, відповідно до якого потерпілому ОСОБА_3 був наданий дозвіл на будівництво гаражу на земельній ділянці розташованої за адресою : АДРЕСА_3 . ( т. 5, а.с.а.с. 227-229 );

- рішеннями виконкому Дзержинської райради м. Харкова від 22.12.1998 № 233/6 та від 26.01.1999 № 17/17, відповідно до яких збудований потерпілим ОСОБА_3 гараж, розташований на земельній ділянці за адресою : АДРЕСА_3 , був прийнятий до експлуатації та прийнято рішення про видачу свідоцтва про право власності на гараж. ( т. 5, а.с.а.с. 230-232 );

- свідоцтвом про право власності від 22.02.1999, відповідно до якого, на підставі рішення виконкому Дзержинської райради від 26.01.1999 № 17/7 потерпілому ОСОБА_3 належить на праві приватної власності гараж, розташований за адресою : АДРЕСА_3 , право власності на який було зареєстровано 26.11.1999 в КП « Харківське міське бюро технічної інвентаризації » за потерпілим. ( т. 3, а.с. 15; т. 5, а.с.233 );

- протоколом тимчасового доступу до речей і документі від 23.10.2015 та протоколом огляду документів від 24.10.2015, відповідно до яких з Харківської міської ради було вилучено рішення виконкому ХМР від 20.03.2013 № 152 « Про відновлення, належному утриманні та приведення міської території в придатний для використання територіальною громадою міста стан ». ( т. 5, а.с.а.с. 30-32, 44-47 );

- рішенням виконкому ХМР від 20.03.2013 № 152 « Про відновлення, належному утриманні та приведення міської території в придатний для використання територіальною громадою міста стан », відповідно до якого виконкомом було прийнято рішення щодо звільнення м. Харкова від самовільно розміщених об`єктів, шляхом їх демонтажу та переміщення на територію КП « Харківводоканал » для зберігання, в разу відмови добровільного звільнення, в тому числі, згідно переліку належного потерпілому ОСОБА_3 капітального гаражного боксу, розташованого за адресою : АДРЕСА_3 . Виконання рішення було доручено Департаменту комунального господарства ХМР ( директор ОСОБА_8 ), сумісно з КП «ХТМ», КП «Харківводоканал», КП «Міськсвітло», СКП «Харківзаленбуд», КП «Харківблагоустрій» на підставі актів перевірки складених Інспекцією з благоустрою та екології м. Харкова, Управління екології та благоустрою Департаменту комунального господарство ХМР, якої також було доручено складання актів звільнення території м. Харкова. ( т. 5, а.с.а.с. 33-38 );

- протоколом огляду місця події від 03.04.2013, а саме належної потерпілому ОСОБА_3 земельної ділянки, розташованої за адресою : АДРЕСА_3 , відповідно до якого в результаті огляду було встановлено, що на земельній ділянці в наявності залишки фундаменту та уламки матеріалів зруйнованого гаража. ( т. 3. а.с.а.с. 18-27 );

- протоколом тимчасового доступу до речей і документі від 30.10.2015 та протоколом огляду документів від 02.11.2015, відповідно до яких з СКП «Харківзеленбуд» був вилучений журнал обліку вхідних факсограм, факсограма №82 та подорожні листи на вантажні автомобілі. ( т. 5, а.с.а.с. 142-147, 206-208);

- протоколом тимчасового доступу до речей і документі від 24.02.2016 та протоколом огляду документів від 17.03.2016, відповідно до яких з КП «Харківські теплові мережі» були вилучені журнали реєстрації телефонограм за 2013 рік, факсограми №№ 80, 89. (т. 6, а.с.а.с. 227-228, 249-250);

- факсограмами № 86 від 20.03.2013, № 82 від 20.03.2013, № 88 від 20.03.2013, №80 від 20.03.2013, №89 від 21.03.2013 за підписом директора Департаменту комунального господарства ХМР ОСОБА_8 на адресу, відповідно, директора Департаменту взаємодії з правоохоронними органами, оборонної та мобілізаційної роботи і цивільної оборони, директора СПК «Харківзеленбуд», КП «Харківводоканал», КП « Харківські теплові мережі », а також журналом обліку вхідних факсограм СКП «Харківзеленбуд» та відповідними подорожними листами на вантажні автомобілі СКП «Харківзеленбуд», які були використані під час знищення гаража потерпілого ОСОБА_3 , відповідно до яких ОСОБА_8 просить направити представників для участі в роботі комісії, а також вантажну техніку під час звільнення земельної ділянки від самовільно розташованого належного потерпілому ОСОБА_3 гаражу, розташованого за адресою : АДРЕСА_3 . При цьому в факсограмах зазначено, що всі організаційні питання щодо проведення звільнення земельної ділянки від належного потерпілому гаражу, необхідно не пізніше 16:00 години 21.03.2013 узгодити з завідуючим сектором по контролю за південною частиною міста підсудним ОСОБА_2 , зазначаючи номер робочого та мобільного телефону останнього. ( т. 3, а.с. 42; т. 4, а.с.а.с. 52, 60; т. 5, а.с.а.с. 147-196, 197, 198, 199, 319; т. 6, а.с.а.с. 236, 238 );

- інформацією наданою КП «Харківські теплові мережі» від 12.04.2016 № 38-1553, відповідно до якої працівники підприємства приймали участь прибиранні будівельного сміття після знесенні гаража потерпілого ОСОБА_3 за адресою : АДРЕСА_3 за розпорядженням директора Департаменту комунального господарства ХМР. ( т. 6, а.с. 258);

- протоколом тимчасового доступу до речей і документі від 06.11.2015 та протоколом огляду документів від 18.12.2015, відповідно до яких з КП «Харківводоканал» були вилучені факсограма №82, наряди та подорожні листи на вантажні автомобілі та трактор, які використовувались 22.03.2013 під час знесення гаража ОСОБА_3 ( т. 5, а.с. 309; т. 6, а.с.а.с. 80-84 );

- нарядами та подорожніми листами на вантажні транспортні засоби, які були використані працівниками КП «Харківводоканал» 22.03.2013 під час знесення належного потерпілому ОСОБА_3 гаража. ( т. 5, а.с.а.с. 310-318, 320, 321);

- інформацією наданою КП «Харківводоканал» від 15.11.2015 № 5105, відповідно до якої працівники підприємства з використанням техніки приймали участь знесенні гаража потерпілого ОСОБА_3 за адресою : АДРЕСА_3 за розпорядженням директора Департаменту комунального господарства ХМР. ( т. 4, а.с. 59);

- протоколами огляду транспортних засобів від 16.02.2016, відповідно до яких були встановлені та оглянуті належні КП «Харківводоканал» транспортні засоби : вантажник марки Т-156, вантажівка – самоскид марки КРАЗ – 6510, вантажний автомобіль марки ГАЗ-52, які використовувались працівниками вказаного підприємства від час знесення гаража потерпілого ОСОБА_3 за адресою : АДРЕСА_3 (т. 6, а.с.а.с. 114-121, 122-129, 130-136 );

- протоколом тимчасового доступу до речей і документі від 27.10.2015 та протоколом огляду документів від 21.03.2016, відповідно до яких з КП «Харківводоканал» були вилучені журнали інструктажів працівників підприємства та автотранспортних підприємств з питань охорони праці при виконанні робіт щодо зносу належного потерпілого ОСОБА_3 гаражу. ( т. 6, а.с. 139-141, 251-252 );

- журналами реєстрації інструктажів з питань охорони праці працівників КП «Харківводоканал» та АТЦ № 2, які 22.03.2013 безпосередньо приймали участь в знесенні належного потерпілому ОСОБА_3 гаража. ( т. 6, а.с.а.с. 142-144, 145-147. 148-150 );

- протоколом тимчасового доступу до речей і документі від 17.02.2016, відповідно до яких з СКП «Харківзеленбуд» було вилучено журнал інструктажів працівників підприємства з питань охорони праці при виконанні робіт щодо зносу належного потерпілого ОСОБА_3 гаражу. ( т. 6, а.с. 153-154 );

- журналом реєстрації інструктажів з питань охорони праці працівників СКП «Харківзеленбуд», які 22.03.2013 безпосередньо приймали участь в знесенні належного потерпілому ОСОБА_3 гаража. ( т. 6, а.с.а.с. 155-157 );

- протоколами огляду транспортних засобів від 17.02.2016, відповідно до яких були встановлені та оглянуті належні СКП «Харківзеленбуд» транспортні засоби : кран марки МАЗ – 533702, вантажний автомобіль марки ЗІЛ-ММЗ-45065, які використовувались працівниками вказаного підприємства від час знесення гаража потерпілого ОСОБА_3 за адресою : АДРЕСА_3 (т. 6, а.с.а.с. 157-161, 162- 168);

- протоколом тимчасового доступу до речей і документі від 27.10.2015 та протоколом огляду документів від 28.10.2015, відповідно до яких з Харківської міської ради було вилучено акт № 266/13 від 19.03.2013 « Про виявлення самовільно розміщених об`єктів », припис № 546 від 19.03.2013 «Про добровільне звільнення території м. Харкова», акт розміщення припису на гаражному боксі потерпілого ОСОБА_3 , акт № 266/13-с від 22.03.2013 «Про проведення звільнення території від самовільно розміщених об`єктів», посадової інструкції завідувача сектору з контролю південної частини території міста Інспекції з благоустрою та екології м. Харкова Управління екології та благоустрою Департаменту комунального господарства ХМР. (а.с.а.с. 60-62, 83-91);

- актом № 266/13 від 19.03.2013 « Про виявлення самовільно розміщених об`єктів » складеного та підписаного заступником начальника Управління – начальником Інспекції з благоустрою та екології м. Харкова Управління екології та благоустрою Департаменту комунального господарства ХМР підсудним ОСОБА_1 та завідувачем сектору з контролю південної частини території міста Інспекції з благоустрою та екології м. Харкова Управління екології та благоустрою Департаменту комунального господарства ХМР ОСОБА_2 , відповідно до якого підсудними було зазначено про виявлення самовільно розміщене майно ( об`єкт ) – капітальний гаражний бокс на два гаража, розташований за адресою : АДРЕСА_3 , належний потерпілому ОСОБА_3 . При цьому в зазначеному акті підсудні посилаються на визнання недійсними свідоцтва про право власності на гараж та державного акту на земельну ділянку недійсними за рішенням суду, без зазначення суду, який постановив відповідне рішення, дати постановлення, набрання рішенням законної сили, дій щодо його виконання відповідно до приписів ЗУ « Про виконавче провадження », та приходять до висновку про порушення вимог п.5.7.1.14 Правил благоустрою території міста Харкова та ст. 16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів». ( т. 5, а.с. 71 );

- приписом № 546 від 19.03.2013 «Про добровільне звільнення території м. Харкова», складеним та підписаним підсудними ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідно до якого потерпілому ОСОБА_3 запропоновано добровільно у 3-х денний термін звільнити земельну ділянку за адресою : АДРЕСА_3 від незаконно розміщеної капітальної споруди ( гаражного боксу на два гаража ). У випадку не звільнення у встановлений строк земельної ділянки від гаражу, гаражний бокс підлягає включенню до переліку об`єктів, від яких звільняється територія та підлягає примусовому звільненню. При цьому, підсудні у вказаному приписі зазначили, що про результати розгляду припису потерпілому ОСОБА_3 необхідно повідомити Інспекцію з благоустрою та екології м. Харкова Управління екології та благоустрою Департаменту комунального господарства ХМР не пізніше 22.03.2013. Будь – яких даних щодо ухилення потерпілого від отримання припису не зазначено, міститься лише запис «19.03.13 розміщено на фасаді», «19.03.13 відправлено по пошті», про що було складено підсудними відповідний акт. ( т. 5, а.с.а.с. 67, 72, 73 );

Суд зазначає, що будь – яких даних щодо вручення підсудними зазначеного припису потерпілому ОСОБА_3 сторонами кримінального провадження суду не надано. При цьому, у судовому засіданні підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначили, що припис ними особисто потерпілому вручений не був, вони примірник припису розмістили на паркані земельної ділянки та направили потерпілому засобами поштового зв`язку. Таким чином суд вважає, що потерпілий ОСОБА_3 належним чином не був повідомлений щодо наявності відповідного припису та пропозиції вчинити відповідні дії.

- актом № 266/13-с від 22.03.2013 «Про проведення звільнення території від самовільно розміщених об`єктів» складеним та підписаним підсудними ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідно до якого на підставі рішення виконкому ХМР від 20.03.2013 № 152 здійснено звільнення території від самовільно розміщеного майна (об`єкта) – капітального гаражу із шлакоблока з дерев`яним дахом та з двома металевими воротами, розташований за адресою : АДРЕСА_3 . При цьому підсудними у вказаному акті було зазначено щодо проведення демонтажу капітальної споруди за участю комунальних підприємств м. Харкова, а також те, що після демонтажу гаража будівельні матеріали були вивезені на смітник. ( т. 5, а.с. 74 );

- рішенням Дзержинського райсуду від 30.03.2012 яке було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 18.03.2013 та з вказаного числа набрало законної сили, відповідно до яких позовні вимоги ХМР до ОСОБА_3 щодо оскарження права власності останнього на нерухоме майно, були задоволені, зокрема, був визнаний недійсним державний акт про право приватної власності потерпілого ОСОБА_3 на земельну ділянку, розташовану за адресою : АДРЕСА_3 та свідоцтвом про право приватної власності потерпілого ОСОБА_3 на розташований на земельній ділянці гараж. Крім того, вказаним рішенням суду ХМР була повернута зазначена земельна ділянка з приведенням її у придатний для подальшого використання стан. ( т. 3, а.с.а.с. 91-103, 104-116 );

- інформацією наданою Дзержинським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 22.04.2013 № 05-35-9073 та від 15.05.2013 № 05-35-10078, відповідно до якої Харківська міська рада не зверталась до Дзержинського ВДВС ХМУЮ з виконавчими документами щодо примусового виконання рішенням Дзержинського райсуду від 30.03.2012. ( т. 3, а.с. 118; т. 4, а.с.2 );

- інформацією наданою Харківською міською радою від 04.07.2013 № 7843/9-13 та від 12.12.2013 № 14529/9-13 відповідно до якої Харківська міська рада не зверталась до Дзержинського ВДВС ХМУЮ з виконавчим документом щодо примусового виконання рішенням Дзержинського райсуду від 30.03.2012, так як звільнення земельної ділянки потерпілого ОСОБА_3 відбулося 22.03.2013 на підставі відповідного рішення виконкому ХМР. ( т. 4, а.с.а.с. 4-5, 72-73 );

- витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, відповідно до якого, на підставі рішення Дзержинського райсуду від 30.03.2012 право власності на земельну ділянку за адресою : АДРЕСА_3 було зареєстровано за Харківською міською радою 28.03.2013. ( т. 3, а.с. 149 ).

Таким чином на момент вчинення підсудними ОСОБА_1 та ОСОБА_2 інкримінованих їм протиправних дій, Харківська міська рада не була власником зазначеної земельної ділянки, так як власником на той час був саме потерпілий ОСОБА_3

- протоколом тимчасового доступу до речей і документі від 30.12.2016, відповідно до яких з Харківської міської ради були вилучені положенням про Інспекцію з благоустрою та екології м. Харкова Управління екології та благоустрою Департаменту комунального господарства ХМР, посадова інструкція заступника начальника управління – начальника Інспекції з благоустрою та екології м. Харкова Управління екології та благоустрою Департаменту комунального господарства ХМР. ( т. 7, а.с.а.с. 6-12 );

- положенням про Департамент комунального господарства Харківської міської ради, затвердженого рішенням 1 сесії ХМР 6 скликання від 24.11.2010 № 07/10 в редакції рішення 12 сесії ХМР 6 скликання від 23.12.2011 № 541/11, відповідно до якого Департамент координує діяльність щодо дотримання юридичними та фізичними особами Правил благоустрою території міста Харкова (п.4.1.6), готує проекти рішень сесії міської ради, її виконавчого комітету, розпоряджень міського голови з питань, віднесених до компетенції Департаменту (п.4.1.27), до структури Департаменту зокрема входять Управління екології та благоустрою, Інспекція з благоустрою та екології м. Харкова Управління екології та благоустрою (п.п.5.1.3, 5.1.4). (т. 7, а.с.а.с. 116-221);

- розпорядженням Харківського міського голови від 01.07.2008 за № 1304 відповідно до якого ОСОБА_8 з 01.07.2008 було переведено на посаду директора Департаменту комунального господарства ХМР, в підпорядкуванні якого з моменту призначення на займані посади перебували підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (т. 7, а.с. 122 );

- положенням про Інспекцію з благоустрою та екології м. Харкова Управління екології та благоустрою Департаменту комунального господарства ХМР, затвердженого рішенням 1 сесії ХМР 6 скликання від 24.11.2010 № 07/10 в редакції рішення 12 сесії ХМР 6 скликання від 23.12.2011 № 541/11, відповідно до якого Інспекція входить до складу Управління екології та благоустрою Департаменту комунального господарства ХМР в якому функціонує без права юридичної особи ( п. 1.3. ), Інспекція підзвітна і підконтрольна ХМР та підпорядковується, зокрема, директору Департаменту комунального господарства та начальнику Управління екології та благоустрою Департаменту комунального господарства (п. 1.4.), завданнями Інспекції є вжиття заходів щодо дотримання в належному стані території міста, проведення діяльності, направленої на запобігання негативного впливу на навколишнє природне середовище (п.п. 2.2.1, 2.2.2.), Інспекція здійснює функції щодо проведення перевірок території міста, установ та організацій щодо дотримання юридичними та фізичними особами нормативно – правових актів, які регулюють відносини у сферах охорони навколишнього природного середовища та благоустрою (п.п.3.1.1.), готує пропозиції з подання позовів до суду про відшкодування шкоди, завданої об`єктам благоустрою внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою населених пункті, Правил благоустрою території міста Харкова (п.3.1.3.), здійснює контроль за організацією благоустрою та утриманням території міста Харкова в належному стані, збереженням об`єктів та елементів благоустрою (п.3.1.4.), координує діяльність усіх ланок органів місцевого самоврядування з питань забезпечення благоустрою в межах своєї компетенції (п.3.1.6), готує проекти рішень міської ради, її виконавчого комітету, розпоряджень міського голови, наказів директора Департаменту комунального господарства з питань, віднесених до компетенції Інспекції (п.3.1.7.), начальник Інспекції несе персональну відповідальність за виконання покладених на нього завдань, реалізацію його повноважень, дотримання трудової дисципліни (п.4.2.2.). ( т. 4, а.с.а.с. 30-31; т. 7, а.с.а.с. 122-125 );

- посадовою інструкцією заступника начальника управління – начальника Інспекції з благоустрою та екології м. Харкова Управління екології та благоустрою Департаменту комунального господарства ХМР , затвердженою 01.01.2012 директором Департаменту комунального господарства ХМР ОСОБА_8 та з якою був ознайомлений підсудний ОСОБА_1 , відповідно до якої підсудний ОСОБА_1 є службовою особою органу місцевого самоврядування, несе персональну відповідальність за виконання покладених на нього завдань, повинен дотримуватися Конституції України, Законів України та інших нормативно – правових актів, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина, своєчасно виконувати розпорядження і вказівки керівництва Департаменту (п.2.1), організує та контролює проведення перевірок території міста щодо дотримання юридичними та фізичними особами Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Правил благоустрою території м. Харкова, інших нормативно – правових актів, які регулюють відносини в сфері благоустрою та охорони навколишнього природного середовища, організує та контролює надання пропозицій з подання позовів до суду про відшкодування шкоди, завданої об`єктам благоустрою внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою населених пункті, Правил благоустрою території міста Харкова, здійснює контроль за організацією благоустрою та утриманням території м. Харкова в чистоті і порядку, збереженням об`єктів та елементів благоустрою (п.2.2). ( т. 4, а.с.а.с. 35-39; т. 7, а.с.а.с. 107-111 );

- посадовою інструкцією завідувача сектору з контролю південної частини території міста Інспекції з благоустрою та екології м. Харкова Управління екології та благоустрою Департаменту комунального господарства ХМР, затвердженою 01.01.2012 директором Департаменту комунального господарства ХМР ОСОБА_8 та з якою був ознайомлений підсудний ОСОБА_2 , відповідно до якої підсудний ОСОБА_2 є службовою особою органу місцевого самоврядування, підпорядкований заступнику начальника управління – начальника Інспекції з благоустрою та екології м. Харкова Управління екології та благоустрою Департаменту комунального господарства ХМР, а саме підсудному ОСОБА_1 (п. 1.4.), в своєї службової діяльності повинен дотримуватися законодавства України (п.1.5.), не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина (п.2.1.), проводить перевірки території міста щодо дотримання юридичними та фізичними особами Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Правил благоустрою території м. Харкова, нормативно – правових актів, які регулюють відносини в сфері благоустрою та охорони навколишнього природного середовища (п.2.2.), координує діяльність усіх ланок органів місцевого самоврядування з питань забезпечення благоустрою в межах своєї компетенції (п.2.2). ( т. 5, а.с.а.с. 79-82 );

- протоколом тимчасового доступу до речей і документі від 05.11.2015 та протоколом огляду предмету від 10.12.2015, відповідно до яких з Харківської міської ради було вилучено розпорядження ХМР від 30.12.2011 за №№ 7183, 7182 щодо переведення підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на відповідні посади в органах місцевого самоврядування ( т. 5, а.с.а.с. 240-242; т. 6, а.с.а.с. 1-8 );

- розпорядженнями Харківського міського голови від 30.12.2011 за №№ 7182, 7183, відповідно до яких підсудного ОСОБА_1 з 01.01.2012 було переведено на посаду заступника начальника управління – начальника Інспекції з благоустрою та екології м. Харкова Управління екології та благоустрою Департаменту комунального господарства ХМР; підсудного ОСОБА_2 з 01.01.2012 було призначено на посаду завідувача сектору з контролю південної частини території міста Інспекції з благоустрою та екології м. Харкова Управління екології та благоустрою Департаменту комунального господарства ХМР. ( т. 5, а.с.а.с. 245, 246 );

- протоколом огляду оптичному диску DVD-R від 27.06.2013, відповідно до якого на електронному носії відображені події, які мали місце 22.03.2013 на земельній ділянці розташованої за адресою : АДРЕСА_3 та зафіксовано знесення належного потерпілому ОСОБА_3 капітального гаража з використанням техніки.

( т. 4, а.с.а.с. 40-41 );

У судовому засіданні був переглянутий та досліджений відеозапис проведення знищення належного потерпілому ОСОБА_3 капітального гаража, який міститься на оптичному диску DVD-R, з якого вбачаються обставини проведення зазначеної дій, а саме з використанням будівельної та вантажної техніки знищення належного потерпілому гаражного боксу, завантаження уламків гаража до вантажного автомобіля. При цьому підсудний ОСОБА_1 , перебуваючи на вказаної земельної ділянці зазначив, що вони завершили демонтаж гаража та будуть складами відповідний акт. ( т. 4, а.с. 76 ).

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 зазначив, що переглянутим відеозаписом зафіксовано обставини проведення демонтажу гаража потерпілого ОСОБА_3 , на відеозапису зафіксований саме він, дозвіл на проведення злому гаража їм надав ОСОБА_8 , після чого гараж було зламано.

- протоколом огляду оптичному диску СD-R від 17.10.2015, який було надано потерпілим ОСОБА_3 органу досудового розслідування, відповідно до якого на електронному носії відображені події, які мали місце 22.03.2013 на земельній ділянці розташованої за адресою : АДРЕСА_3 та зафіксовано знесення в присутності підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належного потерпілому ОСОБА_3 капітального гаража з використанням техніки, який також був переглянутий та досліджений у судовому засіданні. ( т. 2, а.с. 221; т. 5, а.с.а.с. 14-29 );

- висновком комісійної судово – будівельно – технічної експертизи № 2685 від 27.05.2015, відповідно до якого ринкова вартість належного потерпілому ОСОБА_3 капітального гаражного боксу на два приміщення, що були розташовані за адресою : АДРЕСА_3 , станом на березень 2013 року складає 167700 гривен. ( т. 4, а.с.а.с. 81-96);

Будучи допитаними у судовому засіданні судові експерти ОСОБА_21 та ОСОБА_22 в повному обсязі підтвердили вищезазначений висновок комісійної судово – будівельно – технічної експертизи № 2685 від 27.05.2015 зазначивши, що ними здійснювались вказані експертні дослідження, результати яких ними були об`єктивно відображенні в письмовому висновку. При цьому ОСОБА_21 та ОСОБА_22 наголошували на тому, що зазначений експертний висновок ними був складено в межах своєї компетентності, на підставі достатніх вихідних даних, які були в повному обсязі надані органом досудового розслідування, ринкова вартість знищеного гаражу була визначена на час його знищення, за наявними в матеріалах кримінального провадження технічними даними, так як на момент проведення експертних досліджень гараж було знищено.

У судовому засіданні сторона захисту просила суд визнати недопустимими наступні докази :

- висновок комісійної судово – будівельно – технічної експертизи № 2685 від 27.05.2015, яка на думку сторони захисту, була проведена з істотними порушеннями приписів КПК України, так як висновок не містить вихідних даних, на підставі яких експертами зроблено відповідний експертний висновок щодо ринкової вартості гаража, також експертами не зазначено опис матеріалів, які були використані під час експертних досліджень, що унеможливлює встановлення завданої потерпілому матеріальної шкоди;

- інформацію яка міститься на оптичному диску СD-R з відеозаписом подій, які мали місце 22.03.2013 під час знесення гаража та який був наданий потерпілим ОСОБА_3 , як таку, що отримана з порушенням відповідних приписів КПК України, так як, до матеріалів кримінального провадження оригінал відеозапису та оригінальний пристрій на який було зроблено запис не надавався;

- висновок судово – психологічної експертизи № 5096/11484 від 31.05.2018, проведеної за клопотанням потерпілих з метою встановлення розміру немайнової ( моральної шкоди ) в межах заявленого ними цивільного позову, так як експертом при визначенні розміру моральної шкоди було врахована шкода заподіяна внаслідок знесення гаража потерпілих, однак і щодо іншого майна, що виходить за межі висунутого підсудним обвинувачення та не дає змогу розділити орієнтований розмір грошової компенсації в частині дій інкримінованих підсудним. Також частина матеріалів, які були використані експертом при проведенні зазначеного експертного дослідження, стороні захисту не відкривались. ( т. 11, а.с.а.с. 90-93 ).

Суд не приймає до уваги твердження сторони захисту про недопустимість вищезазначених доказів та вважає їх хибними з наступних підстав.

У судовому засіданні було досліджено висновок комісійної судово – будівельно – технічної експертизи № 2685 від 27.05.2015, судом також були допитані судові експерти ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , які в повному обсязі підтвердили, як свою компетенції судових експертів у відповідної галузі та сфері їх знань, так і наданий ними вищевказаний висновок судово – будівельно – технічної експертизи та зазначили, що ними здійснювалось вказане експертне дослідження, результати яких ними були об`єктивно відображенні в письмовому висновку. Експертні дослідження були ними проведені в межах своєї компетенції та повноважень, визначених відповідними нормативно – правовими актами.

Зазначений висновок експертів свідчать про, те що останні проводили відповідні експертні дослідження на підставі постанови слідчого органу досудового розслідування від 03.03.2015 в межах проведення досудового розслідування по зазначеному кримінальному провадженню. При цьому експерти у своїх висновках посвідченими своїми підписами, зазначили щодо ознайомлення зі своїми правами та обов`язками та попередженням про кримінальну відповідальність, передбачену ст.ст. 384, 385 КК України.

Згідно до приписів ст. 101 ч. 1 КПК України висновок експерта – це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.

Відповідно до приписів ст. 101 ч. 8 КПК України якщо для проведення експертизи залучається кілька експертів, експерти мають право складати один висновок або окремі висновки.

Враховуючи викладене суд вважає, що при проведенні зазначених експертних досліджень судові експерти ОСОБА_21 та Осипенко К.О. діяли в межах своєї компетенції та повноважень з урахуванням вимог Закону України « Про експертизу », Інструкцій «Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», КПК України та інших нормативно – правових актів, а тому судом не встановлено будь – яких порушень щодо порядку проведення зазначеної комісійної судової експертизи, які б свідчили про наявність підстав для визнання експертного висновку недопустимим доказом.

Крім того, у судовому засіданні були досліджені протоколи огляду оптичних дисків від 27.06.2013 і від 17.10.2015, а також переглянута та досліджена інформація яка на них міститься, щодо відображення події, які мали місце 22.03.2013 під час знищення гаража потерпілих та які були надані потерпілим ОСОБА_3 органу досудового розслідування.

При цьому, суд зазначає, що відеозапис зазначених подій був здійснений потерпілим ОСОБА_3 , перенесений на відповідний оптичний диск та наданий органу досудового розслідування, відповідно до приписів КПК України.

У судовому засіданні підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не заперечували, що переглянутим відеозаписом зафіксовано обставини проведення демонтажу гаража потерпілого ОСОБА_3 , під час якого вони були присутні.

Також суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати, зокрема, й матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні). Сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов`язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа – його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 № 851-IV у випадку зберігання інформації на кількох електронних носіях кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.

Матеріальний носій – лише спосіб збереження інформації, який має значення тільки коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.

Долучені до матеріалів провадження оптичні диски з відеозаписом події, які мали місце 22.03.2013 під час знищення гаража потерпілих, були виготовлені у зв`язку із необхідністю надання інформації, яка має значення у кримінальному провадженні та є самостійним джерелом доказу похідним від інформації, що зберігається на картці пам`яті відеокамери, яка використовувалась потерпілим ОСОБА_3 при фіксуванні зазначеної події, в електронному вигляді у виді файлів.

Таким чином, записаний на оптичний диск – носій інформації електронний файл у вигляді відеозапису є оригіналом (відображенням) електронного документу.

Зазначена правова позиція міститься в Постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22.10.2020 ( справа № 677/2040/16-к, провадження № 51-5738км19 ).

При таких обставинах, судом не встановлено будь – яких суттєвих порушень щодо проведення фіксування потерпілим перебігу зазначених подій та подальшого надання електронного носія органу досудового розалідування, які б свідчили про наявність підстав для визнання інформації яка міститься на оптичних дисках з відеозаписами недопустимим доказом.

Також у судовому засіданні було досліджено висновок судово – психологічної експертизи № 5096/11484 від 31.05.2018, яким було встановлено розмір немайнової ( моральної ) шкоди заподіяної потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 внаслідок неправомірних дій посадових осіб ХМР, в тому числі і підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що привело до знищення майна, в тому числі і гаража. Зазначена експертиза, за клопотанням потерпілих, була призначена в судовому засіданні ухвалою суду від 23.01.2018, в межах заявлених потерпілими позовних вимог, з урахуванням думок, як сторони обвинувачення, так і сторони захисту. Для експертного дослідження були направлені відповідні матеріали кримінального провадження, за переліком зазначеним в супровідному листі від 21.02.2018, які в свою чергу в ході досудового розслідування, відповідно до ст. 290 КПК України відкривались стороні захисту. ( т. 2, а.с.а.с. 189-191, 194-195, 200-201 ).

За результатами відповідних досліджень, експертом було складено висновок, який в повній мірі відповідає приписам ст. 101 ч. 1 КПК України, з яким учасники судового провадження були ознайомлені в повному обсязі. ( т. 8, а.с.а.с. 2-13 ).

Крім того, судом зазначається, що вказана судово – психологічна експертиза була призначена та проведена по кримінальному провадженню, саме в межах заявлених потерпілими позовних вимог щодо стягнення немайнової ( моральної ) шкоди з посиланням на приписи ЦК України та розглядається судом відповідно до приписів ч. 5 ст. 128 КПК України, з врахуванням відповідних приписів ЦПК України, а тому висновок експертизи має бути оцінений як в цілому так і в сукупністю з іншими доказами по справі, так як жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили та не превалює над іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, в розумінні приписів глави № 5 ЦПК України, а тому судом не встановлено будь – яких порушень щодо порядку проведення зазначеної судової експертизи, які б свідчили про наявність підстав для визнання експертного висновку недопустимим доказом.

Суд не бере до уваги твердження підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з приводу того, що при вищезазначених обставинах вони інкримінованих кримінальних правопорушень не вчиняли, тому що під час вищезазначених подій, діяли в межах своїх службових повноважень, та розцінює їх критично, як спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ст. 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до об`єктів благоустрою належать зокрема території загального користування.

До правил благоустрою території міста Харкова Харківською міською радою було внесено зміни рішенням від 29.04.2009 № 114/09 (зі змінами та доповненнями від 16.11.2011 № 504/11) та Розділ 5 доповнений параграфом 5.10 «Порядок звільнення території міста Харкова від безхазяйного майна, самовільно розміщених об`єктів, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, малих архітектурних форм, покинутих будівельних матеріалів і конструкцій, транспортних засобів, механізмів».

Згідно з п. 5.10.2. зазначеного параграфу, його положення розповсюджуються на випадки виявлення самовільно розміщених об`єктів, споруд, тимчасових споруд торговельного, побутового чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, малих архітектурних форм, кіосків, павільйонів тощо. Під самовільним розміщенням об`єктів розуміється встановлення, розміщення, інші дії пов`язані з зайняттям території міста Харкова, що здійснені без належного дозволу, встановленого чинними актами законодавства, рішеннями Харківської міської ради, її виконавчих органів, з відхиленням проекту тощо.

На підставі вказаних Правил, виконавчим комітетом приймаються рішення про звільнення території міста Харкова від об`єктів, передбачених у Розділі 5. параграфу 5.10.

Пунктом 5.10.5. Правил встановлено, що при виявленні безхазяйного майна, випадків самовільного розміщення зазначених у п. 5.10.2. цього параграфу об`єктів, на підставі інформації, отриманої від Управління земельних відносин Харківської міської ради, адміністрацій районів Харківської міської ради та інших органів, уповноваженими особами Інспекції з благоустрою та екології міста Харкова Управління екології та благоустрою Департаменту комунального господарства Харківської міської ради складається акт.

Згідно з п. 5.10.8. Правил на підставі акту Інспекції з благоустрою та екології міста Харкова Управління екології та благоустрою Департаменту комунального господарства Харківської міської ради власнику об`єкту, якщо встановлено особу, що здійснила розміщення (будівництво) майна (об`єкта}, від якого звільняється територія міста Харкова, надається повідомлення (припис) у двох примірниках про усунення порушень шляхом самостійного проведення демонтажу об`єкту у триденний термін.

Відповідно до п. 5.10.13. Правил, звільнення території міста Харкова від зазначених у п. 5.10.2, цього параграфа об`єктів здійснюється підприємствами комунальної власності територіальної громади міста Харкова, уповноваженими рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради. До виконання заходів зі звільнення, території можуть залучатися інші підприємства та організації.

Згідно п 5.10.14, територія міста Харкова звільняється від самовільно розміщених об`єктів (майна) після прийняття виконавчим комітетом Харківської міської ради відповідного рішення.

У судовому засіданні встановлено, що на садовій ділянці, розташованій по АДРЕСА_3 , власником земельної ділянки ОСОБА_3 , за попередньо отриманою необхідною дозвільною документацію було побудовано капітальний гараж, отримано у встановлений законодавством спосіб свідоцтво про право власності на гараж від 22.02.1999, яке зареєстроване в БТІ 26.02.1999 за № 2997). Будівництво проведено на ділянці, яка була приватною власності особи, яка провела відповідне будівництво.

Щодо належності зазначеної земельної ділянки, капітального гаражу потерпілому ОСОБА_3 , на підставі відповідних дозвільних документів, підсудним ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було достеменно відомо, так як у складеному та підписаному ними акті № 266/13 від 19.03.2013 « Про виявлення самовільно розміщених об`єктів », зазначено щодо наявності правовстановлюючих документів на вказані об`єкти нерухомого майна.

Вказані обставини не заперечувались у судовому засіданні підсудними ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , якими було зазначено, що їм було відомо про наявність правовстановлюючих документів на нерухоме майно, які на момент складення акту були скасовані відповідним рішенням суду, однак при складенні акту ними будь – яких документів, щодо підстав розміщення гаражу, витребувано не було.

Таким чином, суд зазначає, що на момент складення вказаного акта № 266/13 від 19.03.2013 капітальний гараж не підпадав під ознаки самовільно збудованого об`єкту, а тому ніяким чином не підпадав під процедуру передбачену параграфу 5.10 Правил благоустрою м. Харкова - звільнення території міста Харкова від безхазяйного майна, самовільно розміщених об`єктів, тимчасових споруд.

Однак, незважаючи на вказані достеменно відомі обставини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 внесли до офіційного документу – акту № 266/13 від 19.03.2013 завідомо неправдиві відомості, а саме на свій розсуд визнавши капітальний гараж, як об`єкт самочинного будівництва.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 зазначив, що на виконання вказівок свого керівника ОСОБА_1 ним був складений акт № 266/13 від 19.03.2013 та підписаний ним та ОСОБА_1 , в якому він, без витребування будь – яких додаткових документів, на свій розсуд зазначив, що гараж є об`єктом самочинного будівництва. Крім того, суд зазначає, що підсудними ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було порушено вимоги п.5.8.10 Правил благоустрою м. Харкова в частині вручення припису № 546 від 19.03.2013 про звільнення території земельної ділянки від наявного належного потерпілому ОСОБА_3 гаражу, оскільки вони 19.03.2013 до потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не зверталися з приводу отримання приписів під особистий підпис та з вимогою надання відповідних правовстановлюючих документі щодо об`єктів нерухомого майна, розмістивши припис на огорожі ділянки та на воротах гаражу, що не заперечувалось в судовому підсудними.

Відповідно до п.5.10.11 Правил благоустрою, об`єкти для демонтажу вносяться до проекту рішення виконкому і затверджуються після невиконання приписів про добровільний демонтаж у встановлений термін.

У судовому засіданні встановлено, що складений підсудними припис було датовано 19.03.2013, тобто до 22.03.2013 у потерпілого ОСОБА_3 був термін для вчинення відповідних дій добровільно, а тому рішення про демонтаж могло бути прийнято тільки після 22 03.2013, тобто після того, як особа у триденний строк не виконала вимоги припису про добровільний демонтаж.

Таким чином суд вважає, що проект оскаржуваного рішення було подано з порушенням процедури та термінів перевірки законності майбутнього рішення, об`єкт, який було демонтовано, а саме належний потерпілому ОСОБА_3 капітальний гараж, не був об`єктом самочинного будівництва, про що підсудним ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було достеменно відомо.

Однак ОСОБА_1 та ОСОБА_2 внесли до офіційного документу – припису № 546 від 19.03.2013 завідомо неправдиві відомості, а саме визначивши капітальний гараж, як об`єкт самочинного будівництва та не вручили припис потерпілим.

Завідомо неправдиві відомості, які були викладені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в акті № 266/13 від 19.03.2013 « Про виявлення самовільно розміщених об`єктів », в частині визначення належного родині ОСОБА_3 гаражу, як об`єкту самочинного будівництва, в наступному стали підставою для прийняття 20.03.2013 виконавчим комітетом ХМР рішення № 152 «Про відновлення, належне утримання та приведення міської території у придатний для використання територіальною громадою міста стан» щодо звільнення території міста від самовільно розміщених об`єктів, в тому числі гаража розташованого за адресою : АДРЕСА_3 , яке було оприлюднене лише ІНФОРМАЦІЯ_3 в газеті «Харьковские известия» ( т. 8, а.с. 77 ) та яке було Департаментом комунального господарства ХМР, службовими особами якого є підсудні, за їх безпосередньої участі, без будь – яких законних підстав виконано, що спричинило потерпілим тяжкі наслідки, а саме заподіяння шкоди.

Зазначене рішення виконавчого комітету ХМР від 20.03.2013 № 152 було скасовано постановою Дзержинського райсуду м. Харкова від 10.09.2015, за результатами оскарження в судах вищого рівня залишено без змін та набрало законної сили. Зазначеним рішенням суду були визнані неправомірними дії посадових осіб та комунальних служб ХМР, які мали місце 22.03.2013 при виконанні рішення виконкому, а саме звільнення земельної ділянки потерпілих від гаражу. ( т. 2, а.с.а.с. 156-163; т. 6, а.с.а.с. 99-103, 171-172 ).

Щодо посилань сторони захисту на наявність станом на 22.03.2013 рішення Дзержинського райсуду м. Харкова від 30.03.2012, яке було залишено в силі ухвалою колегій суддів судової палати по цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 18.03.2013, суд зазначає наступне.

У судовому засіданні встановлено, що рішенням Дзержинського райсуду м. Харкова від 30.03.2012 визнано недійсним : рішення виконкому Дзержинської райради народних депутатів від 20.03.1997 №54/6 про надання дозволу ОСОБА_3 на будівництво гаражу на земельній ділянці, наданій під садівництво по АДРЕСА_3 ; Державний акт від 05.12.1996 на право приватної власності на землю для ведення садівництва за ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_3 , зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №776; свідоцтво про право власності від 22.02.1990 №8, видане виконкомом Дзержинської райради ОСОБА_3 на право приватної власності на гараж на приватній садовій ділянці по АДРЕСА_3 ; вирішено повернути земельну ділянки ХМР з приведенням їх у придатний для подальшого використання стан по АДРЕСА_3 .

Ухвалою судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 18.03.2013, апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, рішення Дзержинського райсуду м. Харкова від 30.03.2012 залишено без змін. 18.03.2013 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення виданий 22.03.2013 (в другій половині дня). З 18.03.2013 зазначене рішення Дзержинського райсуду м. Харкова від 30.03.2012 набрало законної сили. В подальшому вказане судове рішення та ухвала апеляційного суду були скасовані ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.12.2014, справа передана на новий розгляд, з результатами якого рішенням Дзержинського райсуду м. Харкова 27.08.2015 в задоволенні позовних вимог ХМР було відмовлено. ( т. 2 а.с.а.с. 117-132, 133-148; т. 3, а.с.а.с. 91-103, 104-116; т. 6, а.с. 170; т. 8, а.с.а.с. 64, 104-105, 106 ).

При цьому суд зазначає, що наявність зазначеного рішення суду не надавало службовим особам ХМР, в тому числі підсуднім ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повноважень на його виконання, шляхом знесення належного родині потерпілого ОСОБА_3 гаражу, так як неправомірні дії підсудних свідчать про зловживання ними своїм службовим становищем, всупереч інтересів служби, що виразилось в фактичному здійснені примусового виконання рішення суду, в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки приписами ст. 1 вказаного Закону передбачено, що примусове виконання рішень суду покладається на державну виконавчу службу.

Суд також не приймає до уваги твердження сторони захисту з приводу того, що підсудні під час подій від 22.03.2013 не координували діяльність із знесення об`єкта нерухомого майна та не контролювали дії відповідних виконавців та розцінює їх критично, як спосіб захисту з метою уникнення відповідальності за вчинення протиправних дії, так як їх твердження спростовуються наступними доказами.

У судовому засіданні потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 наголошували на тому, що під час знищення належного їм майна, яке мало місце 22.03.2013, безпосередньо діями працівників комунальних служб керували ОСОБА_8 , а також підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . При цьому підсудний ОСОБА_1 представився посадовою особою ХМР, яку уповноважено здійснити знос гаража.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_8 наголошував на тому, що в силу своїх посадових обов`язків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 приймали участь під час звільнення земельної ділянки ОСОБА_3 . На зазначених осіб було покладено контрольні функції щодо проведення звільнення земельної ділянки, за результатами якого вони повинні скласти відповідний акт. 22.03.2013 під час виконання зазначеного рішення виконкому ХМР він з питань демонтажу гаража рекомендував всім звертатися до ОСОБА_2 .

Вказані показання свідка ОСОБА_8 в частині реалізації підсудними ОСОБА_1 та ОСОБА_2 своїх організаційно-розпорядчих повноважень під час зносу гаража, координації ними діяльності із фактичного знесення зазначеного об`єкта нерухомості та здійснення контролю за діями робітників, також підтверджуються дослідженими у судовому засіданні відповідними факсограмами на адресу комунальних підприємств за підписом ОСОБА_8 , з яких вбачається, що всі питання організації знесення гаража необхідно узгодити з підсудним ОСОБА_9 .

У судовому засіданні свідок ОСОБА_18 наголошував на тому, що він за вказівкою підсудного ОСОБА_1 , ковшем трактора зламав стіни гаража та завантажив цеглу з зламаного гаража до вантажного автомобіля, при цьому безпосередньо його діями керував підсудний ОСОБА_1 , який надавав йому вказівки, що робити.

Крім того, з переглянутого відеозапису зазначених подій, які мали місце 22.03.2013 вбачається, що підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають на зазначеній земельній ділянці в якості службових осіб ХМР та виконують функції щодо координації дій працівників.

Суд також не приймає до уваги твердження сторони захисту, в частині відсутності у підсудних ОСОБА_23 та ОСОБА_24 передбаченої диспозицією ст. 364 КК України відповідної мети та також розцінює їх критично, як спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення з наступних підстав.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 зазначив, що перед початком робіт по знесенню гаража, він звертався до свого керівника ОСОБА_8 з приводу наявності у нього сумніву щодо доцільності терміново здійснювати вказані дії, однак ОСОБА_8 без будь – якого обговорення зазначив щодо необхідності терміново виконати рішення виконкому. Крім того, підсудний ОСОБА_1 зазначив, що він розумів, що термін дії припису щодо добровільного звільнення земельної ділянки не сплив, однак вважаючи рішення виконкому в будь – якому разі обов`язковим для виконання та керуючись вказівками ОСОБА_8 вчинив зазначені дії щодо його виконання, так як він не мав права обговорювати правомірність рішення виконкому та ставити під сумнів його виконання, а тому разом з ОСОБА_2 здійснював контрольні функції, як службова особа ХМР при зносі гаража.

Також у судовому засіданні підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наголошували на тому, що будь - яке рішення виконавчого комітету ХМР чи розпорядження їх безпосереднього керівника, на їх думку підлягає безумовному виконанню, а тому, в межах своїх повноважень вони, діючи узгоджено та сумісно вчинили дії на виконання рішення виконкому. Крім того, підсудний ОСОБА_2 зазначив, що при вказаних подіях він без заперечливо виконував вказівки свого безпосереднього керівника – підсудного ОСОБА_25 . Тексти факсограм на адреси комунальних підприємств для забезпечення участі працівників у зломі гаража, були складені ним особисто за вказівкою керівництва – ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , він самостійно визначив перелік необхідної техніки та інструментів для злому гаража, про що зазначив в факсограмах. Він допускає, що з приводу підготовки до виконання робіт по злому гаража, до нього могли звертатися працівники комунальних підприємств, так як саме ним були підготовані тексти факсограм на адреси комунальних підприємств.

Таким чином, показання підсудних, потерпілих, свідків та досліджені вищевказані докази свідчать про те, що підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розуміли, що дії з зносу гаража є неправомірними та здійснюються не спосіб, визначений приписами законодавства, однак безумовно та без застережливо виконували вказівки та розпорядження керівництва, що свідчить про наявність у підсудних кар`єристських мотивів в особистих інтересах та мети одержання прихильності керівництва, демонструючи відданість керівництву та готовність виконати будь-які поставлені керівництвом завдання, в том числі, як в даному випадку – злочинні.

Приписами ст. 373 КПК України встановлено, що обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», «Кобець проти України», «Ірландія проти Сполученого Королівства» та ін.).

Суд дослідивши докази надані сторонами кримінального провадження, оцінивши кожний доказ за своїм внутрішнім переконанням, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку, що винуватість підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 364 ч. 2, 366 ч. 1 КК України підтверджується аналізом вище приведених належних, допустимих та достовірних доказів, в об`єктивності яких у суду відсутні підстави для сумнівів.

Органом досудового розслідування дії підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ст. 364 ч. 2 КК України кваліфіковано за ознакою наявності мети одержання неправомірної вигоди для себе, яка була внесена до ст. 364 КК України Законом України № 476-VI від 21.02.2014 та який набрав чинності 28.02.2014.

Інкриміновані підсудним ОСОБА_1 та ОСОБА_2 протиправні дії, передбачені ст. 364 ч. 2 КК України, були вчинені ними 22.03.2013, тобто до внесення відповідних змін до редакції ст. 364 КК України Законом України № 476-VI від 21.02.2014.

Відповідно до приписів ч.ч. 2,3 ст. 4, ч. 1 ст. 5 КК України, злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Таким чином, суд вважає за необхідне протиправні дії підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ст.ст. 364 ч. 2, 366 ч. 1 КК України кваліфікувати в редакції Закону України №3207-VI від 07.04.2011, виключивши з обвинувачення за ст. 364 ч. 2 КК України кваліфікуючу ознаку наявності мети одержання неправомірної вигоди для себе.

Сукупність наведених та досліджених в судовому засіданні доказів, свідчать про те, що підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_24 своїми умисними діями вчинили кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст. 364 ч. 2, 366 ч. 1 КК України ( в редакції Закону України №3207-VI від 07.04.2011 ), а саме : зловживання службовим становищем, тобто умисне, в інших особистих інтересах використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян; внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

При визначенні підсудним ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виду та розміру покарання суд враховує суспільну небезпечність, характер та тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, данні про особи підсудних :

- у відношенні підсудного ОСОБА_1 те, що він є пенсіонером, на диспансерному обліку в ОНД та МПНД не перебуває, за висновком складеної представником уповноваженого органу з питань пробації досудової доповіді, враховуючи позитивні характеризуючи данні, нормальний спосіб життя, наявність міцних родинних та соціальних зв`язків, постійного місця мешкання, відсутність судимостей та притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення інших кримінальних правопорушень, виправлення обвинуваченого можливо без ізоляції його від суспільства, так як він не становить високої небезпеки для суспільства. ( т. 2, а.с.а.с. 64-65 );

- у відношенні підсудного ОСОБА_2 те, що він працює, на диспансерному обліку в ОНД та МПНД не перебуває, за висновком складеної представником уповноваженого органу з питань пробації досудової доповіді, враховуючи позитивні характеризуючи данні, нормальний спосіб життя, наявність міцних родинних та соціальних зв`язків, постійного місця мешкання, відсутність судимостей та притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення інших кримінальних правопорушень, виправлення обвинуваченого можливо без ізоляції його від суспільства, так як він не становить високої небезпеки для суспільства. ( т. 2, а.с.а.с. 67-68 ).

У відповідності до ст. 66 КК України, обставин, які пом`якшують покарання підсудного ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судом не встановлено.

У відповідності до ст. 67 КК України, обставин, які обтяжують покарання підсудного ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судом не встановлено.

При таких обставинах, суд приходить до висновку про необхідність призначити підсудним ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання, у межах санкції ст.ст. 364 ч. 2, 366 ч. 1 КК України ( в редакції Закону України №3207-VI від 07.04.2011 ), а саме : за ст. 364 ч. 2 КК України у виді позбавлення волі; за ст. 366 ч. 1 КК України підсудному ОСОБА_2 у виді обмеження волі на відповідний строк, підсудному ОСОБА_1 у виді штрафу на користь держави у відповідному розмірі.

При призначенні покарання, у відповідності до санкцій ст.ст. 364 ч. 2, 366 ч. 1 КК України, передбачено застосування обов`язкового додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на відповідний строк, а за санкцією ст. 364 ч. 2 КК України, крім того, додаткове покарання у виді штрафу на користь держави у відповідному розмірі.

Суд вважає необхідним у відношенні підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 застосувати додаткові покарання у виді позбавленням права, на відповідний строк, обіймати керівні посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій та у виді штрафу на користь держави у відповідному розмірі.

Між тим, у судовому засіданні встановлено, що протиправне діяння, кримінальна відповідальність за яке передбачена ст. 366 ч. 1 КК України (в редакції Закону України №3207-VI від 07.04.2011 ), вчинені підсудними ОСОБА_1 та ОСОБА_2 19.03.2013 та 22.03.2013.

Кримінальним кодексом України за вчинення інкримінованого підсудним ОСОБА_1 та ОСОБА_2 протиправного діяння, передбаченого ст. 366 ч. 1 КК України ( в редакції Закону України №3207-VI від 07.04.2011 ), передбачено альтернативне кримінальне покарання, а саме : штраф до 250 неоподатковуваних мінімумів доходу громадян або обмеження волі на строк до 3 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років, що відповідно до приписів діючої редакції ст. 12 КК України відноситься до кримінального правопорушення – кримінального проступку.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Згідно приписів ч.ч. 2,3 ст. 4, ч. 1 ст. 5 КК України, злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Відповідно до ч. 3 ст. 285 КПК України у разі якщо обвинувачений, щодо якого передбачено звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, судове провадження проводиться в повному обсязі в загальному порядку.

В такому разі, якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок, призначає покарання і на підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК України може звільнити від нього засудженого.

Приймаючи до уваги наведене, враховуючи, що підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заперечують проти закриття кримінального провадження за ст. 366 ч. 1 КК України за нереабілітуючою обставиною, суд вважає за необхідне, з застосуванням приписів ч. 5 ст. 74 КК України, за вироком суду звільнити їх від покарання на підставах, передбачених ст. 49 КК України.

Крім того, приймаючи до уваги вищевказані обставини, дані які характеризують особи підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , враховуючи, що інкримінований злочин передбачений ст. 364 ч. 2 КК України ними вчинено вперше, раніше до кримінальної відповідальності вони не притягувались та засуджені за вчинення інших кримінальних правопорушень не були, на протязі тривалого часу після вчинення інкримінованого злочину ведуть нормальний спосіб життя, повторних кримінальних правопорушень не вчиняли, суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 можливо без ізоляції їх від суспільства, з застосування до них положень ст. 75 КК України, звільнивши їх від відбування покарання з випробуванням та покладанням відповідних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Запобіжний захід у відношенні підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на час судового розгляду, не обирався.

Потерпілими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заявлено цивільний позов, з урахування остаточних уточнень, про стягнення в солідарному порядку з підсудних ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Харківської міської ради у відшкодування матеріальної шкоди 6887877 гривень та у відшкодування моральної шкоди у розмірі 8000000 гривень, в рівних частках кожному потерпілому, крім того про стягнення на користь потерпілих з Харківської міської ради компенсації за відрив від звичайних занять з розрахунку 214,68 гривен за кожен день призначення судових засідань кожному потерпілому. ( т. 1, а.с.а.с. 25-39, 51-63, 173, 188, 200, 226; т. 8. а.с.а.с. 23-25; т. 10, а.с.а.с. 101-103 ).

В обґрунтування поданого цивільного позову щодо стягнення матеріальної шкоди, потерпілими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зазначено, що вони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 27.09.1991, а тому знищений гараж належав їх родині. Внаслідок протиправних дій підсудних, які є службовими особами ХМР, було знищено належне їм майно, а тому їм заподіяна шкода, яка складається з вартості земельної ділянки, розташованої за адресою : АДРЕСА_4 , упущеної вигоди у зв`язку з неможливістю здавати в оренду гараж за період з дати його знищення – 22.03.2013 до 09.08.2017, різниці між вартістю огорожі земельних ділянок станом на липень 2017 року, яка була відшкодована у серпні 2017 у цінах жовтня 2015 року.

В обґрунтування поданого цивільного позову щодо стягнення моральної шкоди, потерпілими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зазначено, що внаслідок протиправних дій підсудних, які є службовими особами ХМР, що привело до знищення належного їм майна, був порушений їх звичайний спосіб життя, погіршився стан їх здоров`я, так як вони пережили сильний стрес, негативні емоції та хвилювання, що потягли подальші тривалі душевні страждання через порушення їх майнових прав.

Підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судовому засіданні зазначені позовні вимоги потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не визнали, наголошуючи на тому, що вони не вбачають підстав для відшкодування потерпілим зазначеної ними матеріальної та моральної шкоди, так як вважають свої дії, на час їх вчинення правомірними та такими, що не суперечать їх посадовим обов`язкам.

Представник співвідповідача Харківської міської ради Жилка С.Є. у судовому засіданні також позовні вимоги потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не визнав, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з підстав викладених у письмовому відзиві. При цьому наголошував на тому, що потерпілим заподіяна матеріальна та морально шкода ХМР відшкодована на виконання відповідних рішень суду в порядку цивільного судочинства, а тому вважає, що заявлені цивільні позови не підлягають задоволенню, так як зазначені позовні вимоги були заявлені позивачами в порядку цивільного судочинства. ( т. 10, а.с.а.с. 146-147 ).

Суд вважає цивільний позов ОСОБА_3 в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню; позовні вимоги ОСОБА_4 в частині стягнення матеріальної шкоди суд також вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, позовні вимоги ОСОБА_4 в частині стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Також суд зауважує, що за приписами ст.ст. 23, 1167 ч. 1 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, нанесеної в результаті порушення її прав яка відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як встановлено у судовому засіданні підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на час вчинення інкримінованих їм кримінальних правопорушень, перебували у трудових відносинах з відповідним департаментом Харківською міською радою, тобто були службовими особами органу місцевого самоврядування та протиправні дії вчинили під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно до ст.ст. 1173-1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, з урахуванням вищезазначених приписів ЦК України, відповідальність по відшкодуванню заподіяної потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 матеріальної та моральної шкоди, в разі наявності відповідних підстав, повинен нести роботодавець підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме Харківська міська рада, а тому цивільний позов про стягнення з підсудних матеріальної та моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Крім того у судовому засіданні з наданих та досліджених доказів вбачається, що потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 між іншим просять суд стягнути на їх користь матеріальну шкоду, яка складається з вартості земельної ділянки, розташованої за адресою : АДРЕСА_4 , різниці між вартістю огорожі земельних ділянок станом на липень 2017 року, яка була відшкодована у серпні 2017 у цінах жовтня 2015 року.

Із обвинувального акту вбачається, що підсудним ОСОБА_1 та ОСОБА_2 органом досудового розслідування було висунуто обвинувачення, в тому числі у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 ч. 2 КК України, а саме у зловживанні службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам потерпілого ОСОБА_3 , а саме збитки у відповідній сумі внаслідок руйнування належного йому гаража.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків передбачених ч.ч. 2, 3 зазначеної статті.

При таких обставинах, відсутні підстави для задоволення цивільного позову потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в частині стягнення на їх користь вартості земельної ділянки, розташованої за адресою : АДРЕСА_4 та різниці між вартістю огорожі земельних ділянок.

Щодо вимог потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення упущеної вигоди у зв`язку з неможливістю здавати гараж в оренду, внаслідок його знищення, суд також вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Як вбачається з договору оренди приміщення від 03.05.2011 потерпілий ОСОБА_3 надав в тимчасове оплачуване користування ОСОБА_26 приміщення – гараж на 2 бокси, загальною площею 41,78 кв.м., що належить ОСОБА_3 на праві приватної власності, розташований у АДРЕСА_3 (п.1 договору). Погоджена сторонами орендна плата складала 3100 грн. щомісяця, та сплачувалась орендарем. ( т. 1, а.с.а.с. 80-81 ).

Пунктом 3 вказаного договору оренди приміщення визначено, що строк оренди визначається з 03.05.2011 по 02.09.2011 включно. (т. 1, а.с. 80).

В судовому засіданні також встановлено, що знесення гаражу відбулось у 2013 році, тобто на момент зносу гаражу строк договору оренди сплив ще 02.09.2011. Потерпілими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не надано будь-яких доказів про укладення договору оренди гаражу з будь – якою особою на момент знесення гаражу.

Суд приходить до висновку, що упущена вигода потерпілими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не підтверджена, так як в судовому засіданні встановлено, що гараж перебував у оренді у 2011 році протягом чотирьох місяців, на момент зносу договору оренди укладено не було. При цьому сума упущеної вигоди потерпілими розрахована виходячи з суми орендної плати по договору оренди від 2011 року, строк якого сплинув. Потерпілі були єдиними користувачами гаражу, а отже ними не надано суду доказів того, що зносом гаражу їм були спричинені збитки у вигляді упущеної вигоди.

Щодо позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення на його користь з відповідача моральної шкоди у визначеному ним розмірі суд вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Дзержинського райсуду м. Харкова від 27.08.2015, зокрема, були задоволені зустрічні позовні вимоги потерпілого ОСОБА_3 до Харківської міської ради про стягнення моральної шкоди в сумі 10730 гривен, як компенсацію моральних страждань в тому числі з приводу знищення належного йому гаража.

Зазначене рішення Дзержинського райсуду м. Харкова від 27.08.2015, ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 08.02.2016, в частині стягнення моральної шкоди залишено без змін. ( т. 2, а.с.а.с. 117 – 132, 133-149 ).

Приписами ч. 1 ст. 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

За правила ч. 5 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Потерпілий ОСОБА_3 скористався своїм правом на відшкодування моральної шкоди так як ним було заявлено зазначено вимогу при розгляді вищезазначеної цивільної справи. Рішенням суду, яке набрало законної сили цю вимогу задоволено, тому для повторного звернення ОСОБА_3 до суду з вимогами про стягнення моральної шкоди, відсутні правові підстави, оскільки подвійне стягнення моральної шкоди суперечить приписам ч. 5 ст. 23 ЦК України.

Позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , заявлені відповідно до приписів ст. 138 ЦПК України, в частині стягнення на їх користь з Харківської міської ради, відповідно до приписів ст. 138 ЦПК України, компенсації за відрив від звичайний занять з розрахунку 214,68 грн. за кожен день в який проводився розгляд справи також задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до приписів ст. 138 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позові вимоги ОСОБА_3 задоволенню не підлягають, а вимоги щодо його витрат пов`язаних з явкою до суду є похідними від основних позовних вимог, тому їх задоволення можливе лише в разі задоволення основних позовних вимог.

Крім того, потерпілою ОСОБА_4 не надано суду відповідні розрахунки понесених нею витрат пов`язаних з явкою до суду, з зазначенням конкретних дат та часу відриву від звичайних занять.

Між тим, суд зазначає, що в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт заподіяння потерпілої ОСОБА_4 неправомірними діями службових осіб ХМР моральної шкоди, що привело до тривалих моральних страждань.

З дослідженого у судовому засіданні висновку судово – психологічної експертизи № 5096/11484 від 31.05.2018 вбачається, що ОСОБА_4 внаслідок неправомірних дій посадових осіб ХМР, в тому числі і підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , знищенням в тому числі і гаража, були спричиненні страждання ( моральна шкода ). Орієнтовний розмір грошової компенсації за завдані страждання становить 144 розміри мінімальної заробітної плати на момент прийняття рішення суду. ( т. 8, а.с.а.с. 2-13 ).

Судом зазначається, що вказаний висновок судово – психологічної експертизи, відповідно до приписів ст. 89 ЦПК України, має бути оцінений як в цілому так і в сукупністю з іншими доказами по справі, так як жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили та не превалює над іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, в розумінні приписів глави № 5 ЦПК України.

Щодо стягнення моральної шкоди, суд вважає, що потерпіла ОСОБА_4 достатньо не обгрунтувала, розмір моральної шкоди, яка нею заявлена та чому саме в такому розмірі є достатньою для компенсації спричинених її фізичних та моральних страждань.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 « Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди » розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне — за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого — спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Керуючись вищевикладеним, суд враховує характер і обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнала потерпіла ОСОБА_4 їх глибину, тривалість, характер немайнових витрат, тяжкість вимушених змін у її житті, та приходить до висновку, що обґрунтованим, розумним і справедливим розміром відшкодування потерпілої ОСОБА_4 спричиненої її неправомірними діями посадових осіб ХМР моральної шкоди є сума в 25000 гривень, яка підлягає стягненню на її користь з Харківськї міської ради.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в задоволенні позовів необхідно відмовити.

При проведенні судово - психологічної експертизи, експертом державної спеціалізованої установи – Харківський НДІСЕ ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса були витрачені кошти в сумі 22880 гривен, які цільовим призначенням були виділені цієї установі з Державного бюджету України, які судом відносяться, у відповідності зі ст. 133 ЦПК України, до процесуальних витрат. ( т. 8, а.с. 1 ).

Суд вважає, що дані документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта, відповідно до вимог ч. 10 ст. 139 КПК України, підлягають відшкодуванню за рахунок держави.

При проведенні комісійної судово – будівельно – технічної експертизи, експертами державної спеціалізованої установи – Харківський НДІСЕ ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса були витрачені кошти в сумі 5544 гривен, які цільовим призначенням були виділені цієї установі з Державного бюджету України, які судом відносяться, у відповідності до ст. 122 КПК України, до процесуальних витрат. ( т. 4, а.с. 80 ).

Суд вважає, що дані документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експертів, відповідно до вимог ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави, в рівних часткахв сумі 2772 гривен з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 366 ч. 1, 364 ч. 2 КК України ( в редакції Закону України №3207-VI від 07.04.2011 ) та призначити йому покарання, на підставі цього закону :

- за ст. 366 ч. 1 КК України у виді штрафу на користь держави в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень з позбавленням права обіймати керівні посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 1 рік.

На підставі ст.ст. 49, 74 ч. 5 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування основного та додаткового покарання, призначеного за ст. 366 ч. 1 КК України.

- за ст. 364 ч. 2 КК України у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 1 рік із штрафом на користь держави в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень.

На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_1 звільнити від відбування, призначеного за ст. 364 ч. 2 КК України, основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 рік 6 місяців, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 наступні обов`язки : періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 366 ч. 1, 364 ч. 2 КК України ( в редакції Закону України №3207-VI від 07.04.2011 ) та призначити йому покарання, на підставі цього закону :

- за ст. 366 ч. 1 КК України у виді 1 року обмеження волі з позбавленням права обіймати керівні посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 1 рік.

На підставі ст.ст. 49, 74 ч. 5 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування основного та додаткового покарання, призначеного за ст. 366 ч. 1 КК України.

- за ст. 364 ч. 2 КК України у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 1 рік із штрафом на користь держави в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень.

На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_2 звільнити від відбування, призначеного за ст. 364 ч. 2 КК України, основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 рік 6 місяців, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_2 наступні обов`язки : періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Запобіжний захід у відношенні засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не обирався.

Стягнути з Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243, місцезнаходження м. Харків, м-н Конституції,7,61200) на користь ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди – 25000 гривен;

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в задоволенні позову, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів в сумі 2772 гривен з кожного.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок відповідно до ст.ст. 393, 395 КПК України може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду, через Дзержинський райсуд м. Харкова, протягом 30 діб з моменту проголошення.

Згідно зі ст. 376 КПК України копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в Дзержинському райсуді м. Харкова копію цього вироку, подавши відповідну заяву.

Вирок надруковано в нарадчої кімнаті в одному примірнику.

Суддя : І.В.Семіряд