Рішення № 94211747, 13.01.2021, Бобринецький районний суд Кіровоградської області

Справа № 383/229/20

Номер провадження 2/383/17/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2021 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді - Замши О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Машкової О.В.,

представника відповідача - адвоката Бондаренко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в місті Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 18.11.2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до Бобринецького районного суду Кіровоградської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 18.11.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.11.2013 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок в розмірі 25000 грн. Відповідач своїм підписом у анкеті-заяві від 18.11.2013 року підтвердив, що підписана заява разом з запропонованими банком умовами, правилами та тарифами складають між ним та Банком договір про надання банківських послуг. Відповідач зобов`язання за договором кредиту не виконує належним чином, в результаті чого станом на 20.01.2020 року в нього виникла заборгованість в розмірі 93504 грн. 35 коп., яку відповідач просить стягнути на його користь.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 23.03.2020 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Представник відповідача - адвокат Бондаренко І.А., заперечуючи позовні вимоги, надала відзив на позов. У відзиві вказує, що під час укладення кредитного договору з ОСОБА_1 банк не дотримався вимог, передбачених ч.2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», а саме щодо повідомлення споживача про розмір відсотків за користування кредитом, умов кредитування щодо нарахування неустойки (пені, штрафів) в разі виникнення прострочення зобов`язання по договору кредиту. Банк у позові не довів, що саме надані ним до позову Умови є складовою кредитного договору і що саме ці умови мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву позичальника та відповідно саме на цих умовах брав на себе зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитними коштами на неустойки в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту. Зазначає, що надана роздруківка Витягу з тарифів обслуговування кредитних карт із сайту позивача належним доказом не може бути, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредиту. Враховуючи, що відповідач належним чином виконував зобов`язання за кредитним договором, погашаючи заборгованість за кредитом у строк, передбачений договором, прострочень погашення заборгованості не допускав, просила у позові відмовити.

Представник позивача у відповіді на відзив вказав, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг у зв`язку з чим підписав заяву згідно якої отримав кредит у розмірі 25000 грн. Підписавши заяву Банк та клієнт приєднуються і зобов`язуються виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку та складають договір про надання банківських послуг. Вказує, що на момент оформлення кредиту Банком встановлено поточну процентну ставку у розмірі 3,6 % (43,2 % на рік), вказано розміри комісій та штрафів, розмір щомісячного платежу тощо. Тобто, сторонами при укладені кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору. У наданій до суду виписці з карткового рахунку чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, а отже й отримав кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Зазначає, що у наданому позивачем розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач часто сплачував заборгованість за договором (погашення відображенні в графі «Сума погашення за наданим кредитом»). Таким чином, твердження відповідача про відсутність доказів ознайомлення з Умовами та правилами надання банківських послуг не відповідають дійсним обставинам справи. Враховуючи викладе, позивач вважає заявлені позовні вимоги підтвердженими належними доказами та просить позов задовольнити в повному обсязі, а посилання відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не приймати до уваги.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, від представника позивача до суду надійшла заява, в якій просить розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача - адвокат Бондаренко І.А. в судовому засіданні у задоволенні позовних вимог заперечила в повному обсязі. Пояснила, що відповідач підтверджує підписання заяви з Банком з метою отримання кредиту в розмірі 25000 грн. Однак вважав, що отриманий кредит є безвідсотковим. З Умовами про отримання кредиту не ознайомлювався та їх не підписував. Погашав заборгованість кожного місяця в розмірі до 5000 грн., прострочень по поверненню заборгованості по кредиту не мав. Вважає, що виконав зобов`язання за кредитним договором належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов та заперечення проти нього, оцінивши подані сторонами докази, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 18.11.2013 року між Банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання заяви, в якій зазначено, що відповідач погодився, що дана заява разом з «Умовами кредитування» та «Тарифами банку» складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується його особистим підписом у заяві.

За твердженням позивача відповідач отримав кредит у розмірі 25000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок та зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту шляхом погашення кредиту та процентів.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, зобов`язання за кредитним договором відповідач не виконував, в зв`язку з чим станом на 20.01.2020 року у нього утворилася заборгованість в розмірі 93504 грн. 35 коп., яка складається з наступного: 65858 грн. 60 коп. - заборгованості за простроченим тілом кредиту; заборгованість на нарахованими відсотками та заборгованість за простроченими відсотками відсутня; 7720 грн. 92 коп. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит відповідно до ст.625 ЦК України; 14996 грн. 05 коп. - пеня; заборгованість за комісією відсутня; 500 грн. 00 коп. - штраф (фіксована частина), 4428 грн. 78 коп. - штраф (процентна складова).

Представник відповідача підтвердила, що відповідач визнає факт отримання кредиту в розмірі 25000 грн. та користування кредитними коштами. При підписанні заяви дійсно підтвердив, що ознайомлений з умовами кредитування, необхідністю щомісячно погашати кредит і відсотки. Однак розмір відсотків, що підлягає сплаті не пам`ятає. Зазначає, що відповідач здійснював щомісячні платежі до 5000 грн. на погашення тіла кредиту і відсотків. Прострочень не допускав. Сума коштів, внесена клієнтом на погашення заборгованості становить 128251 грн. 62 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості, наданим позивачем. Відповідачем також здійснювалося погашення відсотків за рахунок кредиту. Припускає про можливу заборгованість по кредиту в розмірі 22664 грн. 71 коп. при цьому сплачувати кошти згідно наданого позивачем розрахунком заборгованості в розмірі 93504 грн. 35 коп. не повинен, оскільки умови кредитування не підписував.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

В даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18.11.2013 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (05.03.2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

При цьому, суд вважає, що розмір заборгованості за тілом кредиту підтверджується належними доказами - довідкою про рух коштів по рахунку, з якої вбачається, що відповідач впродовж 2015-2019 років активно користувався кредитним коштами, в тому числі придбавав товари в магазинах, знімав готівку тощо. Вказаний розрахунок містить дані про внесення коштів на рахунок на погашення кредиту, однак вбачається, що відповідачем ці внесені кошти відразу ж були використані (так наприклад 13.12.2018 року відповідачем здійснено поповнення карти готівкою в терміналі самообслуговування, цього ж дня відповідачем здійснено використання кредитних коштів, шляхом зняття готівки в банкоматі, поповненням мобільного, покупкою продуктів в магазині, 21.11.2018 року відповідачем поповнено картку на суму 630 грн., цього ж дня знято готівку в розмірі 3618 грн. 09 коп.).

Крім того, починаючи з 22.12.2017 року позивачем кошти на погашення кредиту щомісячно не вносилися, допускалися прострочення платежів (так наприклад відповідач здійснив поповнення карткового рахунку 22.12.2017 року, при цьому наступне поповнення картки було здійснено 19.02.2018 року), а з 27.04.2019 року внесення коштів було припинено взагалі.

Таким чином, під час розгляду справи відповідачем не доведено належне виконання умов кредиту щодо повернення платежів. Заперечуючи існування істотних умов договору, відповідачем під час розгляду справи не було заявлено вимоги про визнання вказаного кредитного договору недійсним або нікчемним. Посилання представника відповідача на особисто проведений розрахунок заборгованості за договором кредиту та внесення боржником коштів в розмірі 128251 грн. 61 коп. на погашення заборгованості по кредиту, суд не може прийняти до уваги, оскільки наданий розрахунок виконаний простим арифметичним методом, шляхом обчислення різниці суми заборгованості до коштів внесених відповідачем на рахунок позивача, без врахування відсотків за користування кредитом, заборгованості у разі виникнення прострочення по зобов`язанню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за пенею та штрафам суд зазначає наступне.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за пенею в розмірі 14996 грн. 05 коп. та штрафи в сумі 4928 грн. 78 коп.

Проте у анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді сплати пені за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду». Проте, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та саме у зазначеному в доданих банком до позовної заяви документах розмірах і порядках нарахування.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату неустойки (пені, штрафів) за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

У зв`язку із цим Умови та правила надання банківських послуг і Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами Договору кредиту.

Вказана правова позиція потверджена постановою Великої палати Верховного Суду № 342/180/17 від 03 липня 2019 року.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за процентами нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України в розмірі 7720 грн. 92 коп. суд зазначає наступне:

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, для покладення на боржника відповідальності за ч.2 ст.625 ЦК України необхідним є прострочення виконання останнім взятого на себе зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

За змістом положень статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Таким чином, можливість нараховувати передбачені ч.2 ст.625 ЦК України проценти за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором починається лише після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Однак матеріали справи не містять інформації про закінчення строку дії укладеного між сторонами кредитного договору та вимоги позивача до відповідача повернути кредит достроково, що свідчить про недоведеність закінчення дії договору та прострочення відповідачем зобов`язання.

Позивачем не надано суду доказів про підпис та ознайомлення відповідача (надання згоди) з умовами договору щодо нарахування відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України, а саме зі зміненою редакцією «Умов та правил надання банківських послуг», що почали діяти з 01.04.2019 року, на які посилається позивач, як на підставу заявленої вимоги.

Обов`язок позивача з доказування наявності та розміру належних до стягнення з відповідача суми відсотків на підставі ст. 625 ЦК України, залишився не виконаним. При цьому суд враховує, що відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, під час розгляду справи підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України в розмірі 7720 грн. 92 коп. відсутні.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволені позову у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в частині нарахованих прострочених відсотків, відповідно до ст.625 ЦК України пені та штрафів (фіксована та складова частини) через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу в анкеті-заяві від 18 листопада 2013 року. В той же час, враховуючи те, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, тобто відповідач не виконав передбачені кредитним договором і законом зобов`язання, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 65858 грн. 60 коп.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір, пропорційно до задоволених вимог в розмірі 1479 грн. 81 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 18.11.2013 року в розмірі 65858 грн. 60 коп., яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту.

У задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України в розмірі 7720 грн. 92 коп., пені - 14996 грн. 05 коп. та штрафів в сумі 4928 грн. 78 коп. відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 1479 грн. 81 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Бобринецький районний суд Кіровоградської області).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Найменування сторін:

- позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» місце знаходження: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, п.і. 01001, ідентифікаційний код юридичної особи № 14360570;

- відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 18.01.2021 року.

Суддя О.В. Замша