Рішення № 9421153, 09.02.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.10 Справа № 1/15/10

Суддя

за позовом відкритого акціонерного товариства “Український графіт”, 69600, м. Запоріжжя, Північне шосе, 20

до відповідача відкритого акціонерного товариства “Вуглецевий композит”, 69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 31-А, МСП - 982

про стягнення 4623,62 грн.

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від позивача –Тітова А.Є., дов. № 028/35 від 01.01.2010 р.;

від відповідача –Ширяєв В.Г., дор. № 01/05 від 11.01.2010;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

15.01.2010 р. до господарського суду Запорізької області звернулось відкрите акціонерне товариство “Український графіт” з позовною заявою про стягнення з відкритого акціонерного товариства “Вуглецевий композит” 4120,74 грн. втрат від інфляції грошових коштів, та 502,88 грн. –3% річних, на підставі ч. 2 ст. ст. 625 Цивільного кодексу України.

15.01.2010 р. порушено провадження у справі 1/15/10, судове засідання призначено на 09.02.2010 р.

Судове засідання закінчено 09.02.2010 р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення за згодою представників сторін.

Позивач в судовому засіданні зазначив, що в позовній заяві при розрахунку 3% річних допущена описка –розрахунок помилково починається з 16.07.2007 р., замість 17.07.2007 р., у зв’язку з чим просить суд стягнути з відповідача загалом 502,32 грн., а не 502,88 грн., як було заявлено в позові. Надав додаткові пояснення до позовної заяви.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив. Надав письмовий відзив на позовну заяву, в якому звертає увагу суду на те, що господарським судом Запорізької області прийнято рішення від 10.09.2007 р. по справі № 20/346/07, на виконання якого було видано наказ на примусове стягнення. На підставі виконавчого документу було відкрито виконавче провадження. Відповідач вважає, що з відкриттям виконавчого провадження, його грошові зобов’язання перед позивачем припинились, у зв’язку з чим посилання позивача на ст. 625 ЦК України є безпідставним. Також зауважує, що позивачем при розрахунку суми позову наведені невірні дані, у зв’язку з чим розрахунок позову є невірним. На думку відповідача 3% річних та втрати від інфляції повинні розраховуватись з моменту набрання чинності рішенням господарського суду Запорізької області, тобто з 03.02.2008 р., в зв’язку з чим надав свій контрозрахунок інфляційних втрат та 3% річних.

Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу за клопотанням представників сторін.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.10.2007 р. по справі 20/346/07 встановлено факт заборгованості відповідача перед позивачем по оплаті за здійснені позивачем послуги за актом приймання-передачі від 20.04.2005 р., відповідно до умов договору № 804/41122/15 від 28.07.2004 р. та додаткової угоди до зазначеного договору № 4 від 01.03.2005 р. Зазначеним рішенням стягнуто на користь позивача 7020,00 грн. основного боргу, 1453,14 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 452,08 грн. річних процентів та 220,00 грн. судових витрат.

          Для примусового виконання рішення видано наказ від 04.02.2008 р.

07.02.2009 р. Орджонікідзевським відділом Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню наказу суду від 04.02.2008 р. № 20/346/07.

          Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 4120,74 грн. втрат від інфляції та 502,88 грн. –3% річних підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також

три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

          Представником відповідача в судовому засіданні не було надано доказів в підтвердження сплати (повної чи часткової) основного боргу, також не заперечується факт невиконання рішення суду від 29.10.2007 р. по справі 20/346/07. У зв’язку з чим суд приходить до висновку, що зобов’язання по оплаті за здійснені позивачем послуги на загальну суму 7020,00 грн. за актом приймання-передачі від 20.04.2005 р., відповідно до умов договору № 804/41122/15 від 28.07.2004 р. та додаткової угоди до зазначеного договору № 4 від 01.03.2005 р. на момент розгляду справи є існуючим, та таким що не було припинене належним виконанням.

Отже, враховуючи невиконання ані в добровільному, ані в примусовому порядку рішення суду, позивач, відповідно до приписів ст. 625 ЦК України подав позов та в судовому засіданні уточнив позовні вимоги, про стягнення з відповідача втрат від інфляції за час прострочення з липень 2007 р. р. по листопад 2009 р. (включно), та 3% річних за період прострочення з 17.07.2007 р. по 30.12.2009 р.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи відповідача, спростовуються вищевикладеними обставинами. Адже, по-перше, відповідачем не було проведено належного виконання взятого на себе зобов’язання, а по-друге, рішенням суду констатується дійсне існування боргу відповідача перед позивачем, який утворився в результаті невиконання зобов’язання по оплаті за здійснені позивачем послуги, в зазначений в додатковій угоді № 4 від 01.03.2005 р. до договору № 804/41122/15 від 28.07.2004 р. термін. Рішення суду, чи постанова про відкриття виконавчого провадження не є підставою для припинення зобов’язання, що було взяте на себе однією зі сторін господарських правовідносин та не виконується належним чином. Така ж думка викладена в інформаційному листі № 01-8/685 від 20.11.2008 р. Вищого господарського суду України, який наданий відповідачем в судовому засіданні. Тому і контрозрахунок відповідача наданий в судовому засіданні 09.02.2010 р., де розрахунки інфляційних втрат та 3% річних ведуться з жовтня 2007 р. є невірним.

          Згідно з наданими позивачем розрахунками, а також тими уточненнями, що були заявлені позивачем у судовому засіданні 09.02.2010 р.: 3% річних за період часу з 17.07.2007 р. по 30.12.2009 р. складають 502,32 грн., а втрати від інфляції за період з липня 2007 р. по листопад 2009 р. – 4120,74 грн. Розрахунки позивача перевірені судом, є вірними та обґрунтованими. Отже, вимоги позивача, враховуючи описку допущену при формуванні позову підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 35, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Вуглецевий композит” (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 31-А, МСП - 982, р/р 226002976713329 у в ЗФ ПУМБ м. Запоріжжя, МФО 313623, код ЄДРПОУ 24516317) на користь відкритого акціонерного товариства “Український графіт” (69600, м. Запоріжжя, Північне шосе, 20 р/р 26008900301 в ПАБ “МетаБанк”, м. Запоріжжя, МФО 313582, код ЄДРПОУ 00196204) 4 120 (чотири тисячі сто двадцять) грн. 74 коп. втрат від інфляції, 502 (п’ятсот дві) грн. 32 коп. –3% річних, 101 (сто одна) грн. 09 коп. державного мита, 235 (двісті тридцять п’ять) 95 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя О.І. Немченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, 10 лютого 2010 року.