Рішення № 9421147, 13.01.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.10 Справа № 3/267/09-1/124/09

Суддя

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Артур-К” (08130, Київська область, с. Чайки, вул. Чайки, 4)

до товариства з обмеженою відповідальністю “Клуб Вазо-коронарної реабілітації”, (69118, м. Запоріжжя, вул. Іванова, 81-а, прим. 82, 83)

про стягнення суми 20508,05 грн.

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

30.10.2009 р. до господарського суду Запорізької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю “Артур-К” з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю “Клуб Вазо-коронарної реабілітації” про стягнення 20508,05 грн., в тому числі 20167,69 грн. основного боргу та 340,46 грн. пені на підставі договору № 7441 від 01.09.2007 р., ст. ст. 610-612, 614, 622-625 ЦК України, ст. ст. 230-232, 343 ГК України.

03.11.2009 р. суддею Соловйовим В.М. позовну заяву прийнято до свого розгляду, порушено провадження у справі 3/267/09, судове засідання призначено на 12.11.2009 р.

Ухвалою від 12.11.2009 р. розгляд справи відкладався на 01.12.2009 р.

Розпорядженням № 1157 від 19.11.2009 р. справу 3/267/09 передано на розгляд судді Немченко О.І., у зв’язку з закінченням повноважень судді Соловйова В.М.

Ухвалою від 19.11.2009 р. справу 3/267/09 суддею Немченко О.І. прийнято до свого провадження, справі присвоєно № 3/267/09-1/124/09, судове засідання призначено на 01.12.2009 р.

          Ухвалою від 01.12.2009 р. розгляд справи було відкладено на 13.01.2010 р. у зв’язку з неявкою представників сторін у судове засідання.

Судове засідання закінчено 13.01.2010 р. прийняттям рішення по справі.

Позивач в судове засідання не з’явився. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Причин неявки суду не повідомив.

Відповідач в судове засідання не з’явився. В судовому засіданні 12.11.2009 р. представником відповідача було надано відзив, в якому він суму основного боргу визнає в повному обсязі. Прострочку в оплаті отриманої продукції пояснює скрутним фінансовим становищем на його підприємстві. Відповідач заперечив проти стягнення пені посилаючись на ст. 611 ЦК України.

Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Вивчивши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

           01.09.2007 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу № 7441 (надалі –Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору продавець (позивач) зобов’язався поставляти та передавати у власність покупця лікарські засоби, а покупець (відповідач) зобов’язався приймати товар та на умовах цього Договору оплачувати його вартість.

Сторонами також було підписано протокол розбіжностей до Договору, в якому вони домовились прийняти умови, викладені в даному протоколі в редакції покупця. Отже в редакції покупця в п. 6.3. Договору зазначено наступний порядок оплати товару: покупець зобов’язаний перерахувати на рахунок продавця суму, визначену в відповідній накладній, протягом 30 днів з моменту отримання товару.

Позивач поставив відповідачу, а відповідач отримав товар за товарно-транспортними накладними: № 0ЗП48948           від 03.08.2009 р., № 0ЗП48947 від 03.098.2009 р., № 0ЗП43130 від 02.07.2009 р., № 0ЗП47003 від 22.07.2009 р., № 0ЗП47621 від 24.07.2009 р, № 0ЗП47453 від 23.07.2009 р., № 0ЗП47219 від 23.07.2009 р., № 0ЗП47218 від 23.07.2009 р., № 0ЗП47622 від 24.07.2009 р., № 0ЗП47002 від 22.07.2009 р., № 0ЗП46784 від 21.07.2009 р., № 0ЗП46782 від 21.07.2009 р., № 0ЗП44930 від 10.07.2009 р., № 0ЗП47918 від 27.07.2009 р., № 0ЗП48636 від 31.07.2009 р., № 0ЗП48488 від 30.07.2009 р., № 0ЗП48487 від 30.07.2009 р., № 0ЗП48288 від 29.07.2009 р., № 0ЗП48286 від 29.07.2009 р., № 0ЗП48105 від 28.07.2009 р., № 0ЗП48106 від 28.07.2009 р., № НИ029732 від 28.07.2009 р., № НИ029733 від 28.07.2009 р., № НИ029506 від 27.07.2009 р., № НИ29507 від 27.07.2009 р., № НИ026801 від 03.07.2009 р., № НИ030421 від 04.08.2009 р., № НИ030420 від 04.08.2009 р., № НИ030344 від 04.08.2009 р., № НИ030343 від 04.08.2009 р., № 0ЗП46783 від 31.07.2009 р., № 0ЗП44929 від 10.07.2009 р., № 0ЗП44933 від 10.07.2009 р., 0ЗП45191 від 10.07.2009 р., 0ЗП45204 від 10.07.2009 р., 0ЗП від 17.07.2009 р., № 0ЗП46384 від 17.07.2009 р., № 0ЗП45190 від 10.07.2009 р., № НИ027175 від 08.07.2009 р., № НИ027174 від 08.07.2009 р., № НИ028691 від 20.07.2009 р., № НИ028690 від 20.07.2009 р., № НИ028670 від 20.07.2009 р., № НИ027611 від 14.07.2009 р., № НИ027610 від 14.07.2009 р., всього на загальну суму 20209,40 грн., про що свідчать підписи уповноваженої відповідачем особи та печатка підприємства на перелічених накладних.

Відповідач суму заборгованості оплатив частково. Сума заборгованості перед позивачем на момент розгляду спору складає 20167,69 грн. яка є до теперішнього часу не погашеною, про що зазначено і відповідачем у його письмовому відзиві на позов.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 20167,69 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (ст. 626 ЦК України).

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічний припис містить норма статті 526 Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання)(стаття 610 ЦК України).

Таким чином, позивач виконав свої зобов’язання за Договором –передав відповідачу товар.

Однак відповідач взяті на себе зобов’язання за Договором належним чином не виконав, отриманий товар в повному обсязі та в зазначені строки не оплатив.

          Факт заборгованості відповідача в сумі 20167,69 грн. позивачем документально підтверджений та в повному обсязі визнається відповідачем.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 20167,69 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 340,46 грн. пені за період часу з 22.09.2009 р. по 19.10.2009 р.

Згідно з положеннями ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: … сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства… (п.п. 1, 2 ст. 551 ЦК України).

Сторони в п. 8.2. Договору обумовили, що в разі несвоєчасної оплати відповідачем поставленого товару, останній сплачує позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день затримки платежу.

Відповідач у своєму відзиві заперечує проти стягнення з нього пені, в обґрунтування наводить приписи ст. 611 ЦК України, та пояснює несплату скрутною ситуацією на підприємстві у зв’язку зі світовою фінансовою кризою. Такі заперечення є необґрунтованими, адже сам відповідач у своєму відзиві визнає, що прострочив виконання взятого на себе зобов’язання, а згадана ним стаття ЦК та положення Договору, укладеного між сторонами, передбачають за таке порушення настання правових наслідків –сплата пені.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з розрахунку позивача, заявлена до стягнення сума пені , що розрахована ним, перевищує подвійну облікову ставку НБУ.

Отже, з урахуванням приписів ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»за період 22.09.2009 р. по 19.10.2009 р., сума пені повинна складати 317,16 грн., у зв’язку з чим вимога позивача щодо стягнення пені задовольняється частково.

Позовні вимоги задовольняються частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог .

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Клуб Вазо-коронарної реабілітації” (69118, м. Запоріжжя, вул. Іванова, 81-а, прим. 82, 83, р/р 26008301165850 в філії АБ «Промінвестбанк», МФО 313355, код 20500394) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Артур-К” (08130, Київська область, с. Чайки, вул. Чайки, 4), р/р 26006010027836 у ВАТ «Укрсімбанк»м. Київ, МФО 322313, код 21643699) 20 167 (двадцять тисяч сто шістдесят сім) грн. 69 коп. основного боргу, 317 (триста сімнадцять) грн. 16 коп. пені, 204 (двісті чотири) грн. 85 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 73 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя О.І. Немченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, 18 січня 2010 року.