Рішення № 9421137, 17.11.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.09 Справа № 1/83/09

Суддя

за позовом: відкритого акціонерного товариства “Об’єднання Склопластик”, 93403, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Промислова, 2

до відповідача: відкритого акціонерного товариства “Компанія “Дніпрохолд”, 69032, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 40

про стягнення 31 305,99 грн.

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: Соловйов О.В., дов. № 2 від 16.01.2009 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

23.06.2009 р. до господарського суду Запорізької області звернулось відкрите акціонерне товариство “Об’єднання Склопластик” з позовною заявою до відкритого акціонерного товариства “Компанія “Дніпрохолд” про стягнення 31 305,99 грн., в тому числі 24191,75 грн. основного боргу, 1024,00 грн. –3% річних, 2863,24 грн. пені на підставі договору купівлі-продажу № ХД-18-046 від 01.02.2007 р., накладної № 00001480 від 31.10.2007 р., ст. ст. 16, 526, 625 ЦК України.

23.06.2009 р. порушено провадження у справі № 1/83/09, судове засідання призначено на 14.07.2009 р.

Ухвалою від 23.06.2009 р. у задоволенні вимоги позивача про вжиття заходів щодо забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою від 14.07.2009 р. розгляд справи відкладався на 03.08.2009 р. у зв’язку з неявкою представника відповідача у судове засідання.

Ухвалою від 03.08.2009 р. строк розгляду спору продовжено до 23.10.2009 р., розгляд справи відкладено на 16.09.2009 р.

19.09.2009 р. розгляд справи відкладено на 20.10.2009 р.

Ухвалою від 20.10.2009 р. строк розгляду спору продовжено до 23.11.2009 р., розгляд справи відкладено на 03.11.2009 р.

03.11.2009 р. розгляд справи відкладено на 17.11.2009 р.

Судове засідання закінчено 17.11.2009 р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення за згодою представника відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з’явився. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. 17.11.2009 р. на адресу суду телеграмою направив клопотання про розгляд справи за відсутністю представника позивача, у зв’язку з неможливістю прибути в судове засідання. Позивач зазначив, що на позовних вимогах наполягає в повному обсязі.

Відповідач суму основного боргу визнав, однак пояснив, що заборгованість утворилась раніше, ще до укладання договору купівлі-продажу № ХД-18-046 від 01.02.2007 р., у 2006 році в результаті співпраці на протязі тривалого часу двох підприємств позивача та відповідача.

Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

           01.02.2007 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу № ХД-18-046 (надалі –Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору продавець –позивач зобов’язується передати у власність покупцю, а покупець –відповідач зобов’язується прийняти товар та на умовах цього Договору оплатити його вартість.

Поставка товару здійснюється протягом трьох календарних днів з моменту перерахування 100% передоплати на розрахунковий рахунок продавця (п. 5.2. Договору).

Продавець має право на дострокову поставку кожної партії товару з обов’язковим повідомленням покупця за 48 годин до передбачуваної дати поставки (5.4. Договору).

У випадку затримки оплати товару проти строків, зазначених у Договорі, строк поставки товару переноситься на відповідну кількість днів затримання оплати (п. 7.3. Договору).

На виконання вище зазначеного Договору, 31.10.2007 р. позивач передав відповідачу, а відповідач отримав товар –склошарики ШСБ в кількості 10000.00000 кг на загальну суму 28800,00 кг за видатковою накладною № С-00001480 від 31.10.2007 р., про що свідчать підпис уповноваженої відповідачем особи за довіреністю ЯОБ № 269141 від 30.10.2007 р., та печатка підприємства відповідача на зазначеній накладній.

Для оплати товару відповідачу було виставлено рахунок-фактуру № С-0001300 від 31.10.2007 р.

28.11.2007 р. сторонами був підписаний акт взаємозаліку зустрічних однорідних вимог, в якому сторони стосовно накладної № С-00001480 від 31.10.2007 р. домовились про взаємозалік на суму 4608,79 грн. Даний акт є підставою для відображення в бухгалтерському обліку підприємств сторін списання взаємної заборгованості.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 24191,75 грн. основного боргу підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (ст. 626 ЦК України).

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (…).

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічний припис містить норма статті 526 Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання)(стаття 610 ЦК України).

Таким чином, відповідачу було передано товар без 100% переплати. Доказів повідомлення позивачем про дострокову поставку у відповідності до п. 5.4.Договору суду не було надано. Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач на свій ризик поставив відповідачу без передоплати та без будь-яких повідомлень товар, тим самим виконавши зобов’язання за Договором щодо передачі партії товару.

Відповідач виконав свої зобов’язання частково: отримавши товар, зобов’язання щодо його оплати залишилось в повному обсязі не виконаним.

Сума заборгованості відповідача перед позивачем за поставку товару по накладній № С-00001480 від 31.10.2007 р. погашена частково в результаті взаємозаліку зустрічних однорідних вимог. По зазначеній накладній сума взаємозаліку становить 4608,79 грн., відповідно сума заборгованості залишається в розмірі 24191,21 грн., а не 24191,75 грн. як це заявляється у позові.

Факт заборгованості відповідача в сумі 24191,21 грн. за накладною № С-00001480 від 31.10.2007 р. позивачем документально підтверджений. Тому вимога щодо стягнення суми основного боргу задовольняється частково на суму 24191,21 грн.

Доказів, що свідчили б про погашення суми заборгованості відповідачем по накладній № С-00001480 від 31.10.2007 р. на суму 24191,21 грн. суду не було надано, тому пояснення відповідача щодо виникнення суми заборгованості в 2006 р., а не в 2007 р. за Договором купівлі-продажу № ХД-18-046 є необґрунтованими та не підтвердженими доказами.

          Позивач просить суд стягнути з відповідача 3227,00 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 1 024,00 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також

три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з наданим позивачем розрахунком: 3% річних за період часу з 01.12.2007 р. по 01.05.2009 р. за 515 днів прострочення складають 1024,00 грн. Оскільки позивачем розрахунок 3% річних здійснювався з урахуванням заявленої ним суми основного боргу, то він зроблений не вірно. 3% річних від 24191,21 грн. за 515 днів прострочення платежу за період заявлений позивачем складають 1021,99 грн.

Позивач вважає, що за період з грудня 2007 р. по травень 2009 р. він поніс втрати від інфляції грошових коштів в розмірі 3227,00 грн. Суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 3227,00 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2863,24 грн. пені за період часу з 01.12.2007 р. по 01.05.2009 р. В обґрунтування посилається на ст. 611 ЦК України, а також на Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».

Згідно з положеннями ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: … сплата неустойки.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 2.1. роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/293 від 29.04.1994 р., якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», пеня стягненню не підлягає.

Як вбачається з Договору купівлі-продажу № ХД-18-046 від 01.02.2007 р. сторонами не було передбачено а ні розміру пені, а ні взагалі її сплати.

Отже вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені є безпідставною, необґрунтованою, та не підлягає задоволенню.

Позовні вимоги задовольняються частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Компанія “Дніпрохолд” (69032, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 40, р/р 26003113201 в АК «Металург», м. Запоріжжя, МФО 313582, код 25220174) на користь відкритого акціонерного товариства “Об’єднання Склопластик” (93403, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Промислова, 2, р/р 2600203064 в АБ «КЛІРИНГОВИЙ ДІМ», м. Київ, МФО 300647, код 05758977) 24 191 (двадцять чотири тисячі сто дев’яносто одна) грн. 21 коп. основного боргу, 1 021 (одна тисяча двадцять одна) грн. 99 коп. –3% річних, 3 227 (три тисячі двісті двадцять сім) грн. 00 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 284 (двісті вісімдесят чотири) грн. 40 коп. державного мита та 283 (двісті вісімдесят три) грн. 89 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.І. Немченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, 23 листопада 2009 року.