Вирок № 94209626, 18.01.2021, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа №212/9878/19

1-кп/212/159/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2021 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Дехта Р.В., за участю секретаря судового засідання Колісник К.Е., прокурора Бондар В.Ю., захисника – адвоката Морозова Є.Є., представника потерпілої особи – адвоката Малиці Ю.М., розглянувши в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області в залі судових засідань у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12019040230001562 від 27.08.2019 року по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Андріївка, Широківського району, Дніпропетровської області, громадянин України, працює ТОВ “ІБС” інженером сервісного обслуговування, не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.1 Кримінального кодексу України, внесеному в Єдиний державний реєстр досудових розслідувань за №12019040230001562 від 27.08.2019 року,-

ВСТАНОВИВ:

27.08.2019 року приблизно о 11 годині 10 хвилин по мокрому асфальтному покриттю проїзної частини автодороги ПАТ «ЦГЗК» з боку вулиці С. Колачевського в напрямку управління ПАТ «ЦГЗК» в Покровському районі міста Кривого Рогу рухався автомобіль “Hyundai Sonata” реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 . В цей же час, попереду, на перехресті з автодорогою до с Глеюватка перебував автомобіль “Mercedes- Benz Vito 108 CDI”, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який зупинився надаючи перевагу в русі зустрічним транспортним засобам, перед виконанням маневру повороту ліворуч на автодорогу до с.Глеюватка. В ході подальшого руху ОСОБА_1 , проявив неуважність до дорожньої обстановки, та не вжив заходів для зменшення швидкості транспортного засобу, або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, таким чином порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3 б) та 12.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, згідно з якими:

-«1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.»;

-«2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.»;

-12.3: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди»,

В наслідок порушення зазначених вимог Правил дорожнього руху України, виконання яких було необхідною та достатньою умовою для запобігання ДТП, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем “Hyundai Sonata” реєстраційний номер НОМЕР_1 , допустив зіткнення з автомобілем “Mercedes- Benz Vito 108 CDI”, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під час якого пасажир автомобіля “Hyundai Sonata” ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження, у вигляді: забійна рана голови, садна верхніх кінцівок, внутрішньо суглобовий перелом правої променевої кістки без зміщення, які згідно висновку судово-медичної експертизи №1617 від 30.10.2019 року відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, за ознакою тривалого розладу здоров`я більше 21 доби, П.2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995.

Між порушенням водієм ОСОБА_1 правил безпеки дорожнього руху, а саме вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України і наслідками – спричинення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень є прямий причинний зв`язок.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.1 КК України визнав повністю, цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 не визнав, зазначив, що все написане в обвинувальному акті це правда. Додатково суду пояснив, що визнає себе винним у скоєнні кримінального правопорушення за обставинах, що зазначенні в обвинувальному акті. 27 серпня 2019 року рухався на своєму авто по мокрому асфальті, перед перехрестям побачив автомобіль та став гальмувати та сталася дорожньо – транспортна пригода. Визнає матеріальну та моральну шкоду частково, матеріальна покривається страховою компанією. Рухався зі швидкістю 90 – 100 кілометрів на годину. Право на керування автомобілем йому потрібно для роботи, так як його робота пов`язана із переміщенням на великі відстані, має на утриманні дитину, та сплачує аліменти. Просить суд жорстко не карати та не позбавляти права керування транспортним засобом.

Потерпілий ОСОБА_3 суду пояснив, що сидів поруч з обвинуваченим ОСОБА_1 , що керував автомобілем. Підняв очі та побачив, що врізалися в автомобіль. Просить суд не притягувати обвинуваченого до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження закрити за обставинах, що були зазначенні раніше.

Потерпілий ОСОБА_2 суду пояснив, що зупинився на своєму автомобілі перед залізничним переїздом. В дзеркалах заднього виду побачив дим від коліс автомобіля, що позаду рухався. Став голосно кричати, щоб всі трималися та відбулося зіткнення автомобіля під керуванням ОСОБА_1 з його автомобілем, що стояв попереду. На даний час залишився без машини, яка використовувалася в господарстві. Донька боїться їздити на автомобілі, у родині постійно скандали, так як відсутній автомобіль, що використовувався для обслуговування родини. Просить суд задовольнити цивільний позов та стягнути з цивільних відповідачів матеріальну та моральну шкоду у розмірі, що зазначена у цивільному позові. Притягнути обвинуваченого до відповідальності, відповідно до закону.

Крім визнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини у скоєнні кримінального правопорушення, його вина підтверджується наступними доказами:

-протоколом огляду місця дорожньо – транспортної пригоди від 27 серпня 2019 року, відповідно до якого зафіксовані обставини дорожньо – транспортної пригоди за участі автомобілів «Hyundai Sonata”, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та автомобіля “Mercedes- Benz Vito 108 CDI”, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2

-висновком судово – медичної експертизи №1617 від 30 жовтня 2019 року, відповідно до якої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження, у вигляді: забійна рана голови, садна верхніх кінцівок, внутрішньо суглобовий перелом правої променевої кістки без зміщення, які відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, за ознакою тривалого розладу здоров`я більше 21 доби та давність виявлених ушкоджень може відповідати 27 серпня 2019 року.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч.1 ст.286 КК України за ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують йому покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_1 , суд не встановив

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , суд не встановив.

Судом встановлено, що відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України на дату вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення 27 серпня 2019 року була наступною: штраф від двохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1статті 286 КК України на дату ухвалення цього вироку є наступною: штраф від трьох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Частиною 2 статті 5 Кримінального кодексу України, встановлено, що закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі

Враховуючи принцип зворотності дії закону про кримінальну відповідальність у часі та розміри покарань, що були передбаченні за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України на 27 серпня 2019 року та дату ухвалення цього вироку, суд приходить до висновку, що потрібно призначати покарання за вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченою частиною 1 статті 286 КК України, у розмірі, що було передбачено станом на 27 серпня 2019 року.

Приймаючи до уваги всі обставини справи, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, відсутність обставин, що обтяжують покарання та обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також те, що ОСОБА_1 , раніше не притягався до кримінальної відповідальності, погоджуючись з думкою прокурора про розмір та вид покарання та беручи до уваги з`ясоване у сукупності, суд прийшов до висновку про те, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без застосуванні ізоляції його від суспільства, а тому суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_1 потрібно призначити покарання у виді штрафу у мінімальному розмірі.

Суд приходить до висновку, що додаткову міру покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не доцільно застосовувати, так як обвинувачений ОСОБА_1 працює інженером сервісного обслуговування та обслуговує обладнання, що розташоване у різноманітних місцевостях, транспортний засіб використовується особисто для поїздки, в тому числі в робочих цілях, а тому суд приходить до висновку, що транспортний засіб для обвинуваченого ОСОБА_1 є одним із джерелом доходу.

Відповідно до статті 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Відмова у позові в порядку цивільного, господарського або адміністративного судочинства позбавляє цивільного позивача права пред`являти той же позов у кримінальному провадженні. Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням, зокрема транспортних засобів тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до вимог ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

При цьому, як вбачається з ч.1 ст.988 ЦК України, страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Крім того, відповідно до ст.990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком. Такі ж вимоги щодо виплати страхового відшкодування і визначення його розміру передбачені спеціальними законами, які регулюють виниклі між сторонами правовідносини, зокрема Законом України «Про страхування» від 07 березня 1996 року та Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року (в редакції за станом на день виникнення правовідносин).

Вирішуючи цивільний позов потерпілого – цивільного позивача ОСОБА_2 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ПЗУ УКРАЇНА", ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, суд встановив та приходить до наступного висновку

Судом встановлено, що відповідно до полісу №АМ/9311160 від 22 червня 2019 року, страховиком обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з страховим лімітом за шкоду заподіяну майну в розмірі 100000 (сто тисяч) гривень, забезпечений транспортний засіб “Hyundai Sonata” реєстраційний номер НОМЕР_1 є ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ПЗУ УКРАЇНА"

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»,у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За загальним правилом, викладеним у пункті 5 частини першої статті 991 ЦК України, страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає спеціальні правила щодо наслідків невиконання страхувальником обов`язку перед страховиком, зокрема з надання своєчасного повідомлення про настання страхового випадку.

Так, підпункт 33.1.4, передбачає, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний:

невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

У випадку невиконання чи неналежного виконання страхувальником вказаного обов`язку страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника (підпункт 38.1.1 («ґ») пункту 38.1 статті 38 зазначеного Закону).

З огляду на це необґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що шкода має бути відшкодована її заподіювачем, якщо він не виконав обов`язок щодо надання письмового повідомлення про ДТП встановленого зразка третій особі.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Суду вважає, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 в добровільно сплатив суму грошових коштів в розмірі 2000 гривень, в якості франшизи до полісу №АМ/9311160 від 22 червня 2019 року.

Враховуючи наданні докази, суд приходить до висновку, що позовні потерпілого ОСОБА_2 про стягнення з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ПЗУ УКРАЇНА" суму грошових коштів в розмірі 98000 гривень в якості відшкодування матеріального збитку підлягають задоволенню, як такі, що ґрунтуються на законні та правочині, що вчиненні сторонами, оскільки відбувся страховий випадок за участі страхувальника ОСОБА_1 та забезпеченого транспортного засобу, страховиком є ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ПЗУ УКРАЇНА", що підтверджується Полісом №АМ/9311160 обов`язкового страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Вирішуючи питання про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 суму грошових коштів в розмірі 26672 гривні 95 копійок в якості невідшкодованої матеріальної шкоди, 2000 гривень франшиза, 1228 гривень 72 копійки за медичне обстеження, 3100 гривень за послуги евакуатору та 3000 гривень за послуги авто – товарознавчого дослідження =, підлягають частковому задоволенню, оскільки обвинуваченим ОСОБА_1 в добровільному порядку сплачену суму грошових коштів в розмірі 2000 гривень в якості франшизи, а інші витрати підлягають відшкодування та стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 у повному обсязі, як такі з його неправомірною поведінкою та понесенні потерпілим ОСОБА_2 по усуненню шкоди та для захисту свого здоров`я та цивільно – правових прав.

Судом встановлено,що обвинувачений ОСОБА_1 в добровільному порядку сплатив суму грошових коштів в розмірі 2000 гривень на користь потерпілого ОСОБА_2 в якості франшизи, що підтверджується матеріалами справи та поясненнями сторін по справі.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні Нечипорук та Йонкало проти України № 42310/04 від 21.04.2011 року, роз`яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров"я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд враховує глибину фізичних та моральних страждань потерпілого, зміни у буденному житті, поведінку обвинуваченого ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді, який відшкодував на користь потерпілого ОСОБА_2 лише 2000 гривень за весь час розгляду справи судом.

Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди не завищений, а тому визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з обвинуваченого, у вигляді відшкодування в сумі 25000,00 гривень, що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Захід забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 судом не обирався.

Долю речових доказів по кримінальному провадженню суд вирішує в порядку передбаченому ст..100 КПК України, в разі їх наявності та подання сторонами відповідних доказів.

Судові витрати по справі розподіляються в порядку передбаченому ст.124 КПК України в разі їх наявності та подання сторонами відповідних доказів.

Керуючись ст.ст. 366-368, 369, 374 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення в пред`явленому обвинуваченні за статтею 286 частиною 1 Кримінального кодексу України.

Призначити ОСОБА_1 покарання застаттею 286 частиною 1 Кримінального кодексу України у виді штрафу в розмірі двісті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень в дохід Держави України, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Стягнути з ПРИВАТНого АКЦІОНЕРНого ТОВАРИСТВа "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ПЗУ УКРАЇНА", ідентифікаційний код юридичної особи: 20782312 на користь потерпілого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний код фізичної особи НОМЕР_3 суму грошових коштів в розмірі 98000 (дев`яносто вісім) тисяч гривень 00 копійок, в якості відшкодування матеріального збитку за договором страхування.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь потерпілого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний код фізичної особи НОМЕР_3 суму грошових коштів в розмірі 34001 (тридцять чотири тисячі одна гривня) 67 копійок, що складається з невідшкодованої матеріальної шкоди в сумі 26672 гривень 95 копійок, 1228 гривень 72 копійки за медичне обстеження, 3100 гривень за послуги евакуатора, 3000 гривень за проведення авто – товарознавчого дослідження.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь потерпілого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний код фізичної особи НОМЕР_3 суму грошових коштів в розмірі 25000 (двадцять п`ять тисяч) гривень 00 копійок, в якості моральної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням.

Речові докази:

-легковий автомобіль Hyundai Sonata” реєстраційний номер НОМЕР_1 , що зберігається на спеціальному майданчику для тимчасово зберігання транспортних засобів при автогосподарстві Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області, передати правоволодівцю ОСОБА_1 ;

-легковий автомобіль “Mercedes- Benz Vito 108 CDI”, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що переданий на зберігання ОСОБА_2 під розписку, залишити правоволодівцю ОСОБА_2 .

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Згідно ст. 376 ч. 6 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення засудженому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Крім того засудженому роз`яснено вимоги ст.376 ч.3 КПК України.

Суддя Р. В. Дехта