Ухвала суду № 94208986, 12.01.2021, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

іменем України

Справа № 210/1599/19

Провадження № 1-кп/210/135/21

"12" січня 2021 р. м. Кривий Ріг

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі :

Головуючого - судді Ступак С.В.,

за участі:

секретаря судового засідання Доценко В.В.,

прокурора Цвіркун С.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні №12019040230000398 відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України та клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області знаходиться вказаний обвинувальний акт щодо обвинуваченого ОСОБА_2 .

У судові засідання, призначені на 12 год. 00 хв. 27.03.2020 року, на 16 год. 00 хв. 06.05.2020 року та на 11 год. 30 хв. 23.07.2020 року, 13 год. 00 хв. 31.08.2020 року, не з`явився обвинувачений по справі ОСОБА_2 , причини неявки суду не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом отримання судової повістки особисто та шляхом направлення судових повісток за адресою: АДРЕСА_1 .

22.07.2020 року через канцелярію суду прокурором Криворізької місцевої прокуратури №3 Диким Д.П. подано клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 .

У судовому засіданні 23 липня 2020 року, прокурор посилаючись на вимоги ст.ст. 188, 331 КПК України, звернувся до суду з клопотанням про дозвіл на затримання обвинуваченого, з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу.

Ухвалою суду від 23 липня 2020 року задоволено клопотання прокурора та надано дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_2 на 31 серпня 2020 року, на виконання приводу на адресу суду надійшов рапорт о/у ВКП КВП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Ківгіна Є.С., в якому повідомлено, що в ході виконання ухвали відвідувалась адреса проживання ОСОБА_2 , однак останній за вказаною адресою не проживає, ОСОБА_2 було проінформовано за номером телефону, яким він користується про необхідність з`явитись в судове засідання до суду 31.08.2020 року. Однак, 31.08.2020 року мобільний телефон останнього був вимкнений. Встановити місце знаходження обвинуваченого не виявилось можливим.

31.08.2020 року через канцелярію суду прокурор звернувся до суду з клопотаннями про дозвіл на затримання обвинуваченого з метою його приводу для участі у розгляді клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та про обрання запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою, посилаючись на те, що існують достатні підстави, що свідчать про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ухвалою суду від 31 серпня 2020 року задоволено клопотання прокурора та надано дозвіл на затримання з метою приводу ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області для участі в розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Ухвалою суду від 31 серпня 2020 року оголошено розшук обвинуваченого ОСОБА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України. Зупинено судове провадження № 210/1599/19 у кримінальному провадженні №12019040230000398 відносно обвинуваченого ОСОБА_2 до розшуку останнього.

В судове засідання 12 січня 2021 року було доставлено обвинуваченого ОСОБА_2 .

Прокурор у судовому засіданні повністю підтримав своє клопотання та зазначив, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим, і відповідає меті такого заходу, тому просив суд його задовольнити, посилаючись на ризики зазначені в ньому.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, зазначив, що його не було повідомлено про судові засідання, він на даний час проживає за іншою адресою з хворою матір`ю, тому судових повісток не отримував.

Суд, вислухавши прокурора, обвинуваченого, дослідивши обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування, вивчивши матеріали та клопотання, вважає, що клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід задовольнити частково з наступних підстав.

У відповідності до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Положеннями статті 29 Конституції України гарантовано право на свободу та особисту недоторканність. Відповідно до цієї статті передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України.

Згідно з ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність у нього родини й утриманців; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; тощо, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовується відповідні обставини.

Суддею досліджено матеріали клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з яких вбачається, що прокурор обґрунтовує наявність ризиків передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, посилаючись на наступні обставини: ОСОБА_2 , перебуваючи на свободі вчинить інше кримінальне правопорушення, оскільки вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 05.10.2018 року він засуджений за ч. 1 ст. 309 КК України до штрафу у розмірі 850,00 грн., однак ОСОБА_2 на шлях виправлення не став і знову обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, пов`язаних з незаконним обігом наркотичних засобів. Окрім обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12019040230000398 з правовою кваліфікацією ч. 2 ст. 309 КК України, в Центрально-Міському суді м. Кривого Рогу відносно ОСОБА_2 здійснюється судовий розгляд обвинувальних актах у кримінальних провадженнях № 12019040230001527, № 12019040230001891 з правовою кваліфікацією ч. 2 ст. 309 КК України. Крім того, враховуючи тяжкість покарання що загрожує ОСОБА_2 у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому злочину ОСОБА_2 може переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності і покарання.

Відповідно до положень статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно статті 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вирішуючи клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 , суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, справу «Комарова проти України» від 16 травня 2013 року, «Калашников проти Росії» від 15 липня 2002 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме: тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі; у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.

Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя, може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контрактами.

Перевіряючи достатність доказів, суд, наряду з положеннями КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення «Чеботарі проти Молдови» від 13.11.2007р., п.48), у відповідності до якої слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об`єктивного спостерігача, що конкретна особа, можливо вчинила злочин. Натомість, не будучи наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення на даній стадії кримінального судочинства, слідчий суддя позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими, шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу. Питання щодо доведеності вини особи та правильності кваліфікації її дій у відповідності до закону про кримінальну відповідальність підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження по суті.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.

Також, судом встановлено, що у судові засідання, які призначались 27.03.2020 року, 06.05.2020 року, 23.07.2020 року та 31.08.2020 року, обвинувачений ОСОБА_2 не з`явився, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлявся шляхом направлення судових повісток за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, суд не погоджується з доводами прокурора в тому, що інший запобіжний захід, обраний обвинуваченому, не зможе запобігти ризикам, на які посилається прокурор, виходячи з наступного.

Враховуючи обставини передбачені ст.178 КПК України, зокрема особу обвинуваченого ОСОБА_2 , який має соціальні зв`язки, оскільки на даний час проживає разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 , та доглядає за нею, оскільки вона хворіє, не одружений, раніше судимий.

Суду не надано достатніх та допустимих доказів того, що ОСОБА_2 на даний час може переховуватися від явки до суду, оскільки, як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_2 змінив місце проживання, саме тому не отримував повісток та не з`являвся в судові засідання, підтверджень вручення повісток ОСОБА_2 до суду не надано.

Крім того, суд критично відноситься до доводів прокурора з приводу того, що ОСОБА_2 вчинить інші кримінальні правопорушення, з огляду на наступне.

Вина особи у вчиненні злочину встановлюється лише рішенням (вироком) суду, який набрав законної сили. Тому, такі доводи прокурора, є необґрунтованим та безпідставними.

Крім того, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, який відповідно до ст.12 КК України є нетяжким злочином, за який передбачено покарання у вигляді штрафу від двох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

Відповідно п.3 абз.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» від 25.04.2003 року №4, запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв`язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають норм КПК України, і його належної поведінки. В п.13.3 вищевказаної Постанови роз`яснено, що обов`язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Це можливо, коли особа немає постійного місця проживання, зловживає спиртними напоями чи вживає наркотичні засоби, продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв`язки негативного характеру, порушила умови запобіжного характеру, не пов`язаного з позбавленням волі, раніше ухилялася від слідства, суду чи виконання судових рішень.

Відповідно до мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 липня 2003 року №14-рп/2003 в справі №1-23/2003, тяжкість злочину законом не визначається, як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а не тільки взяття під варту, і при цьому, за своєю правовою природою запобіжний захід не є кримінальним покаранням.

Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваної під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Згідно ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Під час розгляду клопотань про застосування запобіжного заходу суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, зокрема такі приписи: «При розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів» (п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України), «Тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м`якшого запобіжного заходу» (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 11.10.2010 р. у справі «Хайредінов проти України»).

Відповідно до п. «с» ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відсутні фактичні дані, які б свідчили про те, що інші більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки та виконання процесуальних обов`язків, передбачених КПК України обвинуваченим ОСОБА_2 , отже немає підстав для обрання такого виняткового запобіжного заходу, як тримання під вартою.

Крім того, доводи прокурора про тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 , мають місце, але самі по собі не можуть бути безумовною підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та враховуються у сукупності з іншими обставинами у кримінальному провадженні.

Перевіривши доводи прокурора, викладені у клопотанні на предмет наявності ризиків, а також заперечення обвинуваченого, вважаю, що одного лише зазначення в клопотанні про застосування запобіжного заходу про те, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, без достатнього обґрунтування, є недостатнім.

За таких обставин, необхідності обмеження права особи на свободу, передбаченого кримінальним процесуальним законом України, ст.5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини в контексті зазначеного кримінального провадження немає, а тому, враховуючи дані про особу обвинуваченого в їх сукупності, з урахуванням вище вказаних обставин, за своїм внутрішнім переконанням, вважаю за необхідне, застосувати до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який в повній мірі забезпечить запобіганню ризиків, передбачених ст.177 КПК України, на які посилається прокурор.

Враховуючи вищевикладене, на думку суду, є правові підстави для часткового задоволення зазначеного клопотання, а саме, у обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слід відмовити та за необхідне обрати менш суворий запобіжний захід, у вигляді домашнього арешту, з покладанням на обвинуваченого обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 309, ч. 2 ст. 376 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Дикого Д.Д. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – задовольнити частково.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , в нічий час доби, а саме, з 22.00 години вечора поточного дня по 06.00 годину ранку наступного дня.

Покласти на ОСОБА_2 обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду, не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Встановити строк домашнього арешту ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - з 12 січня 2021 року до 12 березня 2021 року включно.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_2 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Копію ухвали про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту направити для виконання відповідному підрозділу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали суду складено 13 січня 2021 року.

Суддя: С. В. Ступак