Рішення № 94205888, 17.12.2020, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/10457/17

пр. № 2/759/2837/20

17 грудня 2020 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді: Шум Л.М.

за участю секретаря: Шелудько В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма Факторинг», третя особа: Приватне акціонерне товариство «Юпітер Страхування життя Вієнна Іншуранс Груп» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2017 р. представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовними вимогами про визнання недійсним кредитного договору № R011.004-ТЕК.0052277 від 22.09.2015 року.

В обгрунтування позову посилається на те, що 22.09.2015 року між ним ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством Банк «ТРАСТ» було укладено Договір R011.004-ТЕК.0052277, відповідно до умов якого позивачу було надано відповідачем кредит в сумі 35 000 грн. строком користування кредиту 48 місяців з дати укладення кредиту, при відсотковій ставці 36%. Разом з тим, позивач зазначає, що зміст вказаного кредитного договору суперечить встановленим нормам діючого законодавства, а саме, ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки під час укладення кредитного договору відповідач належним чином не ознайомлював позивача з умови Кредитного договору, який він не володіючи спеціальними знаннями в галузі права підписав. Також позивач вважає, що кредитний договір не відповідає вимогам ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та містить несправедливі умови щодо покладення на нього плати за обслуговування кредиту. Таким чином, посилаючись на вказані обставини, позивач просить визнати кредитний договір недійсним.

Ухвалою суду від 01.08.2017 року відкрито провадження у справі. (а.с. 27)

Ухвалою суду від 12.07.2018 року розпочато та відкладено підготовче засідання (ас. 42-43).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 22.10.2018 року замінено сторону відповідача - Публічне акціонерне товариство банк «ТРАСТ» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптіма Факторинг» у справі № 759/10457/17. (а.с. 63-64)

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 06.11.2019 року вищезазначений позов було залишено без розгляду. (а.с. 95-96)

Постановою Київського Апеляційного суду від 23.01.2020 року ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 06.11.2019 р. про залишення без розгляду позовної заяви, скасовано та направлено для продовження розгляду. (а.с. 124-127)

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 10.02.2020 р. відкрито провадження по справі та призначено до підготовчого засідання на 18.05.2020 р. (а.с. 131)

30.09.2020 р. підготовче засідання відкладено. (а.с.144-145).

ТОВ «Оптіма Факторинг» відзив на позов не надали.

Третя особа подала заяву про слухання справи у їх відсутності.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не відомі, проте в матеріалах справи, а саме в позовній заяві міститься вимога, згідно якої просять розглянути справу за їх відсутності. (а.с. 6)

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не відомі. (а.с. 120,136)

Представник Приватного акціонерного товариства «Юпітер Страхування життя Вієнна Іншуранс Груп» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не відомі. (а.с. 80,119,121,135,137,140)

На підставі п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки які належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

Враховуючи те, що сторони до судового засідання не з`явились, суд, керуючись ч.2 ст.247 ЦПК України, розглянув справу без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши матеріали справи, письмові докази, суд приходить до наступного висновку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).

Частиною 1 ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною другою статті 13 ЦК України передбачено, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що 22.09.2015 року між ОСОБА_1 та відповідачем було укладено кредитний договір R011.004-ТЕК.0052277, відповідно до умов якого позивачу було надано відповідачем кредит в сумі 35 000 грн. строком користування кредиту 48 місяців з дати укладення кредиту, при відсотковій ставці 36%. (а.с. 11-13)

Відповідно до ч.1 ст. 627 та ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Останні встановлені ст.ст. 1048-1052, 1054 ЦК України. Відповідно до положень вказаних статей істотними умовами кредитного договору щодо яких сторони повинні дійти згоди в належній формі виступають: мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, порядок зміни і припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Згідно з приписами ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. А частиною другою цієї статті передбачені загальні умови, додержання яких необхідно для чинності правочину, в тому числі: особа яка вчинила правочин, повинна мати необхідних обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.ст. 215-235 ЦК України особа, яка вважає, що її права, речові права порушені, має право звернутися до суду з вимогами про визнання правочину недійсним, вказавши конкретну підставу для визнання його недійсним.

Згідно з вимогами ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач у силу ст. 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину.

Підставою недійсності правочину у відповідності до ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 02.12.2015 року в справі № 6-1341цс15.

Проаналізувавши зміст укладеного сторонами спірного договору, судом встановлено, що відповідно до пункту 2 Заяви про надання кредиту на споживчі ціни від 22.09.2015 року, підписанням цієї заяви позивач підтверджує, що він ознайомлений та зобов`язується неухильно дотримуватись умов, що зазначені в таких документах, які розуміє та якими повністю згодний: у цій заяві про надання кредиту на споживчі цілі;в умовах надання та обслуговування кредитів на споживчі цілі; в тарифах (R)* ПАТ Банк «Траст» на розрахунково-касове обслуговування поточних рахунків фізичних осіб або в Тарифах ПАТ Банк «Траст» на розрахунково-касове обслуговування поточних рахунків фізичних осіб для здійснення операцій з використанням платіжної картки Visa Elektron та Visa Classic Intrast ( в залежності від наявності відмітки в пункті 2.9 цієї Заяви), що відкриті при отриманні споживчого кредиту. Також розуміє та погоджується, що ця Заява, тарифи РКО, Умови, Розпис сукупної вартості кредиту із зазначенням в ньому реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожання кредиту і Графік платежів є невід`ємною частиною Договору. (а.с. 11)

Крім того, спірний кредитний договір містить інформацію, як про суму кредиту, так і про детальний розпис його сукупної вартості, дату укладення правочину та процентну ставку, окрім того містить всі істотні умови передбачені законодавством України, позивач був ознайомлений зі всіма істотними умовами кредитного договору, що підтверджується його підписом в договорі.

Таким чином, спірний договір кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому прийняв надані відповідачем кредитні кошти і виконував умови договору; відповідач надав позивачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; містить повну інформація стосовно умов кредитування.

Крім того, позивач посилається на порушення банком ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та несправедливість положень кредитного договору, які містять умови про зміну витрат, зокрема плати за управління кредитом.

Згідно зі ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Аналізуючи норму ст. 18 цього Закону, можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п.6 ч.1 ст. 3, ч.3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Заявляючи вимоги про визнання недійсним кредитного договору, позивач не надав суду доказів на підтвердження наявності зазначених вище умов для визнання умов договору несправедливими.

Крім того, однією з обов`язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв`язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, у суду немає правових підстав для задоволення позову (правова позиція міститься в постанові Верховного суду України від 25.12.2013 року в справі №6-94цс13).

Так, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які дають підстави вважати, що кредитний договір, укладений між сторонами, є несправедливим щодо нього, оскільки при підписанні даного договору позивач ознайомився та погодився з його умовами, а відтак, проаналізувавши умови кредитного договору та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність у останньому несправедливих умов, а всі твердження позивача з даного приводу судом розцінюються як його спосіб захисту власних інтересів від наслідків, можливість настання яких залежить лише від його добросовісної поведінки при виконанні взятих на себе за кредитним договором зобов`язань.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Позивачем в свою чергу не надано належних та допустимих доказів в підтвердження обставин, що могли б бути підставою для визнання недійсним кредитного договору.

Приймаючи до уваги наведені вище мотиви, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та враховуючи те, що при підписанні спірного кредитного договору позивач погодився з його умовами, факт отримання кредитних коштів не заперечується стороною позивача, що свідчить про виконання з боку відповідача зобов`язань по кредитному договору, обставин невідповідності положень кредитного договору вимогам законодавства встановлено не було, суд вважає, що підстави для визнання недійсним кредитного договору № R011.004-ТЕК.0052277 від 22.09.2015 року відсутні, а тому відмовляє в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма Факторинг», третя особа: Приватне акціонерне товариство «Юпітер Страхування життя Вієнна Іншуранс Груп» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору, залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Можливість отримати інформацію щодо справи, учасники справи мають на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет. Веб-адреса сторінки: http://sv.ki.court.gov.ua.»

Суддя: Л.М.Шум