Рішення № 94197959, 18.01.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2021 року Чернігів Справа № 620/6360/20

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:

- визнати протиправними дії (рішення) відповідача щодо призначення і виплати позивачу, як судді у відставці, щомісячного довічного грошового утримання судді у розмірі 62% від суддівської винагороди працюючого судді;

- зобов`язати відповідача зарахувати до загального стажу роботи судді для призначення щомісячного довічного грошового утримання позивачу, роботу на посаді судді Деснянського районного суду м.Чернігова 04 роки 10 місяців 10 днів, на посаді судді Чернігівського обласного суду, судді Апеляційного суду Чернігівської області 19 років 07 місяців 29 днів, на посаді судді Чернігівського апеляційного суду 01 рік 08 місяців 27 днів, що загалом на посаді судді становить 26 років 03 місяці 06 днів, а також половину строку навчання за денною формою навчання на юридичному факультеті Київського державного університету імені Т.Г. Шевченка за спеціальністю «правознавство» - 02 роки 05 місяців 00 днів, роботу на посаді стажиста Деснянського районного суду м.Чернігова - 09 місяців 04 дні, роботу на посаді провідного спеціаліста з кадрів Управління юстиції Чернігівського облвиконкому - 01 рік 02 місяці 08 днів, а разом - 30 років 07 місяців 18 днів;

- зобов`язати відповідача призначити позивачу з 30.06.2020 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, виходячи із розміру 70% суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді, та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

Позов мотивовано тим, що відповідач при визначенні стажу, який дає позивачу право на відставку та призначення довічного грошового утримання допустився арифметичної помилки, і, крім того, не включив до складу такого стажу половину терміну навчання у Київському державному університеті імені Т.Г.Шевченка - 02 роки 05 місяців 00 днів, роботу на посаді стажиста Деснянського районного суду м. Чернігова - 00 років 09 місяців 04 дні, роботу на посаді провідного спеціаліста з кадрів Управління юстиції Чернігівського облвиконкому -01 рік 02 місяці 08 днів, що стало наслідком звернення до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 18.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представником відповідача, в межах встановленого судом строку, подано відзив на позов, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та зазначає, що зарахування до роботи на посаді судді половину строку навчання у вищому юридичному закладі та стажу роботи у сфері права, який вимагався законом, як мінімальний для набуття позивачем права для призначення на посаду судді, з метою обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання, чинним законодавством не пердбачено.

Позивачем подано відповідь на відзив. Втім, суд до уваги її не приймає та вказує, що у справах, визначених частиною першою ст.263 КАС, заявами по суті справи є позов та відзив.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 04.06.2020 № 1724/0/15-20 позивача ОСОБА_1 звільнено з посади судді Чернігівського апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви у відставку, відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126, статті 131 Конституції України.

Відповідно до зазначеного Рішення Вищої ради правосудця позивач має достатній для звільнення у відставку стаж роботи, визначений на підставі ст. ст. 116,137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно наказу голови Чернігівського апеляційного суду від 19.06.2020 № 90-ос суддю Чернігівського апеляційного суду ОСОБА_1 відраховано 29 червня 2020 року зі складу Чернігівського апеляційного суду, у зв`язку зі звільненням Вищою радою правосуддя з посади судді у відставку.

Відповідно до розрахунку, складеного Чернігівським апеляційним судом 30.06.2020 №6-09/11, стаж судді ОСОБА_1 , який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить 30 років 07 місяців 18 днів.

Після звільнення у відставку позивач звернулася до Головного Управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з усіма необхідними документами за призначенням щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та згідно рішення відповідача перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області. З 30.06.2020 отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 62% суддівської винагороди, виходячи зі стажу на посаді судді 25 років 11 місяців 2 днів.

23.10.2020 позивач звернулася з заявою до Головного Управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, із зарахуванням до стажу роботи ра посаді судді 30 років 07 місяців 18 днів, та відповідно, за проведенням належного перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Згідно з відповіддю Головного Управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 25.11.2020, позивачу відмовлено у зарахуванні до стажу роботи на посаді судді 30 років 07 місяців 18 днів та у зміні (збільшенні) розміру щомісячного довічного утримання судді у відставці, оскільки відповідач при визначенні стажу, який дає позивачу право на відставку та призначення довічного грошового утримання, на думку позивача, допустив арифметичну помилку та не включив до складу стажу:

половину терміну навчання у Київському державному університеті імені Т.Г.Шевченка - 02 роки 05 місяців 00 днів,

роботу на посаді стажиста Деснянського районного суду м. Чернігова - 00 років 09 місяців 04 дні,

роботу на посаді провідного спеціаліста з кадрів Управління юстиції Чернігівського облвиконкому -01 рік 02 місяці 08 днів.

Вважаючи такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо призначення і виплати позивачу як судді у відставці щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 62% замість 70% від суддівської винагороди працюючого судді, протиправними, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд зважає на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

В пункті 7 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 №8-рп/2005 зазначено, що конституційний статус судді передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя, дає підстави ставити до суддів високі вимоги і зберігати довіру до їх компетентності та неупередженості.

Крім того, у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18~рп/2011 Конституційний Суд України вказав на неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, їх матеріального та соціального забезпечення.

Аналіз норм Конституції свідчить, що надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсі, щомісячне довічне грошове утримання тощо), що відповідає його високому статусу, є гарантією забезпечення незалежності судді.

Згідно приписів п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України, матеріальне та соціально-побутове забезпечення у тому числі й суддівська винагорода, є елементами статусу судді.

Забезпечення суддів у відставці визначено Законом України "Про судоустрій і статус суддів", яким запроваджено особливий порядок обчислення розміру щомісячного довічного утримання суддів.

Відповідно до п. 8 частини п`ятої ст. 48 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції, чинній на час призначення позивачу довічного грошового утримання), незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

Відповідно до частини 7 ст. 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звужений змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді.

Відповідно до абзацу 4 пункту 34 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

При цьому будь-яких обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено.

Вказані норми кореспондують зі статтею 22 Конституції України, відповідно до якої при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Так, позивач була вперше призначена на посаду судді з 22.03.1994 рішенням 21 сесії Чернігівської обласної Ради народних депутатів XXI скликання. Указом Президента України від 21.12.1998 № 1365/98 була переведена на роботу на посаді судді Чернігівського обласного суду (в подальшому перейменованого на Апеляційний суд Чернігівської області). Постановою Верховної Ради України "Про обрання суддів" від 04.03.2004 № 1589 була обрана безстроково на посаду судді Апеляційного суду Чернігівської області, і Указом Президента України від 28.09.2018 № 297/2018 переведена на посаду судді Чернігівського апеляційного суду.

Отже, при обчисленні стажу роботи позивача на посаді судді слід керуватися положеннями нормативно-правового акту, що був чинним на момент призначення на посаду судді - Законом України від 15.12.1992 №2862-ХП «Про статус суддів».

Згідно абз.2 ч.4 ст.43 Закону України від 15.12.1992 №2862-ХП «Про статус суддів» до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів рудів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних із керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Відповідно до абз.2 п.3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» до роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, календарний період проходження строкової військової служби.

Відповідно до частини другої статті 137 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Системний аналіз вказаної норми у взаємозв`язку з абзацом 4 пункту. 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII дає підстави для висновку, що у зв`язку з набранням чинності Законом України від 07.06.2018 № 2447-VIII "Про Вищий антикорупційний суд", яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Водночас, частиною першою статті 7 Закону України від 15.12.1992 №2862-ХП "Про статус суддів" (чинного на момент обрання позивача на посаду судді) суддею може бути громадянин України, який має стаж роботи в галузі права не менш як три роки.

З даного питання висловлювалася Велика Палата Верховного Суду, яка зазначила, що внесенні до статті 137 Закону № 1402-VIII зміни дозволили зараховувати стаж (досвід) робити (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законам для призначення на посаду судді станом на дату призначення позивача на посаду судді (постанова від 30.05.2019 у справі № 9901/805/18), висновки якої суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Верховний Суд у постанові від 09 листопада 2018 року у справі №559/443/18 зазначив, що неправомірним є позбавлення особи, зокрема, судді, набутого статусу (наприклад, статусу особи, яка має стаж роботи на посаді судді у конкретному кількісному вимірі), оскільки це не узгоджується з принципом правової визначеності. При цьому, дозволяється, виключно шляхом прийняття закону, змінити механізм використання такого статусу у формі зменшення розміру фінансових виплат або пільг, а також позбавлення особи права на перерахунок певних соціальних виплат тощо.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 09 листопада 2018 року у справі №559/443/18, стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 працювала на посаді судді Деснянського районного суду м.Чернігова 04 роки 10 місяців 10 днів, на посаді судді Чернігівського обласного суду, судді Апеляційного суду Чернігівської області 19 років 07 місяців 29 днів, на посаді судді Чернігівського апеляційного суду 01 рік 08 місяців 27 днів, що загалом становить 26 років 03 місяці 06 днів.

Також позивач навчалась на денному відділенні юридичного факультету Київського державного університету імені Т.Г.Шевченка 04 роки 10 місяців 00 днів, де отримала повну вищу освіту за спеціальністю «правознавство», здобула кваліфікацію юриста, що підтверджується виданим вищим навчальним закладом дипломом та додатком до нього, що дає право на зарахування половини терміну навчання - 02 роки 05 місяців 00 днів, а також працювала на посаді стажиста Деснянського районного суду м. Чернігова - 00 років 09 місяців 04 дні, на посаді провідного спеціаліста з кадрів Управління юстиції Чернігівського облвиконкому - 01 рік 02 місяці 08 днів, що разом становить 04 роки 04 місяці 12 днів.

Відповідно до ч.3 ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Таким чином, оскільки загальний стаж роботи, який дає право позивачу на отримання довічного грошового тримання, складає 30 років 07 місяців 18 днів, позивач має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 70% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

А отже, станом на день виникнення права на призначення довічного грошового утримання - 30.06.2020 позивач мала право на одержання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 70% грошового утримання судді.

Таким чином, відповідачем протиправно відмовлено позивачу в призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку стажу роботи, який дає право позивачу на отримання довічного грошового утримання - 30 років 07 місяців 18 днів, на підставі довідки-розрахунку Чернігівського апеляційного суду.

Суд звертає увагу позивача, що відповідачем враховано стаж її роботи на посаді судді Деснянського районного суду м.Чернігова 04 роки 10 місяців 10 днів, судді Чернігівського обласного суду, судді Апеляційного суду Чернігівської області 19 років 07 місяців 29 днів, на посаді судді Чернігівського апеляційного суду 01 рік 08 місяців 27 днів, що загалом на посаді судді становить 26 років 03 місяці 06 днів та відповідає призначеному грошовому утриманню у розмірі 62%. Таким чином, предмет спору у цій частині розрахунку відсутній.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо призначення і виплати ОСОБА_1 , як судді у відставці, щомісячного довічного грошового утримання судді у розмірі 62% від суддівської винагороди працюючого судді.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до загального стажу роботи судді для призначення щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 половину строку навчання за денною формою навчання на юридичному факультеті Київського державного університету імені Т.Г. Шевченка за спеціальністю «правознавство» - 02 роки 05 місяців 00 днів, роботу на посаді стажиста Деснянського районного суду м.Чернігова - 09 місяців 04 дні, роботу на посаді провідного спеціаліста з кадрів Управління юстиції Чернігівського облвиконкому - 01 рік 02 місяці 08 днів, а разом 04 роки 04 місяці 12 днів та призначити з 30.06.2020 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, виходячи із розміру 70% суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді, та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення згідно пп.15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області ( вул. П`ятницька, 83-а, м. Чернігів, код ЄДРПОУ 21390940)

Повне рішення суду складено 18 січня 2021 року.

Суддя Л.О. Житняк