Рішення № 94197875, 16.01.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2021 року м. Чернігів Справа № 620/6412/20

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Тихоненко О.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ ПФУ в Чернігівській області, відповідач) про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах по Списку № 1 позивачу з 12.06.2020 та зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 1 позивачу з врахуванням періодів 29.10.1983-21.10.1985, 03.05.1988-17.10.1988, 30.05.1989-27.10.1989 та пільгового стажу з 04.03.1986-06.03.1988, 02.11.1988-30.04.1989, 03.10.1989-06.05.1990, 01.07.1991-14.09.1993, 25.02.1999-07.10.2001, 10.09.2013-30.07.2014 з 12.06.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що маючи необхідний спеціальний стаж, який дає право на пенсію на пільгових умовах за Списком № 1 та відповідно до вимог чинного законодавства України останній звернувся до ГУ ПФУ в Чернігівській області з заявою щодо призначення пільгової пенсії, однак відповідачем протиправно відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах, у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи на пільгових умовах по Списку № 1, підтвердженого документами.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.12.2020 прийнято позовну заяву, відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Заявами по суті є позов та відзив.

Відповідачем подано відзив на позов, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позову та зазначає, що 12.06.2020 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (підземні роботи) відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Розділу ХІV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян» та пункту 2 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». В призначені пенсії позивачу було відмовлено, оскільки останнім не надано уточнюючі довідки про підтвердження пільгового стажу по списку № 1, як і документів, які б підтверджували атестацію робочого місця. При цьому, зазначено, що відповідно до записів у трудовій книжці позивача, останній працював на шахті «Первомайська» в/о «Первомайськвугілля» з 04.03.1986 учнем гірничого робочого по ремонту гірничих виробок підземним з повним робочим днем в шахті. З 02.11.1988 - на шахті «Родина» в/о «Первомайськвугілля» учнем прохідника з повним підземним робочим днем під землею. 03.10.1989 прийнятий прохідником підземним 5 розряду з повним робочим днем під землею на шахті «Первомайськвугілля» 01.07.1991 прийнятий прохідником 4 розряду підземним з повним робочим днем під землею. З 25.02.1999 прийнятий прохідником 5 розряду підземним з повним робочим днем під землею. 10.09.2013 прийнятий гірником з ремонту гірничих виробок підземним 3 розряду з повним робочим днем під землею. Відповідач зазначає, що згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу, загальний страховий стаж позивача становить 18 років 3 місяці 19 днів, стаж роботи по Списку № 1 (згідно відомостей по спеціальному стажу, що містяться у даних СПОВ - індивідуальних відомостей реєстру застрахованих осіб) становить 3 роки 5 місяців 3 дні. За таких обставин позивачу відмовлено в призначені пенсії на пільгових умовах (підземні роботи) із-за відсутності необхідного пільгового стажу, який би був підтверджений документами, визначеними чинним законодавством.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується відповідачем 12.06.2020 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Чернігівській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1.

Листом № 2500-0346-8/24455 від 07.07.2020 ГУ ПФУ в Чернігівській області повідомило позивача, що останньому відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1 відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Розділу ХІV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян» та пункту 2 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи на пільгових умовах по Списку № 1, підтвердженого документами. З даної відповіді слідує, що до загального страхового стажу не враховано: період проходження строкової військової служби з 29.10.1983 по 21.10.1985, оскільки військовий квиток не надавався; період навчання на курсах з 17.03.1986 по 24.06.1986 так, документ (як диплом, атестат (свідоцтво) про здобуття освіти не надавався; період роботи з 03.05.1988 по 17.10.1988, оскільки перебував членом колгоспу, уточнююча довідка не надавалась; період роботи з 30.05.1989 по 27.10.1989, оскільки не читається відтиск печатки, якою завірений запис про звільнення (а.с.21-22).

Відповідно до розписки-повідомлення від 12.06.2020 позивачем були надані документи для призначення пенсії: довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру; заява про призначення/перерахунок пенсії; паспорт; трудова книжка; військовий квиток; довідка із СПОВ про заробітну плату з 01.07.2000 по день звернення; довідка про навчання; інший документ (довіреність) (а.с.20).

Як слідує з довідки від 03.02.2020 № 01/15-03.007, позивач 28.08.1982 зарахований на перший курс інженерно-педагогічного машинобудівельного металургійного інституту, спеціальність «Гірнича справа». 28.11.1983 позивач відрахований з інституту, в зв`язку з призовом на військову службу (а.с.30-31).

Згідно військового квитка № 4576118 ОСОБА_1 проходив військову службу з 29.10.1983 по 21.10.1985 (а.с.33).

Згідно наявної в матеріалах справи довідки позивач в період з 03.05.1988 по 17.10.1988 працював в колгоспі по договору(а.с.34).

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не зарахування періодів та пільгового стажу по Списку № 1, та як наслідок не призначення пенсії на пільгових умовах по Списку № 1, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (надалі також - Закон № 1788), громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону № 1788 на пільгових умовах мають право па пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи:

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців у чоловіків.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування":

чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Аналогічні правові норми містяться в п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі також - Закон № 1058).

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем на час подання заяви про призначення пільгової пенсії позивач досяг необхідного віку (фактично 54 роки). При цьому, зарахований ГУ ПФУ в Чернігівській області загальний страховий стаж позивача складає 18 років 3 місяці 19 днів, стаж роботи по Списку № 1 (згідно відомостей по спеціальному стажу, що містяться у даних СПОВ - індивідуальних відомостей реєстру застрахованих осіб) складає 3 роки 5 місяців 3 дні.

Відповідно до п. 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (надалі також - Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Згідно пункту 1 розділу І «Гірничі роботи» Списку № 1 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173 визначені всі робітники, інженерно-технічні працівники і службовці, зайняті повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, руди, сланцю, нафти, озокериту, газу, графіту, азбесту, солі, слюди і інших рудних і нерудних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників і інших підземних споруд, а також всі працівники, зайняті повний робочий день під землею на обслуговуванні зазначених вище робітників і службовців (медперсонал підземних (здоровпунктів, працівники підземної телефонного зв`язку і т. д.).

Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком (по старості) на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10, до такої категорії працівників віднесені всі робочі, зайняті повний робочий день на підземних роботах (пункт 1010100 а розділу І «Гірничі роботи»).

Також пунктом «а» пункту 1 розділу І «Гірничі роботи» Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, встановлено, що до такої категорії працівників належать, всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах.

Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію з а віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, до такої категорії працівників віднесені усі робітники, зайняті повний робочий день, на підземних роботах (підпункт «а» пункту 1 розділу І «Гірничі роботи»).

Згідно з п. 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Отже підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, який повинен бути підтверджений відповідними доказами, зокрема трудовою книжкою.

За змістом цих норм вбачається, що необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників виникає при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 "Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" (далі - Постанова № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно п. 20 Постанови № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників

З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що використання норм Постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.

Як встановлено судом, відповідно до довідки від 03.02.2020 № 01/15-03.007, позивач 28.08.1982 зарахований на перший курс інженерно-педагогічного машинобудівельного металургійного інституту, спеціальність «Гірнича справа». 28.11.1983 позивач відрахований з інституту, в зв`язку з призовом на військову службу (а.с.30-31).

Також згідно військового квитка № 4576118 ОСОБА_1 проходив військову службу в період з 29.10.1983 по 21.10.1985 (а.с.33).

Як слідує з трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 04.03.1986, останній працював на шахті «Первомайська» в/о «Первомайськвугілля» з 04.03.1986 учнем гірничого робочого по ремонту гірничих виробок підземним з повним робочим днем в шахті. 25.06.1986 присвоєна кваліфікація гірничого робочого по ремонту гірничих виробітків та переведений гірничим робочим по ремонту гірничих виробок ІІІ розряду підземним з повним робочим днем в шахті. 06.03.1988 звільнений з посади за власним бажанням. З 02.11.1988 позивач працював на шахті «Родина» в/о «Первомайськвугілля» учнем прохідника з повним підземним робочим днем під землею. 27.03.1989 присвоєна кваліфікація прохідника 4-го розряду з повним підземним робочим днем під землею. 30.04.1989 звільнений за власним бажанням. 03.10.1989 позивач прийнятий прохідником підземним 5 розряду з повним робочим днем під землею на шахті «Первомайськвугілля» в/о «Первомайськвугілля». 06.05.1990 звільнений за власним бажанням. 01.07.1991 прийнятий прохідником 4 розряду підземним з повним робочим днем під землею. 01.01.1992 переведений прохідником 5 розряду підземним з повним робочим днем під землею. 14.09.1993 звільнений за власним бажанням. З 25.02.1999 позивач прийнятий прохідником 5 розряду підземним з повним робочим днем під землею. 12.07.1999 переведений учнем гірничого робочого очисного забою підземним з повним робочим днем під землею. 15.06.2000 переведений гірничим робочим очисного забою 5 розряду підземним з повним робочим днем під землею. 07.10.2001 позивач звільнений за власним бажанням. 10.09.2013 позивач прийнятий гірником з ремонту гірничих виробок підземним 3 розряду з повним робочим днем під землею. 20.11.2013 позивач переведений гірником очисного забою підземним 5 розряду з повним робочим днем під землею, звільнений в липні 2014 року.

Вказані вище записи у трудовій книжці засвідчені відповідними печатками підприємств.

Суд вважає за необхідне зазначити, що формальні неточності у документах, за загальним правилом не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду щодо обмеження особи у реалізації її конституційного права на соціальний захист.

Таким чином, з урахуванням зазначеного слідує, що позивач має загальний стаж 30 років 04 місяці 21 день, стаж роботи по Списку № 1 - 8 років, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно Списку № 1, оскільки є достатнім для призначення пільгової пенсії за Списком № 1 (а.с.23-29).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи позивачем надано усі необхідні документи для підтвердження стажу, зокрема трудова книжка, військовий квиток, довідка про навчання (а.с.20).

Згідно п.п.4 п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач всупереч зазначеним вище вимогам законодавства протиправно не зарахував до загального страхового стажу позивача період проходження строкової військової служби з 29.10.1983 по 21.10.1985 та період роботи з 03.05.1988 по 17.10.1988, з 30.05.1989 по 27.10.1989.

Також відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу позивача для призначення пенсії за Списком № 1 періодів: з 04.03.1986-06.03.1988, 02.11.1988-30.04.1989, 03.10.1989-06.05.1990, 01.07.1991-14.09.1993, 25.02.1999-07.10.2001, 10.09.2013-30.07.2014, виходячи з наступного.

Так, пільговий стаж у вказані вище періоди позивач набув у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснюють господарську діяльність, перебували під контролем української влади, які були утворені відповідно до законодавства України.

Факт знаходження підприємств на тимчасово окупованій території України та неможливість надання позивачем додаткових документів, не може позбавити його права на отримання пенсії.

Несвоєчасне, неналежне або взагалі відсутність можливості проведення перевірки не можуть позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За приписами частин 1 та 2 статті 4 Закону України від 15.04.2014 №1207- VIІ "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (далі - Закон №1207-VII) на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно ч.1 ст.18 Закону №1207-VII громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

За приписами ч.2 ст.9 Закону №1207-VII будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Частиною 3 ст.9 Закону №1207-VII встановлено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

За приписами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини й громадянина безпосередньо на підставі Конституції України - гарантується.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України» від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року тощо).

Суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Щодо посилання відповідача, як на підставу не зарахування стажу, що атестація робочих місць не проведена, суд зазначає таке.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (надалі також - Порядок) та Методичними рекомендаціями.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Отже, атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за не проведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52. 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, відповідно до пункту «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ та ст. 114 Закону № 1058.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Враховуючи вищевикладене, не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Отже, посилання відповідача на відсутність документів про атестацію робочих місць є протиправним.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19), висновки якої суд враховує до спірних правовідносин відповідно до ч. 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, враховуючи зазначені вимоги законодавства відповідач повинен зарахувати пільговий стаж з 04.03.1986-06.03.1988, 02.11.1988-30.04.1989, 03.10.1989-06.05.1990, 01.07.1991-14.09.1993, 25.02.1999-07.10.2001, 10.09.2013-30.07.2014 згідно з записами в трудовій книжці позивача.

Згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається певний обсяг прав та обов`язків у органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.

Враховуючи викладене, пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об`єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.

Отже, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі або відсутність можливості їх перевірити, самі по собі, не можуть бути підставою для відмови у призначенні пільгової пенсії.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №672/914/16-а та від 11 липня 2019 року у справі №127/1849/17, висновки яких суд враховує до спірних правовідносин відповідно до ч. 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, а саме, в зв`язку з досягненням 50 років (повних 54 років), маючи загальний стаж 30 років 04 місяці 21 день (необхідно 22 роки 6 місяців) та маючи пільговий стаж за Списком № 1 - 8 років згідно записів в трудовій книжці позивача та матеріалів справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закон № 1058-ІV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Враховуючи зазначені норми законодавства пенсія за віком на пільгових умовах за Списком № 1 має бути призначена позивачу з 12.06.2020 (дати звернення до пенсійного органу).

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах по Списку № 1 ОСОБА_1 з 12.06.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 1 ОСОБА_1 з врахуванням періодів 29.10.1983-21.10.1985, 03.05.1988-17.10.1988, 30.05.1989-27.10.1989 та пільгового стажу з 04.03.1986-06.03.1988, 02.11.1988-30.04.1989, 03.10.1989-06.05.1990, 01.07.1991-14.09.1993, 25.02.1999-07.10.2001, 10.09.2013-30.07.2014 з 12.06.2020.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940).

Повний текст рішення суду складено 16.01.2021.

Суддя О.М. Тихоненко