Рішення № 94197120, 18.01.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2021 року Справа №480/8108/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченка Є.Д., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/8108/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 3484 від 06.10.2020 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугою років;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років відповідно до вимог п. "е" ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 06 жовтня 2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка 06.10.2020 звернулася до ГУ ПФУ в Сумській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років, відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" як працівник освіти. Проте, відповідачем відмовлено в призначення пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю спеціального стажу 26 років 6 місяців станом на 11.10.2017. Позивач не погоджується з даним рішенням відповідача та вважає його таким, що порушує його права на соціальний захист.

Ухвалою суду від 24.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача проти позовних вимог заперечував та просив відмовити в їх задоволенні, зазначивши, що відповідно до п.2-1 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення". А згідно п.16 вказаного розділу до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. Враховуючи, що станом на 11.10.2017 стаж позивача за вислугу років становив лише 25 років 6 місяців 23 дні замість необхідних 26 років 6 місяців, стверджує, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Окремо стверджує, що суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження, які віднесені до компетенції цього органу. Просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно трудової книжки НОМЕР_1 (а.с. 8-14) з 14.08.1990 була прийнята тимчасово на роботу на Роменський завод поліграфічних машин в дитячий садок-ясла № 7 помічником вихователя, з 17.09.1991 переведена на посаду вихова теля, з 01.02.1993 переведена вихователем на 0,5 ставки дитячого садка-ясла постійно, а з 27.10.1993 переведена на посаду вихователя дитячого садка-ясла на повну ставку постійно. 01.08.1995 позивачка звільнена по переводу в Роменський міський відділ народної освіти за згодою керівників.

З 01.08.1995 ОСОБА_1 прийнята в дитячий ясла-садок № 3 на посаду помічника вихователя з дитячого садка № 7, з 02.09.1996 переведена на посаду вихователя на період відпустки ін шого працівника, з 31.08.1997 звільнена з роботи у зв`язку з виходом на роботу іншого працівника.

З 01.07.1997 позивачка зарахована на роботу вихователем на 0,25 ставки на період відпустки по догляду за дитиною іншого працівника, з 29.09.2000 звільнена з посади вихователя в зв`язку із закінченням строку трудового договору.

З 02.10.2000 ОСОБА_1 прийнята тимчасово вихователем на 0,5 ставки на три місяці, з 02.01.2001 переведена на посаду вихователя на 0,5 ставки, з 21.07.2019 звільнена з посади вихователя Роменського ДНЗ (ясла-садок) № 3 «Оленка» Роменської міської ради.

З 08.08.2019 по 03.05.2020 позивачка перебувала на обліку як безробітна та отримувала допо могу по безробіттю в Роменській міськрайонній філії Сумського ОЦЗ.

06 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою щодо призначення пенсії за вислугою років (а.с. 15).

Розглянувши заяву позивача, рішенням від 06.10.2020 № 3484 відповідач відмовив позивачу у призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" як працівнику освіти, у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу не менше 26 років 6 місяців (в наявності стаж 25 років 6 місяців 23 дні станом на 11.10.2017) (а.с. 16).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон України "Про пенсійне забезпечення") визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

Згідно до ст.7 Закону України "Про пенсійне забезпечення", звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про пенсійне забезпечення", право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти відповідно до пункту "е" статті 55.

Пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції до внесених змін Законом України від 02.03.2015 №213-VІІІ, що набрали чинності 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

У подальшому Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VІІІ було підвищено, зокрема, спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, а Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911 встановлено раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення.

Проте суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 04.06. 2019 N 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 N 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 N 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 N 911-VIII.

У Рішенні Конституційного Суду України від 04.06.2019 N 2-р/2019 зазначено, що на думку Конституційного Суду України, внесення змін Законом N 213 до оспорюваних положень Закону N 1788 щодо підвищення на п`ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної статтею 51 Закону N 1788, а саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія статті 51 Закону N 1788 поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у статтях 54, 55 Закону N 1788. Таким чином, зі змісту оспорюваних положень Закону N 1788 випливає, що стан здоров`я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених пунктом "а" статті 54, пунктами "а", "б", "в", "г", "д", "е", "є", "ж" статті 55 Закону N 1788, через певний проміжок часу погіршується, у зв`язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону N 1788 зі змінами, внесеними Законом N 213 щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.

Відповідно до п. 2 резолютивної частини рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 N 2-р/2019, положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 N 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 N 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 N 911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Тобто, зазначені положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" втратили чинність з 04.06.2019.

Таким чином, з 04.06.2019 при призначенні пенсії за вислугу років необхідно керуватися статтею 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції чинній до внесення до неї змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 N 213-VIII та Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 N 911-VIII, які визнано неконституційними.

Отже, на день звернення позивача із заявою про призначення пенсії за вислугу років, пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Рішенням відповідача від 06.10.2020 № 3484 (а.с. 16) підтверджено, що станом на 11.10.2017 у позивачки вже наявний стаж 25 років 6 місяців 23 дні та відповідач не спростовує наявність у позивача спеціального стажу у даному обсязі та належність періоду роботи до пільгового стажу.

Суд відмічає, що ні у рішенні, ні у відзиві представник відповідача не спростовує наявність у позивача станом на момент звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії, спеціального стажу більше 25 років та належність періоду роботи до пільгового стажу.

Доводи представника відповідача з посиланням на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2020 у справі №280/5447/19, та норми Розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України висновки апеляційного суду, висловлені у вказаному судовому рішенні щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, не створюють обов`язку для врахування цих висновків судами при вирішенні інших подібних справ. Провідна роль у забезпеченні єдності судової практики належить Верховному Суду.

При цьому, статтею 6 Конституції України встановлено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 75 та п. 3 ч. 1 ст. 85 Основного Закону єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України, до повноважень якої, серед інших, належить й прийняття законів (внесення змін до законів та їх скасування).

Питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів вирішує Конституційний Суд України в порядку, визначеному Законом України від 13 липня 2017 року N 2136-VIII "Про Конституційний Суд України".

На момент звернення ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Сумській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років норми Закону України "Про пенсійне забезпечення" були чинними. Цей закон не скасований Верховною Радою України, його положення не визнавалися неконституційними або незаконними і на сьогодні.

Умови та порядок призначення пенсії за вислугу років саме працівникам освіти визначалися Законом України "Про пенсійне забезпечення", як на момент виникнення спірних правовідносин між учасниками справи, так і на час розгляду цієї справи.

Схожі висновки зроблені і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі №876/5312/17.

Таким чином, враховуючи, що саме Законом України "Про пенсійне забезпечення" визначаються умови та порядок призначення пенсії за вислугу років працівникам освіти, а даним Законом (п. "е" ст. 55) з 04.06.2019 передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку, суд не приймає до уваги зазначені вище доводи представника відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ в Сумській області від 06.10.2020 № 3484 про відмову в призначенні пенсії позивачу не відповідає критеріям, встановленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому суд з урахуванням ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України вважає позовні вимоги в частині визнання його протиправним та скасування обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити позивачу пенсію за вислугу років з часу звернення за призначенням пенсії, суд зазначає наступне.

З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Статтею 58 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Таким чином з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов до висновку про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.10.2020 про призначення пенсії за вислугу років з урахуванням висновків суду, а відтак позовні вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити позивачу пенсію з дати звернення не підлягають задоволенню.

Правову позицію, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, у зв`язку з чим належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком, а не зобов`язання відповідача призначити таку пенсію позивачу, висловлено Верховним Судом у постанові від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 72694515).

Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, відповідно до ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Сумській області судові витрати в розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 06.10.2020 № 3484 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) від 06.10.2020 про призначення пенсії за вислугу років та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013).

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко