Рішення № 94197086, 14.01.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2021 року Справа № 480/6438/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/6438/20 за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, третя особа - військова частина 9938 - Луганський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач просить суд:

- визнати протиправною відмову Адміністрації Державної прикордонної служби України викладену у рішенні від 28.11.2019 № 218 щодо виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із частковою втратою працездатності на підставі поданих документів;

- зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із частковою втратою працездатності на підставі поданої заяви та документів від 15.10.2019 відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що з 06.08.1996 по 06.12.2018 він проходив військову службу. При виконанні обов`язків військової отримав захворювання, травми, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби.

Позивач вважає, що відповідно до ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" йому повинні виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням 25 % втрати професійної працездатності. Оскаржуваним рішенням, після розгляду його клопотання про надання допомоги відповідачем, позивачу було відмовлено у наданні такої грошової допомоги.

Враховуючи, що висновком медичної установи встановлено, що його інвалідність пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, позивач вважає, що рішення відповідача про відмову у наданні грошової допомоги є неправомірним та просить задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 02.10.2020 відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 16.12.2020 зобов`язано відповідача надати суду завірену належним чином копію рішення від 28.11.2019 № 218 про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із частковою втратою працездатності.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначає, що відповідно до п.п. 7 п. 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) захворювання під час виконання обов`язків військової служби.

Відповідач вказує, що позивачем не було доведено, що травму отримано позивачем саме під час виконання обов`язків військової служби.

Отже, як вважає відповідач, під час прийняття рішення відповідачем були враховані відповідні положення законодавства України, яке діяло на час прийняття рішення. Відповідно, рішення прийнято правомірно, в межах своїх повноважень.

29.10.2020 надійшла відповідь на відзив, у якій позивач з доводами, викладеними у відзиві представника відповідача не погоджується, просить задовольнити позов у повному обсязі.

Дослідивши докази у справі та оцінивши їх в сукупності відповідно до вимог ст. 90 КАС України, суд визнає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач у період з 06.08.1996 по 06.12.2018 проходив військову службу у Сумському прикордонному загоні Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9953), що підтверджується копією військового квитка позивача " НОМЕР_1 " (а.с. 11) та копією витягу з наказу начальника 5 прикордонного загону по особовому складу № 323-ОС від 06.12.2018 (а.с. 12), цим же наказом від 06.12.2018 № 323-ОС позивач був переведений до військової частини 9938 Луганського прикордонного загону, де з 06.12.2018 по 19.04.2019 продовжував проходити військову службу.

Наказом від 19.04.2019 № 198-ОС позивача звільнено з військової служби в запас та виключено зі списків особового складу, що підтверджується копією витягу з наказу № 198-ОС від 19.04.2019 (а.с. 13).

Статус учасника бойових дій позивача підтверджується посвідченням "серія НОМЕР_2 ", що видане ОСОБА_1 03.05.2019.

Під час проходження військової служби та участі у бойових діях позивач отримав захворювання і травми, в наслідок яких Сумським обласним центром медико-соціальної експертизи позивачу встановлено 25 % втрати професійної працездатності з них: 15 % захворювання пов`язане з проходженням військової служби, 10 % травма пов`язана з проходженням військової служби. Цей факт підтверджується копією свідоцтва про хворобу № 142/244 від 27.03.2019 та копією довідки серії 10 ААА №121756 від 18.09.2019 Сумської обласної медіко-соціальної експертної комісії № 1 (а.с. 17).

У жовтні 2019 року позивач звернувся до Луганського прикордонного загону із заявою та надав додатки до неї, стосовно призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням 25 % втрати професійної працездатності.

06.11.2019 листом № 11/9545 (а.с. 18) Луганський прикордонний загін позивача повідомив про те, що відповідно до пункту 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 № 975 висновок разом із документами щодо одноразової грошової допомоги направлено для прийняття рішення до Адміністрації Держприкордонслужби.

02.01.2020 листом № 11/22 Луганський прикордонний загін повідомив позивача про те, що до Луганського прикордонного загону 12.12.2019 за № 12948 надійшов лист з адміністрації Держприкордонслужби з рішенням від 28.11.2019 № 218 про відмову у призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" старшому прапорщику ОСОБА_1 (а.с. 19). Також в цьому листі було роз`яснено про те, що в рішенні зазначено, що відповідно до абзацу другого пункту 7 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 № 975, у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності одноразова грошова допомога призначається військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання обов`язків служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності. Враховуючи, що захворювання та травма не пов`язані з виконанням обов`язків служби, позивачу відмовлено у призначенні виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що правові підстави для виплати відсутні.

Таким чином, позивачу фактично відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги з тієї підстави, що у документах позивача не підтверджено, що його захворювання отримано саме "під час виконання ним обов`язків військової служби", що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності.

До матеріалів справи було долучено рішення Державної прикордонної служби України № 218 від 28.11.2019, яке позивач вважає протиправним та просить суд скасувати (а.с. 68).

Згідно ч. 1 ст.2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 вказаного Закону, військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до ч. 2 ст. 16-2 вказаного Закону, одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Згідно ч. 9 ст. 16-3 вказаного Закону, призначення і виплата одноразової грошової допомоги 9. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року було затверджено "Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві яким визначено механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (далі Порядок № 975).

Перелік документів, які військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності подає уповноваженому органу, зазначений у п. 11 Порядку № 975.

Такими документами відповідно п. 11 Порядку № 975 є: заява про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Відповідно до п. 13 Порядку № 975 призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку (п.15 Порядку № 975).

Так, до заяви про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням 25 % втрати професійної працездатності внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням військової служби позивачем було додано наступні документи: лист про подання висновку розпорядникові бюджетних коштів Міністерству оборони України про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги; заяву про виплату одноразової грошової допомоги згідно Додатку 12 до Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби; довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серія 10 ААА № 121756 від 18.09.2019; копію свідоцтва про хворобу № 142/244; копію паспарту; копію картки платника податків; реквізити банківського рахунку.

При цьому, у жодному документі з тих, які подавались позивачем із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, не встановлено, що захворювання пов`язане із вчиненням правопорушення чи є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення позивачем собі тілесних ушкоджень.

Позивачем при зверненні із заявою про отримання одноразової грошової допомоги подано документи, передбачені пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Рішенням Державної прикордонної служби України № 218 від 28.11.2019 було відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 за встановлені 25 % втрати професійної працездатності на підставі поданих документів з підстави відсутності документів, що свідчить про факт втрати працездатності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання обов`язків військової служби.

У п.1 Порядку № 975 зазначено, що цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Відповідно до п. 7 Порядку у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках від 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30.07.2012 № 577, затверджена Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації № 158/о "Довідка про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках".

Згідно п.2 Інструкції, форма № 158/о заповнюється щодо хворих, які підлягають державному обов`язковому особистому страхуванню у разі втрати ними працездатності в результаті поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, що сталися при виконанні службових обов`язків.

Відповідно до п. 4 Інструкції, у формі № 158/о зазначається кожний хворий, який звернувся до МСЕК для визначення ступеня втрати працездатності в результаті поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності, що настала внаслідок виконання службових обов`язків.

У п. 5 Інструкції зазначено, що частина довідки, що видається страхувальнику: у пункті 3 зазначаються прізвище, ім`я, по батькові застрахованої особи; у пункті 4 зазначається словами ступінь втрати професійної працездатності у відсотках; у пункті 5 зазначається, у зв`язку з чим встановлено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках (трудове каліцтво, травма); у пункті 6 зазначається дата встановлення страхового випадку.

Згідно п.2.9 розділу 2 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом МОУ від 14.08.2008 № 402, лікар виносить одну з таких постанов: п. г) непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час.

У п. 21.5 Положення зазначено, що постанови військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях: п.д) "Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби" - коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.

Адміністрацією Державної прикордонної служби України відмовлено в задоволенні заяви позивача щодо виплати одноразової грошової допомоги рішенням від 28.11.2019 № 218 через те, що його захворювання та травма не пов`язані з виконанням обов`язків служби.

Суд враховує, що у свідоцтві про хворобу № 142/244 від 27.03.2019, Госпітальна військово-лікарська комісія Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України за направленням командира військової частини 9938 від 12.03.2019 № 63 постановила визнати позивача непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час, ці висновки і були підставою звільнення позивача з військової служби згідно наказу від 19.04.2019 № 198-ОС.

Згідно п.12 Свідоцтва про хворобу позивача: захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби; Травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби.

Також, довідка Сумського обласного центру медико-соціальної експертизи Серія 10 ААА № 121756 від 18.09.2019, якою встановлено 25 відсотків втрати професійної працездатності позивача (з них: 15% захворювання, пов`язане з проходженням військової служби; 10 % травма пов`язана з проходженням військової служби), складена відповідно до Інструкції, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров`я України № 577 від 30.07.2012 та формулювання "захворювання, ТАК, пов`язане із проходженням військової служби", "Травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби" записано відповідно до формулювання у свідоцтві про хворобу № 142/244 від 27.03.2019 та на підставі п.5.5 вищезазначеної Інструкції.

Таким чином, формулювання у вказаному Свідоцтві про хворобу № 142/244 від 27.03.2019 та Довідці Серія 10 ААА № 121756 від 18.09.2019 відповідають Положенню про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України та Інструкції № 577 від 30.07.2012, неправомірність їх складання відповідачем не доведено.

Аналізуючи вказані вище норми законодавства України, проходження військової служби і виконання обов`язків військової служби є складовими визначення "військова служба" і свого роду тотожними поняттями, оскільки йдеться про одне і те ж. При цьому проходження військової служби - є терміном що визначає показник перебування особи в часі, а виконання обов`язків військової служби - є терміном, що визначає певні дії особи.

Таким чином, в період з 06.08.1996 по 06.12.2018 позивач проходив військову службу і виконував обов`язки військової служби.

Доводи відповідача про те, що у спірних правовідносинах застосуванню підлягає ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-XII, є безпідставними, оскільки виконання обов`язків військової служби здійснюється під час проходження військової служби.

Виконання обов`язків військової служби здійснюється у т.ч. під час проходження військової служби, тобто, визначення "під час проходження військової служби" є більш широким та включає в себе і час виконання обов`язків військової служби.

До аналогічного висновку приходить Верховний Суд у постановах від 26.06.2018 у справі № 750/5074/17, від 17.04.2019 у справі № 803/1093/16.

Таким чином, рішенням відповідача № 218 від 28.11.2019 було протиправно відмовлено позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.

Крім того, реалізація суб`єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень частини 2статті 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.

У свою чергу, під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.

При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Так, у відповідності до абзацу 3 пункту 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі", суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Так, відповідно до частини 1статті 5 КАС України кожна особа має право звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

За приписами статті 245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

З системного аналізу вищевказаних положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Відмовляючи позивачу у виплаті одноразової допомоги, в даному випадку дії органу державної влади не були послідовними з огляду на відмову останньому в отриманні одноразової грошової допомоги, на яку позивач мав законні сподівання протягом проходження військової служби та участі у бойових діях, під час здійснення яких позивачем отримано захворювання, яке призвело до виникнення втрати працездатності у позивача, що не може свідчити про дотримання принципу "належного урядування".

Крім того, Конституційний Суд України розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист певних категорій громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечують суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управлінні державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (Рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016).

У рішенні від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень статті 5 3акону України "Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист" Конституційний Суд України прямо зазначив, що служба в органах внутрішніх справ має ряд специфічних властивостей (служба в правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей), що повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексом заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після звільнення у запас або відставку.

На підставі вищевказаного суд визнає, що відмова відповідача у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, обмежує право позивача на мирне володіння своїм майном, а саме - на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі, на який позивач мав легітимні очікування, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, третя особа - Військова частина 9938 - Луганський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною відмову Адміністрації Державної прикордонної служби України викладену у рішенні від 28.11.2019 № 218 щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку із частковою втратою працездатності на підставі поданих документів.

Зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із частковою втратою працездатності на підставі поданої заяви та документів від 15.10.2019 відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Шаповал