Рішення № 94197059, 12.01.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 січня 2021 року м. Рівне №460/205/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М. Недашківської, за участю: секретаря судового засідання Т.А. Самкової; представника позивача - адвоката М.І. Захарчука; представника відповідача - О.О. Федченка; розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28.03.2019 адміністративний позов ОСОБА_1 до Рівненської митниці ДФС задоволено повністю: визнано протиправними та скасовані Рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2019/000005/2 від 02.01.2019 та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2019/00005; стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1536,80 грн., за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Рівненської митниці ДФС.

Заяви по суті справи.

Позовна заява обґрунтована тим, що декларант за наявності усіх належних документів, звернувся до митного органу для здійснення митного оформлення імпортованого транспортного засобу. У поданій митній декларації митна вартість транспортного засобу позивачем визначена за ціною договору (контракту) щодо транспортного засобу, який імпортується (основний метод). Проте, відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість транспортного засобу, здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним). Внаслідок цього було прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів договір та, як наслідок, весь поданий перелік документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про існування у митного органу достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару. Відтак, застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару є протиправним, а збільшення такої вартості суттєво порушує права позивача. Просив позов задовольнити повністю.

Відзив на позовну заяву обґрунтований тим, що при проведенні у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією, встановлено, що документи містять розбіжності, зокрема: для підтвердження заявленого рівня митної вартості до митного оформлення надано крім рахунку на партію товару копію експортної МД країни відправлення від 11.12.2018 №18DE8756969418005E8, однак така МД не містить вартісних відомостей. Поряд з тим, рахунок №52106-1218, що заявлений у даній МД не кореспондується із рахунком на партію товару від 11.12.2018 №52106-1118, що поданий до МД; до митного оформлення також надано платіжне доручення в іноземній валюті від 03.12.2018 №1 з посиланням на замовлення №55.163 від 08.11.2018, однак таке замовлення до митного оформлення не подано. Також, митниця володіла інформацією, яка призвела до сумнівів у правильності визначення митної вартості транспортного засобу, позаяк за даними періодичного видання: електронний довідник SuperSHCWACKE 12/2018 від 19.12.2018, вартість такого транспортного засобу становить 74100 EUR, що перевищує заявлену до митного оформлення. Тому, відповідно до вимог Митного кодексу України, посадовою особою відповідача направлено позивачу електронну вимогу, щодо надання додаткових документів з метою підтвердження заявлених відомостей у митній декларації, на яку декларантом було надано відмову в наданні додаткових документів. Вважає оспорювані рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення такими, що прийняті митним органом в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. З огляду на це, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.08.2019 рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28.03.2019 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 27.07.2020 касаційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби задоволено: постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.08.2019 та рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28.03.2019 - скасовано; праву направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 04.09.2020 адміністративну справу прийнято до провадження головуючою суддею Недашківською К.М. та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 06.10.2020.

Підготовче засідання 06.10.2020 не відбулося через перебування головуючої судді у відпустці.

Ухвалою суду від 12.10.2020 справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні на 05.11.2020.

Ухвалою суду від 05.11.2020 замінено відповідача у справі №460/205/19 - Рівненську митницю ДФС на правонаступника - Поліську митницю Держмитслужби (33028, місто Рівне, вулиця Соборна, 104; код ЄДРПОУ 43350097).

Ухвалою суду від 05.11.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 01.12.2020.

Ухвалою суду від 01.12.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, у судовому засіданні оголошено перерву до 12.01.2021.

У судове засідання 12.01.2021 прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги, та просив суд задовольнити позов повністю.

До суду також прибув представник відповідача, заперечив проти позовних вимог, та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На підставі статей 243, 250 КАС України, вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 12.01.2021.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

08 листопада 2018 року ОСОБА_1 згідно з замовленням №55.163 придбав у підприємства REMAX Autohandels GmbH (м. Нюрнберг, Німеччина) автомобіль марки Mercedes, модель S 350 d, кузов № НОМЕР_1 , рік випуску - 2018, двигун дизельний об`ємом 2925 см.куб, за який сплатив 55000,00 євро.

18 грудня 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (декларант) в інтересах позивача оформила та подала відповідачу митну декларацію №UA204070.2018.111406, в якій до митного оформлення заявлено товар: «транспортний засіб - легковий автомобіль марки Mercedes-Benz, модель S 350, календарний рік випуску - 2018, модельний рік випуску - 2018, бувший у використанні, кількість місць - 5, кузов № НОМЕР_1 , тип двигуна - дизельний, об`єм двигуна - 2925 см.куб., потужність двигуна - 210 Kw, тип кузова - седан, колісна формула 4х2», ціна товару 55000,00 євро, що еквівалентно 1739408,33 грн. - за методом визначення митної вартості - 1 (за ціною договору).

Разом із вказаною митною декларацією декларант подав митному органу такі документи: рахунок-фактуру (інвойс) від 11 грудня 2018 року №52106-1118; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 14 грудня 2018 року № UA209060/2018/71383; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 23 лютого 2018 року № НОМЕР_2 ; банківський платіжний документ про оплату за товар від 3 грудня 2018 року № 1; платіжні доручення, що підтверджують сплату митних та інших платежів (від 11 грудня 2018 року №18698821, від 12 грудня 2018 року №18704008, від 11 грудня 2018 року №ПН698460, від 12 грудня 2018 року № ПН698755); копію митної декларації країни відправлення від 11 грудня 2018 року №18DE875696941805E8.

За результатами аналізу документів, поданих декларантом для митного оформлення, митний орган дійшов висновку, що такі документи не містять достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена (підлягає сплаті за товари), що ставить під сумнів обґрунтованість обраного декларантом методу визначення митної вартості.

Одночасно, відповідач запропонував позивачу надати додаткові документи: касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу; виписку з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товару; висновок експерта-автотоварознавця щодо вартості імпортованого транспортного засобу із урахуванням технічного стану транспортного засобу, терміну його експлуатації, комплектації, пробігу (сервісна книжка з відмітками, результати досліджень НДЕКЦ тощо); рахунок №52106-1218, зазначений в копії МД країни відправлення від 11 грудня 2018 року №18DE875696941805E8.

На вказане повідомлення декларант листом від 26 грудня 2018 року № 1 повідомив відповідача, що додаткові документи про підтвердження вартості товару надати не може з причини їх відсутності.

Митний орган прийняв Рішення про коригування митної вартості товарів від 2 січня 2019 року №UA204000/2019/000005/2 (далі - Рішення №UA204000/2019/000005/2) (а.с. 57) та сформував Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2019/00005 (далі - Картка відмови) (а.с. 25), якою відмовив у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією від 18 грудня 2018 року №UA204070/2018/111406.

У Рішенні №UA204000/2019/000005/2 за митною декларацією від 18 грудня 2018 року №UA204070/2018/111406 відповідач, використавши електронний довідник SuperSHCWACKE 12/2018, визначив митну вартість легкового автомобіля марки Mercedes-Benz, модель S 350, з ідентифікаційним номером (VIN) НОМЕР_1 , бувшого у використанні, країна відправлення/експорту - Німеччина, у розмірі 74100,00 євро.

При цьому відповідач зазначив, що при проведенні контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення за митною декларацією №UA204070.2018.111406, встановлено, що документи, які подані разом з митною декларацією про підтвердження всіх складових ціни транспортного засобу містять розбіжності, зокрема, експортна митна декларація країни відправлення від 11 грудня 2018 року № 18DE8756969418005E8 не містить вартісних відомостей.

Також у Рішенні №UA204000/2019/000005/2 митний орган звернув увагу на те, що згідно з замовленням від 8 листопада 2018 року № 55.163 покупець зобов`язаний перевести автомобіль до Нюрнбергу та здійснити там оплату, що, на думку відповідача, може свідчити про невключення до вартості витрат на його доставку.

Зі змісту постанови Верховного Суду від 27.07.2020 вбачається, що єдиною підставою для скасування рішень першої та апеляційної інстанцій у справі №460/205/19 та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, слугувало те, що суди не врахували доводи відповідача про визначення позивачем митної вартості товару без урахування витрат на транспортування. При цьому, документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, визначені частиною другою статті 53 МК України, як такі, що підтверджують митну вартість товарів, мають суттєве значення.

Разом з тим, Верховний Суд погодився з іншими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, які слугували підставою для скасування оскаржуваного рішення №UA204000/2019/000005/2 та Картки відмови.

За правилами частини четвертої статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, Верховний Суд вказав наступне:

(1) «митна декларація країни відправлення відповідно до статті 53 МК України не є обов`язковим документом, який подається при митному оформленні товару; цей документ не витребовувався відповідачем, а тому не може бути оцінений як такий, що дає достатні підстави для сумнівів у обґрунтованості визначення декларантом митної вартості товару, як і рахунок № 52106-1218, що заявлений у цій митній декларації»;

(2) «Окрім того, суд взяв до уваги пояснення позивача про те, що рахунок на партію товару від 11 грудня 2018 року № 52106-1118, який поданий під час митного оформлення товару і рахунок № 52106-1218, поданий разом з митною декларацією країни відправлення від 11 грудня 2018 року № 18DE8756969418005E8, є однаковим - «№52106», змінились лише цифри через дефіс 1118 і 1218, які вказують, у першому випадку на місяць (11) та рік (18) придбання автомобіля, а у другому - місяць (12) та рік (18) поставки автомобіля; відповідач заперечень з цього приводу не висловив»;

(3) «Окрім того, у рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив, що платіжне доручення в іноземній валюті від 3 грудня 2018 року № 1 містить посиланням на замовлення № 55.163 від 8 листопада 2018 року, яке до митного оформлення декларант не подав. При цьому суди встановили, що вказане замовлення позивач надав ще до прийняття рішення про коригування митної вартості та картки відмови»;

(4) «Щодо доводів відповідача про правомірність застосування при визначенні митної вартості товару програмного комплексу SCHWACKE, суди правильно зазначили, що пунктом 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України (затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 року № 689) передбачена можливість використання інформації, отриманої в мережі Інтернет (офіційні сайти виробників товарів, прайс-листи інтернет-магазинів тощо), однак така інформація не може бути самостійною підставою для витребування митним органом додаткових документів із метою підтвердження заявленої митної вартості, якщо при цьому подані до митного оформлення разом з митною декларацією документи не містять розбіжностей, ознак підробки та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари»;

(5) «При цьому апеляційний суд звернув увагу на те, що інформація, отримана митним органом відповідно до витягу з програмного комплексу SCHWACKE від 19 грудня 2018 року, містить відомості щодо вартості продажу (з ПДВ) 61600,00 євро та вартості купівлі (з ПДВ) 52650,00 євро відрізняються; водночас митний орган не надав обґрунтованих пояснень щодо визначення митної вартості саме у розмірі 71400 євро».

Вирішуючи питання щодо доводів митного органу про визначення позивачем митної вартості товару без урахування витрат на транспортування, суд зазначає наступне.

За приписами частини першої статті 1 МК України, законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 МК України).

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини перша, друга статті 51 МК України).

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частина перша, друга статті 52 МК України).

Відповідно до частини восьмої - одинадцятої статті 52 МК України, у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей. Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.

У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи (частина третя статті 53 МК України).

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи (частина четверта статті 53 МК України).

Тобто, стаття 53 МК України містить опис двох підстав, за яких митний орган може зобов`язати декларанта надати додаткові документи:

(1) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

(2) у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

У першому випадку вимагається надання документів згідно переліку: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У другому випадку: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно з частиною п`ятою статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. При цьому, положеннями частини 6 цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини п`ятої статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно з частиною шостою статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 МК України).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митний орган зобов`язаний доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає Митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Така позиція суду, узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.

Так, на вимогу суду відповідач надав копію Повідомлення від 21.12.2018 про необхідність надання декларантом додаткових документів.

Суд зазначає, що текст такого Повідомлення не містить жодних посилань на те, що декларантом не надано до митного оформлення документів щодо понесення витрат на транспортування КТЗ.

Тобто, при перевірці документів щодо митного оформлення КТЗ у митного органу не було сумнівів у правильності визначення митної вартості КТЗ саме в частині надання декларантом документів про понесення витрат на транспортування КТЗ.

Таким чином, оскільки Повідомлення про витребування у декларанта додаткових документів не містить жодного опису щодо сумнівів у визначенні митної вартості КТЗ в частині саме витрат на транспортування, тому відсутні підстави стверджувати, що декларантом подані до митного оформлення документи з неточностями чи розбіжностями.

Документи щодо витрат на транспортування КТЗ взагалі не витребовувалися митним органом у декларанта, тому безпідставним є твердження відповідача, що таких документів декларант не надав.

Суд звертає увагу на те, що митний орган повинен (за наявності підстав) витребувати від декларанта лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості товару, а не усі документи, які визначені переліком статті 53 МК України.

Ненадання повного переліку документів може бути підставою для визначення митної вартості товару не за основним методом лише тоді, коли подані декларантом документи є недостатніми чи такими, що у своїх сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими та чому з наданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого числового показника.

Суд зазначає, що митним органом не зазначено у Повідомленні про надання (витребування) додаткових документів у чому саме полягає наявність розбіжностей у поданих декларантом документах в частині документа про понесення витрат на транспортування КТЗ.

Згідно з частиною першою статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини другої статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною третьою статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 57 МК України, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина шоста статті 57 МК України).

З даного приводу суд зазначає, що оскаржуване Рішення №UA204000/2019/000005/2 не містить опису неможливості застосування методів визначення митної вартості КТЗ почергово, а лише містить загальне формулювання щодо неможливості їх почергового використання.

За приписами частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина друга статті 55 МК України).

При цьому, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).

Як стверджує відповідач, при проведенні у відповідності до положень статті 54 МК України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією, встановлено, що митна вартість імпортованого КТЗ не може бути визначеною за ціною договору, оскільки декларантом не надано витребуваних митним органом додаткових документів та митниця володіє інформацією про іншу вартість КТЗ.

Суд зазначає, що при зверненні до митного органу щодо оформлення КТЗ декларантом були надані усі належні документи, які підтверджують числові значення вартості товару. Натомість, відповідачем жодним чином не обґрунтовано наявність сумнівів у заявленій митній вартості товару.

Положення статті 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни товару, вказаної у документах, які самі по собі вже підтверджують митну вартість товару.

Така позиція суду, узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.

Крім того, у постанові від 30.10.2018 у справі №826/25605/15 Верховним Судом зроблено правовий висновок про те, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного Рішення №UA204000/2019/000005/2 та Картки відмови у порядку статті 77 КАС України, а тому права та інтереси позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними і скасування таких рішень суб`єкта владних повноважень.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн. 80 (вісімдесят) коп., сплачена відповідно до квитанції від 25.01.2019 №0.0.1250586499.1, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Поліської митниці Держмитслужби (33028, місто Рівне, вулиця Соборна, 104; код ЄДРПОУ 43350097) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2019/000005/2 від 02 січня 2019 року та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2019/00005.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) суму судового збору у розмірі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн. 80 (вісімдесят) коп., за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Поліської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350097).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 18 січня 2021 року.

Суддя К.М. Недашківська