Рішення № 94196443, 16.01.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/7619/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Львівській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у Львівській області про визнання протиправними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Головне управління ДФС у Львівській області звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у Львівській області, в якому із урахуванням уточненої позовної заяви від 03 грудня 2020 року, просить:

- скасувати постанову від 27 серпня 2020 року ВП № 62893323 про стягнення з ГУ ДФС у Львівській області (ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2020 року замінено сторону виконавчого провадження на ГУ ДПС у Львівській області) виконавчого збору у розмірі 18892,00 грн. та постанову від 27 серпня 2020 року № 62893323 про стягнення мінімального розміру витрат виконавчого провадження у розмірі 274,85 грн., винесених головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у Львівській області Чурою Софією-Ганною Тарасівною.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Чури Софії-Ганни Тарасівни від 27 серпня 2020 року ВП № 62893323 відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2020 року у справі № 1340/3750/18, якою зобов`язано Головне управління ДФС у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 60682,92 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 10 серпня 2017 року по 08 листопада 2018 року.

Одночасно постановами головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Чури Софії-Ганни Тарасівни від 27 серпня 2020 року ВП № 62893323 постановлено стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області виконавчий збір у розмірі 18892,00 грн. та визначено для боржника розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на загальну суму 274,85 грн.

На думку позивача, зазначені вище постанови відповідача від 27 серпня 2020 року про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження підлягають скасуванню, оскільки відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження» обов`язковими умовами для стягнення виконавчого збору є фактичне виконання судового рішення, а законодавець чітко визначив, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми. Разом з тим, за своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення. При стягненні виконавчого збору відповідно до частини 3 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» без реального виконання рішення суду боржником у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою, створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

У зв`язку з вищенаведеним адміністративний позов просить задоволити в повному обсязі.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження». За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню). За змістом статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Зауважує, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Звертає увагу на те, що державний виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та порядку, які встановлені виконавчим документом та Законом України «Про виконавче провадження».

З огляду на наведене, відповідач уважає, що оскаржувані постанови від 27 серпня 2020 року про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження є правомірними, а підстави для їх скасування відсутні.

У зв`язку з наведеним, у задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 23 вересня 2020 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 21 жовтня 2020 року продовжено Головному управлінню ДПС у Львівській області строк на усунення недоліків позовної заяви, яку ухвалою судді від 23 вересня 2020 року залишено без руху в частині подання доказів отримання спірних постанов державного виконавця 01 вересня 2020 року.

Ухвалою судді від 09 листопада 2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.

Ухвалою судді від 19 листопада 2020 року позовну заяву після відкриття провадження у справі залишено без руху.

Ухвалою суду від 04 грудня 2020 року розгляд справи продовжено. Замінено первинного позивача - Головне управління ДПС у Львівській області на належного - Головне управління ДФС у Львівській області.

Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

27 серпня 2020 року головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Чура Софія-Ганна Тарасівна винесла постанову ВП № 62893323 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 1340/3750/18, виданого 29 липня 2020 року Львівським окружним адміністративним судом про зобов`язання Головного управління ДФС у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 60682,92 грн. середнього заробітку за час затримки з 10 серпня 2017 року по 08 листопада 2018 року (а.с.11).

Пунктом 2 цієї постанови встановлено боржнику десятиденний строк для виконання рішення суду, а пунктом 3 стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 18892,00 грн.(а.с.11, зворот).

27 серпня 2020 року головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Чура Софія-Ганна Тарасівна винесла постанову ВП № 62893323 про стягнення виконавчого збору, пунктом 1 якої постановлено стягнути з боржника - Головного управління ДПС у Львівській області виконавчий збір у розмірі 18892,00 грн. (а.с.12).

27 серпня 2020 року головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Чура Софія-Ганна Тарасівна винесла постанову ВП № 62893323 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, пунктом 1 якої постановлено визначити для боржника - Головного управління ДПС у Львівській області розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на загальну суму 274,85 грн.(а.с.13).

Уважаючи, що постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Чури Софії-Ганни Тарасівни від 27 серпня 2020 року ВП № 62893323 про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження є такими, що їх належить скасувати, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є правомірність постанов головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Чури Софії-Ганни Тарасівни від 27 серпня 2020 року ВП № 62893323 про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Щодо позовної вимоги про скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Чури Софії-Ганни Тарасівни від 27 серпня 2020 року ВП № 62893323 про стягнення виконавчого збору, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 2 цього ж Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно із частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом першим частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини п`ятої цієї ж статті виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно із абзацом першим частини шостої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Згідно із абзацом першим частини четвертої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до пункту 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція № 512/5) стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

Аналіз наведених норм вказує, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання рішення. Про стягнення виконавчого збору державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження, при цьому одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.

Як слідує з матеріалів справи 27 серпня 2020 року головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Чура Софія-Ганна Тарасівна винесла постанову ВП № 62893323 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 1340/3750/18, виданого 29 липня 2020 року Львівським окружним адміністративним судом про зобов`язання Головного управління ДФС у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 60682,92 грн. середнього заробітку за час затримки з 10 серпня 2017 року по 08 листопада 2018 року.

Цього ж дня, 27 серпня 2020 року головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Чура Софія-Ганна Тарасівна в рамках виконавчого провадження ВП № 62893323 винесла постанову про стягнення виконавчого збору, пунктом 1 якої постановлено стягнути з боржника - Головного управління ДПС у Львівській області виконавчий збір у розмірі 18892,00 грн.

Таким чином, за встановлених обставин справи та наведеного вище правового регулювання, суд доходить висновку, що при прийнятті оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору від 27 серпня 2020 року державний виконавець діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією № 512/5, а тому підстави для її скасування відсутні.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 9 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону.

Жодних доказів, які б свідчили про те, що позивач виконав рішення суду згідно виконавчого листа № 1340/3750/18 від 29 липня 2020 року до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 27 серпня 2020 року матеріали справи не містять. Судом таких обставин під час розгляду справи не встановлено.

Необхідно також зауважити про безпідставність посилань позивача на те, що обов`язковими умовами для стягнення виконавчого збору є фактичне виконання судового рішення, а законодавець чітко визначив, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми, оскільки у цьому випадку позивач посилається на правові норми Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, яка була чинною до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03 липня 2018 року № 2475-VIII.

Як уже зазначав суд вище, умовою для стягнення виконавчого збору (за виключенням визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) є початок примусового виконання, відкриття якого здійснюється з огляду на відповідний виконавчий документ. При цьому виконавець одночасно із відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. А стягнення з боржника виконавчого збору є обов`язком виконавця, спрямованим на перерахування цих коштів до Державного бюджету України.

Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у справі № 640/16620/19.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов про відмову у задоволенні позовної вимоги про скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Чури Софії-Ганни Тарасівни від 27 серпня 2020 року ВП № 62893323 про стягнення виконавчого збору.

Щодо позовної вимоги про скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Чури Софії-Ганни Тарасівни від 27 серпня 2020 року ВП № 62893323 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, суд зазначає таке.

Фінансування витрат виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

За змістом частини другої цієї ж статті витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Відповідно до абзаців першого, третього частини 3 статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

На виконання вимог статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» Міністерство юстиції України прийняло наказ від 29 вересня 2016 року № 2830/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1300/29430), яким затверджено Види та розміри витрат виконавчого провадження.

Так, відповідно до Розділу І цього наказу «Види витрат виконавчого провадження» до витрат виконавчого провадження належать, зокрема:

- виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари;

- пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв`язку;

- плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження;

- інші витрати виконавчого провадження, здійснені під час проведення виконавчих дій.

Відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція № 512/5) витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)).

Суд встановив, що 27 серпня 2020 року головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Чура Софія-Ганна Тарасівна винесла постанову ВП № 62893323 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, пунктом 1 якої постановлено визначити для боржника - Головного управління ДПС у Львівській області розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на загальну суму 274,85 грн. Згідно указаної постанови мінімальні витрати виконавчого провадження становлять 274,85 грн., а саме: папір формату А4 - 7,70 грн., роздрук - 7,70 грн., журнал вхідної кореспонденції - 5,40 грн., журнал вихідної кореспонденції - 14,40 грн., конверт С6 - 2,75 грн., конверт С5 - 5,90 грн., відправка поштової кореспонденції (простий) - 57,60 грн., відправка поштової кореспонденції (рекомендований) - 104,40 грн., оплата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження - 69,00 грн.

Суд відзначає, що наведені у цій постанові витрати виконавчого провадження (папір формату А4, друк, журнал вхідної кореспонденції, журнал вихідної кореспонденції, конверт С6, конверт С5, відправка поштової кореспонденції (простий), відправка поштової кореспонденції (рекомендований), оплата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження) належать до мінімальних витрат виконавчого провадження в силу приписів пункту 2 розділу VI Інструкції № 512/5.

Суд також зауважує, що оскаржувана постанова від 27 серпня 2020 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження винесена відповідачем одночасно з постановою від 27 серпня 2020 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 62893323, що відповідає вимогам пункту 2 розділу VI Інструкції № 512/5.

В той же час, у позовній заяві позивач не оспорює визначених оскаржуваною постановою від 27 серпня 2020 витрат виконавчого провадження у розмірі 274,85 грн., як і не наводить жодних аргументів про її протиправність.

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Чури Софії-Ганни Тарасівни від 27 серпня 2020 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № 62893323 винесена відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції №512/5, тобто на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством, а відтак підстави для її скасування відсутні.

Отже, в задоволенні позовних вимог у цій частині належить відмовити.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до статті 139 КАС України повернення судових витрат позивачу, якому відмовлено у задоволенні позову не передбачено.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п.3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Головного управління ДФС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79026) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у Львівській області (вул. Шашкевича, 1, м. Львів, 79000) про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 16 січня 2021 року.

Суддя Клименко О.М.