Рішення № 94196176, 16.01.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2021 року м. Кропивницький справа № 340/2915/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (25006, м.Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ - 43142606)проскасування вимоги про сплату боргу, -

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить суд скасувати вимогу Головного управління ДФС у Кіровоградській області №Ф-63-17 У від 05.02.2019 року на суму 20 553, 45 грн. про стягнення недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позову зазначено, що з 2012 року була зареєстрована як фізична особа-підприємець та перебувала на спрощеній системі оподаткування. Проте, з 2013 року підприємницьку діяльність не здійснювала та протягом періоду 2016 по 2019 роки за який нарахована недоїмка перебувала у тимчасовій відпустці по догляду за дитиною. Тому, єдиний внесок з отриманої соціальної допомоги сплачувала держава. Враховуючи зазначене вважає, що не повинна сплачувати єдиний внесок у мінімальному розмірі. За таких обставин просить позовні вимоги задовольнити, спірне рішення скасувати.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, згідно якого заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки, позивачка з 09.11.2012 року зареєстрована, як фізична особа підприємець, з обліку не знята та має заборгованість щодо сплати єдиного внеску.

Позивачкою подано відповідь на відзив, згідно якої заперечує проти поданого відзиву на позовну заяву, оскільки надана представником відповідача доказова база не спростовує позицію позивачки викладену у позовній заяві.

ІІІ. Заяв (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі

Ухвалою від 30.12.2019 року у справі відкрито провадження та призначено її до розгляду у прядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

20.01.2020 року позивачем подано до суду відповідь на відзив відповідача (а.с.52-53).

Відповідно до ухвали від 03.03.2020 року подальший розгляд справи №340/2915/19 продовжено за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с.65).

Ухвалою суду від 24.03.2020 року здійснено заміну первісного відповідача, розгляд справи розпочато спочатку та зупинено провадження у справі до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів.

26.03.2020 року позивачкою подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву (а.с.88-91).

29.10.2020 року позивачем подано до суду клопотання про поновлення провадження у зв`язку із пом`якшенням протиепідемічних заходів.12.10.2020 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву (а.с.102).

Ухвалою суду від 30.10.2020 року поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Позивач та представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, представники відповідачів до судового засідання 29.12.2020 року не з`явилися, про місце, дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили.

Таким чином, на підставі ст.194 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) зареєстрована як фізична особа-підприємець Голованівською РДА 05.11.2012 року за №24260000000001 та взята на податковий облік 09.11.2012 року за №4879.

Згідно інтегрованої картки платника податків, позивача по справі, відповідачем 13.08.2020 сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-63-17 від 05.02.2019 року на суму 20 553,45 грн. (а.с.55).

Вимогу контролюючим органом сформовано на підставі автоматичних нарахувань єдиного соціального внеску в інтегрованій картці платника податків, а саме:

- 3 квартал 2013 року в сумі 1038,06 грн.

- 4 квартал 2013 року сумі 1218,67 грн.

- за 2017 рік в сумі 8448,00 грн.

- 1 квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн.

- 2 квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн.

- 3 квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн.

- 4 квартал 2018 року сумі 2457,18 грн.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття спірної вимоги, позивачка звернулася з даним позовом до суду про визнання її протиправною та скасування.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. №2464-VІ (надалі Закон №2464) та норми Податкового кодексу України.

Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дано визначення поняттю "працівник" - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону № 2464 його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно п.4 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

За приписами п.1 частини два ст.6 Закону № 2464, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п.3 частини 1 статті 7 Закону № 2464, єдиний внесок нараховується дні платників, зазначених у п. 4 частини першої ст. 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно дні себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно п. 5 частини першої ст.1 Закону № 2464, мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону № 2464, які набули чинності з 01 січня 2017 року, зокрема у першому реченні абзацу другого п. 2 частини першої ст. 7 слова "має право самостійно" замінено словом "зобов`язаний".

Так, відповідно до абзаців 1, 2 пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Відповідно до ч.5 ст. 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка з квітня 2016 року по березень 2019 року була тимчасово непрацездатна в зв`язку з доглядом за дитиною до 3-х років та отримувала соціальну допомогу в зазначений період. Позивачка перебувала на обліку та отримувала з квітня 2016 року по березень 2019 року державну соціальну допомогу в тому числі, щомісячну одноразову грошову допомогу при народженні першої дитини та одноразову грошову допомогу по догляду за дитиною віком до трьох років, з якої згідно довідки форми ОК-7 від 08.11.2019 Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (ЄДРПОУ 22886300) сплачено страхові внески за період з квітня 2016 року по березень 2019 року (а.с.39,40).

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України '«Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг: допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи Догляд за хворою дитиною).

Пунктом 4 частини першої статті 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків: догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною з інвалідністю віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною.

У відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІУ період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримання виплат за окремими видами соціального страхування, крім пенсій усіх види (за винятком пенсії по інвалідності), включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску.

З вказаної норми вбачаються елементи соціального захисту осіб, які обтяжені здійсненням догляду за дитиною та не можуть здійснювати будь - який3 вид підприємницької (трудової) діяльності.

При цьому, у відповідності до п. 2 ч. 1 Порядку нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за деякі категорії застрахованих осіб, затвердженого постановою КМ України від 02.03.2011 р. № 178, цей Порядок визначає механізм сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) за осіб, які доглядаюсь за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або допомогу при народженні дитини, при усиновленні дитини.

Відповідно до п. 2 ч, 2 вказаного Порядку єдиний внесок нараховується ^а осіб, зазначених у підпункті 2 пункту 1 цього Порядку, - на суми допомоги при народженні дитини (крім суми, яка виплачується одноразово) та/або суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, нарахованої за базовий звітний період.

З аналізу зазначених матеріальних норм вбачається, що обов`язок сплати ЄСВ під час перебування особи у відпустці по догляду за дитиною саме з сум отриманих допомог покладається, на Державу.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що допомога по догляду за дитиною є допомогою по тимчасовій непрацездатності, яка надається застрахованим особам (у т. ч. підприємцям) у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу). Тобто, застрахована особа може не здійснювати підприємницьку діяльність у випадку догляду за дитиною віком до трьох років, при цьому, самостійно не сплачує єдиний внесок, а отримує щомісячну допомогу по догляду за дитиною, на яку нараховується та з якої сплачується єдиний внесок.

Системний аналіз Законів України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» дає підстави дійти висновку про те, що отримання застрахованою особою у встановленому порядку щомісячної допомоги по догляду за дитиною, на яку нараховується та з якої сплачується єдиний внесок, як гарантована державою виплата для певної категорії осіб, виключає обов`язок сплати нею як особою, що зареєстрована як фізична особа - підприємець, єдиного внеску, якщо при цьому підприємницьку діяльність вона фактично не здійснює та доходів від неї не отримує.

При цьому, положення Податкового кодексу України щодо випадків звільнення відповідної особи від сплати єдиного податку на період її непрацездатності є вузьким трактуванням випадків звільнення особи від сплати ЄСВ, оскільки іншими законодавчими актами визначено гарантоване право особи на отримання допомоги по догляду за дитиною віком до трьох років та специфіку сплати ЄСВ в такому випадку, та не може нівелювати права особи, закріплені Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

У даному спорі йдеться про неякісність, передусім, закону, що регулює спірні відносини, коли дитинство, материнство і батьківство, з одного боку, охороняються державою згідно ст. 51 Конституції України, що втілено також у праві особи на відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та отримання від держави допомоги, а з іншого боку, профільний закон не корелюється із вказаного питання з Конституцією, щодо платників ЄСВ.

При цьому, у розумінні ст. 22 Закону № 1105 догляд за дитиною віком до трьох років є страховим випадком.

Натомість, положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» жодним чином не регулюють питання зі сплати ЄСВ відносно ФОПів, що перебувають на спрощеній системі оподаткування у період страхового випадку.

Таким чином, винесення Відповідачем вимоги про сплату боргу з ЄСВ за період з 2016 по 2019 роки призвело до подвійного стягнення з позивачки ЄСВ, що суперечить вимогам законодавства та положенню статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Щодо формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) за 3,4 квартали 2013 року суд зазначає наступне.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про' збір та облік єдиного внеску! на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 № 469) та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (далі - Інструкція № 449).

Згідно пункту 1 розділу VI Інструкції № 449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати Єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції (абзац другий пункту 2 розділу VI Інструкції № 449).

В силу абзацу третього пункту 3 розділу VI Інструкції № 449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається), зокрема, платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень (пункт 3 розділу VI Інструкції № 449).

Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою є| сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.

З огляду на викладене судом встановлено порушення строку обчислення боргу по сплаті єдиного соціального внеску, який мав бути зроблений в кінці календарного місяця (кварталу) у разі існування недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску. Проте, контролюючим органом вимоги про сплату боргу (недоїмки) на адресу позивача не направлялась тривалий час, а заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску за цей час значно зростала. Вказане свідчить про порушення податковим органом процедури, яка передує прийняттю вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Суд зазначає, що позивачка з 2013 року не подавала звітність до контролюючого органу та не сплачувала ЄСВ у якості ФОП.

Не нарахування Відповідачем недоїмку та не надіслання вимоги у 15-денний термін відповідно до вимог Інструкції є порушенням з п.3 розділу 4 Інструкції. Порушенню відповідачем прав позивачки є недбалістю зумовлене невиконанням приписів Інструкції в частині строків надсилання вимоги, порушення приписів Закону та ПК в частині визначення об`єкту оподаткування та бази оподаткування при визначенні боргу по ЄСВ.

Прийняття рішення суб`єктом владних повноважень, в даному випадку формування оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки), поза межами законодавчо визначених строків, не може вважатись правомірним.

Суд погоджується з твердженням позивачки, що недотримання Відповідачем процедури та строків прийняття відповідних рішень позбавило позивачку можливості передбачати наслідки, та позбавило, у випадку необхідності та з належною допомогою, узгоджувати свою поведінку, та як наслідок і призвело до покладення на неї надмірного тягара зі сплати єдиного внеску.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

VІ. Судові витрати.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. (а.с.2). Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 292-297, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Голованівського управління ДФС у Кіровоградській області №Ф-63-17 У від 05.02.2019 року на суму 20 553, 45 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (25006, м.Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ - 43142606) у розмірі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук