Рішення № 94195964, 24.12.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2020 року справа №320/4416/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сидорчук А.М., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС України у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (надалі позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (надалі відповідач, ГУ ДПС у Київській області), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 №Ф-6243-56У зі сплати єдиного внеску в сумі 5211,36 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач з 08.10.2007 зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності, однак з 2009 року фактично підприємницьку діяльність не здійснює, доходу від такої діяльності не отримує.

Вважає, що визначення контролюючим органом зобов`язань зі сплати єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) здійснено за відсутності підстав, адже у період, за який відповідачем визначено борг зі сплати єдиного внеску (за 2017-2020 роки), позивач не здійснював діяльності як фізична особа-підприємець і не отримував доходу від такої діяльності, натомість з листопаду 2017 по травень 2018 працював за трудовим договором в Управлінні освіти і науки Ірпінської міської ради Київської області, з січня по березень 2019 року працював за трудовим договором в Дирекції оброблення та перевезення пошти АТ «Укрпошта», в липні 2019 року працював за трудовим договором в Окружній виборчій комісії з виборів народних депутатів України одномандатного виборчого округу №95, в серпні 2019 року працював за трудовим договором в ТОВ «ВСМК-ТРЕЙД», а у вересні-грудні 2019 та у січні-березні 2020 працював за трудовим договором в ТОВ «Веско Інвест». Вказаними роботодавцями було сплачено за позивача єдиний внесок за вказані періоди.

Позивач зазначає, що відомості про нарахований дохід також містяться в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового пенсійного страхування форма ОК-7, що є офіційними даними Пенсійного фонду України про нарахування застрахованій особі доходу та сплати за неї страхових внесків.

Звертає увагу на те, що оскаржувана вимога містить недостовірні відомості і має бути скасована ще й з тих підстав, що в вимозі від 15 травня 2019 року зазначено, що позивач має борг станом на 1 листопада 2019 року.

Звертає увагу на те, що оскаржувана вимога про сплату єдиного соціального внеску, як фізичною особою-підприємцем в той час коли за позивача як за найманого працівника внесок сплачує в повному обсязі роботодавець, є протиправною та порушує право на вільне володіння своїм майном.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.06.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, у відзиві на позовну заяву (а.с.59-63) зазначив, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 08.10.2007 та перебував на обліку в Головному управлінні ДПС у Київській області (Ірпінське управління) як платник єдиного внеску, на загальній системі оподаткування.

Відповідач вказує, що починаючи з 01.01.2017 фізичні особи-підприємці на загальній системі оподаткування, які не отримували дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці року, зобов`язані сплачувати єдиний внесок за себе не менше мінімального страхового внеску за місяць: у 2017 році не менше 704,00 грн. за місяць, у 2018 році - не менше 819,06 грн. При цьому, відповідач вказує, що з 01.01.2018 впроваджено автоматичні щоквартальні нарахування єдиного внеску, тобто ФОП зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідач також зазначає, що згідно з даними інтегрованої картки платника податків у позивача по єдиному соціальному внеску автоматично здійснені нарахування за IV квартал 2018 року та за І квартал 2019 року у розмірі мінімального єдиного внеску в сумі 5211,36 грн. У зв`язку з наявністю в ІКПП позивача за кодом бюджетної класифікації 71040000 заборгованості зі сплати ЄСВ та відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» сформовано оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 №Ф-6243-56У.

Також, відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №826/11623/16, відповідно до якої обчислення єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу здійснюється не лише на підставі актів перевірки, але й на підставі облікових даних з інформаційної системи фіскального органу. Отже вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця борг з єдиного внеску.

Вважає позовні вимоги безпідставними та просить у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки з відповідними клопотаннями учасники справи до суду не звертались, суд з урахуванням викладеного, вирішив розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Ірпінським МВ ГУ МВС України в Київській області 13 серпня 1997 року, зареєстрованим місцем проживання позивача з 07.05.1996 є : АДРЕСА_1 (а.с.16).

Позивач 08.10.2007 року зареєстрований фізичною особою-підприємцем (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за №23570000000004888, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В00 №663609, виданого Виконавчим комітетом Ірпінської Міської ради Київської області (а.с.52).

08.10.2007 позивача взято на облік як платника податків в податковому органі за місцем реєстрації, перебував на загальній системі оподаткування.

18.05.2020 позивачем припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця за власним рішенням, про що свідчать дані про відповідний реєстраційний запис від 18.05.2020 №235700600020048 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.39).

15.05.2019 Головним управлінням ДФС у Київській області на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6243-56У, відповідно до якої заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску (недоїмка) станом на 01.11.2019 складає 5211,36 грн. (а.с.14).

За даними відповідача контролюючим органом нарахований єдиний внесок в інтегрованій картці платника єдиного внеску позивача у розмірі мінімального страхового внеску за:

- IV квартал 2018 року (граничний термін сплати: 21.01.2019) - 819,06 грн. х 3 = 2457,18 грн., сума боргу склала 2457,18 грн.;

- I квартал 2019 року (граничний термін сплати: 19.04.2019) - 918,06 грн. х 3 = 2754,18 грн., сума боргу склала 5211,36 грн.,

всього нараховано мінімального єдиного внеску за IV квартал 2018 року - І квартал 2019 року в сумі 5211,36 грн.

Позивач стверджує, що вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6243-56У від 15.05.2019 поштовим зв`язком від відповідача не отримував, про її існування дізнався, звернувшись до державного виконавця після арешту його банківського рахунку.

Судом встановлено, що 07.05.2020 старшим державним виконавцем Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гербою К.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61980898 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ГУ ДПС у Київській області боргу у розмірі 5211,36 грн. на підставі вимоги Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 № Ф-6243-56У (а.с.12-13).

07.05.2020 старшим державним виконавцем Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гербою К.В. було винесено постанову про арешт коштів боржника боржника (а.с.10).

20.05.2020 позивач звернувся до старшого державного виконавця Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Герби К.В. із заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №61980898, та отримав копію оскаржуваною постанови.

Надані відповідачем докази направлення позивачу вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6243-56У від 15.05.2019 свідчать, що така вимога 21.05.2019 направлена позивачу рекомендованим поштовим відправленням зі штрихкодовим ідентифікатором №0820502770346 за наступною адресою: АДРЕСА_1 , яке у зв`язку із неврученням було повернуто відповідачу із зазначенням причин невручення: за закінченням терміну зберігання (а.с.65-66).

Отже, позивач 20.05.2020 року отримав копію оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6243-56У від 15.05.2019, до суду із даним позовом звернувся 26.05.2020, з дотриманням передбаченого 10-денного строку на оскарження.

Не погоджуючись із вказаною вимогою Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 №Ф-6243-56У у розмірі 5211,36 грн., позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом, з приводу чого суд зазначає таке.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Предметом спору у цій справі є правомірність визначення позивачеві як фізичній особі-підприємцю, що перебуває на загальній системі оподаткування, обов`язку зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за відсутності здійснення ним підприємницької діяльності та з огляду на те, що позивач, починаючи з 2015 року, є найманим працівником та його роботодавець сплачує за нього ЄСВ у сумі, що не була меншою за мінімальний страховий внесок.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (надалі також - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) в частині відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців та нормами Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (надалі також - Закон № 2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Законом № 2464-VI визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Вимогами п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до вимог ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частиною 4 статті 8 Закону № 2464-VI встановлено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Облік нарахованих і сплачених сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платника, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками.

Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами встановлена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (надалі по тексту Інструкція №449).

Згідно з вимогами Закону № 2464-VI та Інструкції № 449 на платника покладено обов`язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Законом України від 06.12.2016 № 1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону № 2464-VI, що діють з 1 січня 2017 року, зокрема щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI).

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Таким чином, фізичні особи-підприємці, які застосовують спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний соціальний внесок за періоди, в яких вони були платниками єдиного податку, незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні.

Частиною п`ятою статті 8 Закону № 2464-VI для зазначеної категорії платників встановлена обов`язкова ставка єдиного внеску, що дорівнює 22% бази нарахування.

Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДПС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.

Крім того, з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VIII внесено зміни до Закону №2464-VI, що діють з 1 січня 2018 року, зокрема щодо строків сплати зобов`язань фізичними особами-підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування.

Так, з 1 січня 2018 року всі фізичні особи-підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування), крім звільненої статтею 4 Закону №2464-VI категорії страхувальників, зобов`язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI).

Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017 №2246-VIII, установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2018 року 3723,00 грн.

Відповідно, щоквартальний платіж складає 2457,18 грн. (3723,00 грн. х 3 х 22% = 2457,18 грн.), поквартально до 21.01.2019 за ІV квартал 2018 року, щонайменше 2457,18 грн. (3723,00 грн. х 3 х 22% = 2457,18 грн.).

Законом України від 23.11.2018 №2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік", установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2019 року - 4173,00 грн.

Відповідно, щоквартальний платіж складає 2754,18 грн. (4173,00 грн. х 3 х 22% = 2457 грн. 18 коп.), поквартально до 19.04.2019 за І квартал 2019 року, щонайменше 2754,18 грн. (4173,00 грн. х 3 х 22% = 2754,18 грн.).

Статтею 6 Закону № 2464-VI визначено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до вимог п.п. 6, 7 ст. 13 Закону № 2464-VI та розділу VI Інструкції №449, органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Приписами статті 25 Закону № 2464-VI та пункту 3 Розділу VI Інструкції №449 визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом (п. 3 Розділу VI Інструкції).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Враховуючи наведене, на підставі Закону №2464-VI та Інструкції №449, контролюючим органом нараховано позивачу зобов`язання зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 5211,36 грн., про що винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 №Ф-6243-56У.

До вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 №Ф-6243-56У у розмірі 5 211,36 грн. увійшли суми єдиного соціального внеску за наступні періоди:

- за ІV квартал 2018 р. (граничний термін сплати 21 січня 2019 року) в сумі 2457,18 грн. (819,06 грн. х 3);

- за І квартал 2019 року(граничний термін сплати 20 квітня 2019 року) 2754,18 грн. (4173,00 грн. х 3 х 22% = 2754,18 грн.).

Відтак, як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, за позивачем станом на час розгляду справи за даними відповідача обліковується заборгованість з єдиного соціального внеску на загальну суму 5211,36 грн., як недоїмка з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яка складається з суми боргу, яка нарахована відповідачем як мінімальний внесок за період ІV квартал 2018 року - І квартал 2019 року.

У позовній заяві позивач посилається на те, що з 2017 року і по теперешній час був найманим працівником, працював за трудовим договором, та починаючи з моменту працевлаштування до припинення підприємницької діяльності позивач як фізична особа-підприємець діяльність не здійснював і не отримував доходу від такої діяльності, а його роботодавцями виконувались всі вимоги щодо нарахування та своєчасності сплати за нього ЄСВ за вказаний період.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог у відзиві на позовну заяву вказує на те, що фізичні особи-підприємці, які одночасно є найманими працівниками, не звільняються від сплати єдиного внеску та подання обов`язкової звітності за себе як фізичні особи-підприємці. При цьому, на думку відповідача, сплата ЄСВ у такому разі не здійснюється подвійно, адже за фізичну особу-підприємця, яка працює найманим працівником у юридичної особи, сплачує роботодавець (утримань ЄСВ із заробітної плати немає), з приводу чого суд зазначає наступне.

Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дано визначення поняттю працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Суд акцентує увагу на тому, що пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Верховним Судом у постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Враховуючи правовий висновок, викладений у постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19, суд при вирішенні спору повинен зокрема перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення нею підприємницької діяльності та отримання нею доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.

За встановленими судом обставинами, у період, за який позивачу нараховано єдиний соціальний внесок (ІV квартал 2018 року - І квартал 2019 року) позивач перебував у трудових відносинах з 25 січня 2019 року з Дирекцією оброблення та перевезення пошти АТ «Укрпошта» (ідентифікаційний код 01181736), що знаходиться за адресою: вул. Георгія Кірпи, 2, м.Київ, 03999, працюючи на посаді оператору поштового зв`язку першого класу, звідки звільнений 13.03.2019 року, що підтверджується записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 від 13.10.1997 (а.с.17-27).

Інших відомостей про роботу в період ІV квартал 2018 року - І квартал 2019 року трудова книжка позивача не містить.

В позовній заяві позивач вказує, що в листопаді 2017 року і травні 2018 року єдиний соціальний внесок за позивача сплатив роботодавець - Управління освіти і науки Ірпінської міської ради Київської області на підставі цивільно-правового договору.

Натомість зазначені позивачем періоди - листопад 2017 року та травень 2018 року не охоплені періодом, за який позивачу нараховано єдиний соціальний внесок згідно оскаржуваної вимоги (ІV квартал 2018 року - І квартал 2019 року), тому до уваги судом не беруться.

Надані позивачем відомості з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України за формами ОК-5 та ОК-7 (а.с.28-33) свідчать про те, що у період з жовтня по грудень 2018 року (ІV квартал 2018 року) позивач не мав нарахованого доходу (а.с.30, 32).

Натомість з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України за формами ОК-5 та ОК-7 вбачається, що у період з січня по березень 2019 року (І квартал 2019 року) нарахований дохід позивача склав 10374,73 грн. (а.с.31, 32).

Так, Постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) "Про затвердження Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування" затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Положення №10-1).

Відповідно до п.1 Положення №10-1 це Положення відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб.

Відповідно до п.5 Положення №10-1 Реєстр застрахованих осіб забезпечує: облік застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікацію; накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; нарахування та облік виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п.6 Положення №10-1 інформація з Реєстру застрахованих осіб формується та надається за такими формами: індивідуальні відомості про застраховану особу - згідно з додатками 3-5 до цього Положення.

Своєю чергою у додатку 4 та 5 до Положення №10-1 затверджено форму ОК-5 та форму ОК-7 відповідно, які містять індивідуальні відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України.

Отже, довідки ОК-5 та ОК-7 є належним, допустимим та самостійним доказом, що підтверджує нарахований дохід позивача за певний період, з якого сплачено страхові внески до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Суд звертає увагу на те, що за спірний період, за який позивачу нараховано єдиний соціальний внесок (ІV квартал 2018 року - І квартал 2019 року) на підставі оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) розмір мінімального внеску становить 5211,36 грн.

Частиною п`ятою статті 8 Закону № 2464-VI встановлена обов`язкова ставка єдиного внеску, що дорівнює 22% бази нарахування.

Надані позивачем до матеріалів справи довідки за формою ОК-5 та ОК-7 свідчать про те, що за період ІV квартал 2018 року - І квартал 2019 року, а саме з січня по березень 2019 року нарахований дохід позивача склав 10374,73 грн., відтак сума сплаченого єдиного внеску за позивача за цей період становить 2282,44 грн. (10374,73 грн. х 22%).

Отже, сума сплаченого єдиного внеску роботодавцем позивача за період ІV квартал 2018 року - І квартал 2019 року становить 2282,44 грн., тоді як розмір мінімального страхового внеску за цей період - 5211,36 грн.

Таким чином, сплачена за позивача сума єдиного соціального внеску страхувальником є меншою від розміру мінімального страхового внеску за відповідний період на 2928,92 грн. (5211,36 грн. - 2282,44 грн.), що свідчить про обґрунтованість вимоги про сплату боргу (недоїмки) у сумі 2928,92 грн.

Інших доказів отримання доходів за період ІV квартал 2018 року - І квартал 2019 року позивачем не надано.

Контролюючий орган, при надісланні податкової вимоги від 15.05.2019 №Ф-6243-56У керувався офіційною інформацією з ЄДР, оскільки позивач був фізичною особою-підприємцем (з 2009 року).

Факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього, зокрема, за період з 01.10.2018 по 01.03.2019, нараховував та сплачував роботодавець, що частково виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї. Враховуючи, що розмір сплаченого роботодавцем внеску за цей період був меншим за мінімальний внесок, суд приходить до висновку про правомірність вимоги про сплату боргу (недоїмки) у сумі 2928,92 грн.

Відповідно до положень ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином позивачем не надано доказів на підтвердження обставин сплати єдиного соціального внеску за період за період ІV квартал 2018 року - І квартал 2019 року у розміру мінімального страхового внеску, натомість доведено правомірність сплати єдиного внеску за цей період у сумі 2282,44 грн.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наявних в матеріалах справи доказів, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача підлягає частковому задоволенню, а саме в частині визначення суми єдиного соціального внеску у розмірі 2282,44 грн.

Щодо тверджень позивача про те, що оскаржувана вимога містить недостовірні відомості і має бути скасована з тих підстав, що в вимозі від 15 травня 2019 року зазначено, що позивач має борг станом на 1 листопада 2019 року, суд зазначає таке.

Дійсно, у вимозі про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6243-56У від 15.05.2019 зазначено, що станом на 01.11.2019 заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску складає 5211,36 грн.

Під час розгляду справи судом встановлено, що вказана сума недоїмки виникла за період ІV квартал 2018 року - І квартал 2019 року, що слідує з відзиву відповідача на позовну заяву та підтверджується даними зворотного боку інтегрованої картки платника за кодом бюджетної класифікації доходів 71040000 (а.с.70).

Оскільки по суті нарахованого єдиного внеску позивачем не надано належних доказів сплати ЄСВ у мінімальному розмірі, встановленому Законом № 2464-VI, помилкове зазначення контролюючим органом дати наявної заборгованості платника у вимозі про сплату боргу не може бути єдиною та безумовною підставою для скасування спірної вимоги у цілому.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч.3 ст.139 КАС України).

Як встановлено судом, позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., на підтвердження чого надано квитанцію № 49416993 від 25.05.2020 (а.с.35).

Предметом оскарження виступали вимоги контролюючого органу на загальну суму 5211,36 грн., розмір задоволених позовних вимог позивача становить 2282,44 грн. (43,8 %). Враховуючи часткове задоволення позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 368,27 грн. (840,80 грн. х 43,8 %).

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 № Ф-6243-56У в частині нарахування позивачу єдиного соціального внеску на суму 2282,44 грн.

3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 368,27 грн. (триста шістдесят вісім грн. 27 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 43141377, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 5А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст судового рішення складено 24.12.2020.

Суддя Кушнова А.О.