Рішення № 94195943, 18.01.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2021 р. справа № 300/3697/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

Представник ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною відмову Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України у зарахуванні пільгової вислуги років ОСОБА_1 до його календарної вислуги років та до стажу служби в поліції (від 30.11.2020 за №С-273о/п і 42-02/01 -20);

- зобов`язати Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України здійснити перерахунок та зарахувати підполковнику поліції ОСОБА_1 , заступнику начальника відділу моніторингу та загального контролю Івано-Франківського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за періоди: з 31.07.2003 по 31.01.2014 - з розрахунку 1,5 року за 1 рік служби; з 11.07.2014 по 20.07.2014 - з розрахунку 3 місяці за 1 місяць служби;

- зобов`язати Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України здійснити перерахунок та зарахувати підполковнику поліції ОСОБА_1 , заступнику начальника відділу моніторингу та загального контролю Івано-Франківського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, із зарахуванням періоду пільгової вислуги років, сформовану за періоди: з 31.07.2003 по 31.01.2014 - з розрахунку 1,5 року за 1 рік служби; з 11.07.2014 по 20.07.2014 - з розрахунку 3 місяці за 1 місяць служби, та встановити надбавки, надання додаткової оплачуваної відпустки за вислугу років з урахуванням періоду пільгової вислуги років, відповідно до статті 78 Закону України «Про Національну поліцію».

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на Конституцію України, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанову Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 за №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (далі - Постанова №393), наказ Міністерства внутрішніх справ України від 14.11.2007 за №431 «Про затвердження Переліку посад працівників спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ, стаж роботи яких обчислюється з розрахунку 1,5 року за кожен рік служби» (далі - наказ №431) та зазначає, що під час проходження позивачем служби за період з 31.07.2003 по 31.01.2014 такий обчислюється з розрахунку 1,5 року за кожен рік служби, а період служби з 15.11.2014 по 16.12.2014 обчислюється з розрахунку 3 місяці за 1 місяць служби. Таким чином, стаж ОСОБА_1 за вказані періоди служби повинен зараховуватись до вислуги років у пільговому обчисленні, проте відповідачем протиправно відмовлено у зарахуванні пільгової вислуги років до календарної вислуги років та до стажу служби в поліції.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.12.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 11.01.2021. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи (а.с. 54-61). У відзиві посилається на Закон України «Про Національну поліцію», Постанову Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 за №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» та зазначає, що Законом встановлено вичерпний перелік видів та категорії служб, які включаються до стажу служби в поліції і пільгова вислуга років в цьому переліку відсутня, а тому відсутні підстави для її включення до стажу служби в поліції позивачу. Одночасно відповідач вказує на те, що Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України не заперечує наявність пільгової вислуги у позивача, проте пільгова вислуга зараховується до вислуги років лише при наявності календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши та оцінивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.

ОСОБА_1 з 31.07.2003 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ та з 07.11.2015 проходить службу в Національній поліції України.

Представник позивача звернувся до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України із запитом від 28.09.2020за №28/01-09/2020 (а.с. 20), в якому просив надати інформацію:

- яка вислуга років у підполковника поліції ОСОБА_1 станом на 01.09.2020;

- якими нормативними актами ви керуєтесь при підрахунку вислуги років ваших співробітників;

- чи враховано право підполковника поліції ОСОБА_1 на пільгу при підрахунку вислугу років, чи дана пільга відображається в послужному списку?

Відповідач за результатами розгляду запиту від 28.09.2020за №28/01-09/2020 листом від 06.10.2020 за №64аз,65аз/42-02/03-20 повідомив представника позивача, що під час підрахунку вислуги років працівникам поліції Департамент керується Законом України «Про Національну поліцію», Постановою №393, постановою Верховної Ради України від 16.12.1993 за №3720-ХІІ «Про затвердження Положення про порядок комплектування, матеріально-технічного, військового, фінансового та соціально-побутового забезпечення спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України» (зі змінами), наказом №431 та іншими нормативно-правовими актами. Станом на 01.09.2020 вислуга років підполковника поліції ОСОБА_1 становить 20 років 11 місяців 12 днів. Частинами 3, 4 статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення та порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України. Одночасно відповідачем поінформовано, що пільгове обчислення вислуги років застосовується у разі призначення пенсії після набуття права на пенсію відповідно до Постанови №393. Крім цього, пільгову вислугу років підполковника поліції ОСОБА_1 відображено в його послужному списку (а.с. 21-22).

Вважаючи такі дії Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України протиправною відмову у зарахуванні пільгової вислуги років ОСОБА_1 до його календарної вислуги років та до стажу служби в поліції, представник позивача звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях від 13.05.1997 за № 1-зп, від 09.02.1999 за №1-рп/99, від 05.04.2001 за №3-рп/2001 та від 13.03.2012 за №6-рп/2012 висловив позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів: закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, зміст правовідносин, зокрема, прав та обов`язків особи, не може змінюватися зі зміною законодавчих норм.

З урахуванням наведеного, право позивача на зарахування при обчисленні вислуги років на пільгових умовах часу проходження служби в спеціальних підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ визначаються за тими правилами, які були чинними на момент виникнення відповідного права.

Пунктом 1 наказу Міністерства внутрішніх справи України від 14.11.2007 за №431 затверджено Перелік посад працівників спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ, стаж роботи яких обчислюється з розрахунку 1,5 року за кожен рік служби.

Відповідно до зазначеного переліку, до посад працівників спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ, стаж роботи яких обчислюється з розрахунку 1,5 року за кожен рік служби віднесено, серед інших, посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах, оперуповноваженого в особливо важливих справах, старшого оперуповноваженого.

Абзацом 3 пункту 1 Порядку №393 встановлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.

Відповідно до приписів абзацу 7 підпункту «а» пункту 3 Порядку №393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.

Згідно з абзацом 9 підпункту «в» пункту 3 Порядку №393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця у підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ з охорони дипломатичних і консульських представництв іноземних держав, у підрозділах Управління державної охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств.

Відповідно до витягу з послужного списку позивача, листа відповідача від 06.10.2020 за №64аз,65аз/42-02/03-20, а також відзиву на адміністративний позов, позивач у спірний період з 31.07.2003 по 31.01.2014 та з 15.11.2014 по 16.12.2014 обіймав посади, стаж роботи на яких, відповідно до пункту 3 Постанови №393 зараховувався на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця та один місяць служби за три місяці відповідно, при цьому відповідач не заперечує про наявність такої пільгової вислуги у позивача.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що вказаний вище період проходження позивачем служби на посадах підлягає зарахуванню до вислуги років на пільгових умовах відповідно до пункту 3 Порядку №393 з розрахунку 1,5 року за кожен рік служби або 1 місяць служби за 1,5 місяці (з 31.07.2003 по 31.01.2014), та 1 місяць служби за 3 місяці (з 15.11.2014 по 16.12.2014).

Відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині 3 статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби:

по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше;

з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше;

з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше;

з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше;

з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше;

з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

Відповідно до статті 171 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведених правових норм у поєднанні з положеннями Постанови №393 дає підстави для висновку, що визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, чи інших соціальних виплат.

Основним актом, на підставі якого здійснюється таке регулювання є, зокрема, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов`язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу. Така можливість передбачена Порядком №393.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 27.06.2018 у справі №750/9775/16-а. Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що до актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.

Суд також звертає увагу, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 за №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 за №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення №5-рп/2002).

Таким чином, пільгова вислуга має враховуватися при призначенні пенсій згідно з пунктом «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб».

З урахуванням наведеного, суд дійшов переконання про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною відмови відповідача у зарахуванні пільгової вислуги років позивача до його календарної вислуги років та до стажу служби в поліції та зобов`язання здійснити відповідний перерахунок.

При цьому, суд звертає увагу, що згідно зі статтею 78 Закону України від 02.07.2015 за №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII), стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

До стажу служби в поліції зараховуються:

1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;

2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;

3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;

4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;

5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони (зі змінами, внесеними згідно із Законом №2509-VIII від 12.07.2018, до вказаних змін - час роботи в органах прокуратури і суду осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих);

6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.

Під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення.

Порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.

Як уже зазначено судом вище, Кабінетом Міністрів України 17.07.1992 прийнято Постанову №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей».

Отже, обчислення стажу служби в поліції врегульовано статтею 78 Закону №580-VIII, частина 2 цієї статті містить перелік посад (періодів служби), які зараховуються до стажу служби в поліції.

Відповідно до преамбули Постанови №393, остання прийнята, зокрема, відповідно до Закону України від 09.04.1992 за №2262-XII «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ».

Статтею 17 Закону №2262-XII передбачено, що порядок обчислення вислуги років для призначення пенсій відповідно до цього Закону особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ визначається Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, Постанова №393 встановлює порядок обчислення стажу (вислуги років) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, який проводиться саме з метою призначення пенсій відповідно до Закону №2262-XII.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що пункт 3 Постанови №393 не може бути застосовано при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки в порядку статті 78 Закону №580-VIII, оскільки Постанова №393 прийнята на виконання Закону №2262-XII та може бути застосована для визначення вислуги років особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ саме у випадку призначення пенсії за вислугу років. У свою чергу, при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки слід застосовувати приписи частини другої статті 78 Закону №580-VIII, якою встановлено вичерпний перелік складових (посад, періодів служби) такого стажу служби в поліції.

При цьому делегування частиною 4 статті 78 Закону №580-VIII Кабінету Міністрів України встановлення порядку обчислення вислуги років у поліції не надає Уряду права визначати додаткові складові стажу служби в поліції, які не передбачені частиною другою статті 78 Закону №580-VIII.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19.11.2019 по справі №520/903/19 та від 31.03.2020 по справі №520/2067/19.

Таким чином, позовна вимога про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та зарахувати підполковнику поліції ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, із зарахуванням періоду пільгової вислуги років, сформовану за періоди: з 31.07.2003 по 31.01.2014 - з розрахунку 1,5 року за 1 рік служби; з 11.07.2014 по 20.07.2014 - з розрахунку 3 місяці за 1 місяць служби, - не підлягає до задоволення.

Стосовно зазначення представником позивача в прохальній частині позову періоду проходження служби в антитерористичній операції з 11.07.2014 по 20.07.2014 суд вважає опискою, оскільки згідно змісту описової частини позову та згідно послужного списку ОСОБА_1 , останній перебував у службовому відрядженні у складі сил та засобів, які залучаються та беруть участь в антитерористичній операції з 15.11.2014 по 16.12.2014.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, №303-A, пункт 29).

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення.

Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Однак, позивачем при зверненні до суду з даним позовом судовий збір не сплачувався, оскільки він звільнений від його сплати згідно пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», що підтверджується матеріалами справи, та, як наслідок, розподіл судових витрат на підставі статті 139 КАС України не здійснюється.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 40116086) про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України у зарахуванні пільгової вислуги років ОСОБА_1 до його календарної вислуги років та до стажу служби в поліції;

Зобов`язати Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України (вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 40116086) здійснити перерахунок та зарахувати підполковнику поліції ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), заступнику начальника відділу моніторингу та загального контролю Івано-Франківського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за періоди: з 31.07.2003 по 31.01.2014 - з розрахунку 1,5 року за 1 рік служби; з 15.11.2014 по 16.12.2014 - з розрахунку 3 місяці за 1 місяць служби.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Кафарський В.В.