Рішення № 94195914, 11.01.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2021 р. справа № 300/2540/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Микитюка Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Костюк О.С.,

представника позивача - Сторожука А.Л.,

представника відповідача Івано-Франківської міської ради - Медицької С.В.,

представника відповідача Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області - Запухлого Р.В.,

представників третьої особи ГО "Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО" - Абрам`юка А.І., Петришина С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1

до відповідачів: Івано-Франківської міської ради, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ГО "Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО"

про визнання протиправним і скасування п.29 рішення Івано-Франківської міської ради від 25.04.2019 року №91-25, п.9.2 рішення Івано-Франківської міської ради від 07.06.2019 №140-26, п.18 рішення Івано-Франківської міської ради від 18.12.2019 №404-34, визнання протиправними дій та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

Романів Мар`ян Іванович в інтересах ОСОБА_1 (надалі також - позивач), 23.12.2019 звернувся до суду з позовом до Івано-Франківської міської ради (надалі також - відповідач) про визнання протиправним і скасування п.29 рішення Івано-Франківської міської ради від 25.04.2019 року №91-25 та зобов`язання до вчинення дій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно відмовляє у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки (в натурі) на місцевості та передачі її у власність, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_1 площею 0,0771 га кадастровий номер 2610100000:08:010:0363. Вважає, що оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування не відповідає вимогам ч.14 ст. 123 Земельного кодексу України відповідно до якої підставою відмови в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.12.2019 дану позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статтям 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків (т.1, а.с. 83-85).

09.01.2020 представником позивача зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недоліки усунуті, відтак ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.01.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (т.1, а.с. 99-100).

03.02.2020 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшло клопотання представника Івано-Франківської міської ради про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 04.02.2020 клопотання представника Івано-Франківської міської ради від 03.02.2020 про розгляд справи №300/2540/19, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін задоволено, призначено розгляд справи з повідомлення (викликом) сторін (т.1, а.с. 124-125).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 03.02.2020. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечила з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи (т.1, а.с. 105 - 107). Просила суд в задоволенні позову відмовити, вказавши на відсутність правових підстав. Технічною документацією від 27.08.2015 року земельній ділянці присвоєно кадастровий номер, однак технічна документація не була затверджена міською радою та в встановленому законом порядку не зареєстровано речове право на неї, а відтак земельна ділянка не набула ознак об`єкта цивільних прав.

Представник позивача подав відповідь на відзив Івано-Франківської міської ради, яка надійшла на адресу суду 12.02.2020. У даній відповіді на відзив зазначив, що доводи викладені у відзиві на позовну заяву не доказують правомірність рішення Івано-Франківської міської ради від 25.04.2019 року №91-25 "Про розгляд звернень громадян щодо оформлення права власності на земельні ділянки". Зокрема зазначив, що відповідно до ч.8 ст.55 ЗУ "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється без надання дозволу Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, у разі передачі у власність чи користування земельної ділянки державної чи комунальної власності, на якій розташовано житловий будинок, право власності на який зареєстровано. Така технічна документація розробляється на замовлення власника житлового будинку (т.1, а.с.130-134).

Ухвалою суду від 04.03.2020 залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ГО "Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО" (т.1, а.с.155-156).

На адресу суду представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог (т.1, а.с. 167-174), яку протокольною ухвалою суду від 12.05.2020 прийнято. В даній заяві представник позивача також просив суд залучити до участі у справі співвідповідачем Відділ Держгеокадастру у м. Івано-Франківську, визнати протиправним та скасувати п. 9.2. рішення Івано-Франківської міської ради від 07.06.2019 року №140-26 яким Івано-Франківській міській раді надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки в районі вул. О. Кисілевської, визнати протиправним та скасувати п.18 рішення Івано-Франківської міської ради від 18.12.2019 року №404-34 "Про розгляд клопотань фізичних та юридичних осіб із земельних питань", яким затверджено Івано-Франківській міській раді технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки площею 0,0367 га в районі вул. О.Кисілевської, кадастровий номер 2610100000:08:010:0363, визнати протиправними дії Відділу Держгеокадастру у м. Івано-Франківську щодо зміни площі земельної ділянки на 0,0404 га та 0,0367 га (кадастровий номер 2610100000:08:010:0363) та зміни цільового призначення з для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), зобов`язати Відділ Держгеокадастру у м. Івано-Франківську відновити відомості Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки площею 0,0771 га кадастровий номер 2610100000:08:010:0363 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по вул. О. Кисілевської, 41 в м. Івано-Франківську та анулювати відомості Державного земельного кадастру щодо зміни площі земельної ділянки на 0,0404 га та 0,0367 га (кадастровий номер 2610100000:08:010:0363) та зміни цільового призначення на землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Івано-Франківської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі згідно поданих квитанцій.

Представник відповідача подав заперечення на заяву про збільшення позовних вимог в якій просив повернути заяву представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про збільшення позовних вимог від 16.03.2020 року без розгляду в зв`язку з пропуском строку визначеного ст.47 КАС України.

Івано-Франківська міська рада проти заявлених позовних вимог заперечила з підстав, наведених у відзиві на збільшення позовних вимог, який міститься в матеріалах справи. Зокрема зазначено, що рішення Івано-Франківської міської ради від 07.09.2019 року №140-26 "Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань" (пункт 9.2 рішення) про надання дозволу Івано-Франківській міській раді на складання технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки в районі вул. О.Кисілевської та рішення міської ради від 18.12.2019 року №404-34 "Про затвердження такої технічної документації" є законними, оскільки прийняті в межах повноважень органу місцевого самоврядування в сфері земельних відносин, у спосіб передбачений Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", Земельним кодексом України, Законом України "Про землеустрій" на підставі технічної документації погодженої у встановленому чинним законодавством порядку (т.1, а.с.210-213).

Ухвалою суду від 12.05.2020 залучено до участі у даній справі в якості співвідповідача відділ Держгеокадастру у м. Івано-Франківську (т.2, а.с.78-79).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.05.2020 замінено відповідача (співвідповідача) відділ Держгеокадастру у м. Івано-Франківську належним відповідачем Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області (т.2, а.с. 98-100).

Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області проти позовних вимог заперечило з підстав зазначених у відзиві на адміністративний позов, який міститься в матеріалах справи (т.2, а.с.111-115). У відзиві зокрема зазначили, що законодавством передбачена можливість внесення змін до Державного земельного кадастру про зареєстровану земельну ділянку, тому державний кадастровий реєстратор діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією України, Земельним кодексом України, ЗУ "Про ДЗК", Порядку ведення Державного земельного кадастру, Порядку проведення інвентаризації земель. Крім того, зазначили що позов пред`явлено до неналежного відповідача оскільки суб`єктом владних повноважень у даному випадку є посадова особа Відділу м. Івано-Франківськ Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області - державний кадастровий реєстратор Ногіна О.С., а не Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області.

Представником позивача через канцелярію суду подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ГО "Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО" та будь-яким іншим особам (підрядним, субпідрядним, проектним організаціям) проводити будівельні роботи з будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення в районі вул. О. Кисілевської у м. Івано-Франківську (кадастровий номер 2610100000:08:010:0441) до набрання сили рішення по даній справі (т.2, а.с.121-127).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.06.2020 року заяву представника ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ГО "Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО" про визнання протиправним і скасування п.29 рішення Івано-Франківської міської ради від 25.04.2019 року №91-25, п.9.2 рішення Івано-Франківської міської ради від 07.06.2019 №140-26, п.18 рішення Івано-Франківської міської ради від 18.12.2019 №404-34, визнання протиправними дій та зобов`язання до вчинення дій, - задоволено частково. Забезпечено позов у адміністративній справі №300/2540/19 шляхом заборони ГО "Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО" проводити будівельні роботи в частині забудови земельної ділянки площею 0,0404 га по АДРЕСА_2 (кадастровий номер 2610100000:08:010:0441) до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі (т.2, а.с.148-153).

Представником позивача подано до суду додаткові пояснення до позовної заяви в яких зазначено, що в Івано-Франківської міської ради були відсутні правові підстави для інвентаризації земельної ділянки, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 2610100000:08:010:0363 була сформована і в результаті її зменшення було порушено норми ДБН Б.2.2-12:2018 "Планування і забудова територій" (т.2, а.с. 170-172).

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ГО "Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО" через канцелярію суду подано клопотання про закриття провадження у справі (т.2, а.с.173-176).

Представником позивача подано заперечення на клопотання ГО "Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО" про закриття провадження по справі (т.2, а.с.207-211).

Представником Івано-Франківської міської ради подано пояснення до заперечення позивача на клопотання ГО "Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО" прпо закриття провадження по справі (т.3, а.с. 1-3).

Представником ГО "Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО" на адресу суду подано пояснення до заперечення позивача на клопотання про закриття провадження у справі (т.3, а.с.11-12).

Ухвалою суду від 15.10.2020 у задоволенні клопотання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ГО "Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО" про закриття провадження у справі №300/2540/19 за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ГО "Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО" про визнання протиправним і скасування п.29 рішення Івано-Франківської міської ради від 25.04.2019 року №91-25, п.9.2 рішення Івано-Франківської міської ради від 07.06.2019 №140-26, п.18 рішення Івано-Франківської міської ради від 18.12.2019 №404-34, визнання протиправними дій та зобов`язання до вчинення дій - відмовлено (т.3, а.с. 56-61).

Представником ГО "Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО" на адресу суду подано клопотання про зупинення провадження у справі (т.3, а.с.78-79).

Представником позивача подано заперечення на клопотання ГО "Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО" про зупинення провадження у справі (т.3, а.с.87-90).

Представником Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області на адресу суду подано пояснення щодо клопотання про зупинення провадження у справі (т.3, а.с.100-103).

Ухвалою суду від 17.12.2020 в задоволенні клопотання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ГО "Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО" про зупинення провадження у справі - відмовлено (т.3, а.с. 111-115).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, заяви про збільшення позовних вимог та додаткових доказів, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача Івано-Франківської міської ради у судовому засіданні проти задоволення позову заперечила, з підстав відзиву на позовну заяву та додаткових доказів, просила суд у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області проти задоволення позову заперечив, з підстав наведених у відзиві на позовну заяву, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Представники третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ГО "Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО" у судовому засіданні проти задоволення позову заперечили, з підстав відзиву на позовну заяву та додаткових доказів, просили суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження, заслухавши пояснення сторін у судовому засіданні, дослідивши в сукупності письмові та інші докази, якими сторони обґрунтовують власні позовні вимоги, відзиви на позов та відповідь на відзиви, встановив наступне.

Згідно Договору купівлі-продажу від 26.04.2016 року ОСОБА_3 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Даний будинок розміщений на земельній ділянці площею 0,0878 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер 2610100000:08:010:0363) (т.1, а.с.17-18, 32-44).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 було розроблено технічну документацію із земелеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0878 га по АДРЕСА_2 (т.1, а.с. 11-31).

По договору купівлі-продажу житлового будинку до ОСОБА_1 перейшло право користування земельною ділянкою в межах 252,10 кв.м., яка належала попередньому землекористувачу - ОСОБА_4 , згідно інвентаризаційних матеріалів ОБТІ по кварталу №230.1963 року.

31.03.2016 року на підставі даної технічної документації Державним кадастровим реєстратором ОСОБА_5 було внесено в Державний земельний кадастр інформацію про вказану земельну ділянку (її площу та кадастровий номер).

10.07.2018 року з метою приватизації земельної ділянки ОСОБА_1 звернулась до ТОВ "ГЕКТАР ІФ" для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_2 .

Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЕКТАР ІФ" було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_2 на земельну ділянку площею 0,0771 га. (т.1, а.с.45-67).

Пунктом 35 Рішення Івано-Франківської міської ради "Про розгляд звернень громадян щодо оформлення права власності на земельні ділянки" від 14.12.2018 року №380-22 було відмовлено ОСОБА_1 в затвердженні технічної із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки ( в натурі) на місцевості та передачі її у власність, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 площею 0,0771 га, кадастровий номер земельної ділянки - 2610100000:08:010:0363 з огляду на те, що не підтримано МВК (т.1, а.с.71).

Після відмови позивачка повторно звернулась до Івано-Франківської міської ради з заявою про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки (в натурі) на місцевості та передачі її у власність, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Пунктом 29 рішення Івано-Франківської міської ради від 25.04.2019 року №91-25 "Про розгляд звернень громадян щодо оформлення права власності на земельні ділянки" вирішено відмовити ОСОБА_1 в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки (в натурі) на місцевості та передачі її у власність, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_1 площею 0,0771 га кадастровий номер 2610100000:08:010:0363 (довідка з МБК №18431) (т.1, а.с.72).

Не погоджуючись з прийнятим пунктом рішення позивач звернулася до суду за захистом свого права.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Вирішуючи даний адміністративний спір, суд керується положеннями Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також застосовує приписи законів та нормативно-правових актів в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, зокрема: Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III, Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 № 280/97-ВР (надалі, також Закон №280). У спірних правовідносинах суд також застосовує нормативні акти органу місцевого самоврядування, які чинні в момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Абзацом 1 статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно із статтею 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з пунктами 1, 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: затвердження регламенту ради; вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частинами 1, 5, 14 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць. Не пізніш як на другій сесії затверджується регламент роботи відповідної ради, а також положення про постійні комісії ради.

Згідно з приписами частин 1, 2, 3, 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними у судовому порядку.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною закону. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України (надалі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Статтею 40 ЗК України визначено, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Відповідно до пункту б) частини 1 статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Набуття права власності на земельну ділянку на, якій розташований житловий будинок регламентується ЗУ "Про землеустрій".

Так, згідно ч. 8 ст.55 ЗУ "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється без надання дозволу Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, у разі передачі:

а) у власність чи користування земельної ділянки державної чи комунальної власності, на якій розташовано житловий будинок, право власності на який зареєстровано. Така технічна документація розробляється на замовлення власника житлового будинку;

б) у користування земельної ділянки державної чи комунальної власності, що перебуває в постійному користуванні підприємств, установ, організацій, на якій розташоване нерухоме майно (будівля, споруда), яке є об`єктом державно-приватного партнерства (концесії). Така технічна документація розробляється на замовлення державного партнера (концесієдавця).

Відповідно до ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Суд зауважує, що набувши право власності на житловий будинок, розташований у межах земельної ділянки, якою користувач ОСОБА_4 , як попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування чи у власність земельною ділянкою в межах площі 252,10 кв.м., які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об`єкта нерухомості.

Отже, спірна земельна ділянка має кадастровий номер, визначену площу, однак будь-яке право на неї (власності, користування тощо) не зареєстровано.

Таким чином, суд звертає увагу, що з набуттям ОСОБА_1 права власності на житловий будинок, який розташований на земельній ділянці, якій присвоєно кадастровий номер, до неї, як до нової власниці нерухомого майна, в силу положень статей 120 ЗК України та 377 ЦК України, не перейшло право власності чи право користування на площу 0,0771 га, оскільки на момент укладення договору купівлі-продажу, жодним документом таке право користування не підтверджено у попереднього власника житлового будинку.

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Згідно з ч.14 ст.123 Земельного кодексу України підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Діючим законодавством визначено вичерпний перелік підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Вказаний перелік підстав є вичерпним.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування п.29 рішення Івано-Франківської міської ради від 25.04.2019 року №91-25 "Про розгляд звернень громадян щодо оформлення права власності на земельні ділянки" про відмову в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки (в натурі) на місцевості та передачі її у власність, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_1 площею 0,0771 га кадастровий номер 2610100000:08:010:0363.

Що стосується зобов`язання Івано-Франківської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та затвердити проект технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки (в натурі) на місцевості та передачі її у власність, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_1 площею 0,0771 га кадастровий номер 2610100000:08:010:0363, то суд з цього приводу зазначає наступне.

Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі "Педерсен і Бодсгор проти Данії" зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 у справі "Волохи проти України" (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є "передбачуваною", якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. "…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання".

Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Зміст компетенції органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

Су звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

"На підставі" означає, що орган державної влади чи орган місцевого самоврядування повинен бути утвореним у порядку визначеному Конституцією і законами України та зобов`язаний діяти на виконання вимог закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що орган державної влади (суб`єкт владних повноважень) чи орган місцевого самоврядування повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

"У спосіб" означає, що орган державної влади (суб`єкт владних повноважень) чи орган місцевого самоврядування зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії та повинен обирати лише визначені законом засоби.

Зазначені критерії є вимогами для органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, який приймає рішення або вчиняє дії, недотримання яких несе встановлену законом відповідальність.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективного державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням суд повинен розуміти таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, що визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Суд є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи.

Суд не може підмінити установлену законодавством процедуру розгляду документів.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, діяльність Івано-Франківської міської ради є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти сукупність прав та обов`язків, закріплених у встановленому законодавством порядку за Івано-Франківською міською радою, які вона застосовує на власний розсуд. Наділивши державний орган дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Отже, суд ухвалюючи рішення у конкретній справі, не вправі переймати повноваження органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування та давати їм вказівки щодо розпорядження дискреційними повноваженнями.

Враховуючи викладене, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав ОСОБА_1 є саме зобов`язання Івано-Франківської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту технічної документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки (в натурі) на місцевості та передачі її у власність, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_1 площею 0,0771 га кадастровий номер 2610100000:08:010:0363, а позовна вимога в цій частині підлягає до часткового задоволення.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування п. 9.2. рішення Івано-Франківської міської ради від 07.06.2019 року №140-26, яким Івано-Франківській міській раді надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки в районі вул. О. Кисілевської, визнання протиправним та скасування п.18 рішення Івано-Франківської міської ради від 18.12.2019 року №404-34 "Про розгляд клопотань фізичних та юридичних осіб із земельних питань", яким Івано-Франківською міською радою затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки площею 0,0367 га в районі вул. О.Кисілевської, кадастровий номер 2610100000:08:010:0363, визнання протиправними дій Відділу Держгеокадастру у м. Івано-Франківську щодо зміни площі земельної ділянки на 0,0404 га та 0,0367 га (кадастровий номер 2610100000:08:010:0363) та зміни цільового призначення з "для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд" на "землі запасу" (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), зобов`язання Відділ Держгеокадастру у м. Івано-Франківську відновити відомості Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки площею 0,0771 га кадастровий номер 2610100000:08:010:0363 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по вул. О. Кисілевської, 41 в м. Івано-Франківську та анулювання відомостей Державного земельного кадастру щодо зміни площі земельної ділянки на 0,0404 га та 0,0367 га (кадастровий номер 2610100000:08:010:0363) та зміни цільового призначення на землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи пунктом 9.2. рішення Івано-Франківської міської ради від 07.06.2019 року №140-26 Івано-Франківській міській раді надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки в районі вул. О. Кисілевської.

Рішенням Івано-Франківської міської ради від 18.12.2019 року №404-34 "Про розгляд клопотань фізичних та юридичних осіб із земельних питань" Івано-Франківській міській раді затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки площею 0,0367 га в районі вул. О. Кисілевської, кадастровий номер 2610100000:08:010:0363 (рішення 26 сесії міської ради від 07.06.2019 року №140-26 про дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки).

Відповідно до ч.1 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Згідно ч. 4 ст. ст. 79-1 ЗК України визначено, що земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно ч.2 ст. ст. 79-1 ЗК України формування земельних ділянок здійснюється:

у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок;

шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом;

за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Згідно п. 4. Порядку проведення інвентаризації земель затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 05.06.2019 року №476 інвентаризація земель проводиться з урахуванням принципів плановості, достовірності та повноти даних, послідовності і стандартності процедур, доступності використання інформаційної бази, узагальнення даних з додержанням єдиних засад та технології їх оброблення.

Згідно п. 2 ст. 25 ЗУ "Про землеустрій" види документації із землеустрою:

а) схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць;

б) проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць;

в) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів;

г) проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок;

д) проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб;

е) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;

є) проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів;

ж) проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

з) робочі проекти землеустрою;

и) технічна документація із землеустрою щодо визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України;

і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

ї) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту;

й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок;

к) технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про землеустрій" інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку.

Суд зазначає, що доводи позивача про те, що орган місцевого самоврядування безпідставно сформував земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:08:010:0363 шляхом інвентаризації земельної ділянки є необгрунтованими.

Так, земельна ділянка на час прийняття оскаржуваних рішень була сформована в розумінні вимог ч. 4 ст. ст. 79-1 ЗК України.

Відповідно до п. 6.1.32 ДБН Б.2.2-12:2018 "Планування і забудова територій" граничний розмір площі земельних ділянок, які надаються громадянами для нового житлового будівництва, має становити не менше 150 м2 для блокованої забудови і не менше 500 м2 для індивідуальної житлової забудови.

В матеріалах справи знаходиться Витяг НВ-2609672572020 від 30.01.2020 року з Державного земельного кадастру про земельну ділянку номер витягу земельна ділянка з кадастровим номером 2610100000:08:010:0363 має площу 0, 0367 га. Земельна ділянка має цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Таким чином при прийнятті оскаржуваних рішеннь орган місцевого самоврядування порушив норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування п. 9.2. рішення Івано-Франківської міської ради від 07.06.2019 року №140-26 та скасування п.18 рішення Івано-Франківської міської ради від 18.12.2019 року №404-34 є підставними та підлягають до задоволення.

З цих самих підстав твердження Відповідача в цій частині позовних вимог є безпідставними.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Відділу Держгеокадастру у м. Івано-Франківську щодо зміни площі земельної ділянки на 0,0404 га та 0,0367 га (кадастровий номер 2610100000:08:010:0363) та зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області відновити відомості Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки площею 0,0771 га кадастровий номер 2610100000:08:010:0363 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по вул. О. Кисілевської, 41 в м. Івано-Франківську та анулювати відомості Державного земельного кадастру щодо зміни площі земельної ділянки на 0,0404 га та 0,0367 га (кадастровий номер 2610100000:08:010:0363), суд зазначає наступне.

Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру установлює Закон України "Про Державний земельний кадастр".

За змістом статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" №3613-VI (надалі по тексту - Закон №3613-VI) Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Стаття 5 Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначає, що ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом: створення відповідної державної геодезичної та картографічної основи, яка визначається та надається відповідно до цього Закону; внесення відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; внесення змін до відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; оброблення та систематизації відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру.

Державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях.

Порядок ведення Державного земельного кадастру визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Закону.

Державний земельний кадастр є державною власністю.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону. Забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом.

Частиною 1 статті 6 Закону України "Про Державний земельний кадастр" встановлено, що ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За змістом статті 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр" внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державний кадастровий реєстратор є державним службовцем.

Державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону №3613-VI Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою: особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи; власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи; органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності); замовником технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель (у разі внесення до Державного земельного кадастру за результатами проведення інвентаризації земель масиву земель сільськогосподарського призначення відомостей про земельну ділянку, що входить до такого масиву).

Згідно із ч. 4 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа. Заява з доданими документами надається заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення, а в разі подання заяви в електронній формі - надсилається засобами телекомунікаційного зв`язку.

Відповідно до п. 76 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051 органи державної влади (крім Верховної Ради України) та органи місцевого самоврядування у строк не пізніше п`яти робочих днів після прийняття рішень про затвердження документації із землеустрою та оцінки земель, яка є підставою для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, подають або надсилають в електронній формі за кваліфікованим електронним підписом відповідної посадової особи Держгеокадастру або його територіальному органові відповідно до компетенції засвідчені копії таких рішень разом із супровідними листами для внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру.

Державний кадастровий реєстратор протягом двох робочих днів з моменту отримання засвідчених копій рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування вносить до Державного земельного кадастру відповідні відомості.

Після інвентаризації земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:08:010:0363 органом місцевого самоврядування було фактично утворено дві нові земельні ділянки з кадастровим номером 2610100000:08:010:0363 площею 0, 0367 га та земельна ділянка з кадастровим номером 2610100000:08:010:0441 площею 0, 2870 га.

Як вбачається з Поземельної книги земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:08:010:0363 Державний кадастровий реєстратор Ногіна О.С. записом від 07.10.2019 року №006 змінила площу земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:08:010:0363 з 0,0771 га до 0,0404 га цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Записом від 07.10.2019 року №009 вже змінено площу на 0,0367 га, а цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Згідно технічної документації із землеустрою земельної ділянки розташованої в м. Івано-Франківську, в районі вул. О. Кисілевської, Івано-Франківської міської ради площа земельної ділянки, яка формується при проведенні інвентаризації становить 0,0367 га.

Тому суд зазначає, що у відповідача були відсутні правові підстави для внесення змін до Державного земельного кадастру щодо зменшення площі на 0,0404 га.

Таким чином дії відповідача щодо внесення змін до Державного земельного кадастру в частині зменшення площі земельної ділянки без достатніх правових підстав є протиправними.

В частині позовних вимог щодо визнання дій Відповідача щодо зміни цільового призначення з "для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд" на "землі запасу" (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) та зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області відновити відомості Державного земельного кадастру та анулювати відомості Державного земельного кадастру щодо зміни цільового призначення на землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) то вони не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року №548 землі запасу - це земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам.

Земельна ділянка з категорії земель житлової та громадської забудови, яка не надана у власність або користування громадян чи юридичних осіб відноситься до земель запасу.

Таким чином дана земельна ділянка відноситься до категорії "землі запасу" і її цільове призначення не змінювалось.

Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, з відповідачів слід стягнути судові витрати на корить ОСОБА_1 в розмірі 4515,80 грн., які підтверджуються квитанціями №0.0.1574673831.1 від 09.01.2020 про сплату судового збору в розмірі 1536,80 грн., №0.0.1649329856.1 від 15.03.2020 про сплату судового збору в сумі 3363,20 грн. (т.1, а.с.1).

Крім того, представником позивача заявлено клопотання про відшкодування судових витрат по справі на суму 5500 грн.

Дослідивши матеріали клопотання про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, а також наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

Частинами 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед інших, і витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 4 та 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Водночас, частиною 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями дійсності та співмірності необхідних і достатніх витрат, а також розумності їх розміру.

Суд, дослідивши договір про надання правничої допомоги №б/н від 13.10.2020 (т.3, а.с. 126-128), додаток до договору б/н від 13.10.2020 (т.3, а.с. 129); квитанцію №407718 від 29.10.2020 на суму 3000,00 грн. (т.3, а.с.130); акт №1 від 17.12.2020 про надання послуг згідно з договором правничої допомоги (т.3, а.с. 131); копію квитанції №407719 від 17.12.2020 на суму 2500,00 грн. (т.3, а.с. 132).

Згідно акту №1 від 17.12.2020 про надання послуг згідно з договором правничої допомоги (участь у судовому засіданні 15.10.2020 - 1500,00 грн.; участь у судовому засіданні 29.10.2020 - 1500,00 грн.; участь у судовому засіданні 20.11.2020 - 1000,00 грн.; підготовка заперечень на клопотання про зупинення провадження у справі - 1500,00 грн.

Частинами 1, 2 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

З огляду на викладене, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, виходив зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).

Враховуючи те, що справа, по якій адвокатом надано послуги, є справою незначної складності, суд зазначає, що підготовка адвокатом заперечень на клопотання про зупинення провадження у справі не потребує значного часу, такі послуги не є послугами значного обсягу, а також те, що позовні вимоги задоволено частково, через що суд дійшов висновку про те, що клопотання про відшкодування з відповідачів позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає частковому задоволенню у сумі 3000 грн., що є співмірною до позовних вимог позивача.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати п.29 рішення Івано-Франківської міської ради від 25.04.2019 року №91-25 "Про розгляд звернень громадян щодо оформлення права власності на земельні ділянки" про відмову в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки (в натурі) на місцевості та передачі її у власність, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_1 площею 0,0771 га кадастровий номер 2610100000:08:010:0363.

Зобов`язати Івано-Франківську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки (в натурі) на місцевості та передачі її у власність, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_1 площею 0,0771 га кадастровий номер 2610100000:08:010:0363.

Визнати протиправним та скасувати п. 9.2. рішення Івано-Франківської міської ради від 07.06.2019 року №140-26, яким Івано-Франківській міській раді надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки в районі вул. О. Кисілевської.

Визнати протиправним та скасувати п.18 рішення Івано-Франківської міської ради від 18.12.2019 року №404-34 "Про розгляд клопотань фізичних та юридичних осіб із земельних питань", яким затверджено Івано-Франківській міській раді технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки площею 0,0367 га в районі вул. О.Кисілевської, кадастровий номер 2610100000:08:010:0363.

Визнати протиправними дії Відділу Держгеокадастру у м. Івано-Франківську щодо зміни площі земельної ділянки на 0,0404 га та 0,0367 га (кадастровий номер 2610100000:08:010:0363).

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області відновити відомості Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки площею 0,0771 га кадастровий номер 2610100000:08:010:0363 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по вул. О. Кисілевської, 41 в м. Івано-Франківську та анулювати відомості Державного земельного кадастру щодо зміни площі земельної ділянки на 0,0404 га та 0,0367 га (кадастровий номер 2610100000:08:010:0363).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської міської ради (код ЄДРПОУ 33644700) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) частину сплаченого судового зборув розмірі 2834 (дві тисячі вісімсот тридцять чотири) гривні 20 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39767437) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1681 (одну тисячу шістсот вісімдесят одну) гривню 60 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Івано-Франківської міської ради (код ЄДРПОУ 33644700) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) частину витрат на правничу (правову) допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39767437) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) частину витрат на правничу (правову) допомогу у розмірі 1000 (одну тисячу) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 );

відповідач: Івано-Франківська міська рада (код ЄДРПОУ 33644700, вул. Грушевського 21, м. Івано-Франківськ, 78016);

відповідач: Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області ( код ЄДРПОУ 39767437, вул. Сахарова, 34 м. Івано-Франківськ, 76014;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ГО "Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО" (код ЄДРПОУ 40553963, вул.. Горбачевського, 14/26, м . Івано-Франківськ, 76000).

Суддя Микитюк Р.В.

Рішення складене в повному обсязі 18 січня 2021 р.