Рішення № 94195519, 16.01.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2021 року м. Житомир справа № 240/9104/20

категорія 112030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі: судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України у Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом та просить:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.07.2011 року по 22.07.2011 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії протиправними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити розрахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Народицького районного суду Житомирської області від 07.11.2011 року у справі №2-а-4774/11 за період з 01.07.2011 року по 22.07.2011 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії по 30.05.2018.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач має статус постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії. Постановою Народицького районного суду Житомирської області від 07.11.2011 у справі №2-а-4774/11 зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Народицькому районі провести їй нарахування та виплату за період з 01.07.2011 року по 22.07.2011 пенсії передбаченої ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Крім того, зазначила, що вказаний перерахунок було зараховано на її картковий рахунок лише 30.05.2018. З метою реалізації своїх прав, позивач звернулась до відповідача із заявою про компенсацію втрати частини доходів. Листом від 08.04.2020 №4314-3508/Г-02/8-0600/20 позивачу відмовлено у задоволенні заяви про компенсацію втрати частини доходів. Позивач вважає таку бездіяльність протиправною та такою, що порушує її права.

Ухвалою суду від 24.06.2020 відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення учасників справи.

Відповідач у строк та в порядку подав відзив на адміністративний позов в якому проти позову заперечив і зазначив, що Позивачу дійсно на виконання постанови Народицького районного суду Житомирської області від 07.11.2011 був проведений перерахунок відповідних пенсійних виплат. Така виплата на виконання судового рішення мала разовий характер, а тому не підлягає компенсації.

У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Зі змісту долучених доказів, ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до посвідчення Серії НОМЕР_1 від 24.12.2019 першої категорії .

Як встановлено судом і не заперечується сторонами постанови Народицького районного суду Житомирської області від 07.11.2011 року у справі №2-а-4774/11 :

- зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Народицькому районі за період з 01.07.2011 року по 22.07.2011 року здійснити перерахунок та провести виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючій пенсіонерці, що проживає на території радіоактивного забруднення, встановленого ст.39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі, що дорівнює трьом мінімальним заробітним платам, з урахуванням виплачених коштів за вказаний період;

- зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Народицькому районі за період з 01.07.2011 року по 22.07.2011 року провести перерахунок та виплату пенсії по інвалідності, щодо якої встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, передбаченої ч.4 ст.54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, із розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбаченої ст.50 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, із розрахунку 50 процентів мінімальної пенсії за віком, що визначається на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України „Про Державний бюджет України на 2011 рік, щомісячно, з урахуванням виплачених коштів за вказаний період.

На виконання постанови від 07.11.2011 було здійснено перерахунок пенсії та виплачено ОСОБА_1 доплату пенсій в сумі 4781,04 30 травня 2018 року що підтверджується випискою з карткового рахунку.

Оскільки позивач дізналася пізніше, що дана сума була виплачена без врахування компенсаціях втрати частини грошових доходів, то звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про нарахування і виплату компенсації втрат частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати суми перерахунку пенсії.

Листом від 08.04.2020 №4314-3508/Т-02/8-0600/20 відповідач відмовив позивачу у задоволенні вимог його заяви. Відповідь вмотивована тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 440 "Про затвердження Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою" затверджено порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, відповідно до п.3 Порядку до якого рішення подається до органів державної виконавчої служби для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості.

Тому виплата доплати відповідно до рішення Народицького суду була проведена державною казначейською службою України

Позивач, вважаючи такі дії відповідача щодо не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ч. 3 ст. 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частиною другою статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (зі змінами та доповненнями, далі - Закон № 1058-IV) встановлено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-III (зі змінами та доповненнями, далі - Закон № 2050-III), підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 Закону № 2050-ІІІ визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно зі статтею 4 Закону № 2050-ІІІ, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Відповідно до п. 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. N 159 (далі - Порядок), компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

За змістом пункту 3 Порядку компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у даній справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Також суд зауважує, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року у справі №21-518а14, від 11 липня 2017 року у справі №21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 06 лютого 2018 року у справі №681/423/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі №522/5664/17 та №336/4675/17, від 21 червня 2018 року у справі №523/1124/17 та від 03 липня 2018 р. у справі № 521/940/17.

Відповідно до положень пункту 7 Порядку компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, а саме: коштів Пенсійного фонду, фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

Таким чином, Пенсійний орган, з вини якого пенсіонеру не було вчасно нараховано та виплачено пенсію, навіть у випаду її присудження за рішенням суду, повинен здійснити виплату такої пенсії з одночасною виплатою суми компенсації. Невиплата пенсіонеру суми компенсації у тому ж місяці, у якому здійснена виплата заборгованості з пенсії, є порушенням прав пенсіонера на отримання такої компенсації.

Як було зазначено вище, судовим рішенням від 07.11.2011 в справі № 2-а-4774/11 відновлено право позивача на отримання підвищення до пенсії та додаткової пенсії, починаючи з 01.07.2011 по 22.07.2011.

Матеріалами справи підтверджено, що нарахування та виплата позивачу доплати пенсії за період з 01.07.2011 по 22.07.2011, на виконання судового рішення від 07.11.2011 в справі № 2-а-4774/11 , відбулося лише 30.05.2018.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що несвоєчасне нарахування сум пенсії позивачу відбулось з вини органу, що призначає та виплачує пенсію, а тому у позивача виникло право на отримання компенсації втрати частини доходу (пенсії) за спірний період.

Одночасно, в контексті вищенаведених норм законодавства, суд зауважує, що відповідач повинен був самостійно нарахувати компенсацію за порушення строків виплати позивачу пенсії.

Суд критично оцінює доводи відповідача, наведені у відзиві на позов, оскільки в розумінні Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" пенсія є доходом громадянина, вона не носить разового характеру навіть у випаду її присудження за рішенням суду. Компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться, в даному випадку, за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, а саме: коштів Пенсійного фонду.

Положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV закріплено, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Верховний Суд України, а також Верховний Суд, у своїх постановах неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі №21-44а10, постанови Верховного Суду від 06.08.2019 у справі №160/3586/19, від 11.12.2019 - №711/6956/17, від 15.10.2019 - № 697/1702/17).

Така правова позиція відповідає позиції Конституційного Суду України, що викладена у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, суд приходить до висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати частини пенсії, донарахованої на виконання постанови Народицького районного суду Житомирської області від 05.08.2011 у справі № 2-а-2315/11, відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", за період з 12.01.2011 до 30.06.2011 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії, є протиправними.

За таких обставин, а також з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача провести нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати частини пенсії, донарахованої на виконання постанови Народицького районного суду Житомирської області від 07.11.2011 у справі №2-а-4774/11, відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплат за період з 08.07.2011 до 22.07.2011 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії - 30.05.2018.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що позов слід задовольнити.

Враховуючи відсутність судових витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ: 13559341) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.07.2011 року по 22.07.2011 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії протиправними.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити розрахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Народицького районного суду Житомирської області від 07.11.2011 року у справі №2-а-4774/11 за період з 01.07.2011 року по 22.07.2011 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії по 30.05.2018.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.В. Чернова