Рішення № 94195501, 18.01.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2021 року м. Житомир справа № 240/16882/20

категорія 111030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Попової О. Г.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 із позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення рішення від 25 квітня 2018 року № 0009361305 про сплату 54 394,50 грн. суми штрафу за затримку сплати авансових платежів податку на доходи фізичних осіб на 14,11 календарних днів за 2-3 квартали 2016 року та від 25 квітня 2018 року № 0009391305 про сплату 18 834,89 грн, суми штрафу за затримку сплати авансових платежів з податку на доходи з фізичних осіб на 6 календарних днів за 2 квартал 2017 року.

- стягнути судові витрати.

В обгрунтування позову вказує, що фізична особа підприємець ОСОБА_1 з 01.04.2016 по 2017 р.р. був платником податку на доходи з фізичних осіб на загальній системі оподаткування. В період з 20 березня 2018 по 04 квітня 2018 року співробітниками ГУ ДФС у Житомирський області проведена документальна планова перевірка виконання вимог бланкового та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року та складено акт документальної перевірки від 10.04.2018 року №393/06-30-13-05/ НОМЕР_1 . За результатами перевірки відповідачем була виявлена затримка строків сплати авансових платежів з ПДФО за 2016 та 2017 роки та прийняті податкові повідомлення рішення від 25 квітня 2018 року № 0009361305 про сплату 54 394,50 грн. та № 0009391305 про сплату 18 834,89 грн. штрафів за затримку сплати авансових платежів з ПДФО за 2-3 квартал 2016 року та 2 квартал 2017 року. Вказані суми штрафів були сплачені позивачем. Позивач вважає, що санкції за несвоєчасну сплату авансових платежів не застосовуються. На думку позивача, застосування штрафу відповідачем та винесення спірних ППР за несвоєчасну сплату суми грошового зобов`язання (авансових платежів) з ПДФО за 2-3 квартал 2016 року та за 2 квартал 2017 року є протиправними та підлягають до скасування.

Ухвалою суддів від 05.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкритп провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 20 жовтня 2020 року 14:00.

20.10.2020 підготовче засідання судом відкладено у зв"язку з клопотанням від представника відповідача про відкладення розгляду справи на 05.11.2020 о 12:00.

23.10.2020 від ГУ ДПС у Житомирській області на електронну адресу суду надійшов відзив на позов, в якому заперечує щодо позовних вимог. Вказує, що положення п.п.177.5.3 п.177.5 ст.177 ПКУ «остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником салю стін но згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб на підставі документального підтвердження факту їх сплати». Перевіркою своєчасності та повноти сплати податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб розраховані ФОП ОСОБА_1 , самостійно згідно з фактичними даними, зазначеними у Книзі обліку доходів і витрат встановлено порушення граничних строків сплати авансових внесків. В порушення пп. 177.5.1 п.177.5 ст. 177 ПКУ встановлено несвоєчасну сплату ФОП ОСОБА_1 авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб за 2-3 кв. 2016 року та 2 кв.2017 року на загальну суму 638 09,43 грн. Положення п.п.177.5.3. п.177.5. ст.177 ПК України, відповідно до яких «остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб на підставі документального підтвердження факту їх сплати». Відповідач зазначає, що відповідно до пп. 56.11. ст. 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків. Самостійне узгодження полягає в тому, що платник податну самостійно визначає суму податку на доходи фізичних осіб на підставі документального підтвердження факту їх сплати, з врахуванням яких платником податків здійснюється остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік в річній податковій декларації. Таким чином вважає спірні рішення правомірними.

Розгляд справи призначений на 05 листопада 2020 року о 12:00 буде відкладено на 11 листопада 2020 року об 11:00 в зв`язку з призначенням справи №240/19192/20 яка пов`язана з виборчим процесом.

Протокольною ухвалою від 11.11.2020 в підготовчому засідання оголошено перерву до 26.11.2020 о 14:00.

17.11.2020 до суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якому позивач заперечує щодо доводів податкового органу викладених у відзиві з підстав викладених у позові.

26.11.2020 протокольною ухвалою судді в в підготовчому засідання оголошено перерву до 08.12.2020 о 11:00.

Протокольною ухвалою судді від 08.12.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 22.12.2020 о 14:00.

22.12.2020 у зв"язку з неявкою позивача у судове засідання, судом відкладено розгляд справи на 11.01.2021 о 11:00.

Протокольною ухвалою судді від 11.01.2021, суд заслухавши думку сторін, без виходу до нарадчої кімнати, на місці ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Частиною п`ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 у спірний період була зареєстрована в установленому законодавством порядку як фізична особа-підприємець та із 01.04.2016 та протягом 2017 року перебувала на загальній системі оподаткування.

Під час судового розгляду справи встановлено, що податковим органом було проведено планову документальну виїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017.

За результатом перевірки складено акт від 10.04,2018 №393/06-30-13-05/ НОМЕР_1 ) встановлено порушення, зокрема, пп.177.5.1 п.177.5 ст. 177 ГПСУ встановлено несвоєчасну сплату ФОП ОСОБА_1 авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб за 2-3 кв. 2016 та 2 кв. 2017 року на загальну суму 638119,43 грн.

На підставі висновку акту перевірки №1266/06-30-13-05/ НОМЕР_2 від 18.10.2019, Головним управлінням ДФС прийнято податкові повідомлення-рішення від 25 квітня 2018 року № 0009361305 про сплату 54 394,50 грн. суми штрафу за затримку сплати авансових платежів податку на доходи фізичних осіб на 14,11 календарних днів за 2-3 квартали 2016 року та від 25 квітня 2018 року № 0009391305 про сплату 18 834,89 грн, суми штрафу за затримку сплати авансових платежів з податку на доходи з фізичних осіб на 6 календарних днів за 2 квартал 2017 року (а.с. 8-9).

Вважаючи вказані податкові повідомлення - рішення протиправними, а свої права порушеними, позивач звернулась до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, зборів та обов`язкових платежів, зокрема, їх вичерпний перелік, порядок адміністрування, коло платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, визначено положеннями Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України із змінами та доповненнями).

Згідно п.п.16.1.3 та п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України - платник податків зобов`язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1 ст. 36 Податкового кодексу ).

На підставі п. 36.4 ст. 36 Податкового кодексу виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податку самостійно або за допомогою представника чи податкового агента.

Як визначено п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно п.46. 1 ст.46 ПК України - податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Платники податку зобов`язані, зокрема: своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов`язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку (ст. 176 Податкового кодексу України).

Згідно п. 57.1. ст. 57 ПК України: платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом, у звітній декларації за 2016 рік та Розрахунку податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб (Додаток Ф2 до податкової декларації) у рядку 1.2 вказана загальна сума авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб 663 957,00 грн., яка розрахована позивачем самостійно згідно з фактичними даними, зазначеними у Книзі обліку доходів і витрат кожного кварталу (крім четвертого) та сплачена до бюджету протягом звітного (податкового) року згідно з п.п 175.5.1 пункту 175.1 ст.177 ПКУ, у рядку 1.1 вказана самостійно визначена сума податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету за результатами звітного року 693 556,17 грн., (а.с.12-16).

Відповідачем до суду надано докази, на підставі яких стверджує, що позивачем:

- за 2-3 квартал 2016 року та за 2 квартал 2017 року сплачено авансові платежі з ПДФО з затримкою на 14, 11 календарних днів

- за 2-3 квартал 2016 року сплачено авансові платежі з ПДФО з затримкою на 49, 90, 53 календарних днів.

Під час судового розгляду справи позивачем визнається, що сплата авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб відбувалась у дати, що вказані відповідачем, однак заперечує, що сплата відбувалась з порушення визначених податковим законодавством строків, відповідальність за порушення яких встановлена ПК України.

Заперечуючи щодо позовних вимог представник відповідача вказує, що оскільки документально підтверджується порушення строків сплати платником податків узгоджених податкових зобов`язань - авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб, що розраховані платником самостійно, то Головним управлінням правомірно прийнято податкові повідомлення-рішення від 25 квітня 2018 року № 0009361305 про сплату 54 394,50 грн. суми штрафу за затримку сплати авансових платежів податку на доходи фізичних осіб на 14,11 календарних днів за 2-3 квартали 2016 року та від 25 квітня 2018 року № 0009391305 про сплату 18 834,89 грн, суми штрафу за затримку сплати авансових платежів з податку на доходи з фізичних осіб на 6 календарних днів за 2 квартал 2017 року (а.с. 8-9).

Суд відмічає, що питання оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування врегульовано статтею 177 ПК України.

Підпунктом 177.5.1 п.177.5 ст. 177 ПК України передбачено термін сплати авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО), розрахованих фізичною особою - підприємцем самостійно згідно з фактичними даними, зазначеними у Книзі обліку доходів і витрат, до 20 числа місяця, наступного за кожним календарним кварталом (до 20 квітня, до 20 липня і до 20 жовтня). При цьому, якщо результатом розрахунку авансового платежу за відповідний календарний квартал є від`ємне значення, то авансовий платіж за такий період не сплачується.

В той же час, пп. 177.5.3 п.177.5 ст.177 ПК України передбачено, що остаточний розрахунок ПДФО за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації про майновий стан і доходи (далі - податкова декларація), з урахуванням сплаченого ним протягом року ПДФО на підставі документального підтвердження факту його сплати.

Наслідки порушення правил сплати (перерахування) податків передбачені ст.126 ПК України.

Відповідно до п.126.1 ст.126 ПК України, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених п.126.2 ст.126 ПК України) протягом строків, визначених Податковим кодексом, то платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу.

Отже, передбачена пунктом 126.1 статті 126 ПК України штрафна санкція може бути застосована до платника податку лише тоді, коли податкове зобов`язання є узгодженим і таким, що сплачене із затримкою на визначені цим пунктом терміни.

Відповідно до п.110.1 чт.110 ПК України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідачем не заперечується, що суми податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік та 2017 рік платником податків сплачено у сумах, що визначені у поданих деклараціях.

Як зазначалось судом, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою (п. 54.1 ст. 54 ПК України).

Суд зазначає, що оскільки Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 не здійснювалось декларування сум авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб, що підлягають сплаті поквартально, то є помилковим твердження відповідача про те, що щоквартальні суми авансових платежів ПДФО є узгодженими сумами грошового зобов`язання.

З матеріалів справи слідує, що в поданих позивачем деклараціях про майновий стан та доходи за 2016 рік, 2017 рік (Додатку Ф2 Розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою) остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік самостійно визначений позивачем загальною сумою за звітний податковий рік згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб на підставі документального підтвердження факту його сплати, то штрафні санкції за несвоєчасну сплату авансових платежів не застосовуються.

Вказана правова позиція викладена в постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року у справі 240/8658/19 та від 29 липня 2020 року у справі № 240/5100/19.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що податкові повідомлення рішення від 25 квітня 2018 року № 0009361305 та від 25 квітня 2018 року № 0009391305 є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно із частин 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою-другою статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з урахуванням вищевказаного, суд приходить до висновку, що відповідачем не наведено об`єктивних доводів наявності в діях позивача ознак неправомірності, як і не доведено правомірності оскаржених податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням системного аналізу правових норм, наведених вище, досліджених судом доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області судові витрати у розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7,Житомир,10003, код ЄДРПОУ 43142501) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення від 25 квітня 2018 року № 0009361305 про сплату 54 394,50 грн. суми штрафу за затримку сплати авансових платежів податку на доходи фізичних осіб на 14,11 календарних днів за 2-3 квартали 2016 року

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення від 25 квітня 2018 року № 0009391305 про сплату 18 834,89 грн. суми штрафу за затримку сплати авансових платежів з податку на доходи з фізичних осіб на 6 календарних днів за 2 квартал 2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 18 січня 2021 року.

Суддя О.Г. Попова