Ухвала суду № 94195385, 16.01.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

16 січня 2021 р. Справа №200/11849/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка

Олега Миколайовича ознайомившись з позовною заявою

Головного управління Національної поліції в Донецькій області

до ОСОБА_1

про відшкодування вартості однострою особистого користування на суму 3230,47 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Головне управління Національної поліції в Донецькій області, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив суд: стягнути з ОСОБА_1 вартість предметів однострою особистого користування, строк носіння яких не закінчився, на суму 3230,47 грн.

Ознайомившись з позовною заявою суд встановив, позивачем документу на підтвердження сплати судового збору до суду не надано, натомість позивачем надано довідку, відповідно до якої станом на 26.11.2020 року на розрахунковому рахунку загального фонду державного бюджету недостатньо відкритих асигнувань (коштів на рахунку) для сплати судового збору, при надходження бюджетних асигнувань за листопад поточного року позивач гарантує сплату судового збору в найкоротший термін.

21 грудня 2020 року ухвалою суду позовну заяву Головного управління Національної поліції в Донецькій області до ОСОБА_1 про відшкодування вартості однострою особистого користування на суму 3230,47 грн. залишено без руху та надати позивачу строк не більше п`яти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху на усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання документу на підтвердження сплати судового збору у розмірі встановленому законом або доказів на підтвердження неможливості його сплати.

Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ у справі Шишков проти Росії (Shishkov v. Russia) від 20 лютого 2014 року, пункт 111).

Національне законодавство встановлює механізм відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Стаття 8 Закону України "Про судовий збір" визначає вичерпний перелік підстав для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Комплексний аналіз вказаної норми дає підстави вважати, що ця норма може бути застосована виключно до фізичної особи.

Таким чином, положеннями вищезазначеного Закону не передбачено можливості звільнення або розстрочення сплати судового збору для юридичних осіб.

Поряд з цим, суд вже зазначав, що особа, яка утримується коштами державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, тому обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору, блокуванням рахунків останнього тощо, не є поважними підставами для звільнення від сплати судового збору.

12 січня 2020 року до суду засобами поштового зв`язку до суду надійшло клопотання позивача про продовження строку на усунення недоліків, яке обґрунтовано тим, що у позивача станом на 04.01.2021 року (дата закінчення терміну виконання ухвали) відсутні можливості для сплати судового збору з причин, які не залежать від його волі.

На обґрунтування клопотання позивачем надано довідку про сплату судових зборів від 28.12.2020 року, відповідно до якої у позивача недостатньо кошторисних призначень загального фонду державного бюджету для сплати судових зборів та позивач гарантує сплату судового збору після затвердження кошторисних призначень на 2021 рік та надходження коштів.

Таким чином, позивачем не виконано ухвалу про залишення позовної заяви без руху 21.12.2020 року та не сплачено судовий збір у розмірі 2102 грн.

Дослідивши клопотання про продовження строку на усунення недоліків, суд дійшов висновку про його необґрунтованість з огляду на те, що позивачем не визначено чітких строків сплати судового збору, поряд з цим позивач є юридичною особою публічного права та фінансується за рахунок коштів державного бюджету, тому недостатність бюджетних призначень не може бути розцінена судом як поважна підстава для несвоєчасної сплати судового збору.

Верховний Суд вже неодноразово висловлював правову позицію з цього питання, та, надаючи оцінку поважності причин пропуску строку звернення до суду з підстав несплати судового збору в постанові від 21.08.2018 у справі №815/4575/15 та постанові від 31.07.2018 у справі №804/5200/17. Відтак, Верховний Суд дійшов висновку, що обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють державний орган від обов`язку своєчасної сплати судового збору.

Відповідно до ч. 4 ст. 169 КАС України у разі не усунення у визначений судом строк недоліків позовної заяви, яку залишено без руху або яку підписано особою, яка не має права її підписувати, позовна заява повертається заявникові.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача та повернення позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання позивача про продовження строку на усунення недоліків - відмовити.

Позовну заяву Головного управління Національної поліції в Донецькій області до ОСОБА_1 про відшкодування вартості однострою особистого користування на суму 3230,47 грн. - повернути позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається, за сторінкою на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет (веб-адреса сторінки ://court.gov.ua/).

Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя О.М. Кониченко