Рішення № 94195003, 29.12.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2020 року Справа № 160/13345/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тулянцевої І.В.

розглянувши у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

19 жовтня 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій позивач, просить:

- дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні стажу роботи в Закритому акціонерному товаристві Магдалинівському райагробуді період з 1980 року по 1999 рік; та з 05.02.1990 по 19.10.1999 в Магдалинівському ПМК-11 визнати неправомірними.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати стаж роботи в Закритому акціонерному товаристві Магдалинівському райагробуді період з 1980 року по 1999 рік; та з 05.02.1990 по 19.10.1999 в Магдалинівському ПМК-11, до загального стажу, що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та з 15.06.2020 року призначити мені пенсію за віком, з моменту виникнення права на пенсію.

В обґрунтування позовних вимог позивачем у позовній заяві зазначено наступне. Позивач звернулась до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Проте листом від 17.08.2020 р. за вих. №0400-0305-8/68932 відповідач повідомив про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного стажу роботи, встановленого законом. Позивач категорично не погоджується з таким рішенням відповідача, зазначає, що має необхідний загальний трудовий стаж, який підтверджений записами в трудовій книжці. Позивач вважає, що періоди роботи з 1980 по 1999 в Закритому акціонерному товаристві Магдалинівському райагробуді потрібно зарахувати згідно довідок про заробітну плату для обчислення пенсії з січня по грудень 1984, з січня 1985 по грудень 1989, з січня 1990 по грудень 1994, з січня 1995 по грудень 1999, що підтверджують отримання позивачем заробітної плати і в кожній довідці повністю прописане її прізвище, ім`я та по батькові.

Щодо зауважень відповідача до трудової книжки, а саме: неможливості зарахувати період роботи з 05.02.1990 по 19.10.1999 в зв`язку з тим, що при звільненні відсутнє посилання на статтю Кодексу законів про працю України та відсутність на печатці коду підприємства, позивач зазначила, що такі зауваження до позивача безпідставні, заповнення трудових книжок здійснюють роботодавці, а не працівник. Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки вперше, у тому числі внесення до неї записів, є підприємство-роботодавець. Відтак, позивач не має нести відповідальність за заповнення трудової книжки, а її недоліки не є підставою вважати, що відсутній трудовий стаж. Позивач також зауважила, що вказані записи про період роботи внесені в трудову книжку належним чином, не мають виправлень, не скасовані та невизнані недійсними, засвідчені відповідними печатками підприємства. З огляду на викладене, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача; витребувано у відповідача документи на підставі яких було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу.

09 листопада 2020 року від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому позовні вимоги він не визнав, просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив наступне. ОСОБА_1 05.08.2020 року звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком. Листом від 17.08.2020 року за вих.№0400-0305-8/68932 позивачу було повідомлено про відмову у призначенні пенсії, оскільки згідно наданих документів загальний стаж роботи становить 19 років 11 місяців 26 днів, що не достатньо для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058. Позивачу було належним чином обґрунтовано причини не врахування певних періодів роботи до трудового стажу. Так, при розгляді трудової книжки позивача до загального трудового стажу не зараховано періоди роботи з 05.02.1990 по 19.10.1999, оскільки при звільненні відсутнє посилання на ст. КзпП, чим порушено вимоги Інструкції № 58 від 29.07.1993 року «Про порядок ведення трудових книжок працівників» та Інструкції № 162 від 20.06.1974 року «Про порядок ведення трудових книжок працівників». Також, при звільненні на печатці відсутній код підприємства. Відповідач зазначив, що згідно пункту 7 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 року № 118, ідентифікаційний код є обов`язковим для використання в усіх видах звітних та облікових документах суб`єкта і зазначається на його печатках і штампах.

Крім того, при розрахунку загального трудового стажу неможливо взяти до уваги довідку від 27.07.2020 № 317/01-25, що видана КУ "Трудовим архівом Магдалинівського району", оскільки прізвище, ім`я та по-батькові позивача зазначені скорочено та не відповідають паспортним даним. За таких обставин, ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

На виконання вимог ухвали суду від 23 жовтня 2020 року від відповідача 16 листопада 2020 року надійшла копія пенсійної справи ОСОБА_1 .

За правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив (частини 2, 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України).

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України).

У зв`язку із знаходженням судді Тулянцевої І.В. у відпустці та на лікарняному в період, що припадав на час розгляду справи, рішення ухвалено 29.12.2020 року.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 05.08.2020 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Згідно із розпискою-повідомленням до заяви від 05.08.2020 року позивачка додала до заяви: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру № 420-15-01080, паспорт НОМЕР_1 , трудову книжку НОМЕР_2 , довідку ДТП про облік як суб`єкта підприємницької діяльності, довідку із СПОВ про заробітну плату з 01.07.2000р. по день звернення, довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000р. № 317/01-25, документи про місце проживання (реєстрації) особи № 259, заява про спосіб виплати пенсії (для виплати через банк) від 03.08.2020р.

Листом від 17.08.2020 р. за вих. №0400-0305-8/68932 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивачу про відмову в призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного стажу роботи для призначення пенсії у відповідності до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування означеної відповіді Пенсійним фондом зазначено наступне.

Загальний стаж роботи ОСОБА_1 становить 19 років 11 місяців та 26 днів. До загального трудового стажу не зарахований період роботи з 05.02.1990 року по 19.10.1999 року, згідно наданої трудової книжки серія НОМЕР_2 , тому що:

- при звільненні відсутнє посилання на ст. КзпП, чим порушено вимоги Інструкції № 58 від 29.07.1993 року «Про порядок ведення трудових книжок працівників» та Інструкції № 162 від 20.06.1974 року «Про порядок ведення трудових книжок працівників»;

- при звільненні на печатці відсутній код підприємства, що не відповідає вимогам пункту 7 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 року № 118, ідентифікаційний код є обов`язковим для використання в усіх видах звітних та облікових документах суб`єкта і зазначається на його печатках і штампах;

- у архівній довідці від 27.07.2020 № 317/01-25, що видана КУ «Трудовим архівом Магдалинівського району», прізвище, імя та по - батькові позивача зазначені скорочено та не відповідають паспортним даним, тому періоди з 1980 по 1999 не було зараховано до страхового стажу.

Не погоджуючись з відмовою відповідача у призначенні пенсії за віком, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).

Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно із ст. 1 Закону №1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 7 Закону №1788 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною 1 статті 26 Закону №1058 передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону №1058, до досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року.

Відповідно до ст. 1 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з ч.1 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Наведене кореспондується положенням ч.2 ст.24 Закону №1058-IV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно із записами в трудовій книжці НОМЕР_2 ОСОБА_1 працювала у період:

з 16.10.1979 по 18.05.1989 - штукатуром 1 розряду в "Магдалиновском межколхозном строительном управлении" (з 01 січня 1980 року перейменована в "Магдалиновскую межхозяйственную строительную организацию", що з 15 травня 1981 року перейменовано в "ПМК-11" (мовою оригіналу) (записи 5,6,7,8);

з 19.05.1989 по 01.02.1990 - прибиральницею службових приміщень в Магдалинівській середній школі (записи 9,10);

з 05.02.1990 по 19.10.1999 - штукатуром 4 розряду в ПМК-11 (з 01.02.1988 перейменовано в "Магдалиновский райагрострой" (мова оригіналу) (записи 11,12,13).

Так, відповідачем у листі від 05.08.2020 р. та у відзиві зазначено, що в трудовій книжці при звільненні - період роботи з 05.02.1990 по 19.10.1999, відсутнє посилання на статтю КзпП, чим порушено вимоги Інструкцій № 58 від 29.07.1993 року «Про порядок ведення трудових книжок працівників» та № 162 від 20.06.1974 року «Про порядок ведення трудових книжок працівників»; на печатці відсутній код підприємства, що не відповідає вимогам пункту 7 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 року № 118, ідентифікаційний код є обов`язковим для використання в усіх видах звітних та облікових документах суб`єкта і зазначається на його печатках і штампах.

Суд критично ставиться до зазначеної позиції відповідача, оскільки обов`язок щодо заповнення трудових книжок покладено саме на роботодавця.

Так, на момент внесення у трудову книжку позивачки записів 11,12,13 були чинні: Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту України № 58 від 29.07.1993 року та Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, що затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 року № 162 (далі - Інструкція № 162).

Підпунктом 1.1. Інструкції № 162 було встановлено, що трудова книжка є основним документом трудової діяльності робочих і службовців.

Відповідно до 2.3 Інструкції №162 , усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнень повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Пунктом 4.1 Інструкції №162 передбачено, що при звільненні робітника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Відповідні вимоги щодо заповнення трудових книжок містяться і в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58).

Так, відповідно до Інструкції №58 записи про прийняття на роботу та про звільнення провадяться з додержанням певних правил, а саме необхідним є вказівка порядкового номеру запису (графа 1), дата прийняття на роботу/звільнення (графа 2), факт прийняття на роботу із вказівкою посади, відділу, підрозділу тощо/причина звільнення (графа 3), підстава внесення запису - наказ (розпорядження), його дата і номер (графа 4).

Згідно з п. 2.2 Інструкції № 58, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його трудового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Крім того, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.

В постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Окрім того, суд зазначає, що законодавець пов`язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірного періоду роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки (відсутнє посилання на статтю КзпП, на печатці відсутній код підприємства) не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні означеного періоду роботи позивачки до стажу роботи, що враховується у призначенні (перерахунку) пенсії.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Зазначений висновок викладено в постанові Верховного суду від 6 березня 2018 року по справі № 754/14898/15-а.

Суд, дослідивши трудову книжку позивача зазначає, що вона містить належним чином здійснені записи щодо роботи позивача у період з 16.10.1979 по 18.05.1989 (записи 5,6,7,8) та з 05.02.1990 по 19.10.1999 (записи 11,12,13).

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідачем безпідставно під час розгляду і вирішення питання призначення пенсії не зараховано до стажу, що надає право на призначення пенсії за віком, періоди роботи позивача: з 01.01.1980 року по 18.05.1989 рік та з 05.02.1990 року по 19.10.1999 рік.

При цьому суд зазначає, що підлягають зарахуванню до загального трудового (страхового) стажу періоди роботи згідно записів трудової книжки, як то передбачено чиним законодавством та вище обгрунтовано судом з посиланням на положення нормативно- правових актів.

Разом з тим, позивач в позовних вимогах просить зарахувати до загального стажу, що дає право на призначення пенсії за віком період її роботи у Закритому акціонерному товаристві Магдалинівському райагробуді, а саме, з 1980 року по 1999 рік.

Між тим, згідно записів трудової книжки, в період з 19.05.1989 по 01.02.1990 позивачка працювала прибиральницею службових приміщень в Магдалинівській середній школі (записи 9,10).

Архівна довідка від 27.07.2020 за № 317/01-25, на підставі якої відповідачем відмовлено в зарахуванні періодів роботи з 1980 року по 1999 рік, видана КУ "Трудовий архів Магдалинівського району" Магдалинівської районної ради" на підставі книг обліку розрахунків по оплаті праці працівників Магдалинівський міжколгоспбуд (ПМК-11).

Отже, зарахуванню до страхового стажу підлягають періоди роботи позивача з 01.01.1980 р. по 18.05.1989 р. та з 05.02.1990 р. по 19.10.1999р. в Магдалинівському міжколгоспбуді (ПМК-11).

Згідно з пунктом 1 частини1 ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія за віком призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному управлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Частиною 5 статті 45 Закону № 1058 визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до п.1.6, п. 1.7 Порядку №22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Позивач в позові просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

З урахуванням викладеного, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у зараховуванні періодів роботи позивача, що надає право на призначення пенсії за віком, та скасувати рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком, оформлене листом від 17.08.2020 р. №0400-0305-8/68932, як протиправне.

Щодо заявлених позивачем вимог про зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком, суд зазначає наступне.

Статтею 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.

Тобто, призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

У силу положень ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України).

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком вважає за необхідне зобов`язати відповідача вирішити питання про призначення позивачу пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснити у відповідності до положень частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , оформлене листом від 17.08.2020 р. №0400-0305-8/68932.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати стаж роботи в періоди з 01.01.1980 року по 18.05.1989 року в ПМК-11 та з 05.02.1990 по 19.10.1999 в Магдалинівському райагробуді (ПМК-11) до загального стажу, що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вирішити питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні з дати виникнення права на даний вид пенсії, а саме, з 05.08.2020 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДПРОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 420,40 грн. (чотириста двадцять грн. 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева