Рішення № 94194093, 18.01.2021, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2021 року Черкаси справа № 925/1406/20

Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І.,

без виклику учасників справи, розглянув справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фабрика «СІМІ»

до фізичної особи-підприємця Огірчука Богдана Анатолійовича

про стягнення 31720,27 грн,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича фабрика «СІМІ» звернулося у Господарський суд Черкаської області з позовом до фізичної особи-підприємця Огірчука Богдана Анатолійовича про стягнення заборгованості за поставлений товар згідно з договором купівлі-продажу від 30.06.2020 №579/20 у розмірі 31720,27 грн, у тому числі: 26750,04 грн основного боргу, 758,09 грн пені, 1137,14 грн 18% річних, 3075,00 грн штрафу та відшкодування судових витрат у вигляді сплаченого судового збору у сумі 2102,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за укладеним між сторонами договором позивач передав, а відповідач прийняв товар, проте у визначений договором строк відповідач не розраховувався, допустивши прострочення оплати його вартості, що стало підставою для нарахування штрафних санкцій, обов`язок зі сплати яких передбачено діючим законодавством.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 09.11.2020 відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів, (висновки експертів і заяви свідків), що підтверджують заперечення проти позову та заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного провадження (у разі їх наявності) протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, строк для подання заперечень на відповідь на відзив (у разі їх наявності) не пізніше 21.12.2020. А також встановлено строк для позивача на подачу відповіді на відзив відповідача на позов, а також доказів її направлення відповідачу не пізніше 11.12.2020.

Відповідач, у встановлений судом строк, відзив на позов суду не надав. Ухвала Господарського суду Черкаської області від 09.11.2020, направлена судом на адресу вказану позивачем у позовній заяві, за адресою його держаної реєстрації рекомендованим з повідомленням поштовим відправленням та вручено відповідачу особисто 12.11.2020, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення.

24.11.2020 представник позивача надіслав до суду заяву від 18.11.2020 про закриття провадження у справі, у якій зазначено, що після звернення позивача з позовом до суду відповідач 04.11.2020 сплатив кошти в сумі 21750,00 грн, тому позивач просить закрити провадження у справі у цій частині, у зв`язку з відсутністю предмету спору. Позовні вимоги в іншій частині підтримує та просить стягнути з відповідача: 5000,04 грн основного боргу, 758,09 грн пені, 1137,14 грн 18% річних, 3075,00 грн штрафу та відшкодування судових витрат. Одночасно просить суд повернути позивачу з Державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

22.12.2020 представник позивача повторно надіслав до суду заяву від 15.12.2020 про закриття провадження аналогічного змісту.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Отже, з огляду на наведені правові норми та неподання відповідачем відзиву, суд розглядає справу за наданими позивачем доказами.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

30.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича фабрика «СІМІ» (продавцем, позивач у справі), в особі директора Серенко І.Ю., що діє на підставі Статуту, та фізичною особою-підприємцем Огірчуком Богданом Анатолійовичем (покупцем, відповідач у справі), було укладено договір купівлі-продажу №579/20 (надалі - договір, а.с. 16-18), за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товари, асортимент, кількість, ціна, а також інші характеристики яких вказані у рахунках-фактурах, податкових, видаткових накладних (надалі - товари).

Товари поставляються партіями. Розмір, вартість та асортимент відповідної партії узгоджується сторонами та фіксуються в рахунках-фактурах та накладних (пункт 1.3 договору).

Факт передачі товару у власність покупця підтверджується видатковою накладною, оформленою належним чином: підпис уповноваженої особи покупця, печатка або штамп покупця, доручення на отримання партії товару з посиланням на номер і загальну суму вказану у видатковій накладній (пункт 2.3 договору).

Ціна договору складається із загальної вартості товарів, що передані у власність покупця за видатковими накладними, якими оформлюється кожна партія товару отриманого покупцем від продавця протягом дії цього договору (пункт 3.1 договору).

Вартість товару погоджується сторонами у видаткових накладних на окрему партію товару, є фіксованими і не можуть бути змінені в односторонньому порядку (пункт 3.2 договору).

Сторонами у пункті 3.3 договору було погоджено, що оплата кожної партії товару проводиться наступним чином: за кожну отриману партію товару протягом 30 календарних днів від дня поставки товару (підпункт 3.3.1 договору).

Покупець оплачує вартість товару в гривнях шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця (пункт 3.5 договору).

У випадку несвоєчасної оплати відповідної партії товару покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця заборгованість з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого товару за кожен день прострочення (пункт 4 1 договору).

Окрім сплати пені, яка передбачена пунктом 4.1 договору, покупець відшкодовує продавцю 18% річних від простроченої суми, розмір яких встановлено за домовленістю сторін на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (пункт 4.2 договору).

У випадку прострочення терміну оплати, передбаченого пунктом 3.3 договору, на 30 календарних днів, покупець зобов`язаний сплатити продавцю штраф у розмірі 10% від простроченої суми за кожні 30 календарних днів прострочення (пункт 4.3 договору).

Відповідно до пункту 6.1 договору, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до закінчення календарного року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, в тому числі документів.

30.06.2020 між позивачем та відповідачем підписано Додаткову угоду до договору, за умовами якої сторони погодили, що перелік цінностей, які необхідно отримати, найменування товару, кількість, одиниця виміру - вказані у видатковій накладній, що є невід`ємною частиною договору. Інші умови договору залишились без змін. (а.с. 19).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 30750,04 грн, що підтверджується видатковими накладними, які підписані уповноваженими представниками сторін:

№7794 від 30.06.2020 на суму 6079,32 грн (а.с. 10);

№7795 від 30.06.2020 на суму 2760,00 грн (а.с. 11);

№7911 від 01.07.2020 на суму 3720,00 грн (а.с. 12);

№7967 від 02.07.2020 на суму 8750,00 грн (а.с. 13);

№8362 від 10.07.2020 на суму 2940,72 грн (а.с. 14);

№8363 від 10.07.2020 на суму 6500,00 грн (а.с. 15).

У встановлені договором строки відповідач повністю не виконав свої грошові зобов`язання, частково сплативши вартість отриманого товару у сумі 4000,00 грн.

На час звернення позивача з позовом заборгованість відповідача становила 26750,04 грн (30750,04-4000,00). Несплата відповідачем заборгованості за поставлений товар у сумі 26750,04 грн стала підставою звернення позивача до суду за захистом порушеного права та примусового стягнення боргу та 758,09 грн пені, 1137,14 грн 18% річних, 3075,00 грн штрафу з відповідача.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного між ними договору, який за правовою природою є договором купівлі-продажу та відповідає вимогам статті 655 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості. Якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов`язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (статті 669, 671, 691 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Судом встановлено, що отримання кожної партії товару здійснюється покупцем з посиланням на номер і загальну суму вказану у видатковій накладній, ціна договору складається із загальної вартості товарів, що передані у власність покупця за видатковими накладними, якими оформлюється кожна партія товару, а також погоджено, що оплата за кожну отриману партію товару проводиться протягом 30 календарних днів від дня поставки товару.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов договору. Договір не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним та не розірваний в установленому порядку. Суд також враховує презумпцію правомірності правочину (положення статті 204 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач поставив, а відповідач прийняв товар вартістю 30750,04 грн, що підтверджується належними доказами. Відсутність претензій відповідача щодо неналежної поставки товару, недопоставки, неякісного товару чи іншого невиконання умов спірного договору є доказом належного виконання продавцем своїх зобов`язань за договором.

У силу наведених правових норм після отримання товару від продавця, у відповідача виник обов`язок з оплати його вартості з відстрочкою 30 днів. Оскільки остання поставка товару відбулася 10.07.2020, строк сплати за отриманий товар є таким, що вже настав. На час звернення позивача з позовом відповідач повністю не розрахувався за поставлений товар, його заборгованість становила 26750,04 грн. Факт наявності заборгованості відповідача підтверджується поданими документами у справі.

Після відкриття провадження у даній справі, відповідачем було сплачено кошти у сумі 21750,00 грн, які зараховані позивачем у рахунок погашення основного боргу, тому у цій частині на час ухвалення рішення відсутній предмет спору.

Відповідно до пункту 2 частин 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Отже, провадження у справі в частині стягнення з відповідача 21750,00 грн основного боргу підлягає до закриття.

Суд враховує, що на момент прийняття рішення жодних допустимих та належних доказів належного та повного розрахунку за отриманий товар, у розумінні вимог статей 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, відповідач суду не подав, тому вимога про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 5000,04 грн є обґрунтованою, отже підлягає до задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського Кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Стаття 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. А частина 4 статті 231 Господарського Кодексу України встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Поняття неустойки визначено у статті 549 Цивільного кодексу України, згідно з якою неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідальність за порушення строків оплати товару передбачена договором у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого товару за кожен день прострочення, та штрафу у розмірі 10% від простроченої суми за кожні 30 календарних днів прострочення.

На підставі наведених положень договору та закону позивач нарахував відповідачу 758,09 грн пені за період прострочення з 31.07.2020 до 23.10.2020 та 3075,00 грн штрафу.

Розрахунок перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу «Ліга-Закон». Розрахунок виконано вірно, отже вимога позивача про стягнення 758,09 грн пені та 3075,00 грн штрафу підлягає до задоволення.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до умов договору покупець відшкодовує продавцю 18% річних від простроченої суми. На підставі вказаних вимог позивачем нараховано відповідачу 1137,14 грн 18% річних за період прострочення з 31.07.2020 до 23.10.2020, які просить стягнути з відповідача.

Розрахунок перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу «Ліга-Закон». Розрахунок виконано вірно, отже вимога позивача про стягнення 1137,14 грн 18% річних також підлягає до задоволення.

Відповідно до статей 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною 2 статті 20 Господарського Кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі.

Позивачем при зверненні до суду із цим позовом використано належний, у розумінні вимог статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, спосіб захисту його порушеного права.

Частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача задоволені частково, до відшкодування йому за рахунок відповідача підлягає судовий збір у розмірі 660,70 грн.

Щодо клопотання позивача про повернення йому з державного бюджету 50% сплаченого судового збору, то суд зазначає, що такий розподіл судових витрат має місце у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову або визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті (частина 1 статті 130 Господарського процесуального кодекс України). Як вбачається з матеріалів справи, протягом строку розгляду справи відповідачем було частково сплачено суму основної заборгованості, наслідком чого стало закриття провадження у справі у цій частині. Наведені обставини не належать до тих, які визначені у частині 1 статті 130 Господарського процесуального кодекс України, тому у суду відсутні підстави для такого розподілу судового збору.

Керуючись статтями 129, 231, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Огірчука Богдана Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний н6омер фізичної особи-платника податків код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фабрика «СІМІ» (вул. Володимирська, 92, м. Васильків, Київська область, 08600, ідентифікаційний код 37184114) 5000,04 грн основного боргу 758,09 грн пені, 1137,14 грн 18% річних, 3075,00 грн штрафу та 660,70 грн судового збору.

Закрити провадження у справі у частині стягнення 21750,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя О.І.Кучеренко