Рішення № 94193684, 12.01.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2021 Cправа № 914/2642/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екватор-Еліт", м. Івано-Франківськ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Шахта "Надія", с. Сілець Сокальського району Львівської області

про стягнення 48 267, 05 грн

Суддя Галамай О.З.

Секретар судового засідання Полюхович Х.М.

Представники сторін справи не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю "Екватор-Еліт" подано позов до Приватного акціонерного товариства "Шахта "Надія" про стягнення 48 267, 05 грн на підставі договору на закупівлю товарів № 0322-17-05-150 від 17.05.2019.

Хід розгляду справи.

Ухвалою суду від 10.11.2020 відкрито спрощене позовне провадження, судове засідання призначено на 10.12.2020.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Галамай О.З. з 07.12.2020 по 18.12.2020, судове засідання 10.12.2020 не відбулось.

Ухвалою суду від 22.12.2020 призначено справу до розгляду в судовому засіданні 12.01.2021.

Сторони явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча про час, дату та місце розгляду спору повідомлені належним чином.

Аргументи сторін.

Позовна заява обґрунтована невиконанням укладеного сторонами договору на закупівлю товарів № 0322-17-05-150 від 17.05.2019 в частині оплати за поставлений товар на суму 42 584, 98 грн. Також за прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 937, 99 грн 3% річних, 485, 62 грн інфляційних втрат та на підставі п. 10.4 договору 4 258, 46 грн штрафу.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, щодо позову в установленому порядку не заперечив.

Обставини справи.

17 травня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Екватор-Еліт" (Постачальник) та Приватне акціонерне товариство "Шахта "Надія" (Покупець) уклали договір на закупівлю товарів № 0322-17-05-150, відповідно до п.2.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором Постачальник зобов`язується у 2019 році систематично поставити і передати у власність Покупцю певну продукцію, зокрема, овочі, фрукти, горіхи, що за ДК 021:2015 відноситься до групи товарів за кодом: 0322000-9 Овочі, фрукти та горіхи, далі за тестом Договору та додатків до нього - «Товар» та/або «Продукція», на умовах та кількістю узгоджених із Замовником, а Замовник зобов`язується прийняти Товар і сплатити за нього певну грошову суму в порядку та на умовах даного Договору.

Згідно з п. 5.2 Договору Покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 14 календарних днів, але не пізніше 30 днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної.

Відповідальність сторін передбачена у розділі 10 Договору, зокрема, у п. 10.4 зазначено, що за порушення строків оплати за поставлений Товар, строк оплати за який вже минув, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10% від суми неоплаченого в строк поставленого Товару.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019 року включно, а по відношенню до платежів - до повного виконання покупцем своїх зобов`язань по сплаті отриманого товару (п. 13.1. Договору).

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу за період з 16.10.2019-18.12.2019 продукцію на загальну суму 42 584, 98 грн, а саме: згідно з видатковими накладними № РН-1016006 від 16.10.2019 на суму 5 357, 82 грн; № РН-1102002 від 02.11.2019 на суму 1 417, 76 грн; № РН-1102003 від 02.11.2019 на суму 1 355, 40 грн; № РН-1109010 від 09.11.2019 на суму 1 056, 76 грн; № РН-1116002 від 16.11.2019 на суму 260, 71 грн; № РН-1116003 від 16.11.2019 на суму 1 876, 26 грн; № РН-1116004 від 16.11.2019 на суму 1 025, 04 грн; № РН-1120003 від 20.11.2019 на суму 2 539, 67 грн; № РН-1120005 від 20.11.2019 на суму 865, 00 грн; № РН-1120006 від 20.11.2019 на суму 573, 00 грн; № РН-1127005 від 27.11.2019 на суму 5 398, 63 грн; № РН-1127006 від 27.11.2019 на суму 846, 40 грн; № РН-1127007 від 27.11.2019 на суму 1 241, 30 грн; № РН-1130012 від 30.11.2019 на суму 1 889, 41 грн; № РН-1204008 від 04.12.2019 на суму 274, 50 грн; № РН-1204009 від 04.12.2019 на суму 1 252, 50 грн; № РН-1204011 від 04.12.2019 на суму 4 660, 99 грн; № РН-1207008 від 07.12.2019 на суму 2 220, 93 грн; № РН-1214003 від 14.12.2019 на суму 4 931, 04 грн; № РН-1214004 від 14.12.2019 на суму 725, 06 грн; № РН-1218005 від 18.12.2019 на суму 4 586, 50 грн; № РН-1218004 від 18.12.2019 на суму 2 179, 20 грн.

Також позивачем долучено до позову товарно-транспортні та податкові накладні.

Видаткові накладні № РН-1016006 від 16.10.2019 на суму 5 357, 82 грн; № РН-1102002 від 02.11.2019 на суму 1 417, 76 грн; № РН-1127005 від 27.11.2019 на суму 5 398, 63 грн; № РН-1130012 від 30.11.2019 на суму 1 889, 41 грн; № РН-1204011 від 04.12.2019 на суму 4 660, 99 грн; № РН-1207008 від 07.12.2019 на суму 2 220, 93 грн; № РН-1214003 від 14.12.2019 на суму 4 931, 04 грн містять підпис, печатку позивача та відтиск печатки відповідача. Решта накладних підписані та скріплені печатками обох сторін.

Відповідачем за період спірних поставок товару оплачено позивачу 14 103, 76 грн, що підтверджується випискою про рух коштів останнього.

28 лютого 2020 року позивачем надіслано на адресу відповідача претензію, у якій просив погасити заборгованість на суму 42 584, 98 грн до 02.03.2020.

Відповіді на претензію матеріали справи не містять.

Отже, позивач просив стягнути з відповідача 42 584, 98 грн основної заборгованості, 937, 99 грн 3% річних, 485, 62 грн інфляційних втрат та 4 258, 46 грн штрафу.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач на виконання умов договору на закупівлю товарів № 0322-17-05-150 від 17.05.2019 поставив відповідачу впродовж 16.10.2019-18.12.2019 продукцію на загальну суму 42 584, 98 грн, що підтверджується видатковими, товарно-транспортними та податковими накладними.

За умовами договору (п. 5.2) відповідач мав здійснити протягом 14 календарних днів, але не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання товару (день підписання видаткової накладної).

Як зазначено вище, відповідач оплатив позивачу 14 103, 76 грн із чіткими призначеннями платежів по конкретних накладних, а саме: 06.11.2019 сплачено 5 357, 82 грн із зазначеним призначенням платежу - «за продукти зг. накл № 1016006 від 17.10.2019»; 11.12.2019 сплачено 3 304, 97 грн із зазначеним призначенням платежу - «за продукти зг. накл № 1120003 від 20.11.2019»; 16.12.2019 сплачено 5 440, 97 грн із зазначеним призначенням платежу - «за продукти зг. накл № 112003 від 20.11.2019».

Проте відповідач зараховував кошти на зменшення дебіторської заборгованості без врахування призначень платежів.

Алгоритм розподілу коштів урегульований в статті 534 Цивільного кодексу України, яка визначає правила виконання грошового зобов`язання, якщо наявна сума грошей є меншою за суму боргу, і вимоги кредитора в повному обсязі не можуть бути задоволені. У такому випадку вимоги кредитора погашаються у встановленій черговості:

- у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання. В даному випадку мова йдеться про судові витрати, витрати на сплату держмита та інших обов`язкових платежів, витрати на юридичну допомогу тощо. Такі витрати мають бути підтверджені кредитором (наприклад, підлягатиме стягненню за рішенням суду тощо);

- у другу чергу підлягають сплаті проценти та неустойка, в разі їх нарахування на підставі договору або закону;

- і лише в третю чергу сплачується основна сума боргу. Інший порядок погашення вимог кредитора може бути встановлений договором. Сторони можуть передбачити, наприклад, першочергове погашення основної суми боргу або інші правила тощо.

Можливість застосування положень статті 534 Цивільного кодексу України безпосередньо залежить від змісту реквізиту "призначення платежу" платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена статтею 534 цього Кодексу застосовуватися не може.

Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отримано без реквізиту "Призначення платежу" чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості тощо.

Відповідний порядок наведено у пункті 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 № 22 та пункті 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 910/12934/18, від 15.10.2019 у справі № 909/1141/18, від 26.12.2019 у справі № 911/2630/18.

Враховуючи те, що у договорі сторонами не погоджено іншого порядку зарахування коштів, позивачем безпідставно зараховано лише частково (3 928, 90 грн) проплату, здійснену відповідачем 06.11.2019 на суму 5 357, 82 грн по накладній від 16.10.2019 та не зараховано проплату 11.12.2019 в рахунок погашення заборгованості по накладній від 20.11.2019 на суму 2 539, 67 грн.

І лише надлишки переплат позивач вправі був зарахувати в погашення заборгованості, яка виникла раніше.

Зазначення у платіжному документі від 06.11.2019 призначення платежу за видатковою накладною від 17.10.2019 суд вважає технічною опискою, оскільки і номер, і сума співпадає з видатковою накладною від 16.10.2019. Більше того, у заяві про усунення недоліків, позивач також зазначив, що у банківській виписці відповідач неправильно зазначив тільки дату видаткової накладної.

Тому позивачем безпідставно заявлено до стягнення 1 428, 92 грн заборгованості за видатковою накладною від 16.10.2019, оскільки така оплачена відповідачем повністю 06.11.2019 та 2 539, 67 грн за видатковою накладною від 20.11.2019, оскільки така оплачена 11.12.2019.

Враховуючи межі позовних вимог та долучені до позовної заяви докази, позивачем підтверджено наявність у відповідача основної заборгованості на суму 38 616, 39 грн та така підлягає до стягнення.

В задоволенні вимоги про стягнення 3 968, 59 грн слід відмовити.

Щодо заявленоого до стягнення штрафу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Позивачем заявлено до стягнення 4 258, 46 грн штрафу.

Враховуючи те, що судом встановлено безпідставність заявлених до стягнення 1 428, 92 грн заборгованості за видатковою накладною від 16.10.2019 та 2 539, 67 грн за видатковою накладною від 20.11.2019, оскільки такі оплачені без порушення строку на їх оплату, в задоволенні вимоги про стягнення 396, 86 грн штрафу слід відмовити.

Тому до стягнення підлягає 3 861, 60 грн штрафу.

Щодо заявлених до стягнення 3% річних.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано 3% річних на суму 937, 99 грн та 485, 62 грн інфляційних втрат.

Враховуючи те, що судом встановлено безпідставність заявлених до стягнення 1 428, 92 грн заборгованості за видатковою накладною від 16.10.2019 та 2 539, 67 грн за видатковою накладною від 20.11.2019, оскільки такі оплачені без порушення строку на їх оплату, нараховані 132, 14 грн (94, 79 грн 3% річних та 37, 35 грн інфляційних втрат) не підлягають до задоволення.

Також перевіряючи розрахунок, судом встановлено, що позивачем неправильно визначено початок прострочення заборгованості по видатковій накладній від 07.12.2019.

Позивач почав нарахування з 07.01.2020.

Згідно з ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Останній день тридцятиденного строку на оплату - 06.01.2020.

Проте згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 995-р від 23.10.2019 «Про перенесення робочих днів у 2020 році», 6 та 7 січня 2020 року - вихідні дні. Тому останній день строку на оплату - 08.01.2020, а прострочення настало 09.01.2020.

Здійснивши власний розрахунок судом встановлено, що до стягнення по накладній від 07.12.2019 підлягає 46, 72 грн 3% річних.

Слід зазначити, що інфляційні втрати є більшими, ніж нараховано позивачем, проте підлягають до задоволення суми в межах заявлених позовних вимог.

Враховуючи викладене, до стягнення підлягає 448, 27 грн інфляційних втрат та 842, 83 грн 3% річних.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 77 ГПК України).

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Щодо судового збору.

В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Шахта "Надія" (місцезнаходження: 80086, Львівська область, Сокальський район, с. Сілець, ідент. код: 00178175) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екватор-Еліт" (місцезнаходження: 79035, місто Львів, вул. Січинського Д., будинок 1, ідент. код: 40004697) 43 769, 09 грн з яких: 38 616, 39 грн основного боргу, 3 861, 60 грн штрафу, 448, 27 грн інфляційних втрат, 842, 83 грн 3% річних та 1 906, 12 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 18.01.2021.

Суддя Галамай О.З.