Рішення № 94193663, 11.01.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2021 справа № 914/2862/20

м.Львів

за позовом: Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької, м.Львів

до відповідача: Приватного підприємства "ЕЙ ВІ ПЛАС ЮКРЕЙН", м.Львів

про стягнення 50548,66 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

При секретарі Кравець В.П.

Представники сторін:

від позивача: Ганусяк О.І. - адвокат

від відповідача: не з`явився

Суть спору: Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства "ЕЙ ВІ ПЛАС ЮКРЕЙН" про стягнення 50548,66 грн заборгованості, з якої 30 000,00 грн - основний борг, 540,00 грн - інфляційні втрати, 1354,98 грн - 3% річних, 5653,68 грн - пеня, 13000,00 грн - штраф, а також про відшкодування судових витрат.

Ухвалою суду від 19.11.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 16.12.2020.

Ухвалою суду від 16.12.2020 розгляд справи відкладено на 11.01.2021, з підстав викладених в ній.

Відповідно до ст.222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".

Позивач явку повноважного представника в судове засідання 11.01.2021р. забезпечив, позовні вимоги підтримав. В ході судового засідання позивачем було заявлено клопотання про те, що докази понесених позивачем судових втрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу будуть надані протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення у справі, а відтак просив суд вирішити питання про судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу, після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

В судовому засіданні представнику позивача роз`яснено положення ч.8 ст.129 ГПК України та повідомлено час і місце судового засідання щодо вирішення питання про відшкодування судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), а саме 26.01.2021 о 12:00 год.

Відповідач явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суд не повідомив. Крім того, від відповідача повернулося повідомлення про вручення поштового відправлення з ухвалою суду з причиною повернення без вручення адресату: «за закінченням терміну зберігання».

Суд звертає увагу сторін на те, що провадження у даній справі триває з 19.11.2020р. Так, судом двічі скеровувалися ухвали суду на адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, однак останній на жоден виклик в судове засідання не відреагував.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, юридичною адресою відповідача по справі є: 79005, м.Львів, вул.Б.Тершаківців, буд.2А, куди і надсилалися ухвали господарського суду. Інша інформація про місцезнаходження відповідача в суду відсутня.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв`язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, ч. 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на таку особу - учасника процесу.

Як звернув увагу Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 19.02.2020р. у справі №910/16409/15: «свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду».

Згідно зі ст. 11 ГПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону).

Відповідно до приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою «Вручити особисто», рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (пункт 99 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвали суду про відкриття провадження у справі відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомити суду про зміну свого місцезнаходження.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.

Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України - суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відтак, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору у спрощеному позовному провадженні.

У зв`язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Водночас, суд враховує, що серед принципів господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи судом.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 15.04.2019 р. між Львівським національним академічним театром опери та балету імені Соломії Крушельницької (Виконавець) та Приватним підприємством «ЕЙ ВІ ПЛАС ЮКРЕИН» (Замовник), було укладено договір №15/04/19, на виконання умов якого Виконавець забезпечив функціонування залу глядача на 940 місць, гардеробів, гримувальних кімнат, сцени, а Замовник зобов`язувався здійснити відшкодування експлуатаційних витрат Виконавця по проведенню Заходу - вистави «Тітка Чарлі» « 14» травня 2019 р. о 19:00 год.

Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати наданих послуг виконав частково, внаслідок чого станом на момент подання позовної заяви у відповідача існує заборгованість у розмірі 30000,00 грн по оплаті основного боргу.

У зв`язку з порушенням строків оплати відповідачу нараховано 5653,68 грн пені, 1354,98 грн 3% річних, 540,00 грн інфляційні втрати, 13000,00 грн. штраф.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив.

Обставини справи.

Відповідно до пункту 1.1 Договору від 15.04.2019 р. № 15/04/19 (надалі - Договір), укладеного між Львівським національним академічним театром опери та балету імені Соломії Крушельницької (Виконавець) та Приватним підприємством «ЕЙ ВІ ПЛАС ЮКРЕИН» (Замовник), Виконавець зобов`язувався забезпечити функціонування залу глядача на 940 місць, гардеробів, гримувальних кімнат, сцени, а Замовник зобов`язувався здійснити відшкодування експлуатаційних витрат Виконавця по проведенню Заходу - вистави «Тітка Чарлі» « 14» травня 2019 р. о 19:00 год.

Пунктами 2.1-2.4 Договору передбачено, що на підтвердження факту надання Виконавцем Замовнику послуг відповідно до умов цього Договору складається Акт приймання-передачі наданих послуг (надалі - Акт наданих послуг) в порядку та в строки, передбачені цим Договором. Акт наданих послуг оформляється Виконавцем в двох екземплярах протягом одного робочого дня з моменту проведення Заходу. У випадку наявності претензій, Замовник протягом 5 (п`яти) календарних днів після того, як він отримав (або повинен був отримати) Акт наданих послуг підписує цей Акт з застереженням про невідповідність наданих послуг умовам Договору (з посиланнями на пункти Договору і норми права) та оформляє детальний перелік зауважень окремим документом (Актом про невідповідність наданих послуг), як Додаток до Акту наданих послуг. У випадку, якщо протягом 10 (десяти) календарних днів після направлення Замовнику Акту наданих послуг Виконавець не отримає підписаний Акт наданих послуг та/або Акт про невідповідність наданих послуг, - послуги вважаються наданими належним чином та прийнятими Замовником без застережень чи претензій.

На виконання вказаних положень Договору листом від 27.05.2020 р. № 180 позивач відправив відповідачу два оформленні примірники Акта наданих послуг від 15.05.2019 р. по Договору з проханням підписати та завірити печаткою даний Акт, і повернути один примірник Акта на адресу позивача: пр. Свободи, 28, м. Львів, 79008. Проте даний лист з Актами наданих послуг повернувся позивачу у зв`язку з закінченням строків зберігання.

Згідно п. 3.1 Договору Замовник, якщо інше не передбачено пунктом 3.2 даного Договору, в термін до « 10» травня 2019 року, сплачує Виконавцю кошти в сумі відшкодування експлуатаційних витрат 130000,00 грн. (Сто тридцять тисяч гривень 00 копійок), в т. ч. ПДВ - 21667,67 грн. (Двадцять одна тисяча шістсот шістдесят сім гривень 67 копійок), шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Виконавця. Виконавець має право переглядати розмір плати за надані Замовнику послуги у разі значних інфляційних процесів або зміни цін і тарифів на такі послуги згідно діючого розрахунку на момент проведення заходу.

Пунктом 3.2 Договору визначено: Замовник зобов`язується провести попередню оплату в розмірі 60000,00 грн. (Шістдесят тисяч гривень 00 копійок), в т.ч. ПДВ - 10000,00 грн. (Десять тисяч гривень 00 копійок), до «06» травня 2019 р. А за п. 3.3 Договору датою сплати Замовником платежів вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

Однак передбаченої Договором попередньої оплати в термін до 06.05.2019 р. відповідач не здійснив. Крім того, в термін, передбачений п. 3.1 Договору, а саме - до 10.05.2019 р., жодних оплат від відповідача не надходило.

15.05.2019 відповідач за надані послуги розрахувавшись лише частково в сумі 100000,00 грн.

Отже, Позивач вважає, що розмір основної суми заборгованості по договору складає 30 000 грн.

На підставі п.12.2 Договору Позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 5653,68 грн., штраф у розмірі 13000,00 грн. та в порядку ст.625 ЦК України інфляційні втрати у розмірі 540,00 грн. та 3% річних у розмірі 1354,98 грн.

Оцінка суду.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства ( ч.2 ст.530 ЦК України).

За правовою природою договір №15/04/19 від 15.04.2019р. є договором надання послуг.

Договір є двостороннім, а відтак, погоджені в ньому умови, права та обов`язки стосуються лише сторін цього договору. Зі змісту договору не вбачається, що він укладений на користь третіх осіб.

За приписами ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 1 ст. 902 ЦК України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України передбачений обов`язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Матеріалами у справі підтверджується, що Позивач виконав умови договору №15/04/19 від 15.04.2019р, а саме надав послуги вартістю 130000,00 грн., що підтверджується актом наданих послуг від 15 травня 2019 року до договору від 15.04.2019 №15/04/19, який підписаний сторонами без зауважень. Згідно п.2 вищевказаного акту він є документом, який підтверджує виконання зобов`язань згідно Договору Виконавцем і є основою для сплати Замовником Виконавцю суми у розмірі 130 000, 00 грн.

Станом на день розгляду даної справи Відповідачем не надано будь-яких доказів, які б спростовували факт виконання позивачем умов Договору №15/04/19 від 15.04.2019.

Відповідачем частково оплачено заборгованість у розмірі 100000,00 грн, а заборгованість у розмірі 30000,00 грн. станом на час розгляду справи залишена відповідачем непогашеною. Доказів зворотнього відповідачем не подано і матеріали справи не містять.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку що позовні вимоги позивача про стягнення 30000,00 грн. основного боргу підставні, підтверджені матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що "якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події."

За неналежне виконання договірних зобов`язань, відповідачу нараховано пеню у розмірі 5653,68 грн., штраф у розмірі 13000,00 грн. інфляційні втрати у розмірі 540,00 грн. та 3% річних у розмірі 1354,98 грн.

Провівши перерахунок інфляційних втрат за період з 15.05.2019 по 30.09.2020 відповідно до суми боргу 30000,00 грн. суд встановив, що сума інфляційних втрат становить 540,00 грн, а тому суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає до задоволення.

Провівши перерахунок 3% річних, заявлених позивачем до стягнення суд встановив, що

за період з 07.05.2019 по 10.05.2019 відповідно до суми боргу 60000,00 грн., сума 3% річних становить 19,73 грн (позивачем заявлено 19,72 грн.);

за період з 11.05.2019 по 14.05.2019р. відповідно до суми боргу 130000,00 грн., сума 3% річних становить 42,74 грн (позивачем заявлено 42,73 грн.);

за період з 15.05.2019 по 20.10.2020р. відповідно до суми боргу 30000,00 грн., сума пені становить 1292,53 грн..

Оскільки в порядку ст.46 ГПК України позивач із заявою про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення 3 % річних не звертався, позовна вимога про стягнення 3% річних у розмірі 1354,98 грн. підлягає до задоволення повністю.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з вимогами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 12.2 Договору у випадку несвоєчасного виконання відшкодування експлуатаційних витрат або інших платежів, передбачених цим Договором, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день протермінування, а також штраф у розмірі 10% від суми, що не була вчасно сплачена.

Господарський суд, здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені у відповідності до вимог законодавства, з урахуванням норм щодо перебігу строків та моменту виникнення прострочення виконання зобов`язання, встановив, що:

за період з 07.05.2019 по 10.05.2019 відповідно до суми боргу 60000,00 грн., сума пені становить 230,14 грн (позивачем заявлено 230,13 грн.);

за період з 11.05.2019 по 14.05.2019р. відповідно до суми боргу 130000,00 грн., сума пені становить 498,63 грн;

за період з 15.05.2019 по 07.11.2019р. відповідно до суми боргу 30000,00 грн., сума пені становить 4924,93 грн. (позивачем заявлено 4924,92 грн.);

Оскільки в порядку ст.46 ГПК України позивач із заявою про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені не звертався, позовна вимога про стягнення пені у розмірі 4924,92 грн. підлягає до задоволення повністю.

Провівши перерахунок розміру штрафу, заявленого позивачем до стягнення суд встановив, що нарахування штрафу проведено вірно і до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума штрафу у розмірі 13000,00 грн.

Станом на день прийняття рішення, доказів оплати проведених позивачем нарахувань суду не надано, позовні вимоги визнано.

Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За умовами ч.1 ст.75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи викладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення і до стягнення з відповідача на користь позивача належить: 30000,00 грн. основного боргу, 5653,68 грн пені, 1354,98 грн 3% річних, 540,00 грн інфляційних втрат, 13000,00 грн. штрафу.

На підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір необхідно віднести на відповідача у розмірі 2102,00 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-80, 123, 129, 236-238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «ЕЙ ВІ ПЛАС ЮКРЕЙН» (79005, м.Львів, вул.Б.Тершаківців, буд.2А, ідентифікаційний код 41326570) на користь Львівського національного академічного театру опери та балету ім.Соломії Крушельницької (79008, м.Львів, пр.Свободи, 28, ідентифікаційний код 02224620) 30000,00 грн. основного боргу, 5653,68 грн пені, 1354,98 грн 3% річних, 540,00 грн інфляційних втрат, 13000,00 грн. штрафу та 2102,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Призначити на 26.01.2021 о 15:00 год. судове засідання щодо вирішення питання про витрати позивача на професійну правничу допомогу.

5. Позивачу, в строк до 18.01.2021, подати докази по витратах на професійну правничу допомогу, а також з доказами надіслання їх копій відповідачу.

6. Явка сторін в судове засідання сторін - на власний розсуд.

Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Львівської області: 79014, м.Львів, вул.Личаківська, 128, 2 поверх.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення підписано 16.01.2021.

Суддя С.Б. Кітаєва