Рішення № 94192630, 13.01.2021, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" січня 2021 р. Cправа № 902/1042/20

за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001; вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро, 49094)

до: Фермерського господарства "Благодатна Ферма" (вул. Космонавта Комарова, буд. 59, с. Берізки -Чечельницькі, Чечельницький р-н., Вінницька обл., 24834)

до: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 201 809,49 грн

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Резніченко Ю.В.

За участю представників сторін:

позивача: Рой В.Л.

відповідачів 1,2: не з`явились

В С Т А Н О В И В :

26.10.2020 р. Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фермерського господарства "Благодатна Ферма" до ОСОБА_1 про стягнення 201 809,49 грн.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 902/1042/20 розподілено судді Яремчуку Ю.О.

Суд зауважує, що відповідно до ч. 6 ГПК України - у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

27.10.2020 р. судом було здійснено запит до Центру надання адміністративних послуг Ізмаїльської міської ради з проханням надати відомості про реєстрацію місця проживання та інші персональні дані, що містяться в картотеці реєстраційного обліку відділу адресно-довідкової роботи про ОСОБА_1 у строки, визначені ч. 7 ст. 176 ГПК України.

11.11.2020 р. до Господарського суду Вінницької області надійшла відповідь від Центру надання адміністративних послуг Ізмаїльської міської ради із зазначенням витребовуваної інформації.

Ухвалою суду від 13.11.2020 р. відкрито провадження у справі. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 14.12.2020 р.

На визначену дату судом з`явився представник позивача. Представники відповідача не з`явились, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 13.11.2020 р.

За результатами проведеного судового засідання суд вирішив відкласти судове засідання у справі, як наслідок судом винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 14.12.2020 р. повідомлено учасників справи про судове засідання у справі, яке відбудеться 13.01.2021 р.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав.

Представник відповідача 1, не з`явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення, яке наявне в матеріалах справи.

Представник відповідача 2, не з`явився, направлена кореспонденція суду повернута з поштовою відміткою "За закінченням строку зберігання".

З врахуванням викладеного суд зазначає, що згідно із п.п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідачів про дату, час та місце судового слухання, але останні не скористались правом на участь свого представника у судовому засіданні.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13,74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника позивача.

Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи, а також відзиву на позовну заяву, на день розгляду справи від відповідачів до суду не надійшло.

З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що відповідачі належним чином були повідомлені про дане судове засідання. Неявка останніх є підставою до розгляду справи за їх відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

Водночас слід зазначити, що положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачами відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01.07.2016 р. Фермерське господарство "Благодатна Ферма" (далі відповідач-1) підписало Заяву на відкриття рахунку та анкету про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг.

Як слідує із змісту вказаної Заяви Фермерського господарства "Благодатна Ферма" приєдналось до Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ "ПриватБанк" (далі по тексту також - Умови) Тарифів Банку, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування (далі - договір) та взяло на себе зобов`язання виконувати умови договору.

На підставі укладеного договору, позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача-1 Фермерського господарства "Благодатна Ферма" кредитні кошти у розмірі 190 000,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку.

27.05.2019 р. між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 (далі - відповідач 2) було укладено договір поруки № Р155890731444950653 (далі - договір поруки), предметом якого є надання поруки відповідачем - 2 за виконання зобов`язань відповідача -1, які випливають з договору ( п.1.1. договору поруки).

За доводами позивача, спір у справі виник внаслідок того, що позичальник не виконав своїх зобов`язань за кредитним договором, а тому відповідачі мають солідарно сплатити наявну заборгованість в розмірі 190 000,00 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування, тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно із ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

На виконання умов кредитного договору, позивач надав відповідачу 1 кредитний ліміт, що підтверджується довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів та виписками про рух коштів з рахунку відповідача.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно із випискою про рух коштів з рахунку відповідача 1 по простроченому тілу кредиту становить 181 534,46 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому, 27.05.2019 р. між АТ КБ "Приватбанк" та відповідачем 2 ОСОБА_1 було укладено договір поруки № Р155890731444950653 - предметом якого є надання поруки відповідачем-2 за виконання зобов`язань відповідача-1, які випливають з договору .

Відповідно до умов договору поруки, а саме: Предметом цього договору є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання Фермерським господарством "Благодатна ферма».

Пунктом 1.2 договору поруки передбачено, що Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язань за "Угодою 1" в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Пунктом 1.3. договору поруки Поручитель з умовами "Угоди 1" та "Угоди 2" ознайомлений.

У випадку невиконання Боржником зобов`язань за "Угодою 1/або Угодою 2", Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники (п.1.5 договору поруки).

Договором поруки сторони обумовили, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього Договору. У випадку виконання Боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за "Угодою 1/або Угодою 2" цей договір припиняє свою дію (п.4.1).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Слід також зазначити, що з огляду на заявлення позову не тільки до позичальника (відповідача 1) за договором від 01.07.2016 р., а і до поручителя (відповідача 2) за договором поруки, судом при прийнятті рішення враховано наступні норми матеріального права.

Зокрема із ч.ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України згідно яких у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Частиною 1 ст.553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ч.1 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. В частині 2 названої статті встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п. 1.5. договору поруки його сторонами погоджено, що у випадку не виконання боржником зобов`язань за "Угодою 1" боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

За змістом п. 2.4.1. договору поруки поручитель зобов`язаний виконати зобов`язання боржника, зазначені в направленій кредитором вимозі згідно п.п. 2.1.2 п. 2.1. цього договору.

Згідно із п. 2.1.2. договору поруки у випадку невиконання боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п. 1.1. цього Договору, кредитор має право направити поручителю із зазначенням невиконаного зобов`язання. Не направлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання та вимагати виконання поручителем взятих на себе зобов`язань іншими способами.

В свою чергу, матеріали справи не містять доказів погашення заборгованості відповідачами 1, 2.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, враховуючи, що строк дії договору поруки становить 15 років, суд вважає вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів суми заборгованості у розмірі 181 534,46 грн правомірними та обґрунтованими з огляду на що задовольняє їх в повному обсязі.

Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом у сумі 19 289,72 грн, заборгованість по пені у сумі 60,94 грн, заборгованість з комісії у сумі 924,37 грн, суд зазначає наступне.

За змістом статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, останній має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Як підтверджено матеріалами справи, у заяві відповідача 1 про відкриття поточного рахунку на відкриття рахунку від 01.07.2016 р. процентна ставка, розмір комісії за використання ліміту не зазначені.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення відсотків за користування кредитом, комісії та пені, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, розміщеними на сайті: https://privatbank.ua як невід`ємну частину спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії за користування кредитним лімітом та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, зазначений Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не містить підпису відповідача, а тому не може вважатися саме частиною договору банківського обслуговування, укладеного між сторонами 01.07.2016.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "Приватбанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу 1 Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, комісії та погодженого розміру ліміту кредитування, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем 1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому суд зазначає, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії за використання ліміту, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Наведена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 17 липня 2020 року у справі № 910/8189/19.

З огляду на вище наведене та обставини справи, враховуючи судову практику викладену в постановах від 03.07.2019 по справі № 342/180/17 та від 17.07.2020 року у справі № 910/8189/19, суд прийшов до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом у сумі 19289,72 грн, заборгованість по пені у сумі 60,94 грн, заборгованість з комісії у сумі 924,37 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд задовольняє частково позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" в частині стягнення заборгованості за кредитом 181 534,46 грн, в іншій частині позов задоволенню не підлягає.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Фермерського господарства "Благодатна Ферма" (вул. Космонавта Комарова, буд. 59, с. Берізки-Чечельницькі, Чечельницький р-н., Вінницька обл., 24834,код ЄДРПОУ 40531206) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 181 534,46 грн - заборгованості.

3. Стягнути з Фермерського господарства "Благодатна Ферма" (вул. Космонавта Комарова, буд. 59, с. Берізки-Чечельницькі, Чечельницький р-н., Вінницька обл., 24834,код ЄДРПОУ 40531206) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати в сумі 1361,51 грн.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати в сумі 1361,51 грн.

5. В решті позову відмовити.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

7. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

8. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

9. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 18 січня 2021 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2,3 - позивачу (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001; вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро, 49094)

4,5 - відповідачу (вул. Космонавта Комарова, буд. 59, с. Берізки -Чечельницькі, Чечельницький р-н., Вінницька обл., 24834) (АДРЕСА_1)