Ухвала суду № 94189147, 15.12.2020, Генічеський районний суд Херсонської області

Справа №: 653/3727/20

Провадження № 2-з/653/22/20

У Х В А Л А

іменем України

15 грудня 2020 року

Суддя Генічеського районного суду Херсонської області Берлімова Ю.Г., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за його позовом до Приватного підприємства «АЗОВ-2012» про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

20 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Приватного підприємства «АЗОВ-2012» про стягнення заборгованості.

14 грудня 2020 року позивачем було подано заяву про забезпечення позову.

Заяву обґрунтовано тим, що 17 жовтня 2017 року між ОСОБА_2 (Позикодавець) та Приватним підприємство «АЗОВ-2012» в особі директора Березовського Миколи Михайловича (Позичальник) укладено Договір позики, згідно якого Позичальник позичив у Позикодавця грошові кошти на суму 25 000 (двадцять п`ять тисяч 00 коп.) доларів США.

Відповідно до п. 1 даного договору позики, термін позики становить 1 (один) місяць, а саме до 18 листопада 2017 року.

Пунктом 7 договору позики передбачено, що Позичальник за несвоєчасне повернення коштів Позикодавцю, сплачує останньому штраф в розмірі 1000 (тисяча) грн. 00 коп. за кожен день прострочки, що не звільняє Позичальника від повернення суми позики зазначеної в пункті 1 даного Договору.

Станом надень подання позовної заяви сума позики за вказаним договором Позикодавцю повернута не була, тому за договором існує непогашена заборгованість в розмірі 25 000 (двадцять п`ять тисяч 00 коп.) доларів США та 1 094 000 грн. (один мільйон дев`яносто чотири тисячі гривень 00 копійок) штрафу за несвоєчасне повернення коштів Позикодавцю.

На підставі договору про відступлення права вимоги від 08 листопада 2020 року, укладеного між ОСОБА_2 (Первісний кредитор) та ОСОБА_1 (Новий кредитор), останній набув усіх прав Первісного кредитора за укладеним між ОСОБА_2 та Приватним підприємством «АЗОВ-2012» договором позики від 17 жовтня 2017 року, тому він має право на стягнення боргу з ПП «АЗОВ-2012», на підставі договору позики від 17 жовтня 2017 року та договору про відступлення прав вимоги від 08 листопада 2020 року.

Заявник вказує, що загальна сума заборгованості (включаючи заборгованість за договором позики, штрафу за несвоєчасне повернення коштів, відсотків за користування грошовими коштами, курсову різницю та судовий збір) складає 1 899 709,88 грн. (один мільйон вісімсот дев`яносто дев`ять тисяч сімсот дев`ять гривень 88 копійок), а відповідач зарекомендував себе як недобросовісна особа, у зв`язку із неповерненням суми заборгованості впродовж трьох років.

Вважає, що забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача та не перешкоджатиме його господарській діяльності, оскільки арештоване майно фактично перебуватиме у володінні власника. Тому з метою реального виконання рішення суду в майбутньому та недопущення зловживання відповідачем своїми правами просить накласти арешт на майно, власником якого є Приватне підприємство «АЗОВ-2012», а саме: нерухоме майно загальною площею (кв.м) : 1292, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1976255265221, будівлю загальною площею (кв.м) : 485.3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1101320865221 у межах позовних вимог на суму 1 899 709,88 грн. (один мільйон вісімсот дев`яносто дев`ять тисяч сімсот дев`ять гривень 88 копійок).

За правилами ч. 1 ст. 153 ЦПК України суд проводить розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Суд розглянувши заяву про забезпечення позову з наведених у ній підстав, приходить до наступних висновків.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У відповідності з ч. 2 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них зокрема належить накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25 травня 2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва, та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У відповідності до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18 (провадження № 61-47464св18) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В даному випадку позивач не надав жодних обґрунтованих доказів та посилань на те, що відповідач має намір розпорядитись належним йому майном на власний розсуд, що в подальшому могло б ускладнити або унеможливити виконання рішення суду.

З огляду на те, що заявником не доведено можливість виникнення негативних наслідків від невжиття заходів забезпечення позову, наслідки від їх встановлення не можуть вважатися співмірними.

Отже, у даному випадку відсутній зв`язок між заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, як відсутня ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів. Встановлення заходу забезпечення позову не сприятиме виконанню судового рішення в разі задоволення позову (з огляду на предмет позовних вимог), а буде лише обмежувати право власності відповідача.

З врахуванням наведеного, надаючи оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, викладені в ній обставини не підтверджені доказами та не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому, а тому у задоволенні заяви необхідно відмовити.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 76-81, 149, 150, 153, 258-261, 352-355 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову – відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Херсонського апеляційного суду через Генічеський районний суд Херсонської області.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Генічеського районного суду Ю. Г. Берлімова