Рішення № 94188655, 12.01.2021, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/2668/2020 Справа № 490/1992/20

Центральний районний суд м. Миколаєва

___________

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2021 року Центральний районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого - судді Черенкової Н.П.,

при секретарі – Баришнікової І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 31.08.2007 року в розмірі 6000,00 грн., обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що ОСОБА_2 звернулася до ПАТ КБ "Приватбанк", правонаступником якого є АТ КБ "Приватбанк" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву № б/н від 31.08.2007 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 6000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивач свої зобов`язання за вказаним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі встановленому в договорі. У свою чергу, позичальник не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов кредитного договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у зв`язку з невиконанням своїх зобов`язань за вказаним договором у позичальника виникла заборгованість, яка станом на 02.04.2018 року становить 5762,98 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2020 року дана справа передана на розгляд судді Черенковій Н.П.

Ухвалою від 09.04.2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, призначено дату судового засідання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав.

Відповідач, до судового засідання не з`явилась, про час та місце судового засідання належним чином повідомлена, заперечень проти позову не надавала.

19.05.2020 року від позивача на адресу суду надійшло клопотання про долучення письмових доказів до матеріалів справи.

Окрім того, позивач надав клопотання про витребування доказів, а саме:

1) витребувати докази від територіального органу, до повноважень якого входять питання реєстрації місця проживання фізичних осіб (Центру надання адміністративних послуг у місті та/або сільської ради), компетенція якого територіально поширюється на адресу останнього місце реєстрації проживання померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальника ОСОБА_2 : - довідку про склад сім`ї та реєстрацію осіб за адресою: АДРЕСА_1 , станом на дату смерті померлої ОСОБА_2 : ІНФОРМАЦІЯ_1 .

2) витребувати докази від Першої Миколаївської державної нотаріальної контори копію спадкової справи, заведеної після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 .

Ухвалою суду від 10.11.2020 року клопотання позивача задоволено, витребувано від Центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради довідку про склад сім`ї та реєстрацію осіб за адресою: АДРЕСА_1 , станом на дату смерті померлої ОСОБА_2 : 02.04.2018 року та від Першої Миколаївської державної нотаріальної контори копію спадкової справи, заведеної після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 .

Судове засідання відкладено на 12.01.2021 року.

09.12.2020 року від Першої Миколаївської державної нотаріальної контори надійшов лист про надання інформації, відповідно до якого спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 не заводилась.

11.01.2021 року на адресу суду від Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради надійшов лист №19.03.03-11/6924/20 в якому повідомляється, що станом на 02.04.2018 року згідно з відомостями Реєстру за адресою: АДРЕСА_2 зареєстроване місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Окрім цього, повідомляється, що 21.11.2017 року місце проживання ОСОБА_2 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 , з одночасним зняттям з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_2 знята з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 , у зв`язку зі смертю.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав.

Відповідач, до судового засідання не з`явилась, про час та місце судового засідання належним чином повідомлена, заперечень проти позову не надавала.

Судом постановлено про розгляд справи у відсутності сторін, що відповідає приписам ст.223 ЦПК України.

Дослідивши докази в справі у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ "Приватбанк", яка датована 31.08.2007 року.

Дана заява не містить даних про надання кредиту у сумі 6000,00 грн., надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку не містять підпису ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 1054 ч.1 Цивільного Кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 02.04.2018 року становить 5762,98 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту.

Позичальник ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_10 .

21.11.2018 року АТ КБ «Приват Банк» відповідно до ч. 2 ст. 1281 Цивільного кодексу України, надіслало претензію кредитора до Першої Миколаївської державної нотаріальної контори, в якій позивач просив повідомити чи відкривалась спадкова справа після померлого ОСОБА_2 , включити його кредиторські вимоги в спадкову масу, повідомити інформацію стосовно осіб, які подали заяву про прийняття спадщини або відмовилися від прийняття спадщини після смерті боржника, а також щодо осіб, які вже прийняли спадщину та повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед банком на суму 5762,98 грн.

При цьому, у відповідь на претензію Банку листом Першої Миколаївської державної нотаріальної контори від 18.12.2018 року, було повідомлено, що слід надати квитанцію про сплату проведення перевірки в Спадковому реєстрі - для перевірки наявності заведеної Спадкової справи та подальшого заведення спадкової справи за заявою кредитора, а матеріали претензії повернуто на адресу Банку.

11.09.2019 року з претензією кредитора Банк звернувся до відповідача як спадкоємиці померлого позичальника, про сплату заборгованості позичальника станом на дату його смерті у розмірі 5762,98 грн.

При цьому, позивачем вказано, що ОСОБА_1 є спадкоємицею померлої, як особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно листа Першої Миколаївської державної нотаріальної контори від 25.11.2020 року спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилась.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 1 ст. 609 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Частиною 1 та частиною 3 ст.1268, ч.1 ст.1269, ч.1 ст.1270 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

За змістом зазначених норм вбачається, що прийняття особою спадщини обумовлюється або постійним проживанням спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, або в разі відсутності наведених вище обставин, - поданням до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини у визначений ч. 1 ст. 1270 Цивільного кодексу України строк.

Так, статтею 1281 ЦК України визначено порядок та строки пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців, згідно якого спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги (частина перша). Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги (частина друга). Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги (частина третя). Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги (частина четверта).

У відповідності до ст. 1282 Цивільного кодексу України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям в натурі.

Положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором нормстатті 1281 ЦК Українищодо строків пред`явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Вимога може бути пред`явлена кредитором безпосередньо спадкоємцю, а також через нотаріуса за місцем відкриття спадщини, який у строк, встановленийст. 1281 Цивільного кодексу України, приймає претензії кредиторів від спадкодавця. Даний строк не є строком, у який кредитор має звернутися до суду з позовом про стягнення боргу зі спадкоємця. Заявлення кредитором своїх вимог до спадкоємців не безпосередньо, а через нотаріуса не суперечить приписам ч. 2 ст. 1281 Цивільного кодексу України. При цьому, на відміну від безпосереднього повідомлення спадкоємців кредитор, повідомляючи останніх про свої вимоги через нотаріуса, не зобов`язаний зважати на факт прийняття спадщини, оскільки нотаріус повинен прийняти відповідну заяву кредитора незалежно від того, чи прийняв спадщину хоча б один зі спадкоємців і чи встановлені спадкоємці взагалі.

АТ КБ «ПриватБанк», який знав про відкриття спадщини, в установленому законом порядку не пред`явив вимоги до спадкоємця у межах строків, встановлених частиною третьоюстатті 1281 ЦК України(понад один рік з дня настання строку вимоги - з 02 квітня 2018 року року), а тому в силу приписів частини четвертоїстатті 1281 ЦК України, банк позбавлений права вимоги до спадкоємців, оскільки відповідальність спадкоємців за боргами спадкодавця настає лише за умови додержання кредитором вимог статей 1281, 1282 ЦК України, які ним не дотримані.

Вказана позиція відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 11 жовтня 2018 року (справа №136/1336/16-ц).

Крім того, в будь-якому разі вимоги, заявлені до відповідача , не можуть бути задоволені, враховуючи вимоги ст.ст. 1258,1259,1261,1264,1265 ЦК України.

Окрім того, суд також враховує, що у відповідності до вимог ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник та кредитор.

Зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.(ст.598 ЦК України).

У відповідності до вимог ст.608 ЦК України, зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконано іншою особою.

Універсальне правонаступництво, здійснення якого забезпечується інститутом спадкування, передбачає перехід не лише прав від померлої фізичної особи до інших осіб, а і її обов`язків, які в один момент переходять до спадкоємців у незмінному вигляді. Основною метою при цьому є забезпечення стабільності цивільного обороту завдяки гарантованій законом заміні третіми особами особи, яка вибула з його складу учасників. Розвиток ринкових відносин та поширення кредитно-банківських механізмів на широкі сфери суспільного життя обумовлюють потребу в нормативно-правовому врегулюванні зобов`язальних правовідносин і забезпеченні гарантій задоволення вимог кредиторів у разі смерті боржника й переходу обов`язків боржника до його спадкоємців.

Тобто чинне законодавство не містить прямої норми, яка б визначала перелік обов`язків, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця і не можуть із цієї причини входити до складу спадщини. А втім, їх невиключний перелік можна окреслити завдяки тлумаченню ч. 1 ст. 515 ЦК України, яка до таких зараховує, зокрема, зобов`язання про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Законодавець уст. 1231 ЦК Українивстановив певні особливості спадкування обов`язків, що виникли з недоговірних зобов`язань, а також щодо сплати неустойки з договірних зобов`язань. Так, до спадкоємця переходить обов`язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем. Обов`язок із відшкодування моральної шкоди, завданої спадкодавцем, а також обов`язок сплатити неустойку (штраф, пеню) переходять спадкоємцю лише у випадку і в межах присудження таких виплат судом зі спадкодавця за його життя. При цьому за позовом спадкоємця суд може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), розмір відшкодування майнової шкоди (збитків) і моральної шкоди, якщо вони є непомірно великими порівняно з вартістю рухомого чи нерухомого майна, яке було одержано ним у спадщину.

Отже, кредитори не мають права вимоги до спадкоємців за зобов`язаннями з відшкодування моральної шкоди та зі сплати неустойки (штрафу, пені), якщо це право не отримало судового захисту за життя боржника.

Порядок і строк пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців боржника

Вимоги можуть бути пред`явлені кредитором лише до спадкоємців, які прийняли спадщину. При цьому необхідно враховувати, що прийняття спадщини є вольовим актом, у якому спадкоємець утілює своє рішення прийняти спадщину чи свідомо не користується правом відмовитися від прийняття спадщини, тобто безпосереднє волевиявлення або презюмується (якщо особа проживала зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини й не відмовилася від її прийняття), або реалізується в конкретній заяві спадкоємця.

Зі змістуст. 1281 ЦК Українивбачається, що вимога має пред`являтися кредитором безпосередньо до кожного спадкоємця окремо. Однак, зважаючи на положення Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, претензії від кредиторів спадкодавця може приймати також і нотаріус. Претензії мають бути заявлені в письмовій формі й прийняті незалежно від строку настання права вимоги. Про претензію, що надійшла, нотаріус доводить до відома спадкоємців, які прийняли спадщину, або виконавця заповіту.

Тобто кредитор має право пред`явити вимоги як безпосередньо до спадкоємця, так і до нотаріуса, який відкрив спадкову справу. Також не виключена й можливість відкриття спадкової справи за ініціативою самого кредитора.

Строки пред`явлення вимоги кредитором спадкодавця визначено ч. ч. 2 і 3 ст. 1281 ЦК України, норми яких зобов`язують кредитора протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Співвідношення цих строків зі строками позовної давності, а також правові наслідки їх спливу є питанням, що визначає долю чималої кількості судових процесів у категорії спадкових спорів.

Так, 28 лютого 2018 р. Верховний Суд виніс постанову всправі № 280/185/16-ц, у якій сформульовано позицію про те, що сплив строку, передбаченого ч. 2 ст. 1281 ЦК України, сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, що полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу.

У постанові від 17.04.2018 року у справі № 522/407/15-ц, Верховний Суд роз`яснив, що визначені ст. 1281 ЦК України строки пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними строками. Сплив перших має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже й неможливість вимагати в суді захисту відповідного права. Натомість сплив позовної давності не виключає наявності в кредитора права вимоги та є підставою для відмови в позові за умови, якщо про застосування позовної давності в суді заявила одна зі сторін.

Таким чином, сплив визначених ст. 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань.

Частиною 1 ст. 1282 ЦК України встановлено, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного в спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці в спадщині.

Частиною 2 ст. 1282 ЦК Українивизначено способи задоволення вимог кредитора: спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями й кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Питання про те, чи може кредитор звертатися за захистом свого порушеного права в спосіб, відмінний від передбаченого ч. 2 ст. 1282 ЦК України, досліджував Верховний Суд під час розглядусправ № 645/3265/13-ц (постанова від 25.04.2018 р.) та № 192/2761/14 (постанова від 23.05.2018 р.). У наведеній нормі права передбачається спеціальний, додатковий за своєю правовою природою, спосіб захисту цивільних прав та інтересів кредитора спадкодавця в разі, якщо спадкоємці не виконають його вимоги.

Отже, звертаючись до суду з позовом до спадкоємців боржника, кредитор має право обрати будь-який ефективний спосіб захисту свого порушеного права, не обмежуючись при цьому способами, передбаченимич. 2 ст. 1282 ЦК України.

У відповідності до приписів ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, як у задоволені позовних вимог відмовлено, судовий збір стягненню не підлягає.

Керуючись ст. 4,12,!3, 79-81 1441 , 259-265,273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 12 січня 2021 року.

Головуючий суддя Черенкова Н.П.