Рішення № 94188340, 11.01.2021, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/2238/20

Провадження № 2/459/149/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2021 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого – судді Дем`яновської Ю.Д.,

з участю секретаря судового засідання Піскляк О.Ю.,

представника позивача Романіва С.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

прокурора Скапенко А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Червонограді за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури, з участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача: Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

17.08.2020 року позивачка ОСОБА_1 подала до суду позов до Львівської обласної прокуратури, яким просить стягнути з відповідача в її користь за рахунок державного бюджету 950000 (дев`ятсот п`ятдесят тисяч) гривень.

Свої вимоги мотивує тим, що постановою прокурора Сокальського району про порушення кримінальної справи відносно особи від 13.02.2012 р. порушено кримінальну справу № 128-0306 відносно позивачки ОСОБА_1 за фактом крадіжки блоку ПФ з шахти «Степова», за ознаками злочину,передбаченого ч.1 ст. 185 КК України.Постановою про притягнення особи як обвинуваченої від 15.02.2012 р. у вказаній кримінальній справі її притягнуто як обвинувачену та пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України. 15.02.2012 р. у вказаній кримінальній справі позивачці обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. 03.03.2012 року заступником прокурора Сокальського району затверджено обвинувальний висновок у вказаній кримінальній справі, складений слідчим СВ Сокальського РВ ГУ МВСУ у Львівській області 28.02.2012 p., про обвинувачення ОСОБА_1 за ч.1 ст. 185 КК України у таємному викраденні 02.12.2011 р. одного повнофункціонального блоку (ПФ) зі стійки комплексу аерогазової інформації (КАГІ), встановленого у приміщенні операторів дільниці газового захисту і контролю ВП «Шахта «Степова»» ДП «Львіввугілля».

В подальшому, вказану кримінальну справу із обвинувальним висновком скеровано для розгляду в Сокальський районний суд Львівської області.

Вироком Сокальського районного суду Львівської області від 17.04.2013 р. (справа № 1321/862/2012) її визнано винною за ч. 1 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 1700 гривень.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 26.07.2013 року вказаний вирок залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.10.2014 р. частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 , ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 26.07.2013 року скасовано та направлено справу на новий апеляційний розгляд.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 09.12.2014 р. вирок Сокальського районного суду Львівської області від 17.04.2013 р. скасовано, а справу скеровано прокурору Сокальського району для організації проведення додаткового розслідування. 04.02.2015 р. слідчим Сокальського ВП Червоноградського ВП ГУ НП у Львівській області внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за № 12015140310000139 про кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 185 КК України. В подальшому, постановою від 14.03.2016 р. вказане кримінальна провадження закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діях особи складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України. З посиланням на норми матеріального права, позивачка обґрунтовує розмір моральної шкоди тим, що на час порушення кримінальної справи їй було 36 років, вона була сімейною людиною, перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 ,який помер в 2017 p. та з яким виховували трьох неповнолітніх, на той час, дітей: синів ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , 2004 року народження, доньку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , сім`я мала статус багатодітної. Позивачка раніше не притягувалась до кримінальної відповідальності, судимості не мала і ніколи не була причетною до будь-яких злочинів, однак зазнала кримінального переслідування, яке тривало понад 4 роки (4 pоки 1 місяць 1 день), під час якого їй було пред`явлено обвинувачення у вчинені злочину, через що вона тривалий період часу була змушена відстоювати свою невинуватість, захищатись від незаконного обвинувачення, затрачати час на участь в процесуальних діях та у судових засіданнях, в т.ч. суду апеляційної інстанції, шукати та залучати захисника, затрачаючи на це час, зусилля та кошти.Зазначає, що враховуючи тривалість кримінальної справи, була змушена вживати додаткові заходи щодо організації свого життя. Крім цього, наголошує, що внаслідок застосування до неї запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд було обмежено її право на свободу пересування, яке тривало декілька років, при цьому майже 3 (три) роки вона мала статус підсудної, а внаслідок залишення судом апеляційної інстанції вироку суду без змін вона набула статусу засудженої. Крім цього зазначає, що на шахту «Степова», саме за крадіжку майна якої вона і була засуджена, позивачка пропрацювала більше 18 років, тому її добре знали працівники вказаної шахти, були сформовані певні соціальні зв`язки, в т.ч. і силу попередніх тривалих виробничих відносин. Крім того, на вказаній шахті в цей період (по 18.06.2017 р.) працював її чоловік ОСОБА_2 та її мати ОСОБА_6 (працює й на даний час), а тому вважає, що обвинувачення її у вчинені крадіжки із вказаної шахти та подальше засудження виставило її у негативному світлі перед працівниками шахти, у образі злочинця, злодія недобросовісної та непорядної людини, а тому була змушена виправдовуватись перед колишніми співробітниками,чоловіком, рідною матір`ю пояснюватись про свою невинуватість.

Крім цього, 22.01.2012 р. за місцем її проживання міліцією був проведений обшук, до участі в проведенні якого були залучені понятими сусіди, що також виставило її в негативному образі перед сусідами.

Вказує, що після її незаконного засудження, ДП «Львіввугілля» звернулось до суду із позовом до неї про відшкодування шкоди, завданої нібито вчиненням злочину, однак в подальшому позов залишено без розгляду.

Зазначає, що внаслідок вказаних обставин вона зазнала і продовжує зазнавати сильних душевних страждань, що спричинені фактом притягнення її як обвинуваченої, обмеження її права на свободу пересування та подальше засудження в сукупності із тривалістю кримінального переслідування. Поряд з цим вона відчула і продовжує відчувати себе сильно приниженою та присоромленою, її репутацію було істотно знижено, через що вона була змушена обмежити спілкування із знайомими та рідними, уникати контактів із ними, стала замкнутою, відстороненою, роздратованою, почала відчувати страх зустрічей із знайомими, побоюючись розмов на тему вчинення злочину, що негативно вплинуло на її відносини із знайомими та рідними, соціальні зв`язки. У неї виникла апатія до життя та оточення, розчарованість, нервозність, часте безсоння, сильні хвилювання, невпевненість у собі, знизилась самооцінка, виникло почуття безправності та беззахисності, вона розчарувалась щодо системи правоохоронних органів України, втратила віру у законність та справедливість, у цінність прав людини, закріплених Конституцією України. Вказує, що за незаконне притягнення її як обвинуваченої нікого не притягнуто до відповідальності, перед нею ніхто навіть просто по-людськи не вибачився, що також продовжує завдавати їй душевних страждань, а тому розмір спричиненої моральної шкоди оцінює в суму 950000 (дев`ятсот п`ятдесят тисяч) гривень.

У відзиві проти позову відповідач заперечив проти позову, з посиланням на норми ст.1176 ЦК України, ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» та ін., вважає, що розмір виплати повинен бути обмежений 245000,00 гривень з розрахунку одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством та судом(49 місяців х 5000 грн).

У відповіді на відзив позивачка вказала, що наведений у відзиві розмір відшкодування є лише гарантованим мінімумом відповідальності держави за спричинену моральну шкоду.

Третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору надала суду пояснення, якими заперечила проти позову, вказала, що розмір відшкодування повинен визначатись з урахуванням вимог розумності та справедливості такого відшкодування, яке має бути не більш ніж достатнім для поміркованості задоволення звичайних потреб потерпілої особи і не повинно призводити до збагачення позивача за рахунок держави, а тому розрахунок слід проводити виходячи з розміру не менше однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством з врахування того факту, що позивачка під вартою не утримувалась, мала можливість спілкуватись з близькими людьми, вільно пересуватись з межах постійного місця проживання та не зверталась впродовж всього періоду за дозволом на виїзд за межі Львівської області.

Ухвалою від 18.08.2020 року відкрито загальне позовне провадження, вирішено питання витребування доказів та призначено підготовче судове засідання на 08.09.2020 року.

В підготовчому судовому засіданні 08.09.2020 року представник відповідача повідомив про перейменування Прокуратури Львівської області у Львівську обласну прокуратуру без зміни коду юридичної особи у ЄДРПОУ та заявив клопотання про залучення до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору Державної казначейської служби України та в якості співвідповідача Сокальський ВП Червоноградського ВП ГУ НП у Львівській області. В зв`язку з необхідністю з`ясування думки позивачки, яка в підготовче судове засідання не з`явилась та подала відповідну заяву, судом оголошено перерву до 24.09.2020 року.

В підготовчому судовому засіданні 24.09.2020 року залучено до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору Державну казначейську службу України та надано строк для подання письмових пояснень, ухвалено про повторне витребування доказів - у Сокальського ВП Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області матеріалів кримінального провадження № 12015140310000139 від 04.02.2015 року, підготовче судове засідання відкладено на 13.10.2020 року.

13.10.2020 року завершено підготовчий розгляд справи, замінено відповідача Прокуратуру Львівської області на Львівську обласну прокуратурусправу призначено до судового розгляду на 03.11.2020 року.

Судове засідання 03.11.2020 року відкладено за заявою представника позивача, представник відповідача в судове засідання не з`явився.

В судовому засіданні 02.12.2020 року відмовлено в залученні до участі в справі в якості співвідповідача Сокальський ВП Червоноградського ВП ГУ НП у Львівській області.

Даючи пояснення в судовому засіданні, позивачка підтримала позовні вимоги повністю, дала пояснення аналогічні викладеним в позові та доповнила, що вона працювала на посаді оператора дільниці газового захисту і контролю шахти «Степова», звідки була звільнена з роботи 01.12.2011 року за систематичне невиконання трудових обов`язків відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України, хоча вважає, що справжньою причиною звільнення стала її принципова позиція щодо умов роботи у забої, зокрема рівня загазованості. Своє звільнення позивачка оспорювала в судовому порядку, однак в позові було відмовлено та рішення суду набрало законної сили. Вважає, що наслідки незаконного засудження вона відчуває до цього часу, зокрема вказала, що саме такий запис в трудовій книжці та відомості про засудження перешкоджають її працевлаштуванню. Її чоловік теж працював на цій же шахті та помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто вже після закриття кримінального провадження, однак стверджує, що саме через кримінальне провадження Пенсійний фонд відмовив їй в призначенні пенсії чоловіка з причини того, що на час розгляду її заяви вона ще була працездатна та не досягла пенсійного віку, а тому лише молодший син отримує пенсію по втраті годувальника. Вважає смерть чоловіка відгуком кримінальної справи відносно неї. Крім цього, в судовому засіданні позивачка та її представник додатково вказали, що моральні страждання були спричинені позивачці фактом того, що вона була змушена захищатись від незаконного кримінального переслідування, свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення позивачка не визнавала, тричі подавала скарги на дії слідчого, приймала участь в усіх судових засіданнях, подавала апеляційну та касаційну скаргу від себе (окрім скарг адвоката). Одночасно зазначає, що під час судового розгляду кримінального провадження в якості свідків були допитані її співробітники та знайомі, слідчим було зроблено запит до експлуатуючої організації для отримання характеристики особи позивачки в рамках кримінального провадження, і в сукупності ці обставини призвели до розголосу та наданні їй негативної репутації злочинниці. Разом з тим, позивачка вказує, що 03.12.2011 року вона зверталась до лікаря-невропатолога після надання пояснень у кримінальній справі 02.12.2011 року, під час дачі яких їй усно повідомили про майбутнє пред`явлення обвинувачення. Додатково акцентувала, що обшук в рамках кримінального провадження у неї вдома було проведено 22.01.2012 року ще до притягнення її в якості обвинуваченої, а підписка про невиїзд відібрана 15.02.2012 року. На задоволенні позовних вимог наполягає та просить ухвалити рішення про задоволення таких.

Представник позичка адвокат Романів С.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення аналогічні викладеним в позові та поясненням позивачки, додатково акцентував увагу на обставинах щодо перебігу досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадженні відносно позивачки, просить позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечила, пояснила, що позивачка не довела саме величину заявленого розміру відшкодування моральної шкоди та не надала доказів якими конкретно діями відповідача таку спричинену у заявленому розмірі, просить відмовити в задоволенні повністю за недоведеністю.

В судове засідання представник третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору не з`явився, свою позицію відносно позову висловив у поясненнях, які долучено до матеріалів справи, тому його неявка не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст.223 ЦПК України.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, матеріали кримінальної справи № 128-0306 (кримінальне провадження № 12015140310000139) в трьох томах, встановивши дійсні обставини справи та відповідні їм норми матеріального права, перевіривши докази в їх сукупності та оцінивши такі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд приходить до висновку про задоволення позову частково виходячи з наступного:

Судом встановлено, що постановою прокурора Сокальського району Львівської області про порушення кримінальної справи відносно особи від 13.02.2012 р. порушено кримінальну справу № 128-0306 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України відносно ОСОБА_1 за фактом крадіжки блоку ПФ з шахти «Степова» (а.с.5).

Постановою про притягнення особи як обвинуваченої від 15.02.2012 р. у вказаній кримінальній справі її притягнуто як обвинувачену та пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України (а.с.6).

15.02.2012 р. у вказаній кримінальній справі позивачці обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд (к.с.128-0306, т.1, а.с.229,230).

03.03.2012 року заступником прокурора Сокальського району Львівської області затверджено обвинувальний висновок у кримінальній справі, складений слідчим СВ Сокальського РВ ГУ МВСУ у Львівській області 28.02.2012 p., про обвинувачення ОСОБА_1 за ч.1 ст. 185 КК України у таємному викраденні 02.12.2011 р. одного повнофункціонального блоку (ПФ) зі стійки комплексу аерогазової інформації (КАГІ), встановленого у приміщенні операторів дільниці газового захисту і контролю ВП «Шахта «Степова»» ДП «Львіввугілля» (а.с.7-12).

В подальшому, вказану кримінальну справу із обвинувальним висновком скеровано для розгляду в Сокальський районний суд Львівської області.

Вироком Сокальського районного суду Львівської області від 17.04.2013 р. (справа № 1321/862/2012) її визнано винною за ч. 1 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 1700 гривень (а.с.13-14).

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 26.07.2013 року вказаний вирок залишено без змін (а.с.15-17).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.10.2014 р. частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 , ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 26.07.2013 року скасовано та направлено справу на новий апеляційний розгляд (а.с.18-19).

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 09.12.2014 р. скасовано вирок Сокальського районного суду Львівської області від 17.04.2013 р., справу скеровано прокурору Сокальського району Львівської області для організації проведення додаткового розслідування (а.с.20-21).

04.02.2015 р. слідчим Сокальського ВП Червоноградського ВП ГУ НП у Львівській області внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за № 12015140310000139 про кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 185 КК України. В подальшому, постановою від 14.03.2016 р. вказане кримінальна провадження закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діях особи складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст. 185 КК України (а.с.22).

Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до роз`яснень Верховного Суду України, що викладені у постанові № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі, незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ч.1, п.2 ч.2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Ч.ч.1, 2 ст.1176 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу тощо відшкодовується державою в повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

П.1 ст.1 ЗУ«Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлено обов`язок відшкодування шкоди, завданої громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Одночасно, ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку прийняттям Кримінального процесуального кодексу України» № 4652-V1 від 13.04.2012 р. положення ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» були приведена у відповідність до КПК України 2012 p., який не передбачає притягнені особи, як обвинуваченої, і викладена в редакції, яка передбачає відшкодування моральної шкоди внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру, незаконного обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконно проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, і обмежують права громадян.

За п.5,6 ст.4 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів розслідування, прокуратури завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Таким чином, враховуючи те, що внаслідок неправомірних дій органів розслідування та прокуратури як на стадії досудового слідства, так і судового розгляду, які полягали у неправомірному притягненні особи до кримінальної відповідальності, скеруванні справи за необґрунтованими звинуваченнями до суду, що мало наслідком засудження особи, скасування вироків та остаточного закриття кримінального провадження за відсутністю в діях особи складу кримінального правопорушення, факт спричинення позивачці моральної шкоди суд вважає доведеним повністю.

Визначаючи розмір грошового відшкодування спричиненої моральної шкоди, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів розслідування, прокуратури і суду», розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом.

П.9,14 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне-за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Як встановлено судом, позивачка перебувала під слідством та судом 49 місяців та 1 день.

Відповідно до ст.8 ЗУ «Про державний бюджет на 2021 рік» мінімальний розмір заробітної плати починаючи з 1.01.2021 року становить 6000 грн.

Крім цього, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує, що позивачка не визнавала вину у інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, була змушена вживати активних дій щодо доведення своєї невинуватості, зокрема тричі подавала скарги на дії слідчого (к.с.128-0306, т.2, а.с. 27,48,51), оскаржувала від свого імені вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, проведений обшук в рамках кримінального провадження у неї вдома 22.01.2012 року ще до притягнення її в якості обвинуваченої, обмеження в праві вільного пересування в зв`язку з підпискою про невиїзд від 15.02.2012 року, створення негативної репутації серед знайомих, зокрема осіб які були допитані в рамках кримінального провадження, звернення за медичною допомогою відразу після надання пояснень у кримінальній справі 02.12.2011 року в сукупності з діями органів досудового розслідування та прокуратури, що полягали в небажанні визнати неправомірність своїх дій уже на стадії судового розгляду, наслідком чого став довготривалий період обмеження прав позивачки та її особистих свобод гарантованих ст.ст. 28, 29, 32, 42 Конституції України (права на повагу до гідності, невтручання у особисте та сімейне життя, свободи пересування, вільного вибору місця проживання, недоторканості житла), свідчать про спричинення їй моральних страждань.

Одночасно, суд не приймає до уваги твердження позивачки про причинний зв`язок між незаконним притягненням її до кримінальної відповідальності та незаконним (на її думку) звільненням її з роботи, оскільки правовою підставою звільнення, як пояснила сама позивач, було п.3 ст.40 КЗпП України. Крім цього, суд оцінює критично пояснення позивачки про відмову Пенсійного фонду в призначенні їй пенсії чоловіка, та про неможливість працевлаштуватись саме через притягнення її до кримінальної відповідальності, жодних доказів на підтвердження вказаних обставин суду не подано, а тому такі не приймаються судом до уваги.

П.1 ст.35 «Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року визначено, що казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду.

Таким чином, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, з врахуванням того, що розмір призначеного відшкодування не повинен приводити до надмірного збагачення, суд приходить до висновку, що таким критеріям буде відповідати розмір грошового відшкодування в сумі 350000 (триста п`ятдесят тисяч) гривень, які підлягають стягненню з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача.

Відповідно до п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, а тому питання судових витрат не вирішується.

Керуючись ст.ст. 2, 12,13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури, з участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача: Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку в користь ОСОБА_1 350 000 (триста п`ятдесят тисяч гривень) на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду через Червоноградський міський суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Львівська обласна прокуратура (79000 м.Львів пр.Шевченка, 17/19, ЄДРПОУ 02910031).

Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Державна казначейська служба України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6).

Повний текст рішення складено 15.01.2021 року.

Суддя: Ю. Д. Дем`яновська