Постанова № 9418745, 21.04.2010, Донецький окружний адміністративний суд

<Список >

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2010 р.                                                             Справа № 2а-4501/10/0570

          Донецький окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого –                     судді Христофорова А.Б.,

суддів –                                                   Кониченка О.М., Крилової М.М.,

при секретарі -           Рябовол М.О.

за участю:

представника позивача –                               Бойка І.М.,

представника відповідача –           не з явився,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Спіч і К» до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про визнання недійсним рішення Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 20.11.2009 року № 852-лр про залишення заяви ТДВ «Страхова компанія «Спіч і К» у видачі ліцензії без розгляду, зобов’язання видати ліцензію на право провадження добровільного медичного страхування з 20.11.2009 року,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Спіч і К» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про визнання недійсним рішення Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 20.11.2009 року № 852-лр про залишення заяви ТДВ «Страхова компанія «Спіч і К» у видачі ліцензії без розгляду, зобов’язання видати ліцензію на право провадження добровільного медичного страхування з 20.11.2009 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ТДВ «СК «Спіч і К» є фінансовою установою згідно Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи від 21.08.2004, виданого Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг.

27.10.2009 року до відповідача була подана заява № 118 від 23.10.2009 року про видачу ліцензії на право здійснення добровільного медичного страхування (безперервного страхування здоров’я) з усіма додатками та виправленнями попередніх зауважень.

20.11.2009 року Відповідач прийняв рішення № 852-лр про залишення заяви ТДВ «СК «Спіч і К» про видачу ліцензії без розгляду, про що Позивача було повідомлено листом № 14417/40-8 від 24.11.2009 року.

Підставою для залишення документів без розгляду було зазначено, що документи подані товариством не в швидкозшивачу та не пронумеровані скрізною нумерацією.

Позивач вважає, що рішення Держфінпослуг України № 852-лр від 20.11.2009 року є незаконним та безпідставним з наступних підстав.

Зазначає, що згідно з п. 4.1 Ліцензійних умов заява про видачу ліцензії та додані до неї документи були передані до відповідача виключно у швидкозшивачі за допомогою служби кур’єрської доставки ТОВ «Експрес-доставка «Меркурій» по накладній № 349202 від 26.10.2009 року.

27.10.2009 року відповідач отримав заяву позивача № 118 від 23.10.2009 року про видачу ліцензії та додані до неї документи, на підтвердження чого представником Держфінпослуг України були поставлені печатка та підпис про отримання цих документів по накладній № 349202 від 26.10.2009 року, при цьому представником відповідача не було зроблено жодного зауваження щодо відсутності швидкозшивача у розділі «Особливі відмітки та побажання», що свідчить про наявність швидкозшивача та необґрунтованість позиції Держфінпослуг України щодо його відсутності.

Отже, позивач вважає, що відповідач при отриманні документів не мав жодних претензій до оформлення заяви та документів на ліцензування.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до п. 4.5 Ліцензійних умов, заява про видачу ліцензії залишається без розгляду, якщо:

-          заява підписана особою, яка не має на це повноважень;

-          документи оформлені з порушення Ліцензійних умов.

Таким чином, відповідач незаконно виніс рішення № 852-лр від 20.11.2009 року, оскільки підставою для залишення заяви без розгляду може бути оформлення самих документів з порушенням Ліцензійних умов, але ні в якому разі не наявність чи відсутність швидкозшивача.

Позивач посилається на п. 3 ч. 3 Положення про Держфінпослуг України, яким передбачено, що одним з основних завдань Комісії є здійснення державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг і додержанням законодавства в цій сфері.

Крім того, відповідно до п. 2 ст. 4 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» чітко встановлено, що принципом державної регуляторної політики є відповідність форм та рівня державного регулювання господарських відносин потребі у вирішенні існуючої проблеми та ринковим вимогам з урахуванням усіх прийнятих альтернатив.

Прийнявши рішення № 852-лр від 20.11.2009 року відповідач фактично порушив принцип адекватності державної регуляторної політики, оскільки відсутність чи наявність швидкозшивача ніяким чином не впливає на відповідність поданих позивачем документів Ліцензійним умовам провадження страхової діяльності та законам України; не має ніяких наслідків для страхового ринку; не створює жодних проблем для здійснення страхування та ніяким чином не спотворює подані на ліцензування документи чи їх зміст.

Щодо підстави для прийняття рішення про залишення заяви без розгляду «документи не пронумеровані» позивач зазначає наступне.

Кожен документ, що подавався позивачем разом із заявою № 118 від 23.10.2009 року про видачу ліцензії на право здійснення страхування, був чітко та в повному обсязі пронумерований та внесений у внутрішній опис, що додавався.

Факт наявності опису документів підтверджується печаткою відповідача та підписом його представника на накладній № 349202 від 26.1.2009 року, по якій була передана заява № 118 від 23.10.2009 року і додані до неї документи.

До того ж, позивач посилається на те, що відповідачем було прийнято три рішення про видачу ТДВ «СК «Спіч і К» ліцензій на право провадження страхової діяльності на підставі повністю аналогічного пронумерованих документів.

Таким чином вважає, що прийнявши рішення № 852-лр від 20.11.2009 року Відповідач порушив вимоги Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Положення про Держфінпослуг України щодо проведення єдиної державної політики у сфері ліцензування і фінансових послуг, та вимоги Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» в частині передбачуваності державної регуляторної політики.

На підставі наведеного, просив суд визнати недійсним рішення № 852-лр від 20.11.2009 року про залишення заяви без розгляду та зобов’язати Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України видати ТДВ «СК «Спіч і К» ліцензію на право провадження добровільного медичного страхування (безперервного страхування здоров’я) на підставі заяви № 118 від 23.10.2009 року та доданих до неї документів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував у повному обсязі та просив відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до п. 3.1 Ліцензійних умов для отримання ліцензії на право здійснення страхової діяльності заявник подає до Держфінпослуг України документи та заяву про видачу ліцензії встановлено зразка.

Заяву про видачу ліцензії разом з усіма необхідними документами юридичні особи направляють поштою або подають особисто до Держфінпослуг.

23.10.2009 року на адресу відповідача надійшла заява про видачу ліцензії на право здійснення добровільного медичного страхування з додатками до неї, яка була доставлена у поліетиленовому пакеті кур’єрською службою «Меркурій» на підставі накладної за № 349202.

Відповідно до положень п. 4.1 Ліцензійних умов усі документи, що подаються для отримання ліцензії, належать до категорії документів довгострокового зберігання. Документи повинні подаватися у швидкозшивачі, з внутрішнім описом та пронумерованими аркушами.

Відповідач зазначає, що на адресу Держфінпослуг України дійсно надійшов пакет документів від позивача з внутрішнім описом документів, що додавався до заяви про видачу ліцензії на провадження страхової діяльності товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Спіч і К» від 23.10.2009 року № 118.

Вищезазначений опис документів складався з найменування документів та кількості сторінок кожного документа, які подавалися позивачем до Держфінпослуг України, проте відомостей про наявність швидкозшивача в ньому були відсутні.

Таким чином, доводи позивача про те, що документи були подані в швидкозшивачі не відповідають дійсності.

Крім того, відповідач посилається на положення п. 4.5 Ліцензійних умов, відповідно до яких заява про видачу ліцензії залишається без розгляду, якщо заява підписана особою, яка не має на це повноважень, або документи оформлені з порушенням вимог Ліцензійних умов.

Пунктом 4.1Ліцензійних умов передбачено, що усі документи повинні подаватися в швидкозшивачі, з внутрішнім описом та пронумерованими аркушами.

Таким чином, Ліцензійними умовами встановлені не тільки вимоги щодо інформації, яка повинна міститись в документах на отримання ліцензії на право здійснення страхової діяльності, а й щодо форми їх подання.

До того ж, опис документів, який надавався разом із заявою містить у собі три розділи: порядковий номер, найменування документа, кількість сторінок.

При цьому в розділі «кількість сторінок» вказаний не порядковий номер документа, а кількість сторінок, що містить той чи інший документ.

Крім того, в документах які подані до Держфінпослуг з заявою про отримання ліцензії від 23.10.2009 року № 118 не міститься будь-яких цифрових позначень, щоб дало змогу працівникам Держфінпослуг виявити порядковий номер того чи іншого документа в справі з метою більш швидкого та ефективного її розгляду.

Оскільки Позивач подав документи з порушенням Ліцензійних умов, то членом Комісії – директором департаменту реєстрації, ліцензування та дозвільних процедур було прийнято рішення від 20.11.2009 року № 82-лр про залишення заяви про видачу ліцензії на право здійснення страхової діяльності ТДВ «СК «Спіч і К» без розгляду.

На підставі викладеного просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.

На підставі ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача та на підставі наявних у ній доказів.

Розгляд справи здійснювався із фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою „Камертон”.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, ознайомившись із запереченнями відповідача і дослідивши матеріали адміністративного позову, встановив наступне:

Позивач, Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Спіч і К» зареєстроване у якості юридичної особи на підставі рішення виконавчого комітету Макіївської міської ради Донецької області від 07.05.1998 року (20337285), внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.13-14).

На підставі розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 1224 від 24.06.2004 року ТДВ «СК «Спіч і К» зареєстроване як фінансову установу, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи від 21.08.2004 року (а.с.15).

Статтею1 Закон України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг ” визначено, що фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуга та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. До фінансових установ належать, зокрема, страхові компанії.

Відповідач – Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України діє на підставі Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Указом Президента України від 04 квітня 2003 року за № 292/2003, та є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг.

У відповідності до підпункту 3 пункту 4 Положення, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України відповідно до покладених на неї завдань та у межах своєї компетенції здійснює нагляд за діяльністю страхових компаній та страхових брокерів, установ накопичувального пенсійного забезпечення, довірчих товариств, кредитних спілок, лізингових та факторингових компаній, кредитно-гарантійних установ, ломбардів, інших учасників ринків фінансових послуг.

Закон України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” від 12 липня 2001 року N 2664-IIIвстановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

Відповідно ст.21 вказаного Закону державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється, зокрема, спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг. До основних завдань уповноваженого органувідноситься: здійснення державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг та додержанням законодавства у цій сфері; розроблення і затвердження обов'язкових до виконання нормативно-правових актів з питань, що належать до його компетенції (стаття 27 вказаного Закону). Згідно ч.ч. 1,2 ст.2, ст.3 цього Закону цей Закон регулює відносини,що виникають міжучасниками ринківфінансовихпослугпідчас здійснення операцій з надання фінансових послуг. Фінансові установи в Українідіютьвідповіднодоцього Закону з урахуваннямнорм законів України, які встановлюють особливості їх діяльності. Відносини, що виникають у зв'язку зфункціонуванням фінансовихринківтанаданнямфінансових послуг споживачам, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України зпитаньрегулювання ринківфінансових послуг, атакожприйнятимизгідно зцими законами нормативно-правовими актами.

Статтею 7 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” встановлено, що особа набуває статусу фінансової установи після внесення про неї запису до відповідного державного реєстру фінансових установ.

У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Відповідно до положень статті 34 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” уповноважений орган у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами страхової діяльності.

Повноваження щодо прийняття рішення про видачу ліцензії на страхування, відмову у її видачі, чи залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду відповідно до ч. 5 п. 13 Положення про Держфінпослуг, покладені на Членів Комісії – Директорів департаментів Держфінпослуг України.

Підпунктом 1.4. розділу 1 Ліцензійних умов встановлено, що Для отримання ліцензії на право проведення конкретних видів страхування фінансова установа зобов'язана виконати всі вимоги нормативно-правових актів України, які регулюють страхову діяльність.

Відповідно до п.3.1. розділу 3 Ліцензійних умов для отримання ліцензії на право здійснення страхової діяльності заявник подає до Держфінпослуг документи, перелік яких передбачено Законами України "Про страхування" і "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", а саме:

-          заяву про видачу ліцензії (додаток 1);

-          копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності або копію довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (надалі - ЄДРПОУ), засвідчену нотаріально або органом, який видав оригінал документа;

-          копії установчих документів, засвідчені в установленому законодавством порядку;

-          довідки банків, що підтверджують розмір сплаченого статутного фонду, або аудиторський висновок аудитора, внесеного до реєстру аудиторів, які можуть проводити аудиторські перевірки фінансових установ, щодо підтвердження формування та розміру сплаченого статутного фонду, а також, відповідно до пункту 2.5 цих Ліцензійних умов, щодо підтвердження перевищення вартості нетто-активів (чистих активів) над розміром статутного фонду на останню звітну дату, що передує поданню документів на отримання ліцензії. Для новостворених страхових компаній - довідки банків, що підтверджують розмір сплаченого статутного фонду, або аудиторський висновок аудитора;

-          довідку про фінансовий стан засновників страховика, підтверджену аудитором (аудиторською фірмою), якщо страховик створений у формі повного чи командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю та акціонерного товариства;

-          правила (умови) страхування;

-          економічне обґрунтування запланованої страхової (перестрахувальної) діяльності;

-          інформацію про учасників страховика;

-          інформацію про голову виконавчого органу та його заступників, яка має бути підписана керівником страховика і скріплена печаткою, копію диплома голови виконавчого органу страховика або його першого заступника про вищу економічну або юридичну освіту, копію диплома головного бухгалтера страховика про вищу економічну освіту, засвідчені печаткою страховика і відповідним підписом;

-          інформацію про наявність відповідних сертифікатів у випадках, передбачених Держфінпослуг.

Крім того, заявник повинен подати до Держфінпослуг:

-          затверджені в установленому порядку правила проведення внутрішнього фінансового моніторингу;

-          завірену заявником копію документа про призначення працівника, відповідального за проведення внутрішнього фінансового моніторингу з інформацією про керівних посадових осіб або фахівців, які є відповідальними за проведення фінансового моніторингу.

Порядок подання та розгляду документів для отримання ліцензії передбачений Розділом 4 Ліцензійних умов.

Крім того, відповідно до ч. 3 статті 35 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» заява про видачу ліцензії та документи, що додаються до неї, приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття документів органом ліцензування та підписом відповідальної особи.

Частиною 4 статті 35 визначено, що Законами України з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг можуть встановлюватися додаткові вимоги щодо переліку та змісту документів, необхідних для отримання відповідної ліцензії.

Отже, відповідно до статті 38 Закону України «Про страхування» передбачений перелік документів, які для одержання ліцензії страховик подає до Уповноваженого органу.

У виконання зазначених вимог, 26.10.2009 року Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Спіч і К» до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України була подана заява № 118 від 23.10.2009 року про видачу ліцензії на право здійснення добровільного медичного страхування (безперервного страхування здоров’я) (а.с.36) з усіма додатками кур’єрською службою «Меркурій» на підставі накладної за № 349202(а.с.22).

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про страхування» уповноважений орган зобов'язаний розглянути заяву страховика про видачу йому ліцензії у строк, що не перевищує 30 календарних днів з часу одержання всіх передбачених цією статтею документів.

Так, в судовому засіданні було встановлено, що 20.11.2009 року Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України було прийнято рішення № 852-лр про залишення заяви ТДВ «СК «Спіч і К» про видачу ліцензії без розгляду, про що Позивача було повідомлено листом № 14417/40-8 від 24.11.2009 року(а.с.21).

Відповідно до п. 4.5. Ліцензійних умов заява про видачу ліцензії (копії ліцензії) залишається без розгляду, якщо:

-          заява підписана особою, яка не має на це повноважень;

-          документи оформлені з порушенням вимог Ліцензійних умов.

Відповідач у своєму рішенні про залишення заяви про надання ліцензії на провадження страхової діяльності ТДВ «СК «Спіч і К» без розгляду, посилався на те, що документи подані позивачем не у швидкозшивачу та не пронумеровані.

Суд приходить до висновку про неправомірність рішення № 852-лр від 20.11.2010 року про залишення заяви на видачу ліцензії на провадження страхової діяльності, прийнятого Директором Департаменту реєстрації, ліцензування та дозвільних процедур Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України з наступних підстав.

Відповідно до п. 4.1. Ліцензійних умов усі документи, що подаються для отримання ліцензії, належать до категорії документів довгострокового зберігання. Документи повинні подаватися в швидкозшивачі, з внутрішнім описом та пронумерованими аркушами.

Проте, статтею 10 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» передбачено, що для окремих видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, до заяви про видачу ліцензії також додаються документи, вичерпний перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування.

У заяві про видачу ліцензії повинні міститися такі дані:

1) відомості про суб'єкта господарювання - заявника:

- найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, ідентифікаційний код - для юридичної особи;

- прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані (серія, номер паспорта, ким і коли виданий, місце проживання), ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів - для фізичної особи;

2) вид господарської діяльності вказаний згідно з статтею 9 цього Закону (повністю або частково), на провадження якого заявникмає намір одержати ліцензію.

До заяви про видачу ліцензії додається копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності або копія довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчена нотаріально або органом, який видав оригінал документа.

Органу ліцензування забороняється вимагати від суб'єктів господарювання інші документи, не вказані у цьому Законі, крім документів, передбачених частиною п'ятою цієї статті.

Заява про видачу ліцензії та документи, що додаються до неї, приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття документів органом ліцензування та підписом відповідальної особи.

Заява про видачу ліцензії залишається без розгляду, якщо:

-          заява подана (підписана) особою, яка не має на це повноважень;

-          документи оформленні з порушенням вимог цієї статті.

Відповідно до ч.4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства у разі невідповідності нормативно-правового акта закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Крім того, при дослідженні доказів, приєднаних позивачем до позовної заяви, судом встановлено, що кожен документ, що подавався позивачем разом із заявою № 118 від 23.10.2009 року про видачу ліцензії на право здійснення страхування, був чітко та в повному обсязі пронумерований та внесений у внутрішній опис, що додавався.

Відповідно до ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Оскільки відповідачем Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України не були виконані вимоги суду, викладені в ухвалі про забезпечення доказів, а саме: не надані до суду оригінали документів, доданих ТДВ «СК «Спіч і К» до заяви № 118 від 23.10.2009 року про надання ліцензії на провадження страхової діяльності,то суд приймає рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

          На підставі ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного та враховуючи принципи частини 2 ст. 71 КАС України, згідно яких в адміністративних справах про протиправність рішень суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд дійшов висновку, що Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України не доведено правомірність рішення № 852-лр про залишення заяви ТДВ «СК «Спіч і К» у видачі ліцензії на провадження страхової діяльності без розгляду.

При цьому суд зазначає, що прийняття рішення про надання ліцензії на право провадження добровільного медичного страхування з 20.11.2009 року або про відмову в цьому, відноситься виключно до компетенції відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування, під час прийняття якого з’ясовуються усі обставини, що мають значення для прийняття такого рішення, аналізуються надані документи та вживаються інші необхідні процесуальні дії, передбачені нормами спеціального законодавства.

При прийнятті рішення суд виходив з того, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди, зокрема, перевіряють чи прийняті вони на підставі на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Отже, адміністративний суд в межах своєї компетенції здійснює перевірку вже прийнятих рішень (вчинених дій, бездіяльності) суб’єктів владних повноважень та не може розглядати питання та зобов’язувати їх приймати конкретні рішення, які відносяться до їх виключної компетенції.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Спіч і К» до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про визнання недійсним рішення Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 20.11.2009 року № 852-лр про залишення заяви ТДВ «Страхова компанія «Спіч і К» у видачі ліцензії без розгляду, зобов’язання видати ліцензію на право провадження добровільного медичного страхування з 20.11.2009 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Отже, суд приходить до висновку про стягнення з державного бюджету на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 1,70 грн.

Керуючись ст. ст. 2–15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 72, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Спіч і К» до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про визнання недійсним рішення Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 20.11.2009 року № 852-лр про залишення заяви ТДВ «Страхова компанія «Спіч і К» у видачі ліцензії без розгляду, зобов’язання видати ліцензію на право провадження добровільного медичного страхування з 20.11.2009 року – задовольнити частково.

Визнати рішення Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 20.11.2009 року № 852-лр про залишення без розгляду заяви ТДВ «Страхова компанія «Спіч і К» у видачі ліцензії – недійсним.

Зобов’язати Державну комісії з регулювання ринків фінансових послуг України розглянути заяву ТДВ «Страхова компанія «Спіч і К» від 23.10.2009 № 118 та прийняти рішення відповідно до приписів Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства здодатковою відповідальністю «Страхова компанія «Спіч і К» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1,70 грн.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 21 квітня 2010 року. Постанова виготовлена в повному обсязі 26 квітня 2010 року.

Головуючий суддя                                                                       Христофоров А.Б.           

Судді                                                                                          Крилова М.М.

                                                                                          Кониченко О.М.