Рішення № 94184948, 16.01.2021, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/4056/20

Провадження № 2/727/208/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2021 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Смотрицького В.Г.

при секретарі Бринзилі А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці в порядку загального провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 , Служба у справах дітей Чернівецької міської ради про встановлення порядку користування приміщеннями, -

Встановив:

Позивачка звернулась до суду з позовом, уточнивши позовні вимоги в грудні 2020 року, до відповідача про встановлення порядку користування приміщеннями посилаючись на те, що 10.08.1997 року між нею та відповідачем ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, який рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21.07.2020 року було розірвано.

Від шлюбу у сторін народились двоє синів ОСОБА_4 , який є повнолітнім, та ОСОБА_5 , який є неповнолітнім.

В 1998 року їй та відповідачу в рівних частках подаровано будинок по АДРЕСА_1 , який в подальшому ними за спільні кошти було реконструйовано. В даному будинку зареєстровані вона, відповідач та двоє синів.

За нею необхідно залишити дві кімнати, одна з яких буде у користуванні синів, а спальня буде в її користуванні.

А тому просила встановити порядок користування приміщеннями будинковолодіння по АДРЕСА_1 , а саме: в будинку Е: кухню (6), санвузол (7), топкову (8), коридор (1), коридор (2), житловий будинок Ж, криницю, огорожу, вигрібну яму – як спільне користування, кімнату (3) та кімнату (4) – залишити за нею, кімнату (5) – залишити в користуванні відповідача ОСОБА_2 , а також стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_6 в судове засідання не з`явились, представник надав суду клопотання, в якому просив розглянути справу в його відсутності та задовольнити позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_7 в судове засідання не з`явились, надали суду клопотання, в якому просили розглянути справу в їх відсутності та відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов. Крім того, представником відповідача надано клопотання про стягнення з позивачки на користь відповідача судових витрат на правничу допомогу в сумі 4500 грн.

Третя особа ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_8 в судове засідання не з`явились, про час та місце були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Чернівецької міської ради Никитенко І.Л. в судове засідання не з`явилась, надала суду заяву, в якій просила розглянути справу в її відсутності, при винесенні рішення врахувати інтереси неповнолітньої дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що 10.08.1997 року між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 укладено шлюб, який рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21.07.2020 року було розірвано.

Від шлюбу у сторін народились двоє синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

05.08.1998 року укладено договір дарування житлового будинку,який посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Блауш Н.З. (а.с.115), відповідно до якого ОСОБА_10 та ОСОБА_11 подарували, а ОСОБА_2 та ОСОБА_1 прийняли в дар житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 в рівних частинах, кожен в 1/2 частці. На земельній ділянці розташовано житловий будинок літ.А, дерев`яний, жилою площею 13,3 кв.м., сараї літ. Б, В, Г, Д, колодязь №1, забор №2.

Як вбачається з довідки Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації №1482 від 30.07.2020 року (а.с.100, 139), житловий будинок літ.А, сарай літ.Б, сарай літ.В, сарай літ.Г, сарай літ.Д – знесені. Побудований житловий будинок літ.Е та житловий будинок літ.Ж (дозвільні документи на проведення будівельних робіт ЧКОБТІ не надані).

Згідно з ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч.1 та ч.3 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Частиною 1 ст.321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.2 ст.331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, право власності на новостворене нерухоме майно виникає лише після прийняття його в експлуатацію та реєстрації права власності на це майно. До цього моменту нерухомого майна юридично не існує, а згідно з ч.3 ст.331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень – офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Тобто, без введення в експлуатацію та без реєстрації права власності, майно не є нерухомістю.

Як встановлено судом, житловий будинок літ.А з господарськими та побутовими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , який відповідно до договору дарування житлового будинку від 05.08.1998 року належав позивачці та відповідачу в рівних частках, був знесений, а право власності на новостворене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок літ.Е та на житловий будинок літ.Ж з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 не зареєстровано, тобто нерухомого майна у новоствореному вигляді на даний час юридично не існує, в зв`язку з чим неможливо встановити порядок користування приміщеннями будинковолодіння по АДРЕСА_1 , а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно з ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.

За таких обставин, інші доводи учасників справи не стосуються предмету доказування в межах спірних правовідносин.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що взадоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування приміщеннями будинковолодіння по АДРЕСА_1 необхідно відмовити.

Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, то відповідно до ст.141 ЦПК України не підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки понесені судові витрати по сплаті судового збору.

Що ж стосується клопотання представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_7 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4500 грн., то необхідно зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Згідно з ч.2 ст.134 ЦПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

24.09.2020 року представником відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_7 подано до суду відзив на позовну заяву (а.с.83), однак у відзиві не зазначено та до відзиву не надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс чи які очікує понести.

Таким чином суд вважає, що оскільки під час розгляду справи відповідач разом з першою заявою по суті спору не подав суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, а тому в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_7 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4500 грн. необхідно відмовити.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 року у справі №904/4494/18.

На підставі викладеного та керуючись ст.41 Конституції України, ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст.317, 319, 321, 331 ЦК України, ст.ст.12, 13, 76, 81, 89, 134, 141, 247, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування приміщеннями будинковолодіння по АДРЕСА_1 відмовити.

В задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_7 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

З повним рішенням суду особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитись 22 січня 2021 року.

Апеляційна скарга може бути подана протягом 30 днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя: