Постанова № 9418350, 26.04.2010, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2010 р.           Справа № 2-а-1187/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Сауляка Юрія Васильовича,

при секретарі судового засідання: Подолян Н.В.,

за участю представників сторін:

позивача : Порхун Л.М., Лисецького С.О.,

відповідача : Піткова Л.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області

до: Жмеринської центральної районної лікарні у Вінницькій області

про: зобов'язання виконати закону вимогу в частині забезпечення перерахування в дохід місцевого бюджету коштів в сумі 3929,84 гривень

ВСТАНОВИВ :

до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов Контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області до Жмеринської центральної районної лікарні у Вінницькій області про зобов’язання виконати вимогу в частині перерахування в дохід місцевого бюджету коштів в сумі 3929,84 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що проведеною ревізією Контрольно-ревізійним управлінням у Вінницької області щодо використання бюджетних коштів, збереження матеріальних цінностей, стану і достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності Жмеринської центральної районної лікарні за період з 01 серпня 2006 року по 01 квітня 2009 рік встановлено незаконне витрачання відповідачем фінансових ресурсів на суму 3929,84 гривень, що знайшло своє відображення в акті ревізії від 29 травня 2009 року №04-07/15.

У зв’язку із чим позивач – Контрольно-ревізійне управління у Вінницькій області звернувся до суду із вищезазначеними позовними вимогами.

В судовому засіданні представники позивача, пославшись на обставини, викладені в адміністративному позові, позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх повністю.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог не заперечував та визнав їх в повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників процесу, оцінивши та дослідивши надані в обґрунтування позову докази у справі, суд встановив наступне.

Так, судом встановлено, що Контрольно-ревізійним управлінням у Вінницькій області, відповідно до плану роботи на перший квартал 2009 року, в травні 2009 року була проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Жмеринської центральної районний лікарні у Вінницькій області за період з 01 серпня 2006 року по 01 квітня 2009 року, за результатами якої складено акт №04-07/15 (а.с.6-9), і якою встановлено, що відповідачем протягом ревізійного періоду здійснено покриття витрат на оплату енергоносіїв та спожитих відділом охорони здоров’я Жмеринської РДА послуг в загальній сумі 3929,84 гривень, чим порушено п. 19, 20 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228.

14.07.2009 року відповідачу було пред'явлено лист № 04-17-14/4942, пунктом 4 якого вимагалось забезпечити перерахування в дохід місцевого бюджету 3929,84 грн. коштів, які незаконно використані лікарнею, внаслідок покриття видатків на оплату комунальних послуг, спожитих Жмеринською РДА (а.с.43-45).

Інформацію про вжиті заходи і виконання вимог доведених до відповідача листом від 14.07.2009 року № 04-17-14/4942 необхідно було надіслати на адресу позивача в термін до 15.12.2009.

Як вбачається з листа відповідача №543/01-07 від 27 липня 2009 року останнім повідомлено позивача про часткове виконання вимог, однак станом на 10.03.2010 року Жмеринською центральною районною лікарнею не вжито заходів щодо забезпечення відшкодування видатків в загальній сумі 3929,84 гривень.

Таким чином, судом встановлено, що керівництвом Лікарні не вжито заходів щодо перерахування коштів, які витрачені в порушення вимог чинного законодавства в загальній сумі 3929,84 грн.

Відповідно до вимог статті 1 та частини 2 статті 4 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” (далі - Закон) Державна контрольно-ревізійна служба складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах і районах у містах. Контрольно-ревізійні управління в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі підпорядковуються Головному контрольно-ревізійному управлінню України. До складу обласних контрольно-ревізійних управлінь входять контрольно-ревізійні підрозділи (відділи, групи) в районах, містах і районах у містах.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

В силу частини 2 вказаної статті державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.

Частиною 5 статті 2 Закону передбачено, що інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Згідно пункту 7 статті 10 Закону Державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів.

Відповідно до вимог статті 12 Закону службові особи державних контрольно-ревізійних служб зобов'язані суворо додержувати Конституції України, законів України, прав та інтересів громадян, підприємств, установ і організацій, що охороняються законом.

Оцінюючи заяву відповідача про визнання позову у повному обсязі, суд виходить з наступного.

Частиною третьою статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення у зв’язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статтею 112 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач може визнати адміністративний позов повністю або частково. Згідно з частиною 4 цієї статті суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, дійшов висновку, що позовна заява базується на дійсних обставинах, що підтверджуються відповідними доказами, а визнання позову не суперечить закону, не порушує нічиї права, свободи або інтереси.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).

Оскільки відповідач не виконав вимоги позивача про усунення вказаних порушень, то в нього виникло право на звернення до суду з відповідним позовом про зобов'язання вжити таких заходів, і такі дії позивача відповідають чинному законодавству.

На підставі викладеного, враховуючи, що позов підтверджений матеріалами справи, визнається відповідачем, і тому підлягає задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 112, 136 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Жмеринську центральну районну лікарню у Вінницькій області вжити заходів щодо виконання вимоги Контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області в частині забезпечення перерахування в дохід місцевого бюджету (р/р 35418001002148 в УДК України у Жмеринському районі та м. Жмеринки, МФО 802015, код ЄДРПОУ 01982525) коштів в сумі 3929,84 гривень (три тисячі дев'ятсот двадцять дев'ять гривень вісімдесят чотири копійки).

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 27.04.10р.

Суддя          Сауляк Юрій Васильович

26.04.2010