Вирок № 94182169, 15.01.2021, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 348/554/20

Провадження № 1-кп/348/129/21

15 січня 2021 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді - Грещука Р.П.,

секретаря - Клекот Л.М.,

з участю: прокурора - Богака А.В.,

потерпілого - ОСОБА_1 ,

обвинуваченого - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Надвірна кримінальне провадження №12020090200000048 від 18.01.2020 року про обвинувачення:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , з повною загальною середньою освітою, розлученого, на утримання нікого не має, не працює, не судимого, українця, громадянина України,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_2 вчинив умисні дії, які виразились в умисному нанесенні тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_1 , тобто умисних тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.

Злочин ним вчинено при наступних обставинах:

17.01.2020 року приблизно о 22 год 30 хв обвинувачений ОСОБА_2 , перебуваючи у будинку за місцем проживання, що по АДРЕСА_1 спільно із ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , розпивали спиртні напої.

Під час розпивання спиртних напоїв між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на побутовому ґрунті виникла словесна суперечка, яка переросла в бійку, в ході якої ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер вчинюваних дій і свідомо бажаючи настання їх шкідливих наслідків, правою рукою схопив зі столу кухонний ніж, яким наніс декілька ударів ОСОБА_1 у ділянку спини, грудної клітки, передпліччя правої руки та шиї, заподіявши останньому колоті та різані тілесні ушкодження.

В результаті злочинних дій ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_1 спричинено тілесні ушкодження у вигляді проникаючого в плевральну порожнину колото-ріжучого поранення лівої половини грудної клітки, що відповідно до висновку судово-медичного експерта №39 від 21.02.2020 року відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечне для життя в момент його заподіяння, ран грудної клітки, правового плеча та шиї, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я, садна спинки носа, що відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті визнав повністю та пояснив, що потерпілий ОСОБА_1 є його племінником, з яким вони разом проживають з бабусею в житловому будинку по АДРЕСА_1 . Дійсно, 17.01.2020 року ввечері, близько 22 год 30 хв вони в житловому будинку де він проживає, разом з сусідами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та потерпілим ОСОБА_1 розпивали спиртні напої, під час чого між ним та його племінником ОСОБА_1 виникла словесна суперечка на побутовому ґрунті, однак з приводу чого вона виникла він не пам`ятає, так як був в стані алкогольного сп`яніння. Згодом сварка переросла в бійку, в ході якої він схопив зі столу кухонного ножа та наніс потерпілому декілька ударів. Сусід ОСОБА_3 вихопив в нього з рук ножа та відтягнув в сторону. В цей час хтось з чоловіків викликав працівників поліції.

Просив суд суворо його не карати. Розкаюється у вчиненому, обіцяє стати на шлях виправлення, усвідомлює, що вчинив тяжкий злочин, запевнив, що подібного більше не повториться.

Беручи до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_2 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та зважаючи на те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового процесу, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, суд прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Дії ОСОБА_2 , які виразились в умисному нанесенні тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_1 , тобто умисних тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, вірно кваліфіковано за ч.1 ст.121 КК України.

При обранні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, особу обвинуваченого, те, що раніше не судимий, на обліку у психіатричному та наркологічному кабінетах не перебуває, ставлення до скоєного та обставини, що обтяжують і пом`якшують покарання.

До обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , слід віднести вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , відповідно до ч.ч.1, 2 ст.66 КК України, суд враховує його повне визнання вини у вчиненому, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, має постійне місце проживання та реєстрації, думку потерпілого щодо призначення обвинуваченому несуворого покарання, відсутність матеріальних та моральних претензій до обвинуваченого.

По місцю проживання обвинувачений ОСОБА_2 характеризується позитивно.

Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

З врахуванням всіх обставини кримінального провадження та даних про особу обвинуваченого ОСОБА_2 , суд прийшов до висновку, що йому слід призначити покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень в межах санкції інкримінованої йому статті, що передбачає покарання за вчинений злочин, а саме у виді п`яти років позбавлення волі.

Разом з тим, беручи до уваги всі дані про особу обвинуваченого ОСОБА_2 та обставини, що пом`якшують його покарання, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ще можливе без ізоляції від суспільства, і що є підстави звільнити його від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробовуванням, застосувавши ст.75 КК України і з врахуванням вищенаведеного, суд прийшов до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_2 слід визначити іспитовий строк - 2роки.

Згідно ст.76 КК України на обвинуваченого ОСОБА_2 під час іспитового строку слід покласти обов`язок періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На думку суду, саме таке основне покарання у виді позбавлення волі, але з іспитовим строком, буде достатнім і необхідним для виправлення ОСОБА_2 та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень, справедливим у співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Адже, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Дане ж покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 р.).

Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основному мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, оскільки справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у Рішенні від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому кримінальному правопорушенню; категорія справедливості передбачає, що покарання за кримінальне правопорушення повинно бути домірним кримінальному правопорушенню».

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

У той час, як призначення будь-якого іншого виду покарання без звільнення від його відбування, суд сприймає, як діяння, яке б вказувало на те, що саме у цій ситуації, та обставинах при яких було вчинено злочин, воно сприймалося б, як грубо непропорційне (діяння та покарання), як наслідок, у світлі практики, ЄСПЛ, сприймалося б як жорстоке поводження, тобто суперечило статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Враховуючи наведене, обраний обвинуваченому такий вид покарання, на переконання суду, відповідатиме не тільки тяжкості вчиненого ОСОБА_2 злочину та обставинам провадження, але й особі самого обвинуваченого, є обгрунтованим та буде відповідати меті покарання.

Також, відповідно до вимог ч.3 ст. 118 КПК України витрати на залучення експертів є процесуальними витратами.

Крім того, ч.2 ст. 124, п.2 ч.4 ст. 374 КПК України визначено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, рішення про відшкодування процесуальних витрат у разі визнання особи винуватою зазначається у резолютивній частині вироку.

Згідно довідки Івано-Франківського НДЕКЦ МВС України витрати на проведення експертизи в кримінальному провадженні №12020090200000048 №СЕ-19/109/8/1-53ХЗ/20 від 18.02.2020 року складають 942,06 грн., які слід стягнути з ОСОБА_2 .

Питання щодо речових доказів належить вирішити керуючись правилами, викладеними в ст.100 КПК України.

Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлявся.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_2 на стадії досудового розслідування та судового розгляду не обирався, арешт на майно не накладався.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначити покарання - 5 (п`ять) років позбавлення волі.

Застосувати ст.75 КК України і звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком - 2 (два) роки.

Згідно п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_2 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави - 942 грн. 06 коп. за проведення експертизи в кримінальному провадженні №12020090200000048 №СЕ-19/109/8/1-53ХЗ/20 від 18.02.2020 року.

Речові докази: предмет схожий на ніж та жіночу хустку із плямами бурого кольору, які упаковано у паперовий конверт, які згідно постанови старшого слідчого СВ Надвірнянського ВП ГУНП в Івано-Франківській області Гелембина А.І. від 18.01.2020 року після проведення слідчих дій та експертизи направлено на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Надвірнянського ВП ГУНП в Івано-Франківській області, після вступу вироку в законну силу - знищити.

Речові докази: амбулаторну картку хворого на ім`я ОСОБА_1 ; талон виїзду ШМД К3 «Івано-Франківський обласний центр екстреної медичної допомоги та медичних катастроф» № 465 А на ім`я ОСОБА_1 ; медичну картку стаціонарного хворого КНП «Надвірнянська центральна районна лікарня» №352 на ім`я ОСОБА_1 , які згідно постанов старшого слідчого СВ Надвірнянського ВП ГУНП в Івано-Франківській області Гелембина А.І. від 13.02.2020 року та від 24.02.2020 року після проведення слідчих дій та експертизи зберігаються при матеріалах кримінального провадження №120200902000000048, після вступу вироку в законну силу - залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_2 - не обирався.

Вирок суду може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_2 - в той самий строк з часу отримання копії вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Грещук Р.П.