Рішення № 94180948, 14.01.2021, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

Дата ухвалення
14.01.2021
Номер справи
210/6699/20
Номер документу
94180948
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/6699/20

Провадження № 2/210/478/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"14" січня 2021 р.

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Чайкіної О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін позовну заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Гузєв Ігор Григорович до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я,

ВСТАНОВИВ:

До Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області 04 грудня 2020 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 , підписана повноважним представником - ОСОБА_2 (надалі - Позивач) до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (надалі - Відповідач) про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я (а.с. 1-10).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ від 04 грудня 2020 року визначено головуючого - суддю Чайкіну О.В. Ухвалою судді від 07 грудня 2020 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с. 80,81).

На виконання вимог статей 178, 191, 278 ЦПК України Відповідачем 11 січня 2021 року подано відзив на позов, та надано докази його направлення стороні Позивача. Позивач, у строк, визначений статтями 199, 278 ЦПК України, з урахуванням ухвали про прийняття позову та відкриття провадження у справі, правом подання відповіді на відзив не скористався.

Сторони в судове засідання не викликались. Згідно із ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи викладене, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, що кореспондується з положеннями частини 5 статті 279 ЦПК України. У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Стислий виклад позовних вимог та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працював в ш. Північна Рудоуправління ім. Кірова ВО «Кривбасруда», правонаступником прав та обов`язків якої на сьогоднішній день являється Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг», в період часу з 27.06.1983р. по 22.11.1984р. – на посаді підземного машиніста електровозу; з 22.11.1984р. по 14.09.1993р. – на посаді підземного кріпильника, підпав під вплив на організм шкідливих виробничих факторів, таких як пил.

У зв`язку зі шкідливими і тяжкими умовами праці, що не були усунуті з вини Відповідача, Позивачем отримано хронічне професійне захворювання. Тривале лікування не надало ефективних результатів та мало короткочасну дію, внаслідок чого 21.07.2015 року Позивач повторно пройшов огляд МСЕК, за результатами якого йому визначено ступінь втрати професійної працездатності – 60% та встановлено третю групу інвалідності з 01 серпня 2015 року - безстроково, визначено потребу в санаторно-курортному лікуванні, в забезпеченні виробами медичного призначення, лікарськими засобами.

В обґрунтування позовних вимог вбачається, що у зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено звичний спосіб життя Позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, постійно відчуває задишку при незначному фізичному навантаженні, періодичні приступи задухи, які знімаються лише за допомогою медикаментозних препаратів. Позивача систематично турбує приступоподібний кашель, переважно в нічний час, що порушує його сон та позбавляє можливості нормально відпочивати, призводить до важкості та болю у грудній клітині, до головного болю, до постійного відчуття втоми, загальної слабкості, зниження уваги Позивача в денний час, що має наслідком перебування Позивача в напруженому стані, стані роздратованості.

Представник Відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що будь-яких порушень законодавства про працю та охорону праці відносно Позивача з боку підприємства, які б знаходились в причинному зв`язку з настанням професійного захворюванння, Відповідач не вчиняв. Відповідач не є правонаступником шахти Північна, на якій Позивач отримав хронічне захворювання. Крім того, Позивач не надає суду будь-яких належних та допустимих доказів, що б вказували на те, що він дійсно зазнає моральних страждань. Відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Фактичні обставини, встановлені судом.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працював в ш. Північна Рудоуправління ім. Кірова ВО «Кривбасруда», в період часу з 27.06.1983р. по 22.11.1984р. – на посаді підземного машиніста електровозу;з 22.11.1984р. по 14.09.1993р. – на посаді підземного кріпильника. Зазначені факти підтверджуються Повідомленням «Про хронічне професійне захворювання», реєстраційний №804 від 14.09.1993 року, виданим на ім`я Позивача (надалі по тексту – Повідомлення) та трудовою книжкою Позивача (а.с.65-70, 32-33).

Отже, позивачем отримано хронічне професійне захворювання.

Згідно відомостей, вказаних у Повідомленні від 14 вересня 1993 року Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини, встановлений факт виникнення у Позивача хронічного професійного захворювання «пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст., ЛН першого ст.» (а.с.32). Причинами виникнення та розвитку професійного захворювання являється тривала робота в умовах впливу на організм пилу (а.с.33)

Згідно відомостей, вказаних у виписному епікризі із медичної карти №1759 від 20.05.2015 року, у зв`язку з негативною динамікою розвитку професійного захворювання Позивачу уточнено діагноз «пиловий бронхіт другої стадії з вираженим бронхоспазматичним синдромом, фаза загострення, емфізема легень другої стадії, ЛН другого ступеню» (а.с.58). Згідно медичного висновку від 13.05.2015 року Позивачу підвищено стадію професійного захворювання до третьої (а.с.56-57).

У зв`язку із заподіянням шкоди здоров`ю Позивача, 01.10.1993 року, він вперше пройшов огляд лікарсько-трудовою експертною комісією (надалі по тексту – ЛТЕК), за результатами якого йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності – 25%, що підтверджується випискою з акту огляду ЛТЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби в додаткових видах допомоги», виданої на ім`я Позивача (а.с.11-12).

21 жовтня 1994 року Позивач повторно пройшов огляд ЛТЕК, за результатами якого йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності – 25% та визначено потребу в оздоровленні в профілакторії, що підтверджується випискою з акту огляду ЛТЕК « Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби в додаткових видах допомоги», виданої на ім`я Позивача (а.с.13).

13 листопада 1995 року Позивач повторно пройшов огляд ЛТЕК, за результатами якого йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності – 25% та визначено потребу в оздоровленні в профілакторії, що підтверджується витягом з акту огляду ЛТЕК « Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби в додаткових видах допомоги», виданого на ім`я Позивача (а.с.14).

21 жовтня 1996 року Позивач повторно пройшов огляд ЛТЕК, за результатами якого йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності – 25%, що підтверджується випискою з акту огляду ЛТЕК « Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби в додаткових видах допомоги», виданої на ім`я Позивача (а.с.14).

09 жовтня 1997 року Позивач повторно пройшов огляд ЛТЕК, за результатами якого йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності – 25% та визначено потребу в оздоровленні в профілакторії, що підтверджується випискою з акту огляду ЛТЕК « Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби в додаткових видах допомоги», виданої на ім`я Позивача (а.с.15).

29 вересня 1998 року Позивач повторно пройшов огляд ЛТЕК, за результатами якого йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності – 25% та визначено потребу в оздоровленні в профілакторії, що підтверджується випискою з акту огляду ЛТЕК « Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби в додаткових видах допомоги», виданої на ім`я Позивача (а.с.15-16).

15 листопада 1999 року Позивач повторно пройшов огляд ЛТЕК, за результатами якого йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності – 25% та визначено потребу в оздоровленні в профілакторії, що підтверджується витягом з акту огляду ЛТЕК « Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби в додаткових видах допомоги», виданого на ім`я Позивача (а.с.17-18).

02 листопада 2000 року Позивач повторно пройшов огляд ЛТЕК, за результатами якого йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності – 25% та визначено потребу в оздоровленні в профілакторії, що підтверджується витягом з акту огляду ЛТЕК « Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби в додаткових видах допомоги», виданого на ім`я Позивача.

05 листопада 2002 року Позивач повторно пройшов огляд ЛТЕК, за результатами якого йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності – 25% та визначено потребу в медикаментозному лікуванні, що підтверджується випискою з акту огляду ЛТЕК « Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби в додаткових видах -допомоги», виданої на ім`я Позивача (а.с. 17-19).

04 листопада 2004 року Позивач повторно пройшов огляд ЛТЕК, за результатами якого йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності – 25% та визначено потребу в медикаментозному лікуванні, що підтверджується випискою з акту огляду ЛТЕК « Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби в додаткових видах допомоги», виданої на ім`я Позивача (а.с.20).

16.10.2006 року Позивач пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією (надалі по тексту – МСЕК), за результатами якого йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності – 25% та визначено потребу в медикаментозному лікуванні, що підтверджується випискою з акту огляду МСЕК « Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби в додаткових видах допомоги», виданої на ім`я Позивача (.а.с 21-22).

09 жовтня 2008 року Позивач повторно пройшов огляд МСЕК, за результатами якого йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності – 35% та встановлено ТРЕТЮ групу інвалідності, визначено потребу в санаторно-курортному, медикаментозному лікуванні, лікувальній фізичній культурі, в забезпеченні виробами медичного призначення, що підтверджується випискою з акту огляду МСЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби в додаткових видах допомоги», виданої на ім`я Позивача (а.с.23-24).

02 серпня 2010 року Позивач повторно пройшов огляд МСЕК, за результатами якого йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності – 35% та встановлено ТРЕТЮ групу інвалідності, визначено потребу в санаторно-курортному, медикаментозному лікуванні, лікувальній фізичній культурі, в забезпеченні виробами медичного призначення, що підтверджується довідкою МСЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби в додаткових видах допомоги», виданої на ім`я Позивача (а.с.25, 26). Висновком про умови та характер праці від 02.08.2010 року Позивачу протипоказана важка праця в умовах виробничого пилу, переохолодження, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії: 10 ААА №008767, виданої на ім`я Позивача.

23 липня 2012 року Позивач повторно пройшов огляд МСЕК, за результатами якого йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності – 35% та встановлено ТРЕТЮ групу інвалідності, визначено потребу в санаторно-курортному, медикаментозному лікуванні, в забезпеченні виробами медичного призначення, що підтверджується випискою з акту огляду МСЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби в додаткових видах допомоги», виданої на ім`я Позивача (а.с.27). Висновком про умови та характер праці від 23.07.2012 року Позивачу протипоказана важка праця в умовах виробничого пилу, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії: 10 ААА №012899, виданої на ім`я Позивача.

21 липня 2015 року Позивач повторно пройшов огляд МСЕК, за результатами якого йому визначено ступінь втрати професійної працездатності – 60% та встановлено ТРЕТЮ групу інвалідності з 01 серпня 2015 року - безстроково, визначено потребу в санаторно-курортному лікуванні, в забезпеченні виробами медичного призначення, лікарськими засобами, що підтверджується довідкою МСЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби в додаткових видах допомоги», виданої на ім`я Позивача (а.с.29-30).

Висновком про умови та характер праці від 21.07.2015 року Позивачу протипоказана важка праця в умовах виробничого пилу, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії: 10 ААГ №034071, виданої на ім`я Позивача.

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно з нормами Конституції України – людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов`язком держави (ст.3 Конституції України). Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012).

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Події, які породили цивільне право ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди та стали підставою для звернення до суду з указаним позовом, мали місце до 01 січня 2004 року, тобто до набрання чинності ЦК України, тому з огляду на вищезазначені вимоги в указаній справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР 1963 року.

Згідно зі статтею 440-1 ЦК Української РСР моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діянням іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Необхідною умовою виникнення зобов`язання з відшкодування моральної (немайнової) шкоди, є заподіяння цієї шкоди. Під шкодою в праві прийнято розуміти всяке применшення блага, що охороняється правом. Благо, що охороняється правом, може бути майновим або особистим немайновим. Внаслідок цього і шкода, що заподіюється благам, що охороняються, може бути майновою і моральною (немайновою). Вказуючи на моральну (немайнову) шкоду, що підлягає відшкодуванню, частина перша статті 440-1 ЦК Української РСР не визначає її поняття. Визначення цього поняття міститься в правових нормах спеціальних законів, що регулюють певні види суспільних відносин і передбачають право громадян та організацій на відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Стаття 440-1 ЦК Української РСР не містить будь-яких обмежень відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Отже, відповідно до статті 440-1 ЦК Української РСР фізична або юридична особа має право вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди у разі порушення її прав неправомірними діями в будь-яких цивільних та інших правовідносинах. У вказаній статті міститься пряма вказівка на те, що моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянинові або організації діяннями іншої особи, і порушила їх законні права, відшкодовується особою, що заподіяла шкоду. Порушення законних прав, указаних в законі осіб, завжди є протиправним. Отже, неправомірна поведінка заподіювача моральної (немайнової) шкоди є необхідною умовою відповідальності, тому суд при розгляді справ цієї категорії зобов`язаний з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних або фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні. У статті 440-1 ЦК Української РСР виявляється дія принципу генерального делікту, закріпленого в статті 440 ЦК Української РСР, в силу якого заподіяння шкоди признається протиправним, якщо особа не була уповноважена на її заподіяння.

Стаття 440-1 ЦК Української РСР є загальною нормою, такою, що регулює деліктні правовідносини. Оскільки моральна шкода, завдана позивачу у зв`язку з нещасним випадком на виробництві, не відшкодовується ні на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ні на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», ні Правилами відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням ним трудових обов`язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472, ні Кодексом Законів про працю України (стаття 237-1 КЗпП набула чинності 13 січня 2000року) така моральна шкода за наявності для цього підстав повинна виплачуватись особою, яка її заподіяла, на підставі статті 440-1 чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень, у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК Української РСР та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Вказаний висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 210/3110/16-ц (провадження № 61-4983св18), який суд враховує при вирішенні цієї справи. У постановах Верховного суду України від 16 травня 2012 року у справі № 6-27цс12, від 24 грудня 2014 року у справі № 6-188цс14, від 18 березня 2015 року у справі № 6-24цс15 викладено правову позицію, згідно з якою правила відшкодування шкоди, в тому числі моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, визначаються днем первинного встановлення МСЕК стійкої втрати працездатності, а не днем безпосередньо нещасного випадку на виробництві. Такі правові висновки також викладено і в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 210/2104/16-ц; від 5 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц

З огляду на викладене при вирішенні справи про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 суд застосовує законодавство, яке діяло станом на день первинного встановлення МСЕК стійкої втрати працездатності позивачу.

Висновки за результатами розгляду матеріалів справи

На суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всім доказам, якими суд керувався при вирішенні позову.

Ураховуючи, що внаслідок отримання професійного захворювання на виробництві, ОСОБА_1 01 жовтня 1993 року вперше визначено ступінь втрати професійної працездатності - 25%, а при останньому огляді 01 серпня 2015 року йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності - 60% безстроково та третю групу інвалідності також безстроково визначено потребу в санаторно-курортному лікуванні, в забезпеченні виробами медичного призначення, лікарськими засобами, позивач перебував в трудових відносинах з відповідачем, суд приходить до висновку, що саме на ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" покладається обов`язок відшкодувати позивачу завдану професійним захворюванням моральну шкоду, правові підстави для стягнення якої визначені статтею 440-1 ЦК УРСР.

При цьому, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер та обсяг моральних страждань позивача, пов`язаних з чисельними медичними оглядами та обстеженнями, проходженням оглядів лікарсько-трудовою експертною комісією, необхідності відновлювальних процедур і лікування, наявність фізичного болю, що викликають складність при звичайних життєвих умовах, що підтверджуються письмовими доказами, містяться в матеріалах справи, а так само і засади розумності, виваженості та справедливості.

Таким чином, виникнення професійного захворювання та втрата працездатності, призводять до постійного перенесення Позивачем больових відчуттів, до необхідності проходження лікування, що має наслідком нераціональну втрату часу та життєвої енергії, ушкодження здоров`я стало причиною необхідності залучення додаткових зусиль для організації життя Позивача, втрата працездатності призвела до відсутності у Позивача можливості в достатній мірі реалізовувати свої наміри в професійній сфері, повноцінно працювати, обмежило можливість Позивача приділяти час своєму інтелектуальному та духовному розвитку, приділяти увагу близьким та рідним людям.

Хронічне захворювання легень суттєво підвищує імовірність зараження Позивача серйозними вірусними захворюваннями та їх перенесення в складних формах, розуміння даного факту викликає у Позивача відчуття тривоги, переживання за своє майбутнє.

Зокрема, згідно відомостей, вказаних у виписці із медичної карти №3864 від 08.10.2019 року, з 1985 року Позивач знаходиться на денному обліку за місцем мешкання з діагнозом: хронічний бронхіт. У 1993 році йому встановлено професійне захворювання: пиловий броніхт 1 ст., при цьому, враховуючи негативно динаміку перебігу захворювання, стадія професійного захворювання підвищена до другої, а в травні 2015 року - до третьої. Внаслідок загострення професійного захворювання Позивач постійно лікується стаціонарно та приймає лікарські засоби типу беродуал Н, беротек Н, спіриву, середит дискус. Аналогічні відомості щодо погіршення стану здоров`я Позивача містяться і в інших виписках з історії хвороби, доданих до позову. Вказані вимушені негативні зміни призводять до зниження якості життя Позивача та зменшення благ, які Позивач мав до моменту отримання професійного захворювання та втрати професійної працездатності.

Перелічені негативні явища в житті Позивача переконливо доводять факт завдання Позивачу немайнової (моральної) шкоди внаслідок отриманого професійного захворювання та стійкої втрати професійної працездатності, що є наслідком порушення законодавства про охорону праці зі сторони Відповідача.

Таким чином, в даному випадку відповідач несе прямий обов`язок по виплаті позивачу відшкодування з приводу спричинення моральної шкоди.

Суд не бере до уваги доводи зазначені у відзиві аргументи, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не є правонаступником шахти РУ ім. Кірова РУ, а саме шахти «Сєверна» (Північна), на якому працював, з огляду на наступне.

За змістом ч.1 ст. 37 ЦК УРСР було передбачено, що юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання). Статтею 466 ЦК УРСР визначено, що в разі реорганізації юридичної особи виплата щомісячних платежів (стаття 465 цього Кодексу), належних з неї у зв`язку з заподіянням каліцтва або іншого ушкодження здоров`я чи заподіянням смерті, покладається на правонаступників юридичної особи.

Відповідно до ч.2 ст.5 Закону України «Про підприємства в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підприємство може бути створено в результаті виділення зі складу діючого підприємства, організації одного або кількох структурних підрозділів, а також на базі структурної одиниці діючих об`єднань за рішенням їх трудових колективів, якщо на це є згода власника чи уповноваженого ним органу. Створення підприємств шляхом виділення здійснюється зі збереженням за новими підприємствами взаємозобов`язань та укладених договорів з іншими підприємствами.

Згідно із частинами першою та шостою статті 34 цього Закону (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника, а у випадках, передбачених цим Законом, – за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду. При виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за розподільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права й обов`язки реорганізованого підприємства.

У пунктах 2.1 та 4.1 Положення про порядок поділу підприємств і об`єднань та відокремлення від них структурних підрозділів і одиниць, затвердженого наказом Міністерства економіки України, Міністерства статистики України, Антимонопольного комітету України від 20 квітня 1994 року №43/79/5 (далі – Положення; втратило чинність 25 серпня 2015 року) було закріплено, що відокремлення – це виділення зі складу підприємства (об`єднання) структурного підрозділу (одиниці) і створення на його базі самостійного підприємства або вихід підприємства зі складу об`єднань, зазначених у підпункті «б» пункту 3.1 цього Положення. Об`єктами відокремлення є структурні підрозділи та структурні одиниці відповідно до пункту 2.1 цього Положення, а також підприємства, що входять до складу об`єднань.

Розподільний баланс є документом, у якому, зокрема, визначено обсяг майнових прав та обов`язків, які перейшли до створеної шляхом виділу (виділення, відокремлення) юридичної особи.

01.07.1975 року промислове об`єднання «Кривбасруда» (згідно з постановою Ради Міністрів УРСР від 18.04.1975 року за №194 та наказом по Мінчормету СРСР від 12.06.1975 року за №430) реорганізовано у виробниче об`єднання, до складу якого увійшли всі рудоуправління на правах виробничих структурних одиниць.

Станом на 01.01.1978 року до складу ВО «Кривбасруда» входило 10 рудоуправлінь. Рудоуправління «Інгулець» наказом Міністерства чорної металургії УРСР від 01.09.1977 року передано до складу Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату. 01.01.1988 року – на виконання наказів Мінчормету СРСР від 16.11.1987 року за №1015 і ГПО «Южруда» від 13.10.1987 року за №2 на базі рудоуправлінь імені: Леніна, Р. Люксембург, ХХ партз`їзду, Фрунзе, Дзержинського, Ілліча створено три виробничі одиниці – РУ ім. Леніна, РУ ім. ХХ партз`їзду, РУ ім. Дзержинського.

Так, у 1989 році Рудоуправління ім. Кірова вийшло зі складу ВО «Кривбасруда» та стало самостійною юридичною особою – Рудоуправління ім. Кірова ДВО «Південруда» ММ УРСР, яке в наступному підпорядковувалось Мінпромполітики України.

Відповідно до спільного наказу Мінпромполітики України та Фонду держмайна №65/322 від 22.02.1999 року Рудоуправління ім. Кірова Мінпромполітики України перейменоване у Дочірнє підприємство «Державне рудоуправління ім. Кірова» ДАК Укрудпром.

28 грудня 2000 року на підставі спільного наказу Мінпромполітики України та Фонду держмайна Дочірнє підприємство «Державне рудоуправління ім. Кірова» ДАК Укрудпром реорганізоване у Державне рудоуправління імені Кірова.

30.03.2001 року Державним комітетом Промислової політики України було видано Наказ №135 від 30.03.2001 року «Про створення робочої групи з питань приєднання окремих виробничих потужностей РУ ім. Кірова до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», згідно якого на робочу комісію було покладено обов`язки щодо розгляду питань, пов`язаних з передачею основних фондів та виробничих потужностей державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», в тому числі й питань дебіторської та кредиторської заборгованості, заборгованості рудоуправління з нарахованих регресних позовів, заробітної плати та інших виплат.

Згідно з п.п. 1.1.-2.2 наказу Державного комітету Промислової політики України № 165 від 19.04.2001 року «Про подальшу реструктуризацію РУ «ім. Кірова»» майно державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» передане на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» для збільшення його статутного фонду та створення на його базі шахтоуправління з підземного видобутку руди на правах структурного підрозділу комбінату та проведена інвентаризація РУ ім. Кірова по всіх статтях балансу станом на 01.04.2001 року.

Пунктоами 3.1.-3.2 розділу 3 вказаного Наказу було передбачено створення комісії з прийому-передачі основних фондів та інших статей балансу РУ ім. Кірова на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь»; забезпечення прийому-передачі основних фондів та інших статей балансу РУ ім. Кірова станом на 01.05.2001 року, які передаються до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь».

Відповідно до Додатку № 1 до Наказу № 165 від 19.04.2001 року «Укрупнений перелік об`єктів та виробничих потужностей РУ ім. Кірова, що підлягають передачі на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», шахта «Північна», на якій працював позивач на момент отримання ним професійного захворювання, відійшла до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь».

Згідно ст.37 ЦК УРСР, в редакції 1963 року, при злитті і поділі юридичних осіб (права і обов`язки) переходять до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права та обов`язки) переходять до останньої.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону СРСР «Про державне підприємство (об`єднання)» (в редакції, що діяла станом на 09.01.1990 року) об`єднання, незалежно від територіального розташування структурних одиниць і самостійних підприємств, що входять до його складу, функціонує як єдиний виробничо-господарський комплекс, забезпечує органічне поєднання інтересів розвитку галузей і територій. Воно здійснює свою діяльність на основі єдиного плану і балансу.

Тобто, на момент передачі до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» майна державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» закон передбачав перехід прав та обов`язків від однієї юридичної особи до іншої з моменту переходу майна особи від однієї особи до іншої, а тому ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», як правонаступник Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», що відповідачем не заперечується, являється також правонаступником шахті «Північна» Рудоуправління імені Кірова ВО «Кривбасруда».

Постанова Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2011 року, якою Державне підприємство «Рудоуправління імені Кірова» ліквідовано без правонаступників, для вирішення даного спору правового значення не має, з вищенаведених підстав.

З огляду на вищезазначене суд дійшов висновку, що відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» є особою, яка несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди Позивачу.

Суд також не бере до уваги доводи зазначені у відзиві, що вина підприємства у настанні професійного захворювання відсутня, а отже до таких правовідносин не може бути застосовано спосіб захисту, як компенсація моральної шкоди.

Вказані доводи спростовуються наступним.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

З трудової книжки Позивача та Повідомлення про хронічне професійне захворювання (отруєння), встановлено, що Позивач отримав професійне захворювання працюючи на підприємствах, правонаступником яких є Відповідач, професійне захворювання отримав при виконанні ним трудових обов`язків.

З огляду на вищезазначене, суд погоджується з твердженнями позивача про те, що відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачу.

Акт, складений за фактом настання професійного захворювання підприємством Відповідача не оскаржувався. Відповідачем не скористався обов`язком доведення відсутності своєї вини, та не надав до суду доказів, які б доводили відсутність вини підприємства.

З письмових матеріалів справи встановлено, що позивач переносить моральні страждання, оскільки позбавлений можливості реалізувати свої звички та бажання, постійно відчуває задишку та біль у грудях, необхідність у постійних медичних оглядах, лікуванні, що призводить до зниження якості життя та зменшення благ, які Позивач мав до моменту отримання професійного захворювання та втрати професійної працездатності.

При визначенні розміру відшкодування, суд враховує роз`яснення, що містяться в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", згідно чого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Так, обговорюючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд враховує, характер та обсяг його душевних та фізичних страждань, тривалість перенесених страждань; зміни в житті викликані втратою професійної працездатності та до моменту звернення до суду, тривалість трудових відносин, а так само і збільшення відсотку втрати працездатності за період хронічного захворювання, а саме з 25 % до 60% та третю групу інвалідності безстроково, вважає за можливе стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди, грошові кошти в сумі 140000,00 гривень.

При зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Позивач подав позов про стягнення про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою. Такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року справа № 761/11472/15-ц.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Згідно з частиною 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відтак, відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір», пропорційно до задоволених вимог, суд стягує з відповідача з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» в дохід держави судовий збір в сумі 1400,00 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 43, 46 Конституції України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 141,259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я – задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (код ЄДРПОУ 24432974, 50095, Дніпропетровська область, м, Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд. 1) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , суму моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я у розмірі 140000,00 (сто сорок тисяч) гривень без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (код ЄДРПОУ 24432974, 50095, Дніпропетровська область, м, Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд. 1) на користь держави судовий збір у розмірі 1400,00 грн. (одна тисяча чотириста гривень).

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.

Повний тест рішення складено та підписано 16 січня 2021 року.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 );

- відповідач: Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» (код ЄДРПОУ 24432974, 50095, Дніпропетровська область, м, Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд. 1)

Суддя: О. В. Чайкіна

Часті запитання

Який тип судового документу № 94180948 ?

Документ № 94180948 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 94180948 ?

Дата ухвалення - 14.01.2021

Яка форма судочинства по судовому документу № 94180948 ?

Форма судочинства - Цивільне

В якому cуді було засідання по документу № 94180948 ?

В Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу
Попередній документ : 94152349
Наступний документ : 94180965