Рішення № 94179888, 14.01.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2021Справа № 910/12119/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Фізичної особи-підприємця Афендікова Всеволода Олександровича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транстрейд Логістик Груп»

про стягнення 224 217, 16 грн.

без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулась Фізична особа-підприємець Афендіков Всеволод Олександрович (далі - ФОП Афендіков В. О., позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транстрейд Логістик Груп» (далі - ТОВ «Транстрейд Логістик Груп», відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 224 217, 16 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідно до умов договору № поставки № 25 від 12.05.2020 р. він сплатив відповідачу вартість замовленого товару у якості попередньої плати. Однак, ТОВ «Транстрейд Логістик Груп» порушило свої зобов`язання та вказаного товару на погоджених сторонами умовах не поставило.

У позові ФОП Афендікова В. О. просить стягнути з відповідача суму попередньої плати у розмірі 160 822,00 грн., штраф у сумі 62 999,70 грн., 3 % річних у сумі 395,46 грн., що разом становить 224 217, 16 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2020 р. за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у визначений законом строк, відзиву не надав, його позиція щодо заявлених вимог суду невідома. Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ураховуючи, що відповідач, ознайомившись з матеріалами справи, не скористався наданим йому правом у межах визначеного законом процесуального строку на подання відзиву, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору за відсутності відзиву відповідача.

Отже, розглянувши позовні вимоги та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12.05.2020 р. між ФОП Афендіковим В. О. (покупець) та ТОВ «Транстрейд Логістик Груп» (постачальник) був укладений договір поставки № 25 (далі - договір). Відповідно до п. 1.1 цього договору постачальник зобов`язується за заявкою покупця поставити косметичну продукцію, параметри, найменування та кількість якої узгоджено у додатку № 1 до договору (специфікації). Асортимент товару, номенклатура, одиниця товару та його ціна визначаються у специфікаціях до договору, які підписуються сторонами на кожну поставку товару (п. 1.3 договору).

Строк поставки постачальником товару - протягом 60 календарних днів з моменту підписання сторонами договору до даного договору (п. 2.1 договору). Поставка постачальником товару здійснюється на умовах DDP, м. Київ, вул. Саперне Поле, 28 (п. 2.2 договору).

Ціна договору становить 209 999,00 грн., передоплата в розмірі 160 822,00 грн. здійснюється протягом 3-х банківських днів після підписання договору. Решта в сумі 49 177,00 грн. - протягом двох банківських днів з моменту отримання товару (п. 3.3, 3.4 договору). Приймання-передача товару по кількості проводиться відповідно до накладних (п. 4.3 договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020 р., але в будь-якому випадку до виконання сторонами своїх зобов`язань по даному договору (п. 9.1).

Специфікацією до договору сторони погодили найменування товару, його кількість та вартість на суму попередньої оплати 160 198,33 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору № 25 від 12.05.2020 р. та виставленого відповідачем рахунку-фактури № 25 від 12.05.2020 р. позивач здійснив попередню оплату вартості товару на суму 160 822,00 грн., що підтверджується копіями платіжного доручення № 21 від 14.05.2020 р. та банківської виписки.

Проте, відповідач, зі свого боку, товар на суму перерахованої передоплати не поставив, чим допустив порушення господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Як вбачається із матеріалів справи, 27.07.2020 р. ФОП Афендіков В. О. звернувся до ТОВ «Транстрейд Логістик Груп» із вимогою, у якій просило поставити продукцію відповідно до умов договору або повернути попередню плату у сумі 160 822,00 грн., однак, відповідач залишив вказану вимогу позивача без відповіді та задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували належну поставку товару або повернення попередньої оплати за непоставлений товар в сумі 160 822,00 грн. не надав та доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку про те, що вимога про стягнення попередньої оплати є обґрунтованою та підлягає задоволенню у заявленій позивачем сумі.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пені, штрафу).

Так, за непоставку товару позивач нарахував відповідачу штраф у сумі 62 999,70 грн., передбачений п. 5.2 договору.

Проте, суд враховує, що основною вимогою позивача є повернення йому попередньої оплати, що свідчить про відмову покупця від поставки цього товару. А п. 5.2 договору, на який посилається позивач, передбачає відповідальність постачальника за порушення строків поставки товару, на яку очікує покупець.

За таких обставин суд вважає, що прострочення зобов`язання з повернення попередньої оплати не має наслідком застосування штрафу за прострочення поставки, оскільки вимагаючи повернення коштів попередньої оплати, покупець тим самим задовольнився вже виконаним, відмовився від поставки та прийняття товару, а також відмовився від подальшого виконання договору постачальником, що виключає обов`язок останнього своєчасно постачати товар та нести відповідальність за порушення строків поставки після того, як позивач заявив вимогу про повернення попередньої оплати.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення штрафу у сумі 62 999,70 задоволенню не підлягають.

Далі, розглянувши позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 395,46 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Вказані висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

У даному випадку позивач нарахував відповідачу 3 % річних на суму неповернутої попередньої плати (авансу), яка є грошовою сумою, що перераховується згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товар, який має бути поставлений. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося. Вказаний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17.

Тобто правовідношення, в якому у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти), є грошовим зобов`язанням, а тому на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу. Нарахування на суму боргу інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Вказані висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Отже, оскільки у відповідача виникло грошове зобов`язання перед позивачем щодо повернення попередньої оплати у сумі 160 822,00 грн., яке ним було прострочене, позивач правомірно нарахував на це зобов`язання 3 % річних згідно зі ст. 625 ЦК України

Здійснивши перевірку правильності нарахування заявленої суми матеріальних втрат, суд встановив, що з відповідача підлягає стягненню 3 % річних у сумі 395,46 грн., як просив позивач.

За таких обставин, враховуючи відмову у стягненні штрафу, суд дійшов висновку, що позов ФОП Афендікова В. О. підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Афендікова Всеволода Олександровича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транстрейд Логістик Груп» про стягнення заборгованості у сумі 224 217, 16 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транстрейд Логістик Груп» (03115, м. Київ, вул. Святошинська, 34, ідентифікаційний код 42250906) на користь Фізичної особи-підприємця Афендікова Всеволода Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) попередню плату у сумі 160 822 (сто шістдесят тисяч вісімсот двадцять дві) грн. 00 коп., 3 % річних у сумі 395 (триста дев`яносто п`ять) грн. 46 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 2 418 (дві тисячі чотириста вісімнадцять) грн. 26 коп.

У решті вимог - відмовити.

Повне судове рішення складене 14 січня 2021 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.