Ухвала суду № 94179706, 16.01.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

У Х В А Л А

16.01.2021 Справа № 905/2191/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Хабарової М.В., розглянувши клопотання Маріупольської міської ради про забезпечення позовної заяви у справі №905/2191/20

за позовомМаріупольської міської радидо Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Октябрь»простягнення 9 211 449,72 грн

Без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Маріупольська міська рада звернулась до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Октябрь» орендної плати у розмірі 9039529,14 грн та пені у розмірі 171920,58 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди земельної ділянки від 25.06.2012 з частині сплати орендної плати за землю за період з 01.08.2015 по 01.09.2020.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 28.12.2020 позовну заяву Маріупольської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Октябрь» про стягнення 9211449,72 грн залишено без руху.

Позивачем у строк, встановлений судом, усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 16.01.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/2191/20, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.02.2021.

Крім того, до позовної заяви позивачем додано клопотання про забезпечення позову шляхом накладення заборони на розпорядження та відчуження відносно нежитлової будівлі, розташованої по вул. Куїнджі, 87 у м. Маріуполі Донецької області, власником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Октябрь» на підставі свідоцтва про право власності від 19.11.2009 серії ЯЯЯ №690320, яке видане Маріупольською міською радою Донецької області.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Суд відзначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Вказані правові позиції узгоджується із правовими позиціями, висловленими у постановах Верховного Суду у справі №918/702/18 від 03.04.2019 та у справі №914/1257/18 від 17.04.2019.

У клопотанні про забезпечення позовної заяви позивач просить забезпечити позов шляхом накладення заборони на розпорядження та відчуження відносно нежитлової будівлі, розташованої по вул. Куїнджі, 87 у м. Маріуполі Донецької області, власником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Октябрь», оскільки, на його думку, існують підстави вважати, що під час розгляду справи може бути змінено власника майна або правовий статут майна, що в свою чергу ускладнить Маріупольській міській раді захист свого права.

Предметом позовних вимог у справі №905/2191/20 є стягнення грошових коштів. У даному випадку немає зв`язку між обраним позивачем заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги у справі №905/2191/20, оскільки накладення арешту на майно має стосуватися майна, що належить до предмета спору.

Таким чином, запропоновані позивачем заходи забезпечення позову у вигляді накладення заборони на розпорядження та відчуження нежитлової будівлі, що належить відповідачу не є співмірними із заявленими позовними вимогами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі №915/870/18, від 05.09.2019 у справі №911/527/19, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19.

З огляду на викладене, клопотання Маріупольської міської ради про забезпечення позову шляхом накладення заборони на розпорядження та відчуження відносно нежитлової будівлі, розташованої по вул. Куїнджі, 87 у м. Маріуполі Донецької області, власником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Октябрь», задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 136-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання Маріупольської міської ради про забезпечення позовної заяви відмовити.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали 16.01.2021.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням положень п. 4 розділу «Прикінцеві положення» та п.п. 17.5 п. 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Суддя М.В. Хабарова