Рішення № 94179692, 13.01.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.01.2021 Справа № 905/1911/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І. за участю секретаря судового засідання Парахотіна Ю.А., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоінтерстрой», м.Краматорськ, Донецька область

про стягнення збитків у сумі 150879,87грн

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 , м, Краматорськ, Донецька область

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Брокбізнес», м. Київ, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоінтерстрой», м. Краматорськ, Донецька область, про стягнення збитків у сумі 150879,87грн.

Позовні вимоги обґрунтовано скоєнням працівником відповідача адміністративного правопорушення, а саме: дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої позивачем понесені витрати з відшкодування збитків страхувальнику, у зв`язку з чим у позивача виникло право вимоги до відповідача у вигляді відшкодування сплачених збитків.

Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 10.11.2020. Відкриваючи провадження у справі, суд з урахуванням ч.2 ст.50 Господарського процесуального кодексу України залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 .

Розгляд справи як малозначної за приписами ч.3 ст.12, ч.1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України здійснено в порядку спрощеного позовного провадження. Висновок щодо визначення даної справи як малозначної зроблений судом з огляду на приписи п.1 ч.5 ст.12 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких справи у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, для цілей цього Кодексу визначені як малозначні. Заперечень від учасників справи проти розгляду спору в порядку спрощеного позовного провадження не надходило.

Розгляд справи розпочато у судовому засіданні 08.12.2020 з подальшим оголошенням перерви до 13.01.2021; явка сторін та третьої особи судом обов`язковою не визнавалась; учасники справи були повідомлені про дату, час і місце проведення судових засідань повідомлені належним чином; у засідання суду представників не направили; відповідач у встановлений ухвалою суду від 10.11.2020 правом на подання відзиву не скористався; клопотань про продовження строку на подання відзиву не заявляв. Надходження 12.01.2021 на електронну адресу суду відзиву на позов суд не розцінює як подання відзиву в розумінні ст.165 Господарського процесуального кодексу України з мотивів відсутності кваліфікованого електронного підпису на цій заяві, отже зазначене електронне надходження при розгляді справи суд до уваги не приймає. Третя особа пояснень по суті позову не надала.

Враховуючи сплив встановленого ст.248 Господарського процесуального кодексу України для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, з огляду на те, що під час розгляду справи сторони мали всі необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними матеріалами. Враховуючи ненадання відповідачем відзиву, згідно з положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

01.10.2018 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Брокбізнес» (страховик) та Приватним акціонерним товариством «Київське автотранспортне підприємство 13061» (страхувальник) укладено договір добровільного страхування відповідальності перевізника №007/01-000456/01ВП.

Предметом договору є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі під час надання послуг з перевезення вантажів на умовах: - Міжнародної конвенції CMR 1956 з доповненнями і змінами, включаючи протокол до Конвенції 1978; - державного транспортного законодавства відповідної країни; що виникли внаслідок втрати, загибелі чи пошкодження вантажу, прийнятого до перевезення (п.4 договору).

Згідно з пп.5.1 п.5 договору страховими ризиками є відповідальність за вантаж.

Дія договору страхування поширюється на відповідальність страхувальника при доставці вантажів в наступних територіальних межах: Україна, Європа, СНД, Азія (п.5.4 договору).

Строк дії договору з 08.10.2018 по 07.10.2019 (п.9 договору).

Як свідчать матеріали справи 09.05.2019 о 18-23год в м. Краматорськ по вул. О.Тихого біля буд.16, ОСОБА_1 (майстер ТОВ «Автоінтерстрой»), будучи відповідальною особою за демонтаж кабелю трамвайної мережі, створив перешкоду для руху та не вжив необхідних заходів щодо попередження учасників дорожнього руху про небезпеку, а саме про те, що кабель трамвайної мережі встановлено на висоті менше, ніж 4 м, що спричинило пошкодження вантажу автомобілю DAFF CF 75-360 д.н.з. НОМЕР_1 з причепом LOHR C2-H92S д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , чим завдано матеріальних збитків.

Постановою Краматорського міського суду Донецької області від 02.09.2019 у справі №234/13722/19 ОСОБА_1 , як особу, що була відповідальна за демонтаж кабелю трамвайної мережі, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.139 Кодексу про адміністративні правопорушення України. В постанові встановлено, що за наказом ТОВ «Автоінтерстрой» від 04.04.2019, ОСОБА_1 , майстер ТОВ «Автоінтерстрой», був призначений відповідальним за будівництво та ведення технічної документації по об`єкту «Демонтаж трамвайної колії та контактної мережі з подальшим плануванням земельної ділянки в м. Краматорськ».

Приватне акціонерне товариство «Київське автотранспортне підприємство 13061» як страхувальник звернувся до позивача з заявою про страхове відшкодування, відповідно до умов договору добровільного страхування відповідальності перевізника №007/01-000456/01ВП від 01.10.2018.

На виконання умов договору добровільного страхування відповідальності перевізника №007/01-000456/01ВП від 01.10.2018 страховиком (позивачем) було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування та перераховано кошти у розмірі 150879,87грн.

Посилаючись на п.1 ст.1191 Цивільного кодексу України, позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою №09-09/20Р від 04.09.2020 про відшкодування шкоди у розмірі 150879,87грн. Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Позивач стверджує, що у зв`язку з виплатою потерпілому страхового відшкодування до нього перейшло право вимоги до відповідача, як особи, відповідальної за спричинені збитки, посилаючись на положення ст.1172 Цивільного кодексу України, оскільки громадянин ОСОБА_1 , якого визнано винним у пригоді, яка сталася 09.05.2019, перебував в трудових відносинах з відповідачем.

Розглядаючи спір по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст.352 Господарського кодексу України страхуванням є діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб`єктів господарювання (страховиків), пов`язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів. Страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов`язкове страхування) (ч.2 ст.352 Господарського кодексу України страхуванням).

За змістом ст.980 Цивільного кодексу України та ст.4 Закону України «Про страхування» залежно від предмета договору страхування може бути особистим, майновим, а також страхуванням відповідальності.

Згідно з положеннями ст.999 Цивільного кодексу України, ст.ст.6, 7 Закону України «Про страхування» за вольовою ознакою страхування може бути добровільним і обов`язковим.

Відповідно до ст.979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч.1 та п.6 ч.4 ст.6 Закону України «Про страхування» добровільним страхуванням є страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Страховим випадком у відповідності до ч.2 ст.8 Закону України «Про страхування» є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Як свідчать матеріали справи між позивачем (страховик) та Приватним акціонерним товариством «Київське автотранспортне підприємство 13061» (страхувальник) укладено договір добровільного страхування відповідальності перевізника №007/01-000456/01ВП, дорожньо-транспортна пригода, яка сталася 09.05.2019, є страховим випадком. Судом встановлено, що на виконання умов договору добровільного страхування відповідальності перевізника №007/01-000456/01ВП від 01.10.2018, на підставі рахунків-фактур №1146191_РФ_095135 від 13.05.2019 та №1146182_РФ_095135 від 13.05.2019, страхових актів №78624/1 від 05.08.2019 та №78624/2 від 31.07.2019, страховиком (позивачем) було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування та перераховано на рахунок, визначений потерпілим, кошти у розмірі 150879,87грн, що підтверджується платіжним дорученням №15389 від 13.08.2019 та №15388 від 13.08.2019.

Відповідно до ст.1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно з ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 993 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України «Про страхування» визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже після виплати позивачем своєму страхувальнику страхового відшкодування за шкоду, завдану 09.05.2019 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, до позивача перейшло право зворотної вимоги відшкодування збитків, яке страхувальник позивача мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Постановою Краматорського міського суду Донецької області від 02.09.2019 у справі №234/13722/19 підтверджується факт наявності вини ОСОБА_1 у події, яка відбулась 09.05.2019, який на підставі наказу ТОВ «Автоінтерстрой» від 04.04.2019, був призначений відповідальним за будівництво та ведення технічної документації по об`єкту «Демонтаж трамвайної колії та контактної мережі з подальшим плануванням земельної ділянки в м.Краматорськ» та на підставі положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України повторного доведення не потребує.

Враховуючи обставини справи, суд зазначає, що позивач має право на захист своїх матеріальних прав шляхом регресних вимог до відповідача в умовах доведеності факту наявності трудових відносин між відповідачем та його працівником, вина якого доведена належними доказами. Отже здійснивши виплату страхового відшкодування, позивач набув права кредитора до особи, відповідальної за завдану шкоду у межах фактичних витрат; розмір фактичних витрат 150879,87грн позивачем доведено; з урахуванням викладеного суд дійшов висновку про правомірність та обгрунтованість заявлених позовних вимог, отже позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

З огляду на задоволення позову за приписами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача. Доказів понесення інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять.

Керуючись ст.ст. 46, 86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоінтерстрой» (84313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, 8, код ЄДРПОУ 3320522) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» (04050, м. Київ, вул.Білоруська, 3, код ЄДРПОУ 20344871) збитки у сумі 150879,87грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 2263,20грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 13.01.2021 складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.01.2021.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя К.І. Аксьонова