Рішення № 94179378, 11.01.2021, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" січня 2021 р. Cправа № 902/1166/20

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича,

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства "Поділля-Агрохімсервіс" (вул. Незалежності, 233, смт. Вапнярка, Томашпільський район, Вінницька область, 24240)

до: Фермерського господарства "Хлібодар-2" (вул. Шевченка, 68, с. Велика Киріївка, Бершадський район, Вінницька область, 24455)

про стягнення 832 642,46 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № 2511 від 25.11.2020 Приватного підприємства "Поділля-Агрохімсервіс" з вимогою до Фермерського господарства "Хлібодар-2" про стягнення 832 642,46 грн, з яких: 529 016,00 грн - сума основного боргу; 5 146,88 грн - 25% річних; 7 010,50 грн - пеня; 291 469,08 грн - штраф.

Правовими підставами звернення до суду позивача із вказаним позовом стало порушення Фермерським господарством "Хлібодар-2" зобов`язань за Договором поставки № 45-2020 на умовах розстрочення платежів від 03.03.2020 в частині проведення розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою суду від 01.12.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/1166/20 за правилами спрощеного позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 29.12.2020.

24.12.2020 до суду подано заяву № 2412 від 24.12.2020 за підписом представника позивача - адвоката Карлащук О.А. про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої представник позивача просив стягнути з Фермерського господарства "Хлібодар-2" 379 016,00 грн - суми основного боргу; 5 146,88 грн - 25% річних; 7 010,50 грн - пені; 291 469,08 грн - штрафу.

29.12.2020 до суду подано заяву № 2812 від 28.12.2020 за підписом представника позивача - адвоката Карлащук О.А. про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої представник позивача просив стягнути з Фермерського господарства "Хлібодар-2" 279 016,00 грн - суми основного боргу; 5 146,88 грн - 25% річних; 7 010,50 грн - пені; 291 469,08 грн - штрафу.

В судовому засіданні 29.12.2020 дослідивши означені заяви представника позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивач вправі збільшити чи зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 46 ГПК України у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи.

Проаналізувавши заяви представника позивача про зменшення розміру позовних вимог суд дійшов до висновку про те, що вказані заяви подані з дотриманням положень ст. 46 ГПК України, а тому прийняті судом до розгляду.

Таким чином, з урахуванням прийнятих судом заяв про зменшення розміру позовних вимог, нова ціна позову складала 582 642,46 грн, з яких: 279 016,00 грн - сума основного боргу; 5 146,88 грн - 25% річних; 7 010,50 грн - пеня; 291 469,08 грн - штраф.

За результатами проведеного судового засідання 29.11.2020 суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи по суті на 11.01.2021, як наслідок судом винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 29.12.2020 повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 11.01.2021.

На визначену дату судом в судове засідання представники позивача та відповідача не з`явилися. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, ухвалою суду від 29.12.2020, яка направлена на поштові та електронні адреси сторін.

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення сторін час та місце судового слухання.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Разом з тим, відзив відповідача на позовну заяву до суду не надійшов.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

З урахуванням неявки представників сторін суд зважає на положення ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У судовому засіданні 11.01.2021 прийнято судове рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

03.03.2020 між Приватним підприємством «Поділля-Агрохімсервіс» (позивач, за Договором Постачальник) та Фермерським господарством «Хлібодар-2» (відповідач, за Договором Покупець) укладено Договір поставки № 45-2020 на умовах розстрочення платежів. (надалі Договір)

Умовами Договору, а саме п.1.1., сторони обумовили, що Постачальник зобов`язується передати в строки визначені Договором, у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі - товар), а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість в порядку та на умовах, визначених Договором.

Відповідно до п.1.2. Договору найменування товару, його кількість та асортимент, ціна за одиницю та загальна вартість товару, порядок та термін оплати, термін та базис поставки Покупцю, а також інші умови, визначені в Договорі та в специфікаціях (додатках) до Договору, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Між сторонами було погоджено, що вартість (ціна) товару вказана в специфікаціях (додатках) до Договору. Ціна Договору дорівнює загальній вартості (ціні) товару, що передається та буде передана за цим Договором ( п.2.1. Договору).

Оплата за поставлений товар здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, або, за письмовою згодою Постачальника, шляхом видачі (передачі) векселя (векселів), які Постачальник погодиться прийняти в розрахунок за товар. Покупець здійснюючи оплату за товар, зобов`язаний вказувати в призначенні платежу вид товару, що оплачується («за насіння»), реквізити (номер та дату) цього Договору, а також реквізити (номер і дату) специфікації до Договору (накладної), якщо специфікація не була підписана. Якщо Покупець цього не дотримується, то Постачальник має право сам на власний розсуд, визначити в рахунок якого виду товару, Специфікації, Договору або іншого зобов`язання зарахувати платіж Покупця, незалежно від вказаного в платіжному документі призначення платежу. Платіжні реквізити Постачальника вказані в кінці тексту Договору. Покупець має право провести дострокову оплату вартості (ціни) товару. У випадку можливих узгоджених відповідно до Договору змін ціни Постачальник видає Покупцю оновлені документи або додатки до них, скориговані тощо. ( п.2.2. Договору).

Згідно з пунктом 3.1, 3.2. Договору товар постачається на умовах EXW ( інкотермс 2010). Термін поставки товару Покупцю вказаний в специфікації (ях) до Договору.

Сторони дійшли згоди, що Покупець зобов`язаний оплатити вартість (ціну) товару в термін та на умовах, що вказані в Договорі та в додатку до Договору. Оплата вважається проведеною з дня надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. (п. 4.4. Договору)

Відповідно до п.п. 5.2.,5.3. Договору Покупець несе відповідальність за затримку в оплаті за отриманий товар, сплачуючи при цьому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру простроченої суми за кожен день прострочення та штраф. В разі прострочення виконання грошового зобов`язання по оплаті вартості товару Покупець сплачує на користь Постачальника відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами в розмірі 25% річних з простроченої суми.

Умовами Договору, а саме п.6.2. сторони передбачили, що штраф обчислюється у відсотках в розмірі 10% від невиконання зобов`язання до 10 календарних днів; 30% до 20 календарних днів, 50 % до 30 та більше днів. Під невиконанням зобов`язання вважається прострочення строків оплати за товар згідно умов Договору та специфікації/й. Специфікації є невід`ємною складовою даного Договору.

Як стверджується матеріалами справи, позивачем на виконання умов Договору поставки № 45-2020 на умовах розстрочення платежів від 03.03.2020 поставлено товар на загальну суму 845 016, 50 грн, в розрізі по специфікаціях:

по специфікації № 1 поставлено товар на загальну суму 316 933,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ПА-0000155 від 22.09.2020 та довіреністю на ОСОБА_1 № 22/9 від 22.09.2020. Термін оплати по даній поставці зазначений в Специфікації №1 : 01.09.2020 - 158 466,50 грн. та 01.10.2020 -158 466,00 грн.;

по специфікації № 2 поставлено товар суму 36 345,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ПА-0000285 від 25.09.2020 та довіреністю на ОСОБА_1 № 31 від 25.09.2020. Термін оплати по даній поставці зазначений в Специфікації №2 : 01.09.2020 -18 172,50 грн. та 01.10.2020 - 18 172,50 грн.;

по специфікації № 4 поставлено товар суму 11 672,50,00 грн., що підтверджується видатковою накладною ПА-0000413 від 22.04.2020 та довіреністю на Ярему В.П. № 22/4 від 22.04.2020. Термін оплати по даній поставці зазначений в Специфікації №4 : 01.09.2020 -5 836,25 грн. та 01.10.2020 - 5 836,25 грн.;

по специфікації № 5 поставлено товар суму 30 310,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ПА-0000555 від 12.05.2020 та довіреністю на Лірника В.П. №12/5 від 12.05.2020. Термін оплати по даній поставці зазначений в Специфікації №5 : 01.09.2020 -15 155,00 грн. та 01.10.2020 - 15 155,00 грн.;

по специфікації № 6 поставлено товар суму 82 920,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ПА-0000666 від 31.08.2020 та довіреність на Лірника В.П. № 31/8 від 31.08.2020. Термін оплати по даній поставці зазначений в Специфікації №6 : 01.09.2020 -41 460,00 грн. та 01.10.2020 - 41 460,00 грн.;

по специфікації № 7 поставлено товар на суму 11 716,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ПА-0000704 від 01.09.2020 та довіреністю на ОСОБА_1 № 1/9 від 01.09.2020. Термін оплати по даній поставці зазначений в Специфікації №7 : 01.09.2020 - 5 858,00 грн. та 01.10.2020 - 5 858,00 грн.;

по специфікації № 8 поставлено товар на суму 7 520,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ПА-0000807 від 10.06.2020 та довіреність на ОСОБА_1 №10/6 від 10.06.2020. Термін оплати по даній поставці зазначений в Специфікації №8 : 01.09.2020 -3 760,00 грн. та 01.10.2020 - 3 760,00 грн.;

по специфікації № 9 поставлено товар на суму 33 640,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ПА-0000870 від 31.08.2020 та довіреністю на ОСОБА_1 №31/8 від 31.08.2020. Термін оплати по даній поставці зазначений в Специфікації №9 : 01.09.2020 -16 820,00 грн. та 01.10.2020 - 16 820,00 грн.;

по специфікації № 10 поставлено товар на суму 232 680,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ПА-0001078 від 27.08.2020 та довіреністю на ОСОБА_1 № 27/8 від 27.08.2020. Термін оплати по даній поставці зазначений в Специфікації №10 до 30.10.2020.;

по специфікації № 11 поставлено товар насіння на суму 81 280,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ПА-0001247 від 22.10.2020 та довіреністю на ОСОБА_1 № 42 від 22.10.2020. Термін оплати по даній поставці зазначений в Специфікації №11 до 30.10.2020.

Позивачем зазначається та матеріалами справи стверджується, що відповідачем, до відкриття провадження в даній справі, здійснено оплату за поставлений товар на загальну суму 316 000,00 грн. Доказами часткового розрахунку позивачем надано, судом досліджено та прийнято:

платіжне доручення № 148 від 22.09.2020 та лист ФГ «Хлібодар-2» про зарахування платежу на суму 104 400,00 грн.;

платіжне доручення № 158 від 01.10.2020 на суму 61 600,00 грн.;

платіжне доручення № 6 від 03.11.2020 на суму 90 000,00 грн.;

платіжне доручення № 7 від 10.11.2020 на суму 60 000,00 грн.

В результаті чого заборгованість відповідача складала 529 016,50 грн, яка заявлена до стягнення в позовній заяві.

При цьому, після відкриття провадження у справі відповідачем здійснено платежі на користь позивача в розмірі 250 000,00грн (на яку позивачем зменшено позовні вимоги), а саме: 02.12.2020 – 10 000,00 грн; 04.12.2020 – 140 000,00 грн; 23.12.2020 – 40 000,00 грн; 28.12.2020 – 60 000,00 грн.

За таких обставин, заборгованість відповідача, станом на день ухвалення рішення в даній справі, становить 279 016,50 грн..

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Перерахованими специфікаціями, видатковими накладними та довіреностями підтверджується факт отримання відповідачем від позивача товару за Договором на загальну суму 845 016,50 грн, а з платіжних доручень вбачається, що відповідач оплатив отриманий товар в сумі 566 000,00 грн, несплачена сума складає 279 016,50 грн.

Відповідач не подав відзиву на позов та докази, які б підтверджували здійснення ним повної оплати за товар за Договором.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що основний борг в сумі 279 016,50 грн доведений належними та допустимими доказами, його наявність і розмір відповідачем не спростовані. При цьому, в заяві про зменшення розміру позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 279 016,00 грн, з огляду на що, суд, виходячи з приписів ч. 1 ст. 14 ГПК України, задовольняє вказану вимогу в межах, визначених позивачем.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення 5 146,88 грн 25 % річних, 7 010,50 грн пені, 291 469,08 грн штрафу.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законом передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Пунктом 5.2. Договору сторони передбачили відповідальність Покупця за затримку в оплаті за отриманий Товар, у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру простроченої суми за кожен день прострочення та штраф. При цьому, п. 6.2. Договору сторони погодили, що штраф обчислюється у відсотках в розмірі 10 % від невиконання зобов`язання до 10 календарних днів; 30% до 20 календарних днів, 50 % до 30 та більше днів.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому, п. 5.3. Договору сторони сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 25%.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача пені, штрафу та 25% річних є правомірними та обґрунтованим, оскільки відповідають умовам укладеного Договору та чинного законодавства України.

При цьому судом враховується, що чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України. А тому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17.

Суд, перевіривши розрахунок пені на предмет відповідності вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 253-255, 549 ЦК України, ст. 231, 232 ГК України, ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", дійшов висновку, що позовна вимога в частині стягнення 7 010,50 грн пені є обґрунтованою, правомірною та правильно розрахованою, а тому є такою, що підлягають задоволенню.

Перевіркою розрахунку 25% річних судом не виявлено помилок. При цьому суд зауважує, що за розрахунком позивача розмір 25% річних в простроченої суми склав 14 607,19 грн, тоді як до стягнення з відповідача заявлено 5 146,88 грн, що є його правом. Тому означена вимога, в силу приписів ч.1 ст. 14 ГПК України, підлягає до задоволення з заявленому позивачем розмірі.

При перевірці розрахунку штрафу судом встановлено, що штраф обраховано арифметично вірно, у відповідності до положень п. 6.2. Договору поставки №45-2020 на умовах розстрочення платежів від 03.03.2020. Виходячи з викладеного та враховуючи порушення відповідачем зобов`язань за Договором в частині оплати товару, що є підставою для застосування відповідальності у вигляді штрафу, позовна вимога про стягнення штрафу, визнається судом обґрунтованою та законною, в тому підлягає до задоволення.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому суд зважає, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву з обґрунтуванням своєї позиції щодо заявлених позовних вимог, не надав доказів виконання зобов`язань за Договором поставки № 45-2020 на умовах розстрочення платежу від 03.03.2020 в повному обсязі.

Суд, дослідивши письмові пояснення, викладені позивачем у позові, та оцінивши, відповідно до ст. 86 ГПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню в сумі зменшених позовних вимог, в розмірі 279 016,00 грн основного боргу, 5 146,88 грн 25% річних, 7 010,50 грн пені та 291 469,08 грн штрафу.

Вирішуючи питання судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з п.2 ч. 1ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Звертаючись з позовом до суду з ціною позову 832 642,96 грн позивачем за платіжним дорученням № 6917 від 25.11.2020 сплачено 12 489,64 грн. Судового збору за ставкою 1,5 відсотка ціни позову.

В процесі розгляду справи позивачем зменшено розмір позовних вимог до 582 642,46 грн, яка задоволена судом.

Відтак, витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.129 ГПК України з врахуванням розміру задоволених зменшених позовних вимог в сумі 8 739,64 грн.

При цьому суд зауважує, що за змістом ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", в разі зменшення розміру позовних вимог сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила.

Окрім того, при вирішенні питання судових витрат у даній справі судом розглянуто вимогу позивача про стягнення з відповідача 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При стягненні витрат на професійну правничу допомогу слід враховувати, що останні мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.07.2018 р. у справі № 509/2669/15-ц).

Таким чином, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Як вбачається із матеріалів справи 23.11.2020 між Адвокатом Карлащук О.А. (Адвокат) та Приватним підприємством «Поділля-Агрохімсервіс» (Клієнт) укладено угоду № 2311-2020 про надання правничої допомоги, відповідно до п. 2.1. якого, Клієнт замовляє і оплачує, а Адвокат надає правову допомогу з підготовки документів: позовної заяви, здійснення розрахунків позовних вимог та з юридичного супроводу розгляду справи в Господарському суді Вінницької області за позовом ПП «Поділля-Агрохімсервіс» до ФГ «Хлібодар-2» (Боржник) з проводу невиконання договірних зобов`язань Боржником по Договору поставки № 45-2020 на умовах розстрочення платежів від 03.03.2020 та специфікацій до нього №№1, 2, 4-11.

За умовами п. 4.1. Угоди, про виконання доручення за даною Угодою Адвокат надає Клієнту Акт прийому-передачі наданих послуг з описом наданих послуг, який Клієнт, у відповідності до п. 4.2. Угоди, зобов`язаний прийняти та підписати протягом п`яти днів з дня отримання, або обґрунтувати відмові від прийняття наданих Адвокатом послуг.

Пунктом 5.1. Угоди сторони узгодили, що за правову допомогу, передбачену в п. 2.1. Угоди Клієнт сплачує Адвокату винагороду (гонорар) у фіксованій сумі в розмірі 10 000,00 грн без ПДВ на підставі Акту надання послуг.

Так, 25.11.2020 сторонами підписано Акт прийому-передачі наданих послуг за Угодою, вартість яких склала 10 000,00 грн.

При цьому судом беруться до уваги правові висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, за якими розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Суд відзначає, що в матеріалах справи наявні докази понесення позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн. (платіжне доручення № 6918 від 25.11.2020)

При цьому суд зважає, що відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат, на професійну правничу допомогу адвоката, а також доказів, котрі могли б підтвердити неспівмірність таких витрат, відтак у суду відсутні підстави втручатися у розмір визначеного сторонами гонорару, зміст наданих послуг та їх співмірність з предметом спору.

Таким чином витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підтвердженими доказами.

Відповідно до ч.2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Виходячи з конкретних обставин справи, обсягу наданих позивачу послуг правничої допомоги та погодження розміру витрат між адвокатом та позивачем, відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягає розподілу, керуючись ч. 4 ст. 129 ГПК України у зв`язку з задоволенням позову в повному обсязі, суд дійшов до висновку про задоволення вимоги ПП «Поділля-Агрохімсервіс» про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фермерського господарства «Хлібодар-2» (вул. Шевченка, 68, с. Велика Киріївка, Бершадський район, Вінницька область, 24455, код ЄДРПОУ 40300169) на користь Приватного підприємства «Поділля-Агрохімсервіс» (вул. Незалежності, 233, смт. Вапнярка, Томашпільський район, Вінницька область, 24240, код ЄДРПОУ 36327834) 279 016 грн. 00 коп. - основного боргу; 7 010 грн. 50 коп. – пені; 5 146 грн. 88 коп. - 25% річних; 291 469 грн. 08 коп. – штрафу; 8 739 грн. 64 коп. - витрат зі сплати судового збору та 10 000 грн. 00 коп. - витрати на професійну правничу допомогу.

Примірник рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 15 січня 2021 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Незалежності, 233, смт. Вапнярка, Томашпільський район, Вінницька область, 24240)

3 - відповідачу (вул. Шевченка, 68, с. Велика Киріївка, Бершадський район, Вінницька область, 24455)