Рішення № 94176500, 13.01.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2021 року ЛуцькСправа № 140/15501/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ОЛЛ КАР” до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ОЛЛ КАР” (ТзОВ “ОЛЛ КАР”, товариство, позивач) звернулося з позовом до Поліської митниці Держмитслужби (відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 вересня 2020 року №00000371319 та №00000381319.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта документальної невиїзної перевірки від 25 серпня 2020 року №13/7.13-19/40874203, проведеної Поліською митницею Держмитслужби щодо дотримання ТзОВ “ОЛЛ КАР” вимог законодавства України з питань митної справи при митному оформленні товарів за митними деклараціями (МД) від 28 грудня 2017 року №UA205090/2017/063027, від 04 квітня 2018 року №UA205090/2018/025083, від 12 квітня 2018 року №UA205090/2018/026799 та від 15 травня 2018 року №UA205090/2018/035943. За висновками акта перевірки ТзОВ “ОЛЛ КАР” допустило порушення статті 49, пункту 2 частини другої статті 52, статті 53, частини першої статті 257, статті 289 Митного кодексу України (далі – МК України), в результаті чого занижено зобов`язання зі сплати ввізного мита у сумі 45806,57 грн, а також порушення пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України (далі – ПК України), що спричинило заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) на загальну суму 100774,43 грн.

Позивач вважає спірні податкові повідомлення-рішення протиправними, оскільки безпідставними і необґрунтованими є висновки контролюючого органу, сформовані на підставі інформації, отриманої від компетентних органів Литви, про заниження митної вартості увезених товарів (транспортних засобів). Актом перевірки встановлено, що транспортні засоби, які зазначені у перевірених митних деклараціях, придбані у резидента Литовської Республіки компанії UAB “AUTODALYS GREITAI” на підставі контракту на поставку автомобілів, а також на підставі інвойсів. Жодних фактів, які могли б поставити під сумнів достовірність документів, поданих на митницю при оформленні товару, в акті перевірки не зазначено. Як слідує з інформації, на яку посилається відповідач, за даними органів Литовської Республіки експорт автомобілів здійснювали фізичні особи - резиденти України. Позивач наголосив, що усі товари були придбані ним не у фізичних осіб, а у UAB “AUTODALYS GREITAI”, про що вказано у митних деклараціях, за якими здійснювалося розмитнення транспортних засобів. Тому при митному оформленні товарів товариство керувалося ціною, яка була зазначена UAB “AUTODALYS GREITAI” в інвойсах, а до ціни, за якою UAB “AUTODALYS GREITAI” придбало такі автомобілі, відношення не має та не може мати. При проведенні перевірки відповідачем не встановлено, яким чином автомобілі від фізичної особи перейшли у власність UAB “AUTODALYS GREITAI”. Видані компанією-нерезидентом (продавцем) на підставі контракту інвойси відповідач не ставить під сумнів.

Товариство зауважило, що під час розмитнення товарів жодних зауважень до документів з боку митних органів не було, як і не було зауважень безпосередньо до митної вартості, хоча у митних органів є можливість у разі сумніву щодо ціни запитувати додаткові документи або коригувати митну вартість.

Також позивач для спростування висновків відповідача покликався на судові рішення у справах №161/1072/20 та №569/6359/20, які набрали законної сили та стосувалися оскарження постанов про порушення митних правил, складених на підставі отриманої від органів Литовської Республіки інформації, за МД №UA205090/2018/025083 від 04 квітня 2018 року та МД №UA205090/2018/035943 від 15 травня 2018 року, тобто, стосувалися тих самих висновків про заниження митних платежів, які підлягають перевірці і в межах даної справи.

З урахуванням наведеного позивач вважає висновки, викладені в акті документальної невиїзної перевірки, необ`єктивними та поспішними, а тому вони не можуть бути підставою для донарахування митних платежів.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами на підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив (а.с.58-59). В обґрунтування цієї позиції вказав, що однією з підстав документальної невиїзної перевірки є надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих митному органові документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

ТзОВ “ОЛЛ КАР” за митними деклараціями типу ІМ40ДЕ від 28 грудня 2017 року №UA205090/2017/063027, від 04 квітня 2018 року №UA205090/2018/025083, від 12 квітня 2018 року №UA205090/2018/026799 та від 15 травня 2018 року №UA205090/2018/035943 ввезло транспортні засоби (вантажні автомобілі бувші у використанні) загальною фактурною вартістю 348458,41 грн (10800,00 євро), загальною митною вартістю 484067,33 грн. Митна вартість була визначена за резервним методом. Ввезення товару на митну територію України проводилось відповідно до зовнішньоекономічних контрактів від 01 березня 2017 року №S01/01/17 та від 01 січня 2018 року №S01/01/18, укладених з UAB “AUTODALYS GREITAI” на купівлю транспортних засобів та запасних частин до них.

Як вказав відповідач, ним було отримано матеріали та копії документів, надіслані ДФС України та Держмитслужби України (листи від 31 липня 2019 року №24758/7/99-99-20-0201-17, від 17 вересня 2019 року №28913/7/99-99-20-02-01-17 та від 26 грудня 2019 року №20/20-02/7/1449) щодо звернення митних органів Литовської Республіки про надання адміністративної допомоги у проведенні перевірки факту незакінченої процедури експорту транспортних засобів за вказаними вище митними деклараціями. В результаті опрацювання отриманих матеріалів встановлено невідповідність даних, що містяться в наданих документах, даним, які були заявлені при митному оформленні транспортних засобів в Україні за митними деклараціями від 28 грудня 2017 року №UA205090/2017/063027, від 04 квітня 2018 року №UA205090/2018/025083, від 12 квітня 2018 року №UA205090/2018/026799 та від 15 травня 2018 року №UA205090/2018/035943. Відповідно до документів, надісланих митними органами Литовської Республіки (рахунки, експортні декларації), відвантаження автомобілів литовськими підприємствами здійснено за ціною, що є вищою, ніж зазначена в поданих до митного оформлення в Україні товарно-супровідних документах. З урахуванням цієї інформації встановлено неповне декларування ТзОВ “ОЛЛ КАР” складових митної вартості. Встановлені порушення призвели до заниження зобов`язань зі сплати митних платежів на загальну суму 146581,00 грн, в тому числі: ввізного мита на суму 45806,57 грн, ПДВ на суму 100774,43 грн.

Відповідач наголосив, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Також зауважив, що скасування у судовому порядку постанов у справі про порушення митних правил не є підставою для звільнення платника від фінансової відповідальності.

З наведених підстав вважає, що прийняті податкові повідомлення-рішення є правомірними, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та у задоволенні позову просив відмовити.

У відповіді на відзив позивач не погоджується з аргументами відповідача, наведеними у відзиві на позовну заяву, та просив позов задовольнити (а.с.110-112). При цьому вказав, що висновки про заниження митної вартості зроблені посадовими особами митниці на підставі інформації, отриманої органами ДФС від компетентних органів Литви про незавершені процедури експортного оформлення транспортних засобів. Проте такі експортні декларації доводять вказують лише на факт початку процедури оформлення експорту транспортних засобів та не виключають можливості переходу права на автомобіль після такого оформлення до інших осіб. На думку позивача, доводи відповідача про оформлення позивачем іншого пакету документів на автомобілі ґрунтуються виключно на припущеннях та жодними належними і допустимими доказами не підтверджені.

Позивач зауважив, що отримана відповідачем від Литовської Республіки інформація стосується інших зовнішньоекономічних контрактів, за якими позивач не є стороною правовідносин, що свідчить про безпідставність доводів митного органу про порушення позивачем положень митного та податкового законодавства.

В іншому доводи відповіді на відзив аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.

Відповідач правом подати заперечення на відповідь на відзив не скористався.

Ухвалою суду від 18 грудня 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини і відповідні їм правовідносини.

У період з 04 по 10 серпня 2020 року на підставі наказу від 21 липня 2020 року №172 проведена документальна невиїзна перевірка ТзОВ “ОЛЛ КАР” щодо дотримання вимог законодавства України з питань митної справи при митному оформленні товарів за митними деклараціями від 28 грудня 2017 року №UA205090/2018/063027, від 04 квітня 2018 року №UA205090/2018/025083, від 12 квітня 2018 року №UA205090/2018/026799, від 15 травня 2018 року №UA205090/2018/035943, про що складено акт від 25 серпня 2020 року №13/7.13-19/40874203 (а.с.11-16, далі – акт перевірки).

Як слідує з акта перевірки, ТзОВ “ОЛЛ КАР” за митними деклараціями типу ІМ40ДЕ від 28 грудня 2017 року №UA205090/2017/063027, від 04 квітня 2018 року №UA205090/2018/025083, від 12 квітня 2018 року №UA205090/2018/026799 та від 15 травня 2018 року №UA205090/2018/035943, що підлягали перевірці, ввезено транспортні засоби (вантажні автомобілі бувші у використанні) загальною фактурною вартістю 348458,41 грн (10800,00 євро), загальною митною вартістю 484067,33 грн. Митне оформлення товару здійснено за резервним методом.

Ввезення товару на митну територію України проводилось відповідно до зовнішньоекономічних контрактів від 01 березня 2017 року №S01/01/17 та від 01 січня 2018 року №S01/01/18, укладених між ТзОВ “ОЛЛ КАР” та UAB “AUTODALYS GREITAI” (Литва) на купівлю транспортних засобів та запасних частин до них. Валюта договору та валюта платежу - євро. При доставці зазначених вантажів на митну територію України застосовувались умови поставки згідно з ІНКОТЕРМС 2010: DAP - Луцьк.

Узагальнені відомості, заявлені ТзОВ “ОЛЛ КАР” при митному оформленні товару, ввезеного від фірми UAB “AUTODALYS GREITAI” згідно з МД типу ІМ40ДЕ від 28 грудня 2017 року №UA205090/2018/063027, від 04 квітня 2018 року №UA205090 /2018/025083, від 12 квітня 2018 року №UA205090/2018/026799, від 15 травня 2018 року №UA205090/2018/035943 наведено у додатку №1 до акта перевірки (а.с.15).

Так при митному оформленні товару - транспортного засобу RENAULT MASTER (VF1MAF4FE49532450) - за МД №UA205090/2017/063027 вартість товару відповідно до інвойсу від 22 грудня 2017 року №22-12-0568 становить 2500,00 євро. Товар придбано на підставі контракту 01 березня 2017 року №S01/01/17 (продавець UAB “AUTODALYS GREITAI”); до митної декларації додавалося також свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 18 липня 2013 року № НОМЕР_1 .

За МД №UA205090/2018/025083 від 04 квітня 2018 року митне оформлення здійснювалося щодо транспортного засобу RENAULT MASTER ( НОМЕР_2 ), що ввозився на підставі контракту від 01 січня 2018 року №S01/01/18, інвойса від 03 квітня 2018 року №03-04-0946 (продавець UAB “AUTODALYS GREITAI”), свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 29 грудня 2014 року №2014FR47918. Ціна товару становить 2800,00 євро.

Як видно з акта перевірки, митне оформлення транспортного засобу RENAULT MASTER (№ НОМЕР_3 ), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 17 травня 2013 року № НОМЕР_4 , здійснювалося на підставі МД №UA205090/2018/026799 від 12 квітня 2018 року. Згідно з інвойсом від 04 квітня 2018 року №04-04-0953 вартість товару становить 2800,00 євро (контракт від 01 січня 2018 року №S01/01/18, за яким продавцем є UAB “AUTODALYS GREITAI”).

Вартість транспортного засобу MERCEDES-BENZ SPRINTER ( НОМЕР_5 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 25 листопада 2013 року № НОМЕР_6 ) згідно з інвойсом від 10 травня 2018 року №10-05-1111, виданого UAB “AUTODALYS GREITAI” на підставі контракту від 01 січня 2018 року №S01/01/18, становить 2700,00 євро. Митне оформлення проведено за МД №UA205090/2018/035943 від 15 травня 2018 року.

Поліською митницею Держмитслужби отримано матеріали та копії документів, надіслані ДФС України та Держмитслужби України (листи від 31 липня 2019 року №24758/7/99-99-20-0201-17, від 17 вересня 2019 року №28913/7/99-99-20-02-01-17 та від 26 грудня 2019 року №20/20-02/7/1449) щодо звернення митних органів Литовської Республіки про надання адміністративної допомоги у проведенні перевірки факту незакінченої процедури експорту транспортних засобів за митними деклараціями типу 1М40ДЕ від 28 грудня 2017 року №UA205090/2017/063027, від 04 квітня 2018 року №UA205090/2018/025083, від 12 квітня 2018 року №UA205090/2018/026799 та від 15 травня 2018 року №UA205090/2018/035943.

В результаті опрацювання отриманих матеріалів відповідач дійшов висновку про невідповідність даних, що містяться в наданих документах, даним, які були заявлені позивачем при митному оформленні транспортних засобів в Україні за вказаними вище митними деклараціями.

В акті перевірки з посилання на документами, надані митними органами Литовської Республіки (копії експортних митних декларацій країни експорту та фактур) встановлено:

1) Згідно з експортною митною декларацією від 22 грудня 2017 року №17LTKR1000EK 103473, фактурою від 22 грудня 2017 року GA №2017-02861, транспортний засіб RENAULT MASTER, кузов № НОМЕР_7 , ідентифікується з транспортним засобом, випуск у вільний обіг якого здійснено за МД №UA205090/2017/063027 від 28 грудня 2017 року.

Відповідно до експортної митної декларації Литовської Республіки від 22 грудня 2017 року №17LTKR1000EK 103473 здійснено митне оформлення автомобіля RENAULT MASTER, рік виготовлення 2013, кузов № НОМЕР_7 , об`єм двигуна 2299, код товару 8704219900, фактура від 22 грудня 2017 року GA №2017-02861, експортер UAB “GELGOTOS TRANSPORTAS”; отримувач ОСОБА_1 . Вартість товару згідно з фактурою від 22 грудня 2017 року GA №2017-02861 становить 9429,00 євро (за курсом Національного банку України (НБУ) на день оформлення імпортної митної декларації 28 грудня 2017 року – 313464,28 грн, курс НБУ – 33,244700 грн/євро).

Незважаючи на те, що згідно з експортною митною декларацією країни експорту та фактурою від 22 грудня 2017 року GA №2017-02861 покупцем транспортного засобу є ОСОБА_1 (Україна), продавцем - UAB “Gelgotos transportas” (Литва), транспортний засіб, який є об`єктом купівлі-продажу, однозначно ідентифіковано за ідентифікаційним номером (номером кузова), який повністю збігається з номером кузова, вказаним в митній декларації типу ІМ40ДЕ №UA205090/2017/063027 від 28 грудня 2017 року.

2) Згідно з експортною митною декларацією від 03 квітня 2018 року №8LTLC0100EK014748, фактурою від 03 квітня 2018 року №6171, транспортний засіб RENAULT MASTER, кузов № НОМЕР_2 , ідентифікується з транспортним засобом, випуск у вільний обіг якого здійснено за митною декларацією №UA205090/2018/025083 від 04 квітня 2018 року.

Відповідно до експортної митної декларації Литовської Республіки від 03 квітня 2018 року №8LTLC0100EK014748 здійснено митне оформлення автомобіля RENAULT MASTER, рік виготовлення 2014, кузов № НОМЕР_2 , об`єм двигуна 2299, код товару 8704219900, фактура від 03 квітня 2018 року №6171, експортер UAB SANDRALITA, отримувач ОСОБА_2 . Вартість товару згідно з фактурою від 03 квітня 2018 року №6171 становить 5500,00 євро (за курсом НБУ на день оформлення імпортної митної декларації - 178235,38 грн, курс НБУ - 32,406432 грн/євро).

Незважаючи на те, що згідно з експортною митною декларацію країни експорту та фактурою від 03 квітня 2018 року №6171 покупцем транспортного засобу є ОСОБА_2 (Україна), продавцем - UAB SANDRALITA (Литва), транспортний засіб, який є об`єктом купівлі-продажу, однозначно ідентифіковано за ідентифікаційним номером (номером кузова), який повністю збігається з номером кузова, вказаним в митній декларації типу 1М40ДЕ №UA205090/2018/025083 від 04 квітня 2018 року.

3) Згідно з експортною митною декларацією від 04 квітня 2018 року №18LTKC0100EK0179A0, фактурою від 04 квітня 2018 року GA №2018-00629, транспортний засіб RENAULT MASTER, кузов № НОМЕР_3 ідентифікується з транспортним засобом, випуск у вільний обіг якого здійснено за митною декларацією №UA205090/2018/026799 від 12 квітня 2018 року.

Відповідно до експортної митної декларації Литовської Республіки від 04 квітня 2018 року №18LTKC0100EK0179A0 здійснено митне оформлення автомобіля RENAULT MASTER, рік виготовлення 2013, кузов № НОМЕР_3 , об`єм двигуна 2299, код товару 8704219900, фактура від 04 квітня 2018 року GA №2018-00629, експортер UAB “GELGOTOS TRANSPORTAS”, отримувач ОСОБА_3 . Вартість товару згідно з фактурою від 04 квітня 2018 року GA №2018-00629 становить 7189,00 євро (за курсом НБУ на день оформлення імпортної митної декларації - 230814,70 грн, курс НБУ - 32,106649 грн/євро).

Незважаючи на те, що згідно з експортною митною декларацією країни експорту та фактурою від 04 квітня 2018 року GA №2018-00629 покупцем транспортного засобу є ОСОБА_3 (Україна), продавцем - UAB “Gelgotos transportas” (Литва), транспортний засіб, який є об`єктом купівлі-продажу, однозначно ідентифіковано за ідентифікаційним номером (номером кузова), який повністю збігається з номером кузова, вказаним в митній декларації типу ІМ40ДЕ №UA205090/2018/026799 від 12 квітня 2018 року.

4) Згідно з експортною митною декларацією від 10 травня 2018 року №18LTLC0100EK0449C1, фактурою від 10 травня 2018 року №6534, транспортний засіб MERCEDES-BENZ SPRINTER, кузов № НОМЕР_5 , ідентифікується з транспортним засобом, випуск у вільний обіг якого здійснено за митною декларацією №UA205090/2018/035943 від 15 травня 2018 року.

Відповідно до експортної митної декларації Литовської Республіки від 10 травня 2018 року №18LTLC0100EK0449C1 здійснено митне оформлення автомобіля MERCEDES-BENZ SPRINTER, рік виготовлення 2013, кузов № НОМЕР_5 , об`єм двигуна 2143, код товару 8704219900, фактура від 10 травня 2018 року №6354, експортер UAB SANDRALITA, отримувач ОСОБА_4 . Вартість товару становить 7000,00 євро (за курсом НБУ на день оформлення імпортної митної декларації 15 травня 2018 року - 219240,60 грн, курс НБУ - 31,374086 грн/євро).

Незважаючи на те, що згідно з експортною митною декларацією країни експорту від 10 травня 2018 року №18LTLC0100EK0449C1 покупцем транспортного засобу є ОСОБА_4 (Україна), продавцем - UAB SANDRALITA (Литва), транспортний засіб, який є об`єктом купівлі-продажу, однозначно ідентифіковано за ідентифікаційним номером (номером кузова), який повністю збігається з номером кузова, вказаним в митній декларації типу ІМ40ДЕ №UA205090/2018/035943 від 15 травня 2018 року.

У результаті співставлення інформації, наданої митними органами Литовської Республіки щодо фактурної вартості переміщених на митну територію України транспортних засобів, відповідачем в акті перевірки зроблено висновок про неповноту визначення ТзОВ “ОЛЛ КАР” складових митної вартості: до митного оформлення подано недостовірну інформацію щодо вартісних характеристик товарів, які мають значення для оподаткування при ввезенні товарів на митну територію України за МД №UA205090/2017/063027 від 28 грудня 2017 року, №UA205090/2018/025083 від 04 квітня 2018 року, №UA205090/2018/026799 від 12 квітня 2018 року та №UA205090/2018/035943 від 15 травня 2018 року.

Відповідно до висновків вказаного акта (розділ IV), документальною перевіркою установлено порушення статті 49, пункту 2 частини другої статті 52, статті 53, частини першої статті 257, статті 289 МК України, в результаті чого занижено зобов`язання зі сплати ввізного мита в сумі 45 806,57 грн; порушення пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 ПК України, що мало наслідком заниження податкового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 100774,43 грн (розрахунок на а.с.16).

23 вересня 2020 року на підставі акта перевірки Поліська митниця Держмитслужби прийняла податкове повідомлення-рішення №00000371319, яким позивачу збільшено суму ввізного мита на 68709,86 грн (з них 45806,57 грн основний платіж та 22903,29 грн штрафні (фінансові) санкції), а також податкове повідомлення-рішення №00000381319 про збільшення грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 151161,65 грн (з них 100774,43 грн основний платіж та 50387,22 грн штрафні (фінансові) санкції) (а.с.17-18).

Позивач, не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх до суду.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначена норма встановлює обов`язок суб`єкта владних повноважень діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до пункту 24 частини першої статті 4 МК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Пунктом 7 частини першої статті 336 МК України встановлено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Згідно із частинами першою, другою статті 345 МК України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи. Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.

Митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів (пункт 1 частини третьої статті 345 МК України).

Пунктом 4 частини п`ятої статті 54 цього ж Кодексу передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.

Частиною першою статті 351 цього ж Кодексу визначено, що предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Як передбачено пунктом 2 частини другої статті 351 МК України, документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Пунктом 5 частини першої статті 352 МК України визначено, що посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

При цьому згідно з частиною восьмою статті 264 МК України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Проаналізувавши наведені положення митного законодавства, суд дійшов висновку, що декларант, здійснюючи ввезення на митну територію України товарів або транспортних засобів, з моменту прийняття митним органом митної декларації несе повну відповідальність за достовірність відомостей в ній, в тому числі щодо достовірності митної вартості.

Положеннями статті 272 МК України, підпункту “в” пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що ввезення товарів на митну територію України є об`єктом оподаткування митними платежами - ввізним митом та податком на додану вартість.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 279 МК України базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, є: для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита, - митна вартість товарів; для товарів, на які законом встановлено специфічні ставки мита, - кількість таких товарів у встановлених законом одиницях виміру.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 МК України).

Відповідно до статті 278 МК України датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання митним органом у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Так само згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення. Пунктом 190.1 статті 190 ПК України передбачено, що базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III МК України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України обумовлено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

У розумінні підпункту 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами щодо дотримання законодавства з питань митної справи та оподаткування митом, акцизним податком, податком на додану вартість, іншими податками та зборами, які відповідно до податкового, митного та іншого законодавства справляються у зв`язку із ввезенням (пересиланням) товарів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенням (пересиланням) товарів з митної території України або території вільної митної зони є митні органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його територіальні органи).

За правилами пункту 54.4 статті 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Таким чином, підставою для висновку про заниження податкових зобов`язань під час ввезення товарів на митну територію України може слугувати лише офіційна документально підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав, зокрема, щодо вартості ввезених товарів. Крім того, така інформація повинна підтверджувати або не підтверджувати автентичність поданих документів щодо ввезених товарів і стосуватись зовнішньоекономічних операцій, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі №820/305/17 та враховується судом при вирішенні цієї справи.

Як вбачається із матеріалів справи, митне оформлення транспортного засобу RENAULT MASTER, кузов № НОМЕР_7 , здійснене 28 грудня 2017 року за поданою декларантом (митним брокером) ТзОВ “Глорія-Імпекс Плюс” МД типу ІМ40ДЕ №UA205090/2017/063027 (а.с.23, 86). З її змісту слідує, що митне оформлення товару здійснено за резервним методом (графа 43); митна вартість визначена на рівні 134641,04 грн (графи 12, 45, 46 митної декларації), а фактурна вартість 2500,00 євро (або 83111,75 грн; курс валюти 33,244700 - графи 22, 23, 42 митної декларації) при декларуванні ні декларантом, ні митницею до уваги не бралася. У доданому до митної декларації інвойсі від 22 грудня 2017 року №22-12-0568 вартість товару становить 2500,00 євро (а.с.39).

В той же час, згідно з експортною митною декларацією Литовської Республіки від 22 грудня 2017 року №17LTKR1000EK103473 (а.с.98 зворот), фактури від 22 грудня 2017 року GA №2017-02861 (а.с.97) автомобіль RENAULT MASTER, номер кузова НОМЕР_7 , проданий компанією UAB “GELGOTOS TRANSPORTAS” (Литовська Республіка) ОСОБА_5 за ціною 9429,00 євро. Разом з тим, суд зауважує, що в документі від 22 грудня 2017 року GA №2017-02861 (а.с.97), доданому відповідачем до відзиву, відсутні підписи сторін – продавця та покупця.

Митне оформлення транспортного засобу RENAULT MASTER, кузов № НОМЕР_2 , здійснене 04 квітня 2018 року за поданою декларантом (митним брокером) ТзОВ “Глорія-Імпекс Плюс” МД типу ІМ40ДЕ №UA205090/2018/025083 (а.с.21, 89). Як видно з митної декларації, фактурна вартість товару становить 2800,00 євро (або 90738,0096 грн; курс валюти 32,40643200 - графи 22, 23, 42 митної декларації). Митну вартість визначено декларантом за резервним методом на рівні 145828,94 грн (що в еквіваленті становить 4499,00 євро; графи 12, 45, 46, 47 митної декларації), з якої і сплачено митні платежі. У доданому до митної декларації інвойсі від 03 квітня 2018 року №03-04-0946 вартість товару становить 2800,00 євро (а.с.30).

В експортній митній декларації Литовської Республіки від 03 квітня 2018 року №8LTLC0100EK014748 (а.с.101 зворот, 102), автомобіль RENAULT MASTER, кузов № НОМЕР_2 , проданий компанією UAB SANDRALITA (Литовська Республіка) Красовському Павлу за ціною 5500,00 євро. При цьому надана суду копія фактури виконана у такій якості, що не дозволяє взагалі встановити, чи стосується вона вказаного автомобіля.

Митне оформлення транспортного засобу RENAULT MASTER, кузов № НОМЕР_3 , здійснене 12 квітня 2018 року за поданою декларантом (митним брокером) ТзОВ “Глорія-Імпекс Плюс” МД типу ІМ40ДЕ UA205090/2018/026799 (а.с.20, 87). Фактурна вартість товару становить 2800,00 євро (або 89898,6172 грн; курс валюти 32,10664900 - графи 22, 23, 42 митної декларації). Декларантом митну вартість визначено декларантом за резервним методом на рівні 95356,75 грн (що в еквіваленті становить 2970,00 євро; графи 12, 45, 46, 47 митної декларації), з якої і сплачено митні платежі. У доданому до митної декларації інвойсі від 04 квітня 2018 року №04-04-0953 вартість товару становить 2800,00 євро (а.с.28).

В наданій суду відповідачем експортній митній декларації Литовської Республіки від 04 квітня 2018 року №18LTKC0100EK0179A0 (а.с.93 зворот) зазначено, що автомобіль RENAULT MASTER, кузов № НОМЕР_3 , проданий компанією UAB “GELGOTOS TRANSPORTAS” (Литовська Республіка) ОСОБА_6 за ціною 7189,00 євро. На копії фактури від 04 квітня 2018 року GA №2018-000629 відсутні підписи продавця та покупця (а.с.94).

Митне оформлення автомобіля MERCEDES-BENZ SPRINTER, кузов № НОМЕР_5 , здійснене 15 травня 2018 року за поданою декларантом (митним брокером) ТзОВ “Глорія-Імпекс Плюс” МД типу ІМ40ДЕ №UA205090/2018/035943 (а.с.24, 88). У митній декларації фактурна вартість товару становить 2700,00 євро (або 84710,0322 грн; курс валюти 31,37408600 - графи 22, 23, 42 митної декларації), проте митну вартість визначено декларантом за резервним методом на рівні 108240,60 грн (що в еквіваленті становить 3450,00 євро; графи 12, 45, 46, 47 митної декларації). З митної вартості сплачено митні платежі. У доданому до митної декларації інвойсі від 10 травня 2018 року №10-05-1111 вартість товару становить 2700,00 євро (а.с.31).

З долученої відповідачем до відзиву експортної митної декларації Литовської Республіки від 10 травня 2018 року №18LTLC0100EK0449C1 (а.с.107) слідує, що автомобіль Mersedes MERCEDES-BENZ SPRINTER, кузов № НОМЕР_5 , проданий компанією UAB SANDRALITA (Литовська Республіка) громадянину ОСОБА_7 за ціною 7000,00 євро. Копію документа, який би підтверджував цю вартість суду не надано.

Отже, між відомостями, зазначеними в митних деклараціях типу ІМ40ДЕ від 28 грудня 2017 року №UA205090/2017/063027, від 04 квітня 2018 року №UA205090/2018/025083, від 12 квітня 2018 року №UA205090/2018/026799 та від 15 травня 2018 року №UA205090/2018/035943, за якими було здійснено митне оформлення транспортних засобів RENAULT MASTER (кузов № НОМЕР_7 ), RENAULT MASTER (кузов № НОМЕР_2 ), RENAULT MASTER (кузов № НОМЕР_3 ), MERCEDES-BENZ SPRINTER (кузов № НОМЕР_5 ) та експортними митними деклараціями Литовської Республіки від 22 грудня 2017 року №17LTKR1000EK 103473, від 03 квітня 2018 року №8LTLC0100EK014748, від 04 квітня 2018 року №18LTKC0100EK0179A0, від 10 травня 2018 року №18LTLC0100EK0449C1 (відповідно), а також між інвойсами від 22 грудня 2017 року №22-12-0568, від 03 квітня 2018 року №03-04-0946, від 04 квітня 2018 року №04-04-0953, від 10 травня 2018 року №10-05-1111 та фактурами від 22 грудня 2017 року GA №2017-02861, від 03 квітня 2018 року №6171, від 04 квітня 2018 року GA №2018-00629, від 10 травня 2018 року №6534 (відповідно) дійсно є невідповідності щодо вартості одного і того ж транспортного засобу. Поряд з тим, інвойси від 22 грудня 2017 року №22-12-0568, від 03 квітня 2018 року №03-04-0946, від 04 квітня 2018 року №04-04-0953, від 10 травня 2018 року №10-05-1111 видані продавцем UAB “AUTODALYS GREITAI” покупцю ТзОВ “ОЛЛ КАР”, а фактури від 22 грудня 2017 року GA №2017-02861, від 03 квітня 2018 року №6171, від 04 квітня 2018 року GA №2018-00629, фактурою від 10 травня 2018 року №6534 видані продавцями UAB SANDRALITA чи UAB “GELGOTOS TRANSPORTAS” покупцям - фізичним особам.

Водночас, суд звертає увагу, що доказів завершення процедури експорту на підставі експортних декларацій від 22 грудня 2017 року №17LTKR1000EK 103473, від 03 квітня 2018 року №8LTLC0100EK014748, від 04 квітня 2018 року №18LTKC0100EK0179A0, від 10 травня 2018 року №18LTLC0100EK0449C1 відповідач суду не надав, як і не надав офіційного перекладу зазначених документів.

Перевірку виїзду задекларованого товару з Євросоюзу можна здійснити за допомогою сервісу Єврокомісії на офіційному сайті https://ec.europa.eu/, в розділі “Оподаткування та митний союз” (Тaxation and customs) і підрозділі “Експорт MRN-спостереження (лише міжнародні рухи)” (Export MRN Follow-up (international movements only)). Відповідно до витягів з офіційного сайту Євросоюзу щодо статусу експортних митних декларацій, оформлених країнами Європейського Союзу, де при пошуку номера декларації зазначається її статус на день пошуку, стосовно наведених вище експортних митних декларацій взагалі не знайдено інформації (а.с.133-136).

Таким чином, доказів завершення експортно-імпортної операції із поставки товару - автомобіля RENAULT MASTER (кузов № НОМЕР_7 ), автомобіля RENAULT MASTER (кузов № НОМЕР_2 ), автомобіля RENAULT MASTER (кузов № НОМЕР_8 ) та автомобіля MERCEDES-BENZ SPRINTER (кузов № НОМЕР_5 ) вартістю 9429,00 євро, 5500,00 євро, 7189,00 євро, 7000,00 євро відповідно на користь фізичних осіб - громадян України суд під час розгляду даного спору не отримав.

Судом на підставі митних декларацій від 28 грудня 2017 року №UA205090/2017/063027, від 04 квітня 2018 року №UA205090/2018/025083, від 12 квітня 2018 року №UA205090/2018/026799 та від 15 травня 2018 року №UA205090/2018/035943 встановлено, що товариство ці автомобілі придбало в UAB “AUTODALYS GREITAI” на підставі комерційних інвойсів та контрактів від 01 березня 2017 року №S01/01/17, від 01 березня 2018 року №S01/01/18 (а.с.25-31) за ціною 2500,00 євро, 2800,00 євро, 2800,00 євро та 2700,00 євро відповідно.

Отримана інформація від митних органів Литовської Республіки має орієнтуюче значення. У даному випадку Поліська митниця Держмитслужби, взявши до уваги єдиним і беззаперечним доказом документи литовських митних органів, не перевірила обставин завершення експорту товару; для усунення всякого роду сумнівів не вчинила запитів відповідним компаніям, які фігурують відправниками товару за литовськими документами та документами, поданими до митного оформлення декларантом позивача ТзОВ “Глорія-Імпекс Плюс”; не вжила заходів для встановлення осіб, які значаться покупцями цих автомобілів за литовськими документами, та їх не опитала. Такі документи лише свідчать, що литовські компанії UAB “GELGOTOS TRANSPORTAS”, UAB “SANDRALITA” задекларували, але не здійснили експорт транспортного засобу з Європейського Союзу. Митниця не обумовила підстав надання переваги в доказовій силі документам Литовської Республіки, аніж тим, що подані для митного оформлення до митного органу позивачем. Тому на думку суду, висновки відповідача фактично здійснені лише на підставі припущення про фіктивність поданих позивачем документів, які стосуються вартості розмитнених транспортних засобів, однак відповідачем такого факту не встановлено.

Слід зазначити, що самі по собі повідомлення, отримані від митних органів Литовської Республіки про проведення перевірки за фактом незакінченої процедури експорту транспортних засобів чи підтвердження факту ввезення на митну територію України та митного оформлення такого транспортного засобу, не є беззаперечним доказом вчинення дій, спрямованих на неправомірне зменшення розміру митних платежів. Скеровані експортні декларації доводять лише про факт початку оформлення експорту транспортних засобів в Литовській Республіці, проте згідно із запитами митних органів Литовської Республіки останні просили підтвердити ввезення на митну територію України означених транспортних засобів, оскільки за наявними у них документами таке вивезення не відбулось. Відповідно до змісту запитів від 29 травня 2019 року №(20.4/05)3В-4472 та від 09 вересня 2019 року №(20.4/05)3В-6420 митний орган Литовської Республіки звернувся до ДФС України в частині надання адміністративної допомоги щодо підтвердження фактів ввезення на митну території Україну та митного оформлення транспортного засобу (а.с.93, 101).

Оцінюючи обставини справи, суд також виходить з того, що позивачем під час процедури митного оформлення задекларовано митну вартість транспортних засобів за резервним методом зі сплатою обов`язкових платежів, виконано митні і податкові зобов`язання під час здійснення митних процедур. При цьому відповідач не заперечує того, що за результатами перевірок відповідності поданих позивачем митних декларацій відомостям супровідних документів, які були надані до митного оформлення у частині кількості, вартості, валюти зовнішньоекономічної операції, умов поставки, розбіжностей не встановлено. При митному оформленні транспортних засобів рішення про коригування митної вартості митними органами не приймалися та додаткові дослідження поданих декларантом документів не проводилися.

Таким чином, самостійне визначення відповідачем розміру таких платежів на підставі документів, що були отримані від митних органів Литви, не відповідає положенням МК України щодо процедури коригування такої вартості (останніми не передбачено можливості переходу від резервного методу до основного методу), через що висновки акту перевірки не ґрунтуються на вимогах закону. При цьому ні під час митного оформлення товару, ні під час документальної невиїзної перевірки митний орган не встановив, що подані позивачем документи визнані у встановленому порядку недійсними чи фіктивними.

Під час розгляду цієї справи судом також було встановлено, що ТзОВ “ОЛЛ КАР” за МД №UA205090/2018/026799 від 12 квітня 2018 року та МД №UA205090/2017/063027 від 28 грудня 2017 року, які подавалися для митного оформлення автомобілів RENAULT MASTER (кузови № НОМЕР_3 та № НОМЕР_7 ), уже були донараховані грошові зобов`язання з ПДВ у сумі 103720,79 грн та ввізного мита у сумі 47142,17 грн Головним управлінням ДФС у Волинській області шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень від 24 жовтня 2019 року №0010141408 та №0010151408. Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 04 жовтня 2019 року №17556/14-08/40874203 документальної невиїзної перевірки ТзОВ “ОЛЛ КАР” на предмет дотримання вимог законодавства України з питань правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при здійсненні митного оформлення товару за МД №UA205090/2018/026799 від 12 квітня 2018 року, №UA205090/2017/063027 від 28 грудня 2017 року. При цьому висновки акта перевірки ґрунтуються на тих самих обставинах з використанням тих же документів, які надійшли від митних органів Литовської Республіки (експортні митні декларації №18LTKC0100EK0179A0 від 04 квітня 2018 року та №17LTKR1000EK103473 від 22 грудня 2017 року).

З приводу донарахування Головним управлінням ДФС у Волинській області податковими повідомленнями-рішеннями від 24 жовтня 2019 року №0010141408 та №0010151408 грошових зобов`язань за тими самими обставинами спір вирішувався судом та рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року у справі №140/3451/19, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2020 року, позов ТзОВ “ОЛЛ КАР” був задоволений повністю та податкові повідомлення-рішення визнані протиправними і скасовані (а.с.124-132).

На час прийняття повідомлень-рішень від 24 жовтня 2019 року №0010141408 та №0010151408 Головне управління ДФС у Волинській області було контролюючим органом у вказаних правовідносинах.

Обставини, які встановлені рішенням суду в адміністративній справі №140/3451/19, що набрало законної сили, відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України не потребують доказуванню.

Разом з тим, повторне проведення перевірки контролюючим органом (у 2019 році - Головним управлінням ДФС у Волинській області, а в 2020 році - Поліською митницею Держмитслужби) з тих самих підстав за МД №UA205090/2018/026799 від 12 квітня 2018 року та МД №UA205090/2017/063027 від 28 грудня 2017 року вказує на зловживання суб`єктами владних повноважень повноваженнями та свавілля з боку держави.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що Поліська митниця Держмитслужби як суб`єкт владних повноважень не довела належними та допустимими доказами факт порушення позивачем вимог податкового та митного законодавства в частині заниження податкових зобов`язань з ПДВ та ввізного мита під час ввезення товару на митну територію України, з огляду на що прийняті за наслідками перевірки позивача податкові повідомлення-рішення від 23 вересня 2020 року №00000371319 та №00000381319 слід визнати протиправними та скасувати.

Таким чином, позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Частиною першою статті 139 КАС України обумовлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати, які складаються з витрат зі сплати судового збору у сумі 3298,08 грн, а також витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2500,00 грн. Відповідачем заперечень щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу не надано.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. На підтвердження понесених витрат суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки). Усі витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є наслідком відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Матеріали справи містять такі документи: копію договору про надання правової допомоги від 02 травня 2019 року №13 (а.с.32), детальний опис робіт за договором про надання правової допомоги від 02 травня 2019 року №13 (а.с.33) та ордер про надання адвокатом Осадовським Р.Е. правової допомоги серії АС №1001864 (а.с.34).

Відповідно до частин другої, третьої статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з пунктами 1.1, 3.1 договору про надання правової допомоги від 02 травня 2019 року №13 адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами. За правову допомогу, передбачену в пункті 1.2 договору, замовник сплачує адвокату винагороду в розмірі та на умовах, визначених у додатку №1 до цього договору. Також пунктом 4.1 договору обумовлено, що розмір оплати праці адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами в додатках до цього договору.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд зауважує, що детальний опис робіт за договором про надання правової допомоги від 02 травня 2019 року №13 підписаний лише адвокатом Осадовським Р.Е., тобто односторонньо. Жодного іншого документа про прийняття наданих послуг ТзОВ “ОЛЛ КАР”, який би свідчив про обізнаність останнього щодо розміру та фактичного об`єму наданих послуг, суду не надано. Також у справі відсутні докази, які б вказували про виконання умов пунктів 3.1 та 4.1 договору в частині підписання сторонами додатків до договору, що визначають розмір гонорару, порядок його обчислення та сплати, умови розрахунків. Не надано суду і документів на підтвердження оплати послуг, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги у сумі 2500,00 грн, та їх фактичного понесення позивачем, що є підставою для відмови у відшкодуванні таких витрат.

Отже, враховуючи відсутність документального підтвердження фактичних витрат на правничу допомогу у суду відсутні підстави для їх відшкодування позивачу за рахунок відповідача.

Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 3298,08 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 28 жовтня 2020 року №346 (а.с.10), випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с.36).

Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судові витрати у сумі 3298,08 грн, пов`язані зі сплатою судового збору.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ОЛЛ КАР” (43010, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Рівненська, будинок 42, ідентифікаційний код юридичної особи 40874203) до Поліської митниці Держмитслужби (33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Соборна, 104, ідентифікаційний код юридичної особи 43350097) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Поліської митниці Держмитслужби від 23 вересня 2020 року №00000371319 та №00000381319.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ОЛЛ КАР” за рахунок бюджетних асигнувань Поліської митниці Держмитслужби судові витрати у сумі 3298,08 грн (три тисячі двісті дев`яносто вісім грн 08 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк