Рішення № 94176310, 13.01.2021, Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/1229/19

номер провадження 2/546/45/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2021 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Зіненка Ю.В., за участі секретаря судового засідання Гудзенко С.В., представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІН ФАКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

Представник ТОВ «ГРІН ФАКТОР» Фрига О.І. звернувся 06 листопада 2019 року до Решетилівського районного суду Полтавської області з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. Як вказує позивач, між ТОВ «ЛАЙМ МАНІ» та ОСОБА_1 було укладено договір позики від 04.03.2019 р. №ЛМ-00405833 на суму 5000,00 грн з оплатою процентів за користування позикою. Зазначений Договір позики про надання фінансового кредиту був укладений за допомогою відповідного електронного сервісу, що міститься на офіційному сайті товариства: www.vashagotivochka.ua. Під час реєстрації в інформаційно – телекомунікаційній системі товариства позичальник ОСОБА_1 надав всі необхідні відомості шляхом заповнення обов`язкових реквізитів договору позики. Враховуючи те, що договір укладався відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», то примірник договору позики був наданий відповідачу ОСОБА_1 в його особистому кабінеті на сайті товариства.

Згідно п.1.1 Договору позики від 04.03.2019 р. № ЛМ-00405833 Позикодавець передає Позичальнику грошові кошти (позику) в сумі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 копійок) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 1.2 зазначеного договору процента ставка за цим договором встановлюється в наступному порядку: 2 (два) відсотка від суми позики за кожний день користування позикою, починаючи з першого дня в межах строку, зазначеного в п. 1.5 цього договору. Відповідно до пункту 1.5 Договору позики позика надається строком до 19.03.2019 р. включно, але в будь-якому разі цей Договір діє до повного виконання Позичальником своїх зобов`язань за цим Договором.

Позикодавець повністю виконав взяті на себе за Договором позики зобов`язання, про що свідчить підтвердження платіжного сервісу АТ «ПУМБ» про проведення успішної видачі займу на карту ОСОБА_1 в сумі 5000,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАЙМ МАНІ» відступило право вимоги за договором позики на підставі договору факторингу від 26 березня 2019 року на користь нового кредитора – ТОВ «ГРІН ФАКТОР».

Боржник ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за Договором позики не виконав, у визначені кредитним договором строки, а саме станом на 31.10.2019 р. заборгованість не погасив. Загальний розмір боргу за Кредитним договором № ЛМ-00405833 від 04.03.2019 р. та за сукупною вартістю позики станом на 31.10.2019 р. становить 34972,63 грн (тридцять чотири тисячі дев`ятсот сімдесят дві) гривні 63 копійки, який розрахований наступним чином.

Згідно Детального розпису сукупної вартості позики, який є Додатком №1 до кредитного договору № ЛМ-00405833 від 04.03.2019 р. відповідач повинен був сплатити до 19.03.2019 року 6600 грн, з яких 5000 грн - платіж по кредиту; 1600 грн. - платіж по відсоткам. Оскільки боржником не було сплачено жодної суми ОСОБА_1 було нараховано пеню у розмірі 28250,00 грн.

Таким чином, заборгованість за договором позики від 04.03.2019 р. № ЛМ-00405833 складає: заборгованість по сумі кредиту – 5000,00 грн, заборгованість по процентам 1600,00 грн, пеня – 28250,00 грн; три проценти річних від простроченої суми - 122,63 грн, нарахованих відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою судді Лизенко І.В. від 20.11.2019, яка була відряджена до Решетилівського районного суду Полтавської області на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 22.01.2019 р. №175/о/15-19 строком на один рік, відкрито спрощене позовне провадження у справі. У зв`язку із закінченням терміну відрядження судді Лизенко І.В. дана справа в порядку ст. 33 ЦПК України передана на розгляд судді Решетилівського районного суду Полтавської області ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 11 серпня 2020 року було відкрито спрощене провадження по справі та призначено судове засідання на 11 вересня 2020 року. В подальшому розгляд справи неодноразово відкладався.

У судове засідання 13 січня 2021 року представник позивача не з`явився, до суду надіслав заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити (а.с.70).

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Казаков О.А. в судовому засіданні позов не визнав та просив в його задоволенні відмовити в повному обсязі, оскільки ОСОБА_1 грошові кошти у ТОВ «ЛАЙМ МАНІ» не замовляв та не отримував. Зазначив, що в договорі позики ЛМ – 00405833 від 04.03.2019 р., укладеному між ТОВ «ЛАЙМ МАНІ» та ОСОБА_1 зазначено, що паспорт відповідача серії НОМЕР_1 , виданий 21.12.2007 р. Ренійським РС ГУДМC України в Полтавській області, в той час як насправді паспорт виданий 21.12.2007 р. Решетилівським РВ УМВС України в Полтавській області. Вказав про те, що позивачем не надано доказів направлення повідомлення ТОВ «ЛАЙМ МАНІ» ОСОБА_1 про відступлення своїх прав вимоги за укладеним договором позики № ЛМ – 00405833 від 04.03.2019 р. на підставі договору факторингу від 26.03.2019 р. на користь нового кредитора – ТОВ «ГРІН ФАКТОР», що передбачено статтями 516, 517 ЦК України. Крім цього представник відповідача зазначив, що, враховуючи те, що строк дії договору позики визначено до 19.03.2019 р., після цієї дати позивач не мав права нараховувати відсотки, про що неодноразово зазначав Верховний Суд.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 , вивчивши та проаналізувавши матеріали справи і давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІН ФАКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає до часткового задоволення, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Cудом встановлено, що 04 березня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лайм Мані» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений Договір позики №ЛМ-00405833 (а.с.6-8).

Відповідно до п. 1.1. договору позики позикодавець передає позичальнику грошові кошти (позику) у сумі 5000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування позикою на умовах цього договору. Пунктом 1.2 передбачено, що процентна ставка за цим договором встановлюється у наступному порядку: 2 (два) відсотка від суми позики за кожен день користування позикою починаючи з першого дня в межах строку, зазначеного в п.1.5 цього договору. Відповідно до п. 1.5 позика надається строком до 19.03.2019 р. включно, але в будь-якому разі цей Договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення умов, яке мало місце під час дії цього договору.

Згідно з п. 3.3. Сума позики, проценти за користування позикою, штрафні санкції складають Заборгованість за Договором позики. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми Заборгованості на поточний рахунок Позикодавця у строк, встановлений договором або через онлайн сервіс.

Відповідно до п. 5.6 Договору у випадку прострочення терміну платежу зі сплати Заборгованості, з 17 дня користування позикою нараховується пеня в розмірі 2,5 відсотка від суми залишку основного боргу за кожен день прострочення платежу до дня фактичної повної сплати.

Згідно детального розпису вартості кредиту, який є Додатком № 1 до Кредитного договору № ЛМ-00405833 від 04.03.2019 р. відповідач повинен був сплатити до 19.03.2019 р. 6600,00 грн, з яких 5000,00 грн платіж по кредиту, 1600,00 грн платіж по відсоткам (а.с. 9).

Пунктом 7.3 договору позики № ЛМ-00405833 від 04.03.2019 визначено, що невід`ємною частиною цього договору є правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового лізингу ТОВ «ЛАЙМ МАНІ» (при укладанні договорів в електронній формі). Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.vashagotivochka.ua.

Відповідно до п. 8 договору позики та Додатку № 1 до нього їх підписано електронними підписами сторін, зокрема підпис позичальника (відповідача) одноразовим ідентифікатором y2BkFgVt (а.с. 8,9).

Позикодавець повністю виконав взяті на себе за Договором позики зобов`язання, про що свідчить підтвердження платіжного сервісу АТ «ПУМБ» про проведення успішної видачі займу на карту ОСОБА_1 в сумі 5000,00 грн (а.с.10).

Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, станом на 31.10.2019 року заборгованість відповідача по договору складає 34972,63 грн, яка складається із заборгованості за кредитом - 5000 грн; заборгованості за процентами за користування кредитом – 1600,00 грн; пені – 28250,00 грн; суми нарахованих 3% річних – 122,63 грн. (а.с. 23).

Як вбачається з доводів позовної заяви, розрахунку заборгованості за Договором та не спростовано відповідачем останній свої зобов`язання за договором позики не виконав, в передбачені Договором строки суму позики та відсотки за користування нею Позичальнику не сплатив.

Суд не погоджується з доводами представника відповідача ОСОБА_2 про те, що помилка в тексті договору позики та додатку №1 до нього щодо органу, яким видано паспорт відповідачу свідчить про те, що даний договір відповідач ОСОБА_1 не укладав з огляду на таке.

Відповідно до розділу 8 договору позики ЛМ – 00405833 від 04.03.2019 р. позичальнику ОСОБА_1 паспорт серії НОМЕР_1 був виданий 21.12.2007 р. Ренійським РС ГУДМС України в Одеській області, в той час згідно копії паспорта ОСОБА_1 паспорт йому виданий 21.12.2007 р. Решетилівським РВ УМВС України в Полтавській області (а.с.72). Однак серія, номер та дата видачі паспорту у договорі позики ЛМ – 00405833 від 04.03.2019 р. зазначені вірно, а саме: серія НОМЕР_1 , виданий 21 грудня 2007 року. Крім цього, заперечень щодо зазначеного в договорі позики та додатку до нього реєстраційного номеру облікової картки платника податків – НОМЕР_2 зі сторони відповідача до суду не надходило.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вказівка в договорі позики на те, що паспорт позичальнику ОСОБА_1 виданий Ренійським РС ГУДМС України в Одеській області є помилкою, яка не спростовує факту укладення ОСОБА_1 вказаного договору позики ЛМ – 00405833 від 04.03.2019 р.

Крім цього представник відповідача адвокат Казаков О.А. звертав увагу на те, що в матеріалах справи відсутні копія паспорту відповідача ОСОБА_1 та його РНОКПП, в той час як відповідно до п. 2.4 Договору факторингу №ЛМ-26/03-19 від 26.03.2019 р., не пізніше 3 (трьох) робочих днів Клієнт (ТОВ «ЛАЙМ МАНІ») передає Фактору (ТОВ «ГРІН ФАКТОР») копії паспортів та довідок про присвоєння РНОКПП щодо кожного боржника, що свідчить про відсутність копій даних документів та про те, що ОСОБА_1 договір позики не укладав.

Суд не приймає дане твердження, як таке, яке ґрунтується виключно на припущеннях сторони відповідача та не підтверджене жодним належним доказом.

26 березня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАЙМ МАНІ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРІН ФАКТОР» був укладений Договір факторингу №ЛМ-26/03-19, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАЙМ МАНІ» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «ГРІН ФАКТОР» грошові вимоги, право вимоги яких належить ТОВ «ЛАЙМ МАНІ» на підставі зазначених в додатку №1 до цього договору кредитних договорів.

Згідно акту приймання-передачі документів до Договору факторингу №ЛМ-26/03-19 від 26.03.2019 р. та реєстру документів, що передаються, до нового кредитора ТОВ «ГРІН ФАКТОР» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №ЛМ-22405833 від 04 березня 2019 року, щодо боржника ОСОБА_1 (а.с.20-21).

Відповідно до п. 2.6 Договору факторингу після відступлення прав грошових вимог до Фактора переходить право нарахування процентів та штрафних санкцій за кредитними договорами Боржників.

26 березня 2019 року відповідачу ОСОБА_1 направлено письмове повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором ЛМ-00405833 від 04.03.2019 р. з зазначенням реквізитів нового кредитора для погашення заборгованості (а.с.22).

Щодо посилання представника відповідача на те, що позивачем не надано доказів направлення повідомлення ТОВ «ЛАЙМ МАНІ» ОСОБА_1 про відступлення своїх прав вимоги за укладеним договором позики № ЛМ – 00405833 від 04.03.2019 р. на підставі договору факторингу від 26.03.2019 р. на користь нового кредитора – ТОВ «ГРІН ФАКТОР» суд зазначає наступне.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (стаття 1077 ЦК України).

Статтею 512 ЦК України визначено, що Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Суд погоджується з тим, що матеріали справи не містять доказів направлення відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги в даному зобов`язанні.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту. В свою чергу відповідачем не доведено того, що він сплачував заборгованість за договором позики первісному чи новому кредитору.

Даний висновок суду базується на висновку Верховного Суду, висловленому у постанові від 01.02.2018 р. у справі № 569/8962/16-ц.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч.ч.1,2 ст. 1046 ЦК).

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання:

1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди;

2) електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом;

3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику.

Згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.ч.1-2 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За умовами договору сторони визначили, що позика в сумі 5000 грн надається строком до 19.03.2019 р. включно, станом на цю дату повинні бути повернуті і відсотки за користуванням кредитом в розмірі 1600 грн, що підтверджується детальним розписом сукупної вартості позики (а.с.9).

Як було встановлено в судовому засіданні, у визначений договором позики строк відповідач взятих на себе зобов`язань не виконав та позичені кошти не повернув. У зв`язку з невиконання позичальником своїх зобов`язань по договору, позовні вимоги у частині стягнення з відповідача заборгованості по сумі кредиту в розмірі 5000,00 грн, та заборгованості по процентам в розмірі 1600,00 грн підлягають до задоволення.

Крім цього позивач просив стягнути з відповідача суму нарахованих трьох процентів річних, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України в розмірі 122,63 грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином дана вимога позивача також підлягає до задоволення.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 28250,00 грн суд зазначає таке.

Частинами першою, третьою статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом статей 550, 551 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно розрахунку заборгованості відповідача станом на 31.10.2019 року, наданого позивачем, нарахування пені здійснювалося починаючи з 30.03.2019 року, тобто після закінчення строку дії договору (19.03.2019 р.).

Водночас Велика Палата Верховного Суду в постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зробила висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Враховуючи цю правову позицію Великої Плати Верховного Суду, суд приходить до висновку, що у задоволенні вимоги про стягнення заборгованості за пенею, яка нарахована поза строком кредитування, слід відмовити.

Отже, з огляду на вищезазначене, суд вважає доведеними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача за договором позики від 04.03.2019 р. № ЛМ-00405833 заборгованості по сумі кредиту в розмірі 5000,00 грн, заборгованості по процентам в розмірі 1600,00 грн, та три проценти річних від простроченої суми, нарахованих відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України в сумі 122,63 грн, а загалом в розмірі 6722, 63 грн.

До поданого позову позивачем додано платіжне доручення №3807 від 01.11.2019 р. про сплату судового збору (а.с.1).

Відповідно до виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір по даній справі в розмірі 1921 грн 00 коп. було зараховано до Державного бюджету України (а.с.26).

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За загальним правилом, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє частково, в сумі 6722,63 грн, тобто 19,22 % від суми позову, то з відповідача у відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню судові витрати в сумі 369,22 грн.

На підставі ст.ст. 512, 514, 516, 526, 610, 611, 612, 629, 1054, 1056-1 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІН ФАКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІН ФАКТОР» заборгованість за договором позики ЛМ-00405833 від 04 березня 2019 року в сумі 6722 (шість тисяч сімсот двадцять дві гривні) гривні 63 копійки, яка складається із: 5000 грн. 00 коп. - заборгованості по сумі кредиту, 1600 грн 00 коп. - заборгованості по процентам, 122 грн 63 коп. – три проценти річних від простроченої суми.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІН ФАКТОР» судовий збір в розмірі 369 грн 22 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду через Решетилівський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРІН ФАКТОР», місцезнаходження: 54030, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, буд. 13/5, оф. 29 код ЄДРПОУ 41685867;

відповідач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

представник відповідача – Казаков Олег Анатолійович, робоча адреса: 38400, м. Решетилівка Полтавської області, вул. Покровська, 16.

Повний текст рішення складений 15 січня 2021 року.

Суддя Ю.В. Зіненко