Ухвала суду № 94173564, 13.01.2021, Черкаський районний суд Черкаської області

707/2547/19

4-с/707/2/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2021 року м.Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого – судді Суходольського О.М.

при секретарі Культенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність головного державного виконавця Черкаського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Ястремської Олени Вікторівни та начальника Черкаського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Романенка Романа Павловича, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії та бездіяльність головного державного виконавця Черкаського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Ястремської О.В. та начальника Черкаського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Романенка Р.П.

Скаржник вказує, що 04 лютого 2020 року Черкаським районним судом Черкаської області було ухвалено заочне рішення у цивільній справі №707/2547/19 за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яким позоані вимоги задоволено в повному обсязі.

19.05.2020 року Черкаським районним судом Черкаської області на підставі вказаного заочного рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 04 лютого 2020 року по цивільній справі № 707/2547/19, виданий виконавчий лист № 2/707/162/20 та 19.05.2020 року старшим державним виконавцем Черкаського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нагорнюком С.В. відкрито виконавче провадження № 62029599 з виконання виконавчого листа № 2/707/162/20, виданий 17.03.2020 Черкаським районним судом Черкаської області на підставі заочного рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 04.02.2020 року по цивільній справі № 707/2547/19 за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Старшим державним виконавцем Черкаського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нагорнюком С.В., при примусовому виконанні виконавчого листа № 2/707/162/20, виданого 17.03.2020 Черкаським районним судом Черкаської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованості у розмірі 108 407,19 грн (ВП № 62029599) накладено арешт на майно та кошти боржника на підставі постанов про арешт майна боржника та про арешт коштів боржника від 19.05.2020.

29.09.2020 року головним державним виконавцем Черкаського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ястремською О.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану через те, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 28.10.2020 скасовано заочне рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 04.02.2020 року по цивільній справі № 707/2547/19 за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі: скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Скаржник ОСОБА_1 вказує, що звертався до із заявою до Черкаського РВДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про закінчення виконавчого провадження, проте скаржник вказує, що отримав відповідь про повернення виконавчого листа стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника майна на яке може бути звернуто стягнення. Проте державним виконавцем не вирішено питання про закінчення виконавчого провадження ВП №62029599 на підставі п.5 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» та вказане виконавче провадження з підстав скасування заочного рішення станом на 04.12.2020 не закінчено. У зв`язку із вище вказаними обставинами ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною скаргою.

У судове засідання сторони викликалися у встановленому законом порядку, про що є підтвердження у матеріалах справи, про причини неявки до суду не повідомили. Проте від головного державного виконавця Черкаського РВДВС Центрального міжрегіонального управління МЮ (м.Київ) Ястремської О.В. через канцелярію суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, у задоволенні скарги просила відмовити. Відповідно до ч.2 ст.450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, приходить до наступного.

04 лютого 2020 року Черкаським районним судом Черкаської області було ухвалено заочне рішення у цивільній справі №707/2547/19 за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яким позоані вимоги задоволено в повному обсязі.

19.05.2020 року Черкаським районним судом Черкаської області на підставі вказаного заочного рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 04 лютого 2020 року по цивільній справі № 707/2547/19, виданий виконавчий лист № 2/707/162/20 та 19.05.2020 року старшим державним виконавцем Черкаського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нагорнюком С.В. відкрито виконавче провадження № 62029599 з виконання виконавчого листа № 2/707/162/20, виданий 17.03.2020 Черкаським районним судом Черкаської області на підставі заочного рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 04.02.2020 року по цивільній справі № 707/2547/19 за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Старшим державним виконавцем Черкаського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нагорнюком С.В., при примусовому виконанні виконавчого листа № 2/707/162/20, виданого 17.03.2020 Черкаським районним судом Черкаської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованості у розмірі 108 407,19 грн (ВП № 62029599) накладено арешт на майно та кошти боржника на підставі постанов про арешт майна боржника та про арешт коштів боржника від 19.05.2020.

29.09.2020 року головним державним виконавцем Черкаського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ястремською О.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану через те, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до ч.1 ст. 56 Закону України “Про виконавче провадження” Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ч.2 ст. 56 Закону України “Про виконавче провадження” Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Відповідно до частини першої статті 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав, клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Відповідно до статті 18 Закону України “Про виконавче провадження” вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Норму щодо арешту коштів, що обліковуються на рахунках боржника, містять пункт 7 частини 3 статті 18. частини 2 та 4 статті 48, стаття 56-59 Закону України “Про виконавче провадження”.

Статті 56 та 59 Закону України “Про виконавче провадження” передбачають, що арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт коштів боржника. При цьому, арешт накладається у розмірі "стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно з цим Законом (ст. 73 Закону України “Про виконавче провадження”).

Відповідно до статті 48 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків).

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Судом встановлено, що державним виконавцем накладено арешт на грошові кошти у виді соціальної допомоги по безробіттю боржника, накладено виконавцем відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та даний вид коштів не входить до переліку коштів на які не може бути накладено арешт.

Відповідно до ст. 59 Закону України “Про виконавче провадження” законодавець чітко визначив перелік підстав та порядок для зняття арешту з майна (коштів) боржника:

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

- отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

- надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

- отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

- наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

- відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувана про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

- отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

- погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

- отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

- підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) вказано, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця»

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) вказано, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17 січня 2018 року у справі № 910/8019/15-г зроблено висновок, що «у разі повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження не є закінченим. При цьому, державному виконавцю не надано право на зняття арешту з майна боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувану з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення».

У постанові Верховного Суду в складі колегії судців Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 березня 2020 року в справі № 127/2-1421/09 (провадження № 61-22895св19) вказано, що «частинами першою та другою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаний з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

На підставі вказаного, суд прийшов до висновку, що державний виконавець відмовляючи у знятті арешту з майна боржника діяв відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавче провадження не є закінченим, а рішення суду є невиконаним. Крім того, державному виконавцю не надано право на зняття арешту з майна боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав перешкоджання провадженню виконавчих дій або не здійснення авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, оскільки відповідно до положень статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження не є закінченим». При цьому державним виконавцем винесено постанову не про закінчення виконавчого провадження (стаття 49 наведеного вище Закону), а про повернення виконавчого листа стягувачу (стаття 47 вказаного Закону), а не суду».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 березня 2020 року в справі № 137/1649/17 (провадження № 61-26969св18) зазначено, що «згідно зі статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу не е підставою для закінчення провадження. Отже, зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу». Аналогічна позиція міститься в ухвалі Верховного Суду від 22.12.2020 року, справа №371/1457/18 (провадження №61-18011ск20)

Виконавче провадження (ВП № 62029599)на даний час не є закінченим та у державного виконавця відсутні правові підстави для зняття арешту та закінчення даного виконавчого провадження, а тому не вбачає у діях головного державного виконавця Черкаського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ястремської О.В. неправомірних дій чи бездіяльності при здійсненні виконавчого провадження ВП №62029599.

Посилання головного державного виконавця Черкаського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ястремської О.В. щодо пропуску ОСОБА_1 строку встановленого ст.449 ЦПК України на звернення із даною скаргою, суд вважає безпідставними, оскільки скаржник звернувся до суду із скаргою у межах 10 денного строку з моменту отримання відповіді від державного виконавця.

Враховуючи вище вказане, суд не вбачає порушень в діях головного державного виконавця Черкаського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ястремської О.В. щодо відмови у знятті арешту на грошові кошти накладеного у порядку здійснення виконавчого провадження №62029599, та вважає, що скарга ОСОБА_1 є необґрунтована та не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.56, 59, 73 Законом України «Про виконавче провадження», 449-451 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та бездіяльність головного державного виконавця Черкаського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Ястремської Олени Вікторівни та начальника Черкаського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Романенка Романа Павловича – відмовити.

Ознайомитись з повним текстом судової ухвали, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги на ухвалу можуть бути подані протягом 15 днів з дня її складення через суд першої інстанції або безпосередньо до Черкаського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: О. М. Суходольський