Рішення № 94172834, 11.01.2021, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/4036/20

Провадження № 2/645/268/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2021 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Горпинич О.В..

секретаря судового засідання – Іванії К.В.,

представника позивача – Корольчука Ю.Ю.,

відповідача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою представника ОСОБА_3 - адвоката Корольчука Юрія Юліановича до ОСОБА_1 про звільнення від сплати аліментів та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом, яким просила стягнення аліментів з неї на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн., але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, до досягнення дитиною повноліття, з дня проживання дитини зі ОСОБА_3 , а саме з 04.07.2020 року припинити; стягнути зі ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_4 у розмірі 2500 грн. на кожну дитину до досягнення ними повноліття. В обґрунтування позову посилається на те, що рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30.04.2020 року, стягнуто з неї на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в твердій грошовій сумі у розмірі 2000 грн., але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісяця, до досягнення дитиною повноліття. Діти ОСОБА_6 з грудня 2019 року, а ОСОБА_7 з 04.07.2020 року проживають разом з нею. До вказаного часу діти проживали в будинку АДРЕСА_1 , оскільки позивач не мала власного житла. Відповідач, як батько, не приймає необхідної участі у житті дітей: не бачиться з ними; не виконує свої батьківські обов`язки по догляду, вихованню та матеріальному забезпеченню, утриманню; не цікавиться їх станом здоров`я, навчанням. Тобто усі обов`язки щодо утримання та виховання дітей позивач несе самостійно. Таким чином, відповідач матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, хоча він особа працездатного віку, інших утриманців немає. Стан здоров`я та матеріальне становище відповідача дозволяє утримувати своїх неповнолітніх дітей. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів на утримання дитини, які слід стягнути з відповідача, враховуються вищезазначені обставини щодо відсутності участі батька у житті дітей, ухилення батька від виховання дітей та виконання матеріальних та духовних обов`язків. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину, той із них з ким вона проживала, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

На підставі викладеного до суду було подано відповідний позов.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Горпинич О.В.

Ухвалою судді від 27.07.2020 року відкрито провадження по даній справи та призначено судове засіданні в спрощеному позовному провадженні, з повідомленням осіб.

14.08.2020 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на позову заяву. Згідно відзиву відповідач по справі просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 у повному обсязі. Також у відзиві зазначалося, що у судовому порядку місце проживання дітей не встановлювалося. Позивач, ще в січні 2018 року виїхала за кордон, матеріальної допомоги на утримання дітей не надавала. З цього часу діти ОСОБА_8 та ОСОБА_9 залишилися мешкати з ним та його батьками за місцем реєстрації. Цей факт підтверджується актом обстеження умов проживання малолітніх дітей, виданий службою у справах дітей по Немишлянському району м. Харкова. Під час розгляду вказаної справи ОСОБА_3 , намагаючись ухилитися від відповідальності за дітей, на деякий час забрала доньку до себе, в результаті чого було винесено рішення про стягнення із ОСОБА_3 на його користь аліментів на утримання тільки сина. Мати дітей не оскаржувала рішення, проте і до сьогодні не сплатила аліменти. Замість належного виховання та утримання дітей позивач продовжує їх використовувати для судових тяжб. Перед тим, як подати позовну заяву, вона нібито знову забрала дітей до себе жити. Проте, діти, як безхатченки, переїжджають з одного місця до іншого. Вони проживають то з відповідачем, то з позивачем, то з її дядьком. Подаючи вказану позовну заяву, позивач оперує лише емоціями, не підтверджуючі свої вимоги ніякими належними документами та подає до суду роздруківки давнішнього листування. Факт проживання дітей з позивачем не доведено і нічим не підтверджується, а тому відповідач вказує, що він не має право сплачувати їй аліменти на утримання дітей. Крім того, ОСОБА_3 просить стягнути аліменти в сумі 2500 грн. на кожну дитину. Але відповідач зазначає, що знаходиться на обліку у центрі зайнятості, а тому він не має можливості сплачувати аліменти в такому розмірі, через скрутний фінансовий стан та недостатність заробітку.

Суд, в межах наданих доказів, заслухавши пояснення представника позивача, позивача, представника відповідача, відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

За ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч. 2 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно свідоцтва про народження (серія НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_6 , батьками дитини записані – ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Згідно свідоцтва про народження (серія НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_7 , батьками записані ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20.07.2018 року розірвано шлюб між сторонами.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30.04.2020 року стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 2000 грн., але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідно віку, щомісяця, до досягнення дитиною повноліття.

Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2 ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Стаття 179 СК України передбачає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Відтак, з урахуванням предмета даного спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час розгляду справи судом та ухвалення рішення по справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.

Відповідно до ч.3 ст.181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Таким чином, нормами Сімейного кодексу України передбачається, що припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів, не витрачає отримувані нею аліменти на дитину, дитина проживає з іншим батьком і він повністю її утримує. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я одержувача аліментів. При цьому обов`язок платника аліментів утримувати дитину не припиняється.

Отже, з урахуванням предмета даного спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час розгляду справи судом та ухвалення рішення по справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.

Відповідно до ч.2 ст.29 Цивільного кодексу України, фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

В судовому засіданні допитаний свідок з боку позивача - ОСОБА_10 повідомляла, що діти ОСОБА_7 та ОСОБА_8 мешкають разом зі своєю матір`ю ОСОБА_3 .

Допитаний в якості свідка відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні від 09.12.2020 року повідомив, що донька ОСОБА_8 мешкає разом з позивачкою з кінця 2019 року, син ОСОБА_9 мешкає з позивачкою з липня 2020 року.

Згідно договору купівлі - продажу від 26.05.2019 року ОСОБА_3 придбала у власність квартиру АДРЕСА_2 , що також підтверджено Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.05.2020 року.

Позивачем надано акт обстеження умов проживання від 21.07.2020 року начальника Служби у справах дітей по Немишлянському району, згідно якого проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_3 . В акті вказувалося, що санітарний стан житла добрий, також вказувалося, що за цією адресою проживають і мають постійне місце реєстрації: ОСОБА_3 , яка зареєстрована, ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , які фактично мешкають за цією адресою.

Також надано відповідь № 02-23/671 від 22.09.2020 року на адвокатський запит, згідно якого вказувалося, що учні КЗ «ХЗОШ №49» ОСОБА_4 , ОСОБА_5 навчаються у школі з 01.09.2020 року, при зарахуванні дітей у школу була зазначена домашня адреса: АДРЕСА_3 , із класним керівником зв`язок підтримує матір, на батьківських зустрічах була присутня матір, батько приходив до заступника директора з НВР ОСОБА_11 , надавши необхідний пакет документів для оформлення безкоштовного харчування доньки й сина.

Судом встановлено, що неповнолітні діти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 мешкають зі своєю матір`ю ОСОБА_3 .

Доказів протилежного суду не надано.

В судовому засіданні відповідач повідомляв, що він дуже часто відвідує своїх дітей, забирає їх на вихідні дні та вони разом проводять час. Проте, не зважаючи на той факт, що батько проводить час з дітьми, опікується про них, не доводять того, що неповнолітні діти мешкають разом з ним.

Відповідно до ч.4 ст.273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Згідно з ч. 2 ст. 188 Сімейного кодексу України батьки можуть бути звільнені від зобов`язання утримувати дитину тільки за рішенням суду.

Відповідно до положень ст. 160 СК України, яка визначає право батьків на визначення місця проживання дитини: - місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків; - місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини; - якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Судом встановлено, що неповнолітній ОСОБА_7 , який проживав разом з батьком (відповідачем по справі) та перебував на його утриманні, перейшов проживати до матері (позивачки), а тому відсутні підстави для продовження стягнення з ОСОБА_3 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_9 . Проживання ОСОБА_7 з матір`ю і перебування на її утриманні свідчить про суттєву зміну обставин, що були підставою для стягнення аліментів з позивача і має спричинити звільнення від сплати аліментів з моменту набрання рішенням законної сили. Тому стягнення аліментів з ОСОБА_3 повинні бути припинені.

Враховуючи викладене та загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, суд дійшов висновку про необхідність захистити порушене право позивача шляхом припинення стягнення з останньої аліментів, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в частині припинення їх стягнення з моменту набрання рішенням законної сили.

Що стосується позовних вимог про стягнення аліментів у розмірі 2500 грн., на кожну дитину, суд приходить до наступних висновків.

Згідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків.

У відповідності до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. При цьому такий обов`язок є особистим та рівним як щодо матері, так і до батька дитини.

За ст. 181 СК України, у разі відсутності домовленості між сторонами щодо обрання способу виконання обов`язку утримувати дитину, питання щодо стягнення аліментів і визначення їх розміру вирішується судом.

Згідно роз`яснень, які містяться в п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з частиною 1 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про державний бюджет України на 2020 рік» установлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць, а саме - дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Згідно довідки доданої до відзиву ОСОБА_1 зареєстрований як безробітний в Харківському МЦЗ з 22.11.2019 року, та станом на 01.12.2019 року припинено допомогу по безробіттю.

Враховуючи рівний обов`язок батьків щодо утримання дитини, а також виходячи з положень ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою ВР № 789-XII від 27.02.91р., яка визначає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини, а також системно аналізуючи норми матеріального права та надані сторонами докази, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням положень ст.182 СК України, враховуючи фактичні обставини справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1300 грн., щомісяця, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 1300 грн., щомісяця, до досягнення дітьми повноліття.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Одночасно, сторонам роз`яснюється, що розмір аліментів може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України, що відповідає положенням ст. 192 СК України.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн, за позовні вимоги про припинення стягнення аліментів.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат по справі, необхідно застосовувати приписи ст. 141 ЦПК України, якими передбачено відшкодування в повному обсязі відповідачем позивачу понесених нею судових витрат в сумі 840,80 грн.

Проте, звертаючись до суду з позовними вимогами про стягнення аліментів, позивач, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», звільнена від сплати судового збору.

Отже, за вимогами ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за позовні вимоги про стягнення аліментів в сумі 1681,60 грн..

Керуючись ст. 10, 12-13, 76-80, 133, 141, 200, 206, 263-265, 268, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Припинити стягнення аліментів зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 гривень, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісяця, до досягнення дитиною повноліття, присуджених до стягнення рішенням Фрунзенського районного суду Харківської області від 30.04.2020 року у справі № 645/8104/19, з моменту набрання рішенням законної сили.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1300 (одна тисяча триста) гривень 00 копійок щомісяця, починаючи з 13.07.2020 року та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у розмірі 1300 (одна тисяча триста) гривень 00 копійок щомісяця, починаючи з 13.07.2020 року та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) гривня 60 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 15.01.2021 року

Сторони:

Позивач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_4 .

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 .

Суддя -